Тема 13. Політичне прогнозування

28. Методи політичного прогнозування.

Рекомендована література:

1. Горбатенко В.П. Політичне прогнозування: теорія, методологія, практика / Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. – К.: Генеза, 2006. – 395 с.

2. Мангейм Дж. Б., Рич Р.К. Политология: методы исследования: Пер. с англ. – М.: Весь мир, 1997. – 544 с.

3. Общая и прикладная политология: Учебное пособие. / Под общей редакцией В.И. Жукова, Б.И. Краснова. – М.: МГСУ; Изд-во “Союз”, 1997. – 992 с.

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть основні методи політичного прогнозування.

2. У чому сутність методу Дельфі?

Тема 14. Міжнародні відносини та геополітика

29. Геополітичні орієнтири України в сучасному світі.

30. Політична глобалізація: зміст і головні ознаки.

Рекомендована література:

1. Баталов Э.Я. “Новый мировой порядок”: к методологии анализа // Полис. – 2003. – № 5. – С. 25 – 37.

2. Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и его геостратегические императивы. – М.: Международные отношения, 1999. – 258 с.

3. Бжезинский З. Выбор. Глобальное господство или глобальное лидерство / Пер. с англ. – М.: Международные отношения, 2004. – 288 с.

4. Валевський О.А., Гончар М.Н. Структура геополітичних інтересів України. – К., 1995.

5. Галкин А.А. Глобализация и политические потрясения XXI века // Полис. – 2005. - №4

6. Горбачев М.С. и др. Грани глобализации: Трудные вопросы современного развития. – М.: Альпина Паблишер, 2003. – 592 с.

7. Дергачев В.А. Геополітика. – К.: ВИРА-Р, 2000. – 448 с.

8. Модельски Дж. Эволюция глобальной политики // Полис. – 2005. – №3. – С. 62 – 82.

9. Неклесса А.И. Ordo quadro - четвертый порядок: пришествие постсовременного мира // Полис. – 2000. - № 6. – С. 6 – 27.

10. Рудич Ф.М., Балабан Р.В., Дергачов О.П., Заремба О.В., Зеленько Г.І. Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти / Міжрегіональна академія управління персоналом; Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. – К.: МАУП, 2002. – 488 с.

11. Чихарев И.А. Многомерность мировой политики (К современным дискуссиям) // Полис. – 2005. – №1. – С. 161 – 172.

12. Вибрані основоположні документи НАТО та Україна – НАТО. – К.: ТОВ “Інсайт-плюс”, 2006. – 95 с.

Питання для самоконтролю:

1. Проаналізуйте особливості геополітичного становища України. Який вектор української стратегії вважається пріоритетним?

2. Визначить можливі переваги та недоліки вступу України до НАТО.

3. Яку роль відвів для України у своїй геополітичній концепції З. Бжезинський?

4. Визначить основні прояви глобалізації в політичній сфері.

2. Підбір і опрацювання літератури

Самостійна робота будь-якого виду ґрунтується, передусім, на опрацюванні відповідної навчальної та наукової літератури. Така література зазвичай пропонується викладачем або безпосередньо, під час занять, або у відповідних навчально-методичних посібниках. Крім того курсанти можуть самостійно підбирати необхідну літературу за каталогами бібліотек.

Опрацювання знайденої літератури в першу чергу полягає у з’ясуванні, наскільки вона підходить для вивчення і аналізу відповідної теми. Тут доцільно звернутися за консультаціями до викладача, який може надати додаткові поради. При ознайомленні зі змістом книги необхідно виділити глави, розділи, параграфи, що являють для вас інтерес, швидко їх переглянути, знайти місця, що відносяться до теми (абзаци, сторінки, параграфи) і ознайомитися з ними загалом.

Наступний етап роботи з книгою — прочитати виділені місця в швидкому темпі. Мета швидкого читання — визначити, що є цінного в кожній частині, до якого пи­тання, доповіді чи реферату має відношення та чи інша інформація і що з нею роби­ти, як застосувати, чим доповнити.

Дуже корисними можуть бути допоміжні матеріали до видань і тому необхідно знати, з яких основних елементів складається апарат книги, які його функції.

До характерних елементів книги відносяться інформація про автора і назва кни­ги, її типі чи жанрі інформація про відповідальних за випуск книги (редакторів, ор­ганізації, що брали участь у підготовці видання, і т.д.), вихідна дані, анотація. Ця інформація, розташована, звичайно, на титульній сторінці, її звороті, на останній сторінці книги, допомагає скласти попередню думку про книгу. Глибше зрозуміти зміст книги можна, прочитавши вступну статтю, передмову, післямову, коментарі, списки літератури.

Передмова ознайомлює з подіями епохи, іншими працями автора, а також міс­тить довідково — інформаційний матеріал. Якщо книга наповнена коментарями й примітками, то не слід нехтувати і цими елементами апарата.

Багато наукових книг і статті мають у своєму апараті списки літератури, що під­вищують інформаційну цінність видання і дають читачам можливість підібрати до­даткову літературу з певної тематики.

Якщо видання включає велику кількість матеріалів, орієнтуватися в них допо­магають спеціальні покажчики.

Науково-довідковий апарат, при вмілому його використанні, сприяє глибшому засвоєнню змісту книги.

Окремий етап вивчення книги — ведення запису прочитаного. Існує кілька форм ведення записів — план (простий і розгорнутий), виписки, тези, анотація, ре­зюме, конспект.

План як найбільш коротка форма запису прочитаного являє собою перелік пи­тань, розглянутих у книзі чи статті. Планом, особливо розгорнутим, зручно корис­туватися під час підготовки тексту власного виступу, статті на яку-небудь тему. Кожен пункт плану розкриває одну зі сторін обраної теми, а всі його пункти охоп­люють її в цілому.

Тези — це стислий виклад основних по­ложень тексту у формі твердження чи заперечення. Тези складаються після попере­днього ознайомлення з текстом, при повторному його прочитанні. Вони слугують для збереження інформації в пам'яті і є основою для дискусії.

Анотація — короткий виклад змісту — дає загальне уявлення про книгу, бро­шуру, статтю.

Резюме коротко характеризує висновки, головні підсумки.

Найпоширенішою формою записів є конспект. Бажано розпочинати конспекту­вати після того, як весь матеріал прочитано і складено його план. Основну тканину конспекту становлять тези, доповнені міркуваннями й доказами. Конспект може бути текстуальним, вільним чи тематичним. Текстуальний конспект створюється з уривків оригіналу — цитат, зі збереженням логіки й структури тексту. Вільний конспект — це виклад матеріалу в зручному для читача порядку (наприклад, думки, розкидані по всій книзі, зводяться воєдино). У тематичному конспекті за основу бе­реться тема чи проблема, він може бути складений по декількох джерелах.