5. Зубков м. Сучасне українське ділове мовлення. – Харків: Торсінг, 2001.

6. Любивець Л.П. Ділові папери. – К.: Рад. школа, 1981. – 81 с.

7. Марахова А.Ф. Мова сучасних ділових документів. – К.: Наукова думка, 1981. – 140 с.

8. Молдованов М.І., Сидорова Т.М. Сучасний діловий документ. Зразки найважливіших документів українською мовою. – К.: Техніка, 1992. – 400 с.

9. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів: Практичний посібник. – К.: Либідь, 1995. – 208 с.

10. Погиба Л.Г., Грибіниченко Т.О., М.П. Баган. Складання ділових паперів: Практикум. – К.: Либідь, 2002. – 238 с. Потелло Н.Я. Українська мова і ділове мовлення: Підручник. –К.: МАУП, 1999. –248с.

11. Спанатій Л.С., Стасів Л.В. Ділова українська мова. Навч. Посібник для студентів спеціальностей „Історія”, „Етнологія”. – Миколаїв: Тетра, 2001. – 164 с.

12. Сучасні ділові папери: Навчальний посібник для вищих та середніх спеціальних закладів (С.В.Глущик, О.В.Дияк, С.В. Шевчук). – К.: А.С.К., 1998. – 174 с.

Питання для самоконтролю:

1. Дайте визначення документа.

2. Назвіть основні ознаки документа.

3. Що таке “реквізит”, “формуляр”, “бланк”? Від чого залежить набір та розміщення реквізитів у формулярі?

4. Які реквізити ви знаєте? Визначте основні правила їх розміщення.

5. Назвіть вимоги до мовного оформлення документа.

6. Що таке рубрикація? Абзацування?

7. Виконайте вправи № 1, 2, 6.

Практичні завдання:

Завдання 1. Поділити на абзаци наведені тексти, пояснити, чому саме в цих місцях текстів зроблено паузу-абзац.

І. Мистецтво розмови

Шкода від слова набагато серйозніша, ніж від мовчанки; рідко трапляється жалкувати за тим, що лишилося несказаним. Ніколи не вдавайте, ніби знаєте більше, ніж це є насправді. Коли ви кажете, що прочитали ту чи іншу книгу, а потім виявляється, що нічого з прочитаного ви не зрозуміли, усім стає очевидною ваша нетямущість. Жодна справді розумна людина ніколи не боїться сказати: “Я не знаю”. Люди, які говорять надто легко, дуже часто говорять надміру багато, а часом і необачно. Балакуни, що мають надто живу уяву, нерідко не викликають довіри у слухачів. Тим часом мовчун, який озивається тільки в тих випадках, коли справді має щось сказати, непогано почуває себе в колі знайомих, дарма, що небагато додає до веселощів дружньої вечірки. У спілкуванні, як і в більшості інших випадків, найкращою є золота середина. Не будьте ні надто мовчазними, ні надто балакучими. Знайте, коли треба вислухати інших, але знайте також, коли слід самому підтримати розмову. Намагайтесь не повторюватись – ні переказуючи одну історію кілька разів, ні смакуючи подробиці своєї розповіді, які, на вашу думку, справили найбільше враження чи сподобались слухачам. Більшість речей цікаві тільки тоді, коли про них розповідають стисло і один раз; мало хто полюбляє повторення. Пам’ятайте, що уважний, співчутливий слухач – це благо з усіх благ. Людина, ладна залюбки вислухати вашу новину, захопитися розмовою з вами, яка невимушено й щедро дарує вам свою увагу – це саме той співрозмовник, якого вам слід обирати з-поміж усіх інших (Емілія Поуст)

ІІ. “Пане – добродію – товаришу”

Форма звертання товаришу сьогодні маловживана. Її недавно стали уникати на вулиці чи в магазині, хоч вона зберігає своє термінологічне значення у військовій сфері. Разом із відродженням української мови, поширенням її в масовому спілкуванні в адміністративних установах бажано відроджувати шанобливі форми звертання: добродію, пане; добродійко, пані; добродії, панове. Форма пан... властива усьому західному слов’янському світові. Її активно використовують мешканці західного регіону України. Така форма звертання фіксується в українському фольклорі, у текстах української літературної мови 20-х років ХХ століття. В офіційних звертаннях-документах форма пан уживається з ім’ям, прізвищем, званням, назвою посади, тобто пан, порівняно з добродій, має виразне забарвлення офіційності. До колективу людей, до аудиторії варто звертатися: панове, шановні пане й панове, шановні колеги, шановне товариство, вельмишановне зібрання (Культура мови на щодень).

Завдання 2. Розгляньте зразки документів, подані у ІІІ розділі. Охарактеризуйте ті, в яких наявний поділ на рубрики. Яку систему нумерації в них використано?

Завдання 3. Замість крапок уставте пропущені букви з- або с-.

Бе...перечний, ро...пущений, ...кріпити, ...шкребти, ...цементувати, бе...коштовний, ро...сохнутися, не...спроможність, ...різати, ро...віяти, ...ліпити, ...ставити, ...хопити, бе...земельний, ...молоти, бе...силля, ро...пач, бе...соння, ро...саджувати, ...гуртувати, ...єднати, бе...журний, ро...жарити, ро...шукати, ...чісувати, ...шити, ...рвати.

Завдання 4. У наведених словах допишіть потрібні префікси пре- прі-, при-, з-, с-.

...кордонний, ...пізнитися, ...звище, ...колихнути, ...красно, ...браний, ...чистити, ...чорніти, ...буття, ...поконвіку, ...рва, ...погано, ...чудово, ...гіркнути, ...кришити, ...гриз, ...будувати, ...крити, ...нагідно, ...формований, ...фотографувати, ...ставити.

Завдання 5. Утворіть доконаний вид дієслова за допомогою префікса з- (зі-. с-).

..в'янути, ...гнати. ..економити, ...єднати. ..йти, ...кинути, ..їхати, ...жувати, . -шити, ...фотографувати, ...ховатися. ...чорніти, ...щулитися.

Завдання 6. Перекладіть подані прізвища українською мовою.

Алексеев, Бестужев, Веселовский, Лесков, Семеркин, Щипачев, Данилова, Ананьин, Воинов, Чичиков, Стоич, Григорьев, Писарев, Державин, Ижакевич, Черных, Гущин, Пынтек, Киселев, Станюкович, Репин, Петровская, Миронов, Соловьев, Белич, Репнина, Рощин, Тургенев, Теркин, Пугачев, Исаенков, Столетов, Куницын, Нехорошев, Филиппов, Беляев, Дернов, Сухарев, Лукьянов, Демьянов, Литвинов, Бабич, Астафьев.