О.М. ГАЙДАМАКА

УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЯМИ

ЛЕКЦІЇ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ 4 КУРСУ

СПЕЦІАЛЬНОСТІ

«МЕНЕДЖМЕНТ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА АДМІНІСТРУВАННЯ»

Тема 1. Сутність, розвиток

і основні поняття інноваційного

менеджменту

1.1. Зміст поняття «інновація»

У світовій економічній літературі «інновація» інтерпретується як перетворення потенційного науково-технічного прогресу в реальний, що втілюється в нових продуктах і технологіях. Різні вчені, в основному закордонні (Н. Мончев, І. Перлаки, В.Д. Хартман, Е. Мэнсфилд, Р. Фостер, Б. Твисс, Й. Шумпетер, Е. Роджерс і ін.) трактують це поняття залежно від об'єкта й предмета свого дослідження. Наприклад, Б. Твисс визначає інновацію як процес, у якому винахід або ідея здобувають економічний зміст. Ф. Ніксон вважає, що інновація – це сукупність технічних, виробничих і комерційних заходів, що приводять до появи на ринках нових та поліпшених промислових процесів і встаткування. На думку Б. Санто, інновація - це такий суспільно-техніко-економічний процес, який через практичне використання ідей і винаходів приводить до створення кращих по своїх властивостях виробів, технологій, і, у випадку якщо інновація орієнтована на економічну вигоду, прибуток, її поява на ринку може принести додатковий дохід.

Аналіз різних визначень інновації приводить до висновку, що специфічний зміст інновації становлять зміни, а головною функцією інноваційної діяльності є функція зміни.

1.2. Класифікація новацій, інноваційних процесів, нововведень

Для успішного керування інноваційною діяльністю необхідно ретельне вивчення інновацій. Насамперед, варто навчитися відрізняти інновації від несуттєвих видозмін у продуктах і технологічних процесах (наприклад, естетичні зміни - кольорів, форми і т.ін.); незначних технічних або зовнішніх змін у продуктах, що залишають незмінними конструкторське виконання і не впливають на параметри, властивості, вартість виробу, а також матеріали і компоненти, які входять у продукти; від розширення номенклатури продукції за рахунок освоєння виробництва продукції, яка не випускалась на даному підприємстві, але вже відома на ринку продуктів з метою задоволення поточного попиту й збільшення доходів підприємства.

Новизна новацій оцінюється по технологічних параметрах, а також з ринкових позицій. З урахуванням цього будується класифікація інновацій.

У промисловості розрізняють два типи технологічних інновацій – продуктові й процесні.

Продуктові інновації охоплюють впровадження технологічно нових або вдосконалених продуктів. Технологічно новий продукт (радикальна продуктова інновація) – це продукт, або технологічні характеристики (функціональні ознаки, конструктивне виконання, додаткові операції, а також склад використовуваних матеріалів і компонентів) або передбачуване використання принципово нових продуктів, які істотно відрізняються від аналогічних раніше вироблених. Такі інновації можуть бути засновані на принципово нових технологіях або на поєднання існуючих технологій у новому застосуванні (у тому числі на використанні дослідження й розробок). Прикладом інновацій радикального типу (принципово нових) служать мікропроцесори й касетні відеомагнітофони. Перший портативний касетний плеєр, який поєднував у собі істотні принципи побудови магнітофонів і мініатюрних вушних гучномовців, був інновацією другого типу. У загальних випадках жодне готовий виріб не випускався раніше.

Технологічно вдосконалений продукт – це існуючий продукт, якісні або вартісні характеристики якого були помітно поліпшені за рахунок використання більше ефективних компонентів і матеріалів, часткової зміни однієї або ряду технічних підсистем (для комплексної продукції).

Процесні інновації включають розробку й впровадження технологічно нових або значно вдосконалених виробничих методів, включаючи методи передачі продуктів. Інновації такого роду засновані на використанні нового виробничого обладнання, нових методів організації виробничого процесу або їхньої сукупності, а також на використанні результатів досліджень і розробок. Такі інновації націлені на підвищення ефективності виробництва або передачі вже існуючої на підприємстві продукції, але іноді призначаються також і для виробництва й поставки технологічно нових або вдосконалених продуктів, які не можуть бути вироблені або поставлені з використанням звичайних виробничих методів.

По типу новизни для ринку інновації діляться на нові для галузі у світі, нові для галузі в країні, нові для даного підприємства.

По місцю в системі підприємства виділяють:

• інновації на вході підприємства (зміни у виборі й використанні сировини, матеріалів, машин і встаткування, інформації та ін.);

• інновації на виході підприємства (вироби, послуги, технології, інформація та ін.);

• інновації системної структури підприємства (управлінської, виробничої, технологічної).

Залежно від глибини внесених змін виділяють інновації:

• радикальні;

• поліпшуючі;

• модифікаційні.

Класифікація інновацій з урахуванням сфер діяльності:

• технологічні;

• виробничі;

• економічні;

• торговельні;

• соціальні;

• в області керування.

Досить повну класифікацію інновацій запропонував російський учений А.І. Пригожин:

1. по поширеності:

одиничні;

дифузійні.

2. по місцю у виробничому циклі:

сировинні;

забезпечуючі;

продуктові.

3. по спадкоємності:

що заміщаючі;

що скасовуючі;

поворотні;

відкриваючі;

ретровведения.

4. по охопленню очікуваної частки ринку:

локальні;

системні;

стратегічні.

5. по інноваційному потенціалу й ступеню новизни:

радикальні;

комбінаторні;

вдосконалючі.