Міністерство освіти і науки україни

Чернігівський державний інститут економіки і управління

Конспект лекцій

З ДИСЦИПЛІНИ

«Стандартизація і сертифікація продукції і послуг»

для студентів спеціальності

«Маркетинг»

Вступ

Підготовка спеціалістів нового покоління потребує забезпечення їх навчальною і довідковою літературою, написаною на високому теоретичному і методичному рівні з додержанням вимог міждержавних і державних стандартів, у яких закріплені оптимальні показники, параметри, характеристики процесів, механізмів і виробів. Слід пам’ятати, що інформаційна недостатність сьогодні призведе технічної відсталості завтра, а це - втрачені і час, і престиж, і прибуток.

Недооцінка свого часу ролі стандартизації у вузах, недоліки у викладанні її, внесення відомостей із стандартів у навчальну літературу без врахування змін і доповнень до них призвели до того, що у навчальних посібниках, наукових статтях і навіть у енциклопедичних виданнях трапляються посилання на застарілі нормативно-технічні документи.

З метою створення правових основ, форм і методів роботи із стандартизації, метрології та сертифікації, що сприятимуть послідовній інтеграції України у світове економічне співтовариство, становленню її як суверенної правової держави, Кабінетом Міністрів України схвалено Концепцію державних систем стандартизації, метрології та сертифікації.

Глави урядів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав підписали «Угоду про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології та сертифікації». У ній чинні нині і новостворювані стандарти з індексом «ГОСТ» визначаються міждержавними і зберігають ту саму абревіатуру.

Національні стандарти України мають індекс «ДСТУ».Вони максимально наближені до міжнародних стандартів та направлені на забезпечення потрібного рівня якості продукції.

Нинішній стан господарства України потребує докорінного перегляду критеріїв оцінки якості продукції, що випускається. Вихід підприємств України на світовий ринок зумовлює потребу використання міжнародного досвіду в управлінні якістю, тобто стандартів ISO серії 9000, що акумулюють досягнення різних країн.

Завдання менеджера у виробничій сфері полягає в тому, щоб, досконало володіючи знанням сучасного виробництва, навчитися кваліфіковано орієнтуватися у будь-яких нормативно-технічних документах. Набути цих навичок і допоможе даний навчальний посібник, написаний згідно з програмою дисципліни "Стандартизація», затвердженою кафедрою технологічних дисциплін Чернігівського державного інституту економіки та управління.

Основи стандартизації

Тема 1 Стандартизація як наука

1. З історії стандартизації

Справжній фахівець повинен знати історію і проблеми тієї галузі, в якій він бажає вдосконалюватись. Нажаль, історією стандартизації ніхто в Україні до цього часу серйозно не займався, є лише окремі відомості про її виникнення і розвиток.

Люди давно зрозуміли переваги спрямованого обмеження, що забезпечує єдність методів і зручність виготовлення та застосування виробів. Наприклад, археологи виявили, що стародавні хетти сорок століть тому застосували єдині зразки у забудові своїх міст. За 2700 р. до н.е. В Китаї була відома «система п’яти мір». Одиницею цієї системи була відстань між двома вузлами бамбукової жердини, яка, при використанні її як стріли, видавала певний звуковий тон.

У давнину на лісових складах Японії продавали різні будівельні деталі стандