Загальні вимоги до розташування резервуарів для зберігання зріджених газів
Резервуари для зберігання зріджених газів можуть встановлюватися наземно і підземно.
Наземними вважаються резервуари, у яких нижня утворююча знаходиться на одному рівні або вище за планувальну відмітку прилеглої територій.
Підземно розташованими резервуарами вважаються резервуари, у яких верхня утворююча резервуару знаходиться нижче планувальної відмітки землі не менше, ніж на 0,2 м.
До підземних резервуарів прирівнюються наземні, які засипані ґрунтом на висоту не менше 0,2 м вище їх верхньої утворюючої і шириною не менше 6 м, вважаючи від стінки резервуару до бровки насипу.
Патрубки підключення технологічних трубопроводів у підземних резервуарів мають бути подовжені на 0,2 м більше, ніж для наземних резервуарів.
Розміщення резервуарів у приміщеннях не допускається.
Резервуари повинні встановлюватися з ухилом 2-3 % у бік зливного патрубка.
Наземні резервуари встановлюються на опори з негорючих матеріалів (з межею вогнестійкості не менше 2 год) з облаштуванням стаціонарних металевих майданчиків зі сходами.
Майданчики повинні передбачатися з двох сторін від арматури, приладів і люків. До штуцера для вентиляції слід передбачати майданчик з одного боку.
При облаштуванні одного майданчика для декількох резервуарів сходи передбачаються в кінцях майданчика. При довжині майданчика більше 60 м в середній його частині передбачаються додаткові сходи. Сходи повинні виводитися за обвалування.
Наземні резервуари мають бути захищені від нагрівання сонячним промінням (наприклад, забарвлення резервуарів у білий або сріблястий колір, водяне охолодження).
Наземні і підземні резервуари розташовуються групами, як правило, в районі понижених планувальних відміток майданчика. Максимальну загальну місткість наземних резервуарів в групі слід приймати відповідно до таблиці 15 ДБН В.2.5-20-2001 (додаток 5).
Мінімальні відстані між групами резервуарів приймаються за таблицею 16 ДБН В.2.5-20-2001 (додаток 6).
Всередині групи відстані між наземними резервуарами мають бути не менше діаметру найбільшого з резервуарів, що поруч стоять, а при діаметрі резервуарів до 2 м – не менше 2 м.
Відстань між рядами наземних резервуарів, що розміщуються в два і більше рядів, приймається рівною довжині найбільшого резервуару, але не менше 10 м.
Для кожної групи наземних резервуарів по периметру повинне передбачатися замкнуте обвалування або захисна стінка з негорючих матеріалів (цеглини, бетону і т.п.) заввишки не менше 1 м, розраховане на 85 % місткості резервуарів у групі. Ширина земляного валу по верху має бути не менше 0,5 м. Відстані від резервуарів до підошви обвалування або захисної стінки мають дорівнювати половині діаметру найближчого резервуару, але не менше 1 м.
Висоту обвалування для групи резервуарів для зберігання зріджених газів розраховується за формулою:
,
де Vгрупи – об’єм резервуарів у даній групі, м3; a і b – відповідно довжина і ширина обвалованої території, м.
Для входу на територію резервуарного парку по обидві сторони обвалування або захисної стінки мають бути передбачені сходи-переходи шириною 0,7 м, не менше двох на кожну групу, які розташовані в різних кінцях обвалування.
Для підземного розміщення допускається передбачати тільки циліндричні резервуари.
Відстані між окремими підземними резервуарами мають дорівнювати половині діаметру більшого суміжного резервуару, але не менше 1 м.
Підземні і наземні, такі, що засипаються ґрунтом, резервуари повинні встановлюватися на фундаменти.
Фундаменти під резервуари передбачаються з негорючих матеріалів (каменю, бетону, залізобетону та ін.).
Засипка резервуарів передбачається піщаним ґрунтом, що не має у своєму складі органічних домішок.
При розміщенні підземних резервуарів в розпушеному ґрунті останній має бути замінений піщаним на глибину промерзання, а в місцях з високим рівнем ґрунтових вод (вище нижньої утворюючої резервуарів) слід передбачати рішення для попередження спливання резервуарів.
Резервуари для зберігання зріджених газів слід захищати від корозії.