2. Характеристика напрямів діяльності об'єднання підприємств.

Виробництво – основна складова об'єднання підприємств, яка забезпечує створення кінцевого продукту з певними споживчими властивостями. Саме виробнича діяльність визначає суть процесу функціонування об'єднання підприємств.

У виробничих підрозділах основного виробництва у виробничому процесі здійснюється перетворення предметів праці в готову продукцію. Таким чином безпосередньо, за допомогою трудового колективу здійснюється виробнича діяльність.

Виробнича діяльність – це певна система методів і прийомів, які забезпечують раціональне поєднання і використання в часі та просторі засобів виробництва, безпосередньо самої праці з метою ефективного здійснення виробничих процесів.

Характер і структура виробничої діяльності залежать від особливостей продукції, що випускається, типу виробництва, наявних засобів виробництва та технологічних процесів.

Об’єктами виробничої діяльності є цехи як основа виробничої структури підприємства та виробничий процес як сукупність послідовно виконуваних процесів по виготовленню виробів.

Суб’єктами виробничої діяльності виступають організаційної структури підприємства, які здійснюють управління виробничими процесами.

Основні цілі виробничої діяльності такі: підвищення ефективності виробничого процесу; удосконалення організаційної структури управління виробництвом; комплектування апарату кваліфікованими кадрами; підвищення ефективності використання засобів виробництва у виробничому процесі.

Для успішного функціонування виробництва необхідні ресурси, що складають основу виробничого процесу. В цьому плані вагоме значення відіграє система матеріально-технічного забезпечення виробництва. Матеріально-технічне постачання виробництва направлене на своєчасну поставку матеріально-технічних ресурсів, необхідних у відповідності з планом виробничої діяльності. До складу матеріально-технічних ресурсів входить: сировина, матеріали, комплектуючі вироби, покупне технологічне обладнання і технологічне оснащення, транспортні засоби, вантажно-розвантажувальне обладнання, обчислювальна техніка та інше обладнання, а також покупне паливо, енергія, вода тощо.

Загалом ефективність виробничої діяльності залежить від ефективності реалізації окремих складових: організації, нормування, планування, координації, мотивації, контролю і регулювання.

В сучасних умовах ринкове господарство вступає в період інтелектуальної економіки, коли зростає наукомісткість продукції за рахунок швидкого розвитку науково-технічних ідей і їх практичної реалізації. Тому інноваційна діяльність стає визначальною в системі управління об'єднанням підприємств.

Інтенсифікація розвитку національної економіки, підвищення ефективності функціонування всіх її складових ланок можливі лише на основі впровадження досягнень науки.

У ринкових умовах господарювання постійно повинен вестися пошук нових форм та методів управління з метою забезпечення конкурентоспроможності організації. За цих умов важливе місце займає інноваційна діяльність. Остання є гармонійним поєднанням науки, техніки, економіки та вдалого менеджменту.

Інноваційна діяльність об'єднання підприємств покликана забезпечити зміни в засобах виробництва, технології виробництва, кількісних і якісних параметрах продукції. Це сприятиме підвищенню ефективності його функціонування.

Об’єктом інноваційної діяльності є інноваційна ідея, проект, програма, яка може мати науковий, технічний, технологічний, комерційний, організаційний, управлінський напрям. Суб’єктами інноваційної діяльності виступають організаційної структури, які зайняті у генерації, випробовуванні, виготовленні, просуванні нововведень.

Впровадження інновації у виробництво спричинює виникнення чотирьох видів ефектів: економічний ефект – полягає економії суспільно-необхідного часу на виробництво продукції; науково-технічний ефект – посилення потенційних можливостей науки і техніки для вирішення тих чи інших завдань; соціальний ефект – фізичне і моральне полегшення окремих видів праці; екологічний ефект – послаблення негативного впливу людської діяльності на навколишнє середовище.

Процес об'єднання підприємств передбачає зростання розмірів організаційної структури, а це зумовлює зростання ринкової частки організації та вимагає створення спеціалізованої служби у сфері маркетингової діяльності.

Маркетингова діяльність – це діяльність із вивчення ринку, розподілу і просуванню товарів на ринку з метою отримання прибутку та задоволення потреб споживачів. Основний принцип маркетингової діяльності об'єднання підприємств полягає у постійному вивченні стану і динаміки ринку, пристосування до ринкової ситуації з урахуванням вимог і можливостей споживачів, формування попиту на продукцію об'єднання.

Об’єктом маркетингової діяльності виступає процес виробництва товарів, стратегія ціноутворення, просування і стимулювання збуту продукції, взаємовідносини підприємства з споживачами та постачальниками, дослідження економічної кон’юнктури, смаків споживачів, їх потреб тощо. Суб’єктами маркетингової діяльності є ті ланки організаційної структури підприємства, які здійснюють управління маркетингом.

Стратегія маркетингової діяльності полягає у максимізації прибутку підприємства і забезпечення рентабельності капіталу. Цілями маркетингової діяльності є утримання і збільшення частки ринку, розширення асортименту продукції, максимальне задоволення потреб споживачів, освоєння нових географічних ринків збуту, формування сприятливого іміджу об'єднання підприємств і продукції, що випускається, соціальна відповідальність по відношенню до споживачів і суспільства в цілому.

Маркетингова діяльність об'єднання підприємств полягає у систематичному проведенні аналізу ринку, вивченні його стану, динаміки, кон’юнктури ринку, аналізу діяльності конкурентів і посередників, вивченні та прогнозуванні макроекономічної ситуації в країні; аналізі потреб споживачів, дослідженні зміни їх смаків, сегментації ринку; розробці пропозицій по випуску нових товарів, здійсненні управління асортиментом продукції, що випускається; формуванні стратегії і тактики зміни цін і розрахунку знижок і надбавок до цін; розробці каналів збуту і розподілу продукції, організації товарообігу; здійсненні управління гуртовим і роздрібним продажем; здійсненні планування товарообігу; розробці реклами, стимулюванні збуту тощо.

Для досягнення позитивного результату у ході проведення маркетингової політики, об'єднання підприємств повинно мати розроблений маркетинговий план діяльності об'єднання. Він повинен включати пункти, що визначають цілі об'єднання в сфері маркетингу і їх взаємозв'язок із цілями організації; аналіз сильних і слабких сторін діяльності об'єднання підприємств; огляд стану і тенденцій розвитку ситуації на ринку, потенційних небезпек і сприятливих можливостей; планування і стратегію маркетингової діяльності на плановий період з деталізацією по видах продукції, що випускається, сегментацію ринків збуту, груп споживачів; програму дій в сфері товарної політики, ціноутворення, збуту продукції; маркетингового бюджету підприємства і бюджету структурних підрозділів маркетингової діяльності.

В ринкових умовах господарювання ефективність виробничо-господарської діяльності об'єднання підприємств у значній мірі залежить від ефективного використання фінансових ресурсів.

Фінансова діяльність – це діяльність пов'язана з формуванням, використанням фінансових ресурсів та капіталу об'єднання підприємств з метою отримання прибутку у перспективі і забезпечення поточної платоспроможності.

Фінансова діяльність об'єднання підприємств пов'язана як із внутрішньо-господарською сферою, в якій управління фінансовими ресурсами і капіталом здійснюється на основі рішень адміністрації, так й із зовнішньою сферою, в якій управління фінансовими ресурсами і капіталом здійснюється в процесі встановлення фінансових відносин між об'єднанням підприємств та іншими господарюючими суб’єктами, а також між об'єднанням і державою.

Необхідними умовами для ефективного функціонування фінансової діяльності є: приватна власність на засоби виробництва і землю; самофінансування підприємницької діяльності; ринкове ціноутворення під впливом попиту і пропозиції; функціонування ринків праці, товарів і капіталу; чітка регламентація державного втручання в діяльність підприємств.

Суб’єктом фінансової діяльності є фінансова адміністрація.

Об'єктом фінансовою діяльністю є фінансові ресурси суб'єкта господарювання.

Соціально-економічні трансформації вносять значну ступінь невизначеності в життя кожної людини. В такій ситуації кадрова діяльність набуває особливого значення, оскільки дозволяє реалізувати цілий спектр питань пристосування індивіда до зовнішніх умов, врахувати особистий фактор у побудові системи управління персоналом об'єднання підприємств.

Кадри підприємства – важлива та невід'ємна складова процесу виробництва. Кадри відіграють вагому роль у визначенні ефективного поєднання всіх факторів виробництва.

Вдале функціонування об'єднання підприємств залежить від здатності раціонально управляти його кадрами. А це багато в чому залежить від компетентності керівників всіх рівнів і спеціалістів з управління персоналом.

Організаця управління персоналом об'єднання підприємств вимагає спеціальних знань і навичок. Що зумовлює необхідність створення спеціальногог підрозділу – відділу кадрів. Його функції полягають в адмініструванні та підтримці відносин з профспілками, підборі, навчанні, розвитку персоналу, створенні систем компенсацій, розвитку кар’єри.

Кадрова діяльність – це цілеспрямована діяльність керівництва підприємства, підрозділів системи управління персоналом в розробці концепції і стратегії кадрової політики і методів управління персоналом. Ця діяльність полягає у формуванні системи управління персоналом, плануванні кадрової роботи, проведенні маркетингу персоналу, визначенні кадрового потенціалу і потреби організації в спеціалістах. Технологія управління персоналом організації передбачає прийом, звільнення працівників, інформаційне, технічне, нормативне, методичне, правове забезпечення системи управління персоналом.

Цілями кадрової політики є: задоволення потреб підприємства в кадрах; забезпечення раціонального розташування, професійного та посадового просування кадрів; ефективне використання трудового потенціалу підприємства.