Займенник

1. Якщо це можливо, слід уникати використання займенників або в їх значенні вживати інші частини мови (“Надсилаємо листа”, а не “Ми надсилаємо листа”; “Пропоную здійснити”, а не “Я пропоную здійснити”). Звідси бачимо, мовець усунений від участі у мовленні, ніяк себе не проявляє, це і надає викладу бажаного або нейтрального тону. Займенникова форма я можлива лише в особистих ділових паперах (автобіографія, доручення).

2. Слід уникати займенників:

- із суфіксами зменшеності (такесенький, нікогісінько);

- складних неозначених форм (абиякий, абихто, хто-небудь);

- усічених форм прикметникових займенників (на моїм, на чиїм).

3. Особовий займенник я, стоячи у З.в. з прийменником про, може мати два значення: говорять про мене (вони говорили про мене); мені байдуже, однаково (про мене, хай собі говорять).

4. Російським прислівникам по-моему, по-вашему відповідають займенники у З.в. з прийменником на (як на мене).

5. Означальний займенник усе в М.в. з прийменником по становлять вислів по всьому, що означає “кінець усьому”.

6. Займенник Ви може вживатися не лише у множині, а й однині для вираження пошани, ввічливості.

Дієслово

1. Слід використовувати тільки книжні дієслова та їх форми (активізувати, домінувати, формулюючи і т.д.).

2. Доцільно уникати використання дієслів умовного способу.

3. Уживаючи ті чи інші форми наказового способу, слід ураховувати конкретну ситуацію, умови спілкування та норми мовного етикету. У наказовому способі слід уникати форми давайте (давайте розпочнемо – розпочнемо, давайте привітаємо – привітаємо). Дієслово давайте вживається лише у своєму прямому значенні, коли ця форма заохоти поєднується з іменником, що означає певні предмети (давайте Ваші посвідчення).

4. Широке використання інфінітива, який мусить мати лише суфікс -ти (має честь заявити, може містити вказівку).

5. Найпоширенішою дієслівною формою в ділових паперах є дієслово теперішнього часу із значенням позачасовості, тобто дієслова першої або третьої особи множини (просимо розпорядитися, адміністрація звертається).

6. Доцільно надавати перевагу дієслівним формам на -но, -то (виконано, приділено).

7. Допускається вживання теперішнього часу на позначення майбутнього, якщо акцентується обов’язковість чогось (Мітинг розпочинається завтра об 11.00).

8. Рекомендується уникати форм давньоминулого часу (інформація була надходила, проект були узгодили).

9. Недоконаний вид позначається складеними (аналітичними) формами: (будуть відряджені, не буде використовуватися).

10. Слово нема – немає зберігає паралельний ужиток у всіх стилях мови (У нас нема (немає) цієї постанови).

11. У ділових паперах широко представлені такі форми дієслова, як дієприкметник та дієприслівник (із залежними словами), які задовольняють вимоги “компактності” викладу.

12. Із кількісними словами ряд, низка, більшість, меншість, багато, мало, кількість дієслова вживаються в однині (більшість студентів з’явилося).

Це стосується також дієслів, що вживаються із числівниками сто, тисяча, мільйон, мільярд і т.д. (сто гривень було витрачено, тисяча тонн була завезена).