Особливості синтаксису української мови за професійним спрямуванням

Синтаксична будова – основна тканина будь-якого тексту. Українській мові за професійним спрямуванням властивий розповідний характер (характеристика, звіт тощо), тому питальні та окличні речення використовуються в писемній формі дуже рідко. В усному мовленні бажані питальні, окличні й риторичні, а не лише розповідні речення.

Речення слід будувати таким чином, щоб ключова фраза була розміщена в його першій частині (В останньому студентському збірнику, у першому його розділі, розміщено статтю студента ІІ курсу Ванькова О.Н, в якій йдеться про ... порівняйте Студент Ваньков О.Н. у своїй статті, що розміщена у першому розділі останнього студентського збірника, зазначає ...).

Основні риси синтаксису:

1. Загальний зміст речення без спеціального наголошення окремих його елементів передає прямий порядок слів. Він полягає:

- підмет ставиться перед присудком;

- узгоджене означення – перед означуваним словом, неузгоджене – після нього;

- вставні слова стоять на початку речення і вказують на висловлюване раніше (як зазначалося), систематизують виклад (по-перше, по-друге), служать для пояснення окремих слів, посилають до джерел.

Використання непрямого порядку слів виправдане, коли логічний наголос падає на присудок (на процес, дію, а не на виконавця).

2. Присудок ставиться переважно у формі теперішнього часу із значенням позачасовості, постійності (Довідки про розмір заробітної плати додаються).

3. Великого поширення набули пасивні конструкції: речення з пасивними дієприкметниками, безособовими формами на -но, -то, безособовими дієсловами (ваги набули, завдання виконано). Речення пасивної структури утворюються за певними моделями, доцільність яких перевірена тривалою практикою (Розрахунки за навчання проведено відповідно до договору).

4. Синтаксис документації характеризується наявністю інфінітивних конструкції (відзначити, нагородити); використанням дієслів наказового способу (пропоную, наказую, попереджаю).

4. Характерним є використання словосполучень з віддієслівними іменниками (вдосконалення процесу, надходження суми). Значна частина цих іменників набула термінологічного значення і остаточно закріпилася у мові науки, техніки, виробництва та ін. (відмінювання, узгодження, керування, координація – мовознавство; додавання, віднімання, множення – математика).

Досить часто віддієслівні іменники входять до складу готових усталених кліше (нести відповідальність, зробити огляд, оформлення призначення).

Слід зазначити, що невиправданим є надмірне вживання віддієслівних іменників, бо інколи вони подовжують і ускладнюють фразу .

5. Широко використовуються розщеплені присудки (надати допомогу, брати участь). Порівняно з дієсловом вони називають дію широку, узагальнену (вести пошук – шукати).

Розщеплені присудки мають низку переваг:

- віддієслівні іменники, на відміну від дієслів, не мають категорій виду, стану, часу. Це дає їм можливість створювати потрібний офіційний колорит мовлення;

- не всі словосполучення “дієслово + іменник”, які часто вживаються у текстах, мають однослівний відповідник (брати участь, брати до уваги, надавати значення);

- дієслова у розщепленому присудку набули конкретного значення, здатного передавати термінологічне значення. А відповідник – дієслово передає широке загальномовне значення (проводити змагання – змагатися);

- іменник, що входить до складу розщепленого присудка, є терміном, бо він точно кваліфікує певне явище, чого не може зробити загальномовне слово (вести переговори – домовлятися);

- до складу словосполучення “дієслово + іменник” можна ввести кілька означень (надавати допомогу – матеріальну, технічну, першу, грошову).

6. Характерним є “нанизування” відмінків, тобто розміщення кількох слів підряд в одному відмінку (Студент повинен своєчасно складати заліки, іспити).

Узгодження підмета з присудком.

1. Якщо підмет має у своєму складі числівник, який закінчується на одиницю, присудок ставиться у формі однини (один студент, 61 викладач).

2. Якщо числівник закінчується на два, три, чотири, то присудок ставиться у множині (три студенти, 43 викладачі).

Але якщо вжито безособову конструкцію з дієприкметником на -но, -то – в однині (Було розглянуть три перших варіанти).

3. В інших випадках присудок може вживатися у формі однини чи множини.

4. Коли підмет називає пасивні особи, предмети, що подаються у вигляді цілісної, нерозчленованої групи, присудок, як правило, ставиться в однині (Шість суттєвих доповнень увійшло до резолюції зборів).

