6.4 Методи визначення показників якості продукції

В залежності від способів отримання інформації про виріб методи визначення показників якості поділяються на:

а) вимірювальні, що потребують обов’язкового використання засобів вимірювань (визначення маси, сили, електричного струму, швидкості);

б) реєстраційні, що базуються на спостереженнях і підрахунках числа визначених подій, предметів чи витрат. Наприклад, числа відмов виробу при випробуваннях, або витрат на експлуатацію виробу;

в) органолептичні, основані на інформації, яку людина отримує за допомогою органів відчуття. Органолептичними методами визначають показники якості харчових продуктів;

г) розрахункові, що використовуються при розробці продукції і базуються на теоретичних і емпіричних залежностях.

При необхідності показники якості визначають декількома методами. Наприклад, показник ремонтопридатності можна визначити середнім значенням трудовитрат (в людино-годинах), необхідних для виконання ремонту виробу. Таким чином, використовується комбінація реєстраційного методу (підрахунок робітників) з вимірювальним (вимір часу, що затрачений на ремонт).

В залежності від джерела отримання інформації методи визначення показників якості розділяють на:

а) традиційні, що впроваджуються посадовими особами спеціалізованих служб (лабораторій, випробувальних центрів, станцій);

б) експертні, що проводяться групою фахівців-експертів. В такі групи об’єднують інженерів, економістів, товарознавців, дизайнерів, дегустаторів. Групи діють періодично або епізодично в якості експертних комісій, кожен член яких має право вирішального голосу;

в) маркетингові методи, які враховують точку зору фактичних або потенційних споживачів продукції.

У світовій практиці споживачем називають покупця-непрофесіонала, який купує товари для себе особисто або для своєї сім`ї. Для такого споживача найважливішим показником якості продукції є показники безпеки, надійності, економічності та естетичності.

6.5 Технічний контроль якості продукції.

Технічний контроль - це перевірка відповідності продукції чи процесу встановленим нормам. Технічний контроль на підприємстві виконує відділ технічного контролю (ВТК). Головна задача ВТК - запобігати випуску продукції, що не відповідає стандартам, конструкторській або технологічній документації. ВТК проводить підбір та навчання кадрів, аналізує ефективність усіх видів контролю, контролює усунення виявлених недоліків. Начальник ВТК має право зупинити приймальний контроль продукції, якщо вироби мають дефекти що повторюються, а підприємство має право реалізувати тільки ту продукцію, що пройшла контроль ВТК. При прийнятті продукції ВТК оформлює паспорт або сертифікат на продукцію.

Розрізняють такі види контролю:

- вхідний - це контроль виробів постачальників;

- операційний - виконується під час операції технологічного процесу або одразу після неї;

- приймальний - контроль готової продукції.

Контроль може бути суцільним або вибірковим, безперервним або періодичним.

При виконанні контрольних операцій контролюються:

а) геометричні параметри (розміри, шорсткість поверхонь);

б) фізичні властивості (температура плавлення, електропровідність, тиск);

в) механічні властивості (твердість, пластичність, пружність);

г) хімічні властивості (корозійна стійкість);

д) відсутність внутрішніх дефектів;

е) герметичність, тощо.

Якщо в результаті контрольних операцій виріб не зберігає своїх властивостей, контроль називають руйнівним. Руйнівний контроль потребує виготовлення зразків для контрольних операцій, або взяття проб.

До поняття контролю без руйнування включають: зовнішній огляд неозброєним оком або за допомогою оптичних приладів, випробування на стендах або вимірювання за допомогою контрольних пристроїв, вимірювальних засобів.