Тема 5. Загальні засади організації діяльності об'єднань підприємств Лекція 1. Організація діяльності об'єднань підприємств

1. Суть та зміст організації діяльності об'єднання підприємств.

2. Характеристика напрямів діяльності об'єднання підприємств.

1. Суть та зміст організації діяльності об'єднання підприємств

В процесі діяльності організації, її співробітники виконують велику кількість різних операцій, що є найпростішими діями, направленими на виконання різних функцій для реалізації певних завдань..

Елемент організаційної структури управління, який не можна роздрібнити ні за якими ознаками, носить назву структурної одиниці (або структурного елемента). Структурною одиницею може бути, наприклад: генеральний директор, головний бухгалтер, економіст, тобто будь-який співробітник організації.

Декілька структурних одиниць, що знаходяться на одному ієрархічному рівні і підкорядковані одному керівнику утворюють структурний блок. Якщо структурними одиницями, що входять у структурний блок, є менеджери вищого, середнього або нижчого рівня управління, то він називається стратегічним центром господарювання. Якщо до блоку входять працівники виконавчого рівня, то вони утворюють бригаду. Таке розмежування важливе з огляду на те, що стратегічні центри господарювання і бригади мають значні відмінності у своїх функціональних можливостях та за рівнем управлінського потенціалу. Зазначимо, що бригади можуть здійснювати управління виробничою діяльністю підприємства на основі групових форм господарювання, але до їх складу не входять професійні менеджери, функції яких полягають в ухваленні певних рішень та організації діяльності підлеглих.

Одна або декілька структурних одиниць, що входять в одну структуру, покликану здійснювати чітко визначений перелік функцій і непридатну для подрібнення, утворюють службу. В реальній практиці служби можуть носити назви секторів, відділів і т.ін. (наприклад, відділ продажів є службою, якщо його не можна роздрібнити. У випадку, коли зазначений відділ можна розділити, наприклад, на сектор оптових продажів і сектор роздрібних продажів, то згадані сектори розглядаються як служби, а відділ продажів виступає структурним підрозділом).

Сукупність двох і більше служб, які можна охарактеризувати, як структурно-відокремлені елементи організації, утворюють структурний підрозділ (наприклад, структурним підрозділом може бути філіал підприємства або формальний колектив з деякої частини співробітників, що здійснює реалізацію одного з напрямів діяльності підприємницької структури – планово-економічний відділ, відділ маркетингу і т.п.).

Процес розчленування підприємства на окремі структурні підрозділи, служби та структурні одиниці носить назву департаменталізації. Даний процес має значення при ухваленні рішень менеджерами різного рівня для досягнення мети організації.

Раціональна організація функціонування об'єднання підприємств вимагає чіткої регламентації діяльності його основних структурних підрозділів та посадових осіб. У зв'язку з цим повинні бути розроблені та затверджені положення про структурні підрозділи, посадові інструкції для керівників, професіоналів та фахівців, ураховуючи конкретні завдання та обов’язки, функції, права, відповідальність працівників цих груп та особливості штатного розпису об'єднання.

Усі працівники повинні: раціонально та ефективно організовувати працю на робочому місці; додержувати норм технологічного процесу; виконувати правила щодо здійснення діяльності, спрямованої на зміни або визначення стану предметів виробництва, технічне обслуговування чи ремонт засобів технологічного оснащення; забезпечувати працездатний стан і показники надійності виробничої або функціональної системи за параметрами якості продукції (послуг), продуктивності, матеріальних і вартісних витрат на виготовлення продукції (надання послуг); застосовувати способи і прийоми попередження відмов технологічних систем і виникнення браку; сприяти ефективній діяльності виробничих і функціональних систем вищих рівнів (дільниці, відділу, іншого підрозділу, підприємства, установи, організації в цілому); знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці і навколишнього середовища, правила безпечного поводження з устаткуванням, машинами, механізмами, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; додержувати норм, методів і прийомів безпечного ведення робіт; виконувати заходи для поліпшення умов праці, передбачені трудовим та колективним договорами і правилами внутрішнього трудового розпорядку; використовувати в разі необхідності засоби попередження і усунення природних і непередбачених виробничих негативних явищ (пожежі, аварії, повені тощо);

Усі керівники повинні: розробляти директивні та керівні матеріали, створювати можливості для майбутнього розвитку; впроваджувати нормативні та інструктивні матеріали, забезпечувати умови для удосконалення організації виконання робіт і управління підрозділами; відповідати за налагодження ефективних виробничих (службових) взаємовідносин і зв’язків між працівниками; стежити за додержанням вимог посадових (робочих) інструкцій; аналізувати стан виконання планів, організації робіт, виконавської майстерності працівників, задоволення вимог замовників та технологічні, ринкові, фінансові досягнення чи прорахунки; відповідати за порівняльні показники для визначення відповідності планових завдань виконаним роботам; удосконалювати форми винагородження та заохочення працівників відповідно до їх професійних та ділових якостей, складностей та умов праці, результатів господарської діяльності підприємств, установ, організацій; застосовувати методи оцінювання результатів управлінських рішень (стратегічне планування, визначення цілей і пріоритетів, раціональне використання ресурсів виробництва тощо); накопичувати інформацію від замовників, постачальників та партнерів з метою поліпшення якості робіт; забезпечувати проектування і впровадження всіх видів професійних виконавських процесів (робіт), постійно дбати про їх оцінювання та поліпшення; відповідати за формування на виробництві, у сфері послуг освітнього та кваліфікаційного рівнів, необхідних для успішного виконання працівниками робіт; постійно впроваджувати заходи щодо навчання та розвитку нормальної життєдіяльності працівників, створення добробуту, мотивації їх до досягнення високих економічних результатів; створювати необхідні умови для успішного ведення робіт, особливо для виготовлення нових виробів (надання нових послуг), поширення їх на товарні ринки (ринки послуг), установлення партнерських відносин з постачальниками, споживачами та конкурентами; удосконалювати соціальні відносини на підприємстві, в установі, організації, запроваджувати високу культуру людських стосунків; застосовувати світовий досвід і передову вітчизняну практику організації виробництва (робіт).

Працівники повинні знати і застосовувати на практиці знання про: кращий досвід роботи за професією на підприємствах, в установах, організаціях даної та суміжних галузей, конкуруючих фірм в інших країнах; економічні досягнення, необхідні для успішного виконання професійних завдань і обов’язків; призначення, порядок становлення і перегляду норм праці, тарифних ставок, посадових окладів, розцінок; виробничі (експлуатаційні) інструкції, інструкції з охорони праці, пожежної безпеки та правила внутрішнього трудового розпорядку; норми ділової поведінки та етики професійних відносин; основні положення і порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників; застосування Кодексу законів про працю України та інших законодавчих актів, що регулюють професійну зайнятість громадян.

Для технічних службовців і робітників у разі необхідності розроблюються робочі інструкції. Під час розроблення посадових (робочих) інструкцій повинен забезпечуватися єдиний підхід до викладу змісту, структури розділів, побудови і послідовності їх розташування. Інструкції повинні містити повний перелік завдань та обов’язків, повноважень, відповідальності, в тому числі з охорони праці, безпечного ведення робіт та екологічної безпеки.

Положення про служби (відділи) складається з розділів: "Загальна частина", "Функції служби (відділу)", "Права служби (відділу)", "Структура і управління службою (відділом)", "Відповідальність".

У розділі "Загальна частина" коротко визначається місце служби (відділу) в загальній системі управління підприємством, кому підпорядковується служба, особливості її діяльності, формуються завдання служби і кінцевий результат , для досягнення якого вона створюється.

У частині "Функції служби (відділу)" визначається склад функцій, закріплених для виконання за службою. Функції вказують на зміст діяльності служби, тому їх не слід ототожнювати із завданнями.

У частині "Права служби (відділу)" визначаються права служби, необхідні їй для виконання своїх функцій. Відмітимо, що права надані одному органу управління не повинні здійснюватися іншим, навіть вищестоячим. Права співробітників служби повинні бути розмежовані.

У розділі "Структура і управління службою (відділом)" вказується повадове положення осіб, які очолюють службу та порядок їх призначення-звільнення, визначається адміністративна та функціональна супідлеглість, порядок одержання, обробки, видачі інформації, коло суб'єктів, які в процесі оперативної діяльності контактують зі службою, порядок розгляду суперечностей, виникнення яких можливе між ланками служби в процесі її функціонування.

Розділ "Відповідальність" визначає матеріально-дисциплінарну відповідальність працівників служби за конкретні показники або стан справ, які є компетенцією служби.

Посадові інструкції складаються з таких розділів: “Загальні положення”, “Завдання та обов’язки”, “Права”, “Відповідальність”, “Повинен знати”, “Кваліфікаційні вимоги” та “Взаємовідносини (зв’язки) за професією, посадою”. У робочих інструкціях розділи “Загальні положення”, “Взаємовідносини (зв’язки) за професією” можуть бути відсутні.

У розділі “Загальні положення” наводяться дані про сутність, особливості і мету робіт, порядок укладення та припинення трудового договору, класифікаційні критерії, визначальні ознаки спеціальності й спеціалізації, додаткові відомості про посаду, професію або роботи працівника тощо.

Розділ “Завдання та обов’язки” розкриває зміст робіт, які має виконувати працівник. У робочій інструкції цей розділ повинен містити характеристики робочого місця.

У розділі “Права” визначаються і наводяться делеговані працівникові правові засоби, за допомогою яких забезпечується виконання покладених на нього завдань та обов’язків.

Розділ “Відповідальність” містить показники особистої відповідальності за виконання робіт, а також переліки результатів, яких необхідно досягти працівникові в процесі професійної діяльності за вказаною посадою, професією або роботою.

У розділі “Повинен знати” подаються додаткові порівняно з кваліфікаційною характеристикою вимоги до знань, умінь, майстерності працівника, викликані реальними умовами виробництва, особливостями устаткування, матеріалів, інструментів, що використовуються для виконання робіт.

Розділ “Кваліфікаційні вимоги” містить норми, які стосуються рівнів освіти, кваліфікації, досвіду, спеціалізації, достатніх для повного і якісного виконання робіт за посадою або на робочому місці.

Розділ “Взаємовідносини (зв’язки) за професією, посадою” розкриває взаємовідносини та зв’язки з іншими працівниками в підрозділі і за його межами, умови заміщення в разі відсутності тощо.

Оскільки окремі кваліфікаційні характеристики працівників містять основні або типові завдання та обов’язки, то роботодавець може доповнювати посадові (робочі) інструкції роботами, які входять до складу статутів, регламентів, технологічних карт, інструкцій та інших нормативних документів, установлених адміністрацією за погодженням з профспілковим або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.