Але якщо підмет називає групу осіб, предметів, кожний з яких діє активно й самостійно, присудок переважно ставиться у формі множини (Шість студентів склали іспит достроково).

5. Підмет зі словами більшість, меншість, ряд, багато вимагає від присудка родового відмінка множини (Багато теплих слів почули сьогодні наші викладачі).

6. При підметі, вираженому питальним, заперечним чи іншим займенником, присудок стоїть у формі однини (Ніхто з учасників конкурсу не справився із завданням на відмінно).

7. Якщо підмет виражений займенником ви (пошанівна множина), позначає однину (у формі звертання, Кл. від.), то узгодження числівника здійснюється за ознакою числа (Сьогодні ви внесли доречну пропозицію).

Але коли в реченні наявний складений іменний присудок із прикметниковою іменною частиною, він може вживатися як у формі однини, так і у формі множини (Малько Оксано, ви зарахована на перший курс нашого університету).

Офіційно-ділові стосунки вимагають вживання присудка лише в множині (Ви не до кінця зрозуміли суть даного питання).

Складні випадки керування. Інформація, що міститься в документі, повинна бути виражена максимально точно й зрозуміло.

1. Особливо часто помилка виникає внаслідок того, що при дієсловах, які вимагають неоднакових відмінків, вживається спільний додаток (опанування методами, але вдосконалення методів).

2. Помилки з’являються тоді, коли в стійкому словосполученні змінюються окремі слова або вводяться нові (зрушилося з місця замість зрушити з мертвої точки).

3. Неоднакових відмінків вимагають і близькозначні слова (властивий – кому? – характерний – для кого?; опанувати – що? – оволодіти – чим?).

Часто помилки є нерозрізненням засобів української та російської мов (благодарить – кого? – дякувати – кому?).

Вибір прийменника. Сфера вживання необмежена, але варто врахувати кілька правил.

1. Характерним є використання синонімічних прийменникових та безприйменникових форм (занепокоєні з приводу дій – занепокоєні діями; прямувати по коридорах – прямувати коридорами). Однак часом відсутність прийменники спричиняє двозначність (лист організації: від чи до?)

Деякі з паралельних конструкцій набувають специфічного значення саме в офіційному мовленні (за звітний період – за увесь час; у звітний період – протягом певного часу).

2. Прийменники в(у) вказують на перебування всередині чогось (їхати у вагоні); прийменник на чи безприйменникова форма – на вид транспортного засобу (їхати поїздом, їхати на поїзді).

3.Прийменник по в українській мові здатний брати участь у вираженні певної кількості значень, різноманітних відтінків та найперше позначає розподільне відношення. Для його позначення використовують лише дві конструкції: тричленна структура по + З. відмінок числівника + Р. відмінок іменника та по + М. відмінок іменника (визбирувати по зернині, заплатити по тисячі гривень, придбати по кілька примірників).

Нормативними є також поєднання прийменника по у складних прислівниках з іншими частинами мови (по-господарськи , по можливості, по-троє, по-нашому); з іменниками у М.в. (послали по інструктора, трансляція по телебаченню, розпорядження по університету, отримати по подарунку); із займенниками (по їхньому будинку).

В інших випадках треба використовувати прийменники на, за, з, із, до, для, від, під, у, як, через, щодо та ін. (зауваження на тему, витрати щодо, конференція з проблем).

4. Російські словосполучення з прийменником в українською мовою передаються за допомогою прийменників на, до, з, за, про, при, як, о (на адресу, як виняток, до складу ввійшли, з таких питань).

5. На позначення епохи, періоду, часу, протягом якого відбувається дія, використовуються прийменники за, під час (за час князювання Олега).

6. З прийменником при можливі такі конструкції:

- на передавання значення приналежності, певних стосунків до кого-, чого-небудь (При університеті відкрито нову бібліотеку);

- при зазначенні чого-небудь у будь-кого, будь-чого або присутність когось будь-де (бути при повній свідомості);

- на вказування певних обставин або супутніх умов, за яких щось відбувається (зателефонувати при першій нагоді).

РОЗДІЛ ІІІ

Модуль І

Практичне заняття № 1

ТЕМА: Українська мова за професійним спрямуванням

як навчальна дисципліна – 2 год.

План

1. Зміст та основні завдання курсу “Українська мова за професійним спрямуванням”.

2. Мова і професія. Мова і культура. Культура мовлення.

3. Функції української мови за професійним спрямуванням.

4. Критерії української мови за професійним спрямуванням.

5. Специфічні ознаки (сторони).