21

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Провідною метою сучасної української вищої освіти згідно з Законом України «Про вищу освіту» (2002 р.), Національною доктриною розвитку освіти (2002 р.), Законом України «Про інноваційну діяльність» (2003), стало створення соціально-педагогічних умов для розвитку особистості і творчої самореалізації майбутніх фахівців, виховання громадян, здатних ефективно працювати і навчатися впродовж життя.

Така мета стає досяжною, коли забезпечується пріоритет осмисленої, мотивованої діяльності студентів, зменшення обсягу репродуктивної діяльності, творче освоєння теоретичних знань і практичних умінь. Нагальною потребою у зв’язку з цим стає створення й запровадження інноваційних освітніх технологій, які б оптимально забезпечили професійно-творчу підготовку майбутнього фахівця, зокрема вчителя.

Серед таких технологій на сьогодні найбільш прогресивними й перспективними визнані особистісно зорієнтовані технології евристичного навчання, де пріоритети віддано пізнавально-творчій діяльності і значне місце займають способи діалогової взаємодії студентів і викладача. Особливо необхідними стають названі технології у зв’язку з переходом вищої освіти на кредитно-модульну систему організації занять.

Системне запровадження діалогу у навчальному процесі – необхідна умова успішного оволодіння професійно-творчими вміннями, тому що пануючий монологічний спосіб викладання матеріалу стає неефективним для творчого розвитку суб’єктів навчання. Варто відзначити, що саме продуктивний діалог Сократа з його розмаїттям методів і прийомів евристичного здобуття істини за допомогою діалогової взаємодії став основою для поступового перетворення навчання в евристичний процес.

Розкриттю сутності, змісту, функцій продуктивного діалогу у навчанні, основоположниками якого були всесвітні велетні науки Сократ, Платон, Арістотель, присвятили свої роботи багато зарубіжних і вітчизняних дослідників. Методологічні і теоретичні основи навчального діалогу представлено у роботах філософів освіти і педагогів (Н. Барбаліс, М. Бахтін, В. Берков, В. Біблер, Я. Буш, В. Давидов, В. Лекторський, П. Фрейре С. Курганов), М. Бахтін, В. Біблер, Д. Богоявленська, З. Калмикова, Н. Кузьміна, А. Матюшкін, І. Надольний, А. Спіркін, А. Король, А. Хуторський, які з’ясували потужні можливості діалогу у створенні нової парадигми і технологій евристичного навчання.

Дослідження з проблем творчої активності та творчої діяльності (В. Сухомлинський, Ш. Амонашвілі, В. Андреєв, Ю. Бабанський, Л. Виготський, В. Давидов, В. Кан-Калик, І. Лернер, А. Леонтьєв, В. Лозова, А. Лук, М. Нікандров, К. Платонов, М. Поташник, С. Рубінштейн, О. Степанов, Г. Троцко), праці, присвячені формуванню професійно-творчих умінь фахівця (О. Кривонос, О. Лобова, Є. Мілерян, А. Петровський, К. Платонов, М. Станкін, А. Уварова, В. Шадріков), особистісно зорієнтованого навчання (А. Алексюк, А. Амонашвілі, В. Беспалько, І. Бех, Є. Бондаревська, О. Пєхота, І. Підласий, Є. Полат, І. Прокопенко, О. Савченко, В. Сєриков, В. Сластьонін), евристичного навчання (Я. Буш, В. Андреєв, В. Воронін, П. Каптерєв, М. Лазарєв, А. Хуторський, А. Король та ін.) сприяли виникненню й розвитку цілісних концепцій діалогового навчання як необхідної складової гуманістичної за спрямуванням та евристичної за змістом освіти. З’ясування дидактичних можливостей навчального діалогу (М. Кларін, Г. Ковальов, О. Кондратюк, О. Кузьменко, А. Король, В. Лозова, П. Фрейре, А. Хуторський) дають підстави для висновку, що в репродуктивному, передавальному, монологічному за своєю сутністю, типі навчання, де справжня суб’єктність, тобто свобода, самостійність, ініціатива студента, скоріше декларується, ніж фактично реалізується, продуктивна, особистісно значима діалогова взаємодія у повній мірі нездійсненна. Студент у таких умовах, прикутий до логіки викладача, суттєво обмежений у розвитку свого творчого потенціалу, особливо професійно-творчих умінь.

Проведені дослідження підтверджують, що діалог як цілісна система відображення й придбання істинних знань недостатньо реалізується в сучасній вищій школі. Справжня діалогова взаємодія як спосіб формування творчої особистості педагога ще не стала центральною подією освітньої реальності. У досліджених нами працях не відображено пошуки шляхів і способів навчання студентів основних евристичних (творчих) діалогових умінь професійної спрямованості – діалогізації лекцій і пояснень, постановки пізнавальних запитань, умінь евристичної діалогової взаємодії у бесідах, дискусіях, діагностики запитальної діяльності тощо. А така підготовка на основі постійного й продуктивного діалогу особливо необхідна студентам гуманітарних (філологічних, історичних, психолого-педагогічних, соціально-педагогічних) спеціальностей, які готуються до складної роботи в умовах ринкового суспільства – формувати гуманістичну, творчу, гуманітарно розвинену й одночасно конкурентоспроможну, працьовиту особистість громадянина-патріота демократичної України.

Тому наявними стають суттєві суперечності: а) між проголошеною метою національної доктрини розвитку освіти – творчої самореалізації сучасного гуманістичного й конкурентноздатного громадянина – і відсутністю достатніх способів її здійснення; б) між необхідністю активного впровадження у навчальний процес одного з ефективних методів – евристичного діалогу, – і відсутністю теоретичних і технологічних основ його побудови й використання для становлення провідних професійних компетентностей, зокрема професійно-творчих умінь фахівця; в) між традиційним характером викладу нової інформації та необхідністю застосування інноваційної технології – евристичної діалогової взаємодії – для успішного оволодіння професійно-творчими вміннями майбутніми вчителями, особливо гуманітарних дисциплін.

Отже, з’ясована актуальність і недостатня розробленість проблеми та необхідність розв’язання виявлених сутнісних суперечностей зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: «Евристичний діалог у формуванні професійно-творчих умінь майбутнього вчителя гуманітарних дисциплін».

Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертація є складовою комплексної науково-дослідної теми кафедри педагогічної творчості та освітніх технологій Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка «Творча самореалізація особистості у контексті евристичної освітньої технології» (державний реєстраційний номер 011u005731).

Тема дисертації затверджена рішенням ученої ради Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка (протокол № 6 від 28 грудня 2009 року) та узгоджена в бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 3 від 28 квітня 2010 року).

Мета дослідження – розробити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити дидактичну модель, яка забезпечує успішне застосування евристичного діалогу у формуванні професійно-творчих умінь майбутнього вчителя гуманітарних дисциплін.

Мета дослідження обумовила його завдання:

• проаналізувати філософську, психолого-педагогічну й методичну літературу для з’ясування сутності навчального евристичного діалогу, його ролі в розвитку і формуванні різних видів професійно-творчих умінь студентів;

• з’ясувати зміст і способи евристичної діалогової взаємодії для формування необхідних професійно-творчих умінь студентів на різних етапах навчальної діяльності;

• визначити критерії та показники сформованості професійно-творчих умінь майбутнього вчителя гуманітарних дисциплін.

Об’єкт дослідження – професійно-педагогічна підготовка майбутніх учителів у вищій педагогічній школі.

Предмет дослідження – організація освоєння студентами-гуманітаріями педагогічного університету професійно-творчих умінь у процесі застосування навчального евристичного діалогу.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що оволодіння професійно-творчими вміннями за допомогою евристичного діалогу буде успішним, якщо реалізувати наступні дидактичні чинники:

а) теоретичну і методичну готовність викладачів до евристичної діалогової взаємодії; поступове теоретичне і практичне освоєння студентами евристичного діалогу і творчої взаємодії; б) застосування технології евристичної діалогової взаємодії на основних етапах навчальної діяльності; в) комплексну діагностику та оцінювання професійно-творчих умінь на діалоговій основі у процесі їх становлення в різних навчальних ситуаціях.

Методологічну і теоретичну основу дослідження становлять:

• філософські, психологічні та педагогічні концепції про сутність і зміст гуманістичного навчального діалогу, що сьогодні виходить на позиції провідного чинника становлення демократичного і креативного суспільства (Сократ, Платон, Г. Буш Я. Коменський, М. Бахтін, В. Біблер, М. Амосов, Д. Богоявленська, З. Калмикова, Н. Кузьміна, А. Маслоу, А. Матюшкін, І. Надольний, К. Роджерс, А. Спіркін, Е. Фромм, А. Король);

• педагогічні концепції і принципи гуманістичної, особистісно зорієнтованої освіти та її технологій (Г. Сковорода, А. Макаренко, В. Сухомлинський, К. Ушинський, І. Бех, Є. Бондаревська, С. Гончаренко, В. Гриньова, С. Золотухіна, О. Іонова, С. Кульневич, В. Лозова, Ю. Мальований, В. Паламарчук, О. Попова, І. Прокопенко, О. Савченко, Г. Троцко);

• теоретико-методологічні і технологічні засади педагогічної творчості і майстерності (М. Гриньова, Н. Гузій, В. Євдокимов, І. Зязюн, Н. Кічук, Б. Коротяєв, М. Лазарєв, С. Сисоєва, Н. Тарасевич);

• теорія і технологія евристичного навчання та його невід’ємної складової – діалогової взаємодії освітніх суб’єктів (В. Андреєв, Н. Барбаліс, М. Бахтін, А. Король, П. Каптерєв, Б. Коротяєв, В. Паламарчук, А. Сологуб, П. Фрейре, А. Хуторський)

• психолого-педагогічні дослідження присвячені формуванню професійно-творчих умінь сучасного фахівця (О. Кривонос, В. Лозова, Є. Мілерян, А. Петровський, К. Платонов, М. Станкін, В. Шадріков).

Дослідження спирається на законодавчо-нормативну базу освітньої галузі України, закріплену в Конституції України, законах України «Про освіту», «Про вищу освіту», Національну доктрину розвитку освіти України у ХХІ столітті, Державні стандарти підготовки за кваліфікаційно-освітнім рівнем «бакалавр».

Для розв’язання поставлених завдань було використано комплекс дослідницьких методів:

• теоретичних: аналіз, узагальнення, порівняння і зіставлення різних поглядів учених (філософів, психологів, педагогів) на визначену проблему для з’ясування теоретичних засад дослідження; методи теоретичного прогнозування та моделювання для створення дидактичної моделі формування професійно-творчих умінь майбутніх учителів гуманітарних дисциплін у процесі евристичного навчального діалогу;

• емпіричних: педагогічне спостереження, анкетування, тестування, опитування, бесіда; метод експертних оцінок та комплексної педагогічної діагностики для визначення рівнів освоєння професійно-творчих умінь студентів при створенні ними освітніх продуктів; педагогічний експеримент з метою різнобічного і довготермінового випробування створеної дидактичної моделі і технології діалогової взаємодії;

• методів математичної обробки одержаних результатів для перевірки кількісного та якісного аналізу результатів експериментальної роботи, встановлення достовірності висновків дослідження.

Експериментальна база дослідження. Експериментальне дослідження виконувалося в основному у Сумському державному педагогічному університеті імені А.С.Макаренка. Основні складові і результати експериментальної роботи перевірялись та апробовувались в Полтавському національному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка, в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова. На різних етапах дослідження до експерименту було залучено 305 студентів (150 студентів експериментальних і 155 – контрольних груп), 10 викладачів педагогічних університетів.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що:

– вперше а) розроблено й обґрунтовано теоретичні положення: про евристичний навчальний діалог та технологію його застосування – пізнавально-творчу (евристичну) діалогову взаємодію суб’єктів навчання, – паритетну діалогову співпрацю суб’єктів навчання, де ініціатива від викладача систематично передається студенту на всіх етапах навчання; про професійно-творчі вміння майбутнього вчителя, що формуються на основі діалогової взаємодії і являють собою значиму для особистості здатність власного осмислення, трансформації і застосування способів діалогової діяльності для створення професійно значимих освітніх продуктів;

б) теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено дидактичну модель і відповідну їй технологію евристичної діалогової взаємодії у формуванні різних видів професійно-творчих умінь студентів при освоєнні гуманітарних дисциплін;

в) розкрито дидактичні чинники, які забезпечують успішне формування професійно-творчих діалогових умінь: розвинуті вміння викладача гуманітарних дисциплін вищої школи до евристичної діалогової взаємодії у навчальному процесі; мотивація і цілеспрямоване навчання студентів діалогової діяльності для розв’язання значимих для них проблемних завдань; в) системне використання евристичного діалогу у вищій школі при створенні та діагностиці освітніх продуктів – основного результату навчальної діяльності;

– вдосконалено а) діагностичний інструментарій для визначення рівнів володіння професійно-творчими уміннями майбутнього вчителя гуманітарних дисциплін;

– уточнено дефініції і змістові характеристики понять «евристичний навчальний діалог», «діалогова навчальна взаємодія суб’єктів освіти», «професійно-творчі уміння майбутнього педагога».

Практичне значення отриманих результатів полягає у застосуванні розробленої дидактичної моделі використання евристичного діалогу у формуванні різних типів професійно-творчих умінь студентів педагогічного університету, а також у використанні результатів дослідження в педагогічній практиці, науково-дослідній роботі студентів гуманітарних дисциплін спільно з викладачами й учителями експериментальної школи.

Результати дослідження впроваджено в навчальний процес Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (довідка № 07-10/2975 схвалена на засіданні кафедри педагогічної творчості, протокол № 15 від 21. 06. 2012 р.), Інституту педагогіки і психології Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка (довідка № 547/1 від 10.04.2012 р.), Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (довідка №  5650/01-30/33, схвалена на засіданні кафедри педагогічної майстерності та менеджменту, протокол № 20 від 29.05.2012 р), КУ Сумської спеціалізованої школи І–ІІІ ступенів № 25 (довідка № 75 від 02.04.2012 р.)

Теоретичні положення, практичні напрацювання, викладені в дисертації, можуть використовуватися у фаховій підготовці майбутніх учителів у вищих навчальних закладах ІІІ – ІV рівнів акредитації, в системі перепідготовки викладацьких кадрів, у післядипломній педагогічній освіті, у створенні навчальних і навчально-методичних посібників для студентів і вчителів, під час написання курсових, магістерських та дипломних робіт.

Вірогідність та обґрунтованість результатів забезпечено теоретичним і методологічним обґрунтуванням вихідних положень дослідження, використанням комплексу методів, адекватних об’єкту, предмету, меті і завданням дослідження, експериментальною перевіркою висунутої гіпотези, єдністю кількісного та якісного аналізу експериментальних даних, а також позитивними наслідками їх практичної реалізації.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати проведеного дослідження обговорювалися і дістали позитивну оцінку на засіданнях кафедр педагогічної творчості та освітніх технологій, педагогіки, Інституту педагогіки та психології Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка, оприлюднювалися на Міжнародних та всеукраїнських науково-теоретичних та науково-практичних конференціях: «Педагогіка вищої школи у ХХІ столітті: сучасний стан і перспективи розвитку» (Одеса, 2010), «Полікультурний слов’янський освітній простір: шляхи та форми інтеграції (Одеса, 2010), «Мовна особистість студентів-філологів і учнів загальноосвітніх шкіл у сучасній парадигмі освіти» (Суми, 2010), «Освіта в інформаційному суспільстві: філософські, психологічні те педагогічні аспекти» (Суми, 2010), «Соціалізація особистості: культура, освітня політика, технології формування» (Суми, 2011), «Актуальні проблеми підготовки сучасного вчителя» (Умань, 2011), «Сучасні технології розвитку професійної майстерності майбутніх учителів» (Умань, 2011), «Актуальні питання методики викладання суспільних дисциплін в умовах розбудови сучасної школи» (Суми, 2011), «Сучасна вища і середня освіта в умовах реформування: проблеми, теорія, практика» (Харків, 2011), «Практично-професійна підготовка студентів у системі вищої освіти: проблеми та шляхи вдосконалення» (Харків, 2011), «Управління організацією навчально-виховного процесу в середній і вищій школі» (Полтава, 2012), «Управління інноваційним розвитком освіти: глобальний та національний виміри» (Суми, 2012), «Професійно-творча самореалізація педагога в умовах інноваційної освіти» (Суми, 2012), «Професійна культура фахівця: сутність, реалії, перспективи» (Суми, 2012).

Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дисертації викладено у 16 одноосібних наукових публікаціях, у тому числі в 10 статтях у фахових педагогічних виданнях України, у 6 тезах виступів у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації зумовлені логікою наукового пошуку. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, висновків, списку використаних джерел (324 найменування, з них 9 – іноземною мовою). Робота містить 18 таблиць, 1 рисунок, 10 додатків.

Загальний обсяг роботи – 210 сторінок (168 сторінок – основний текст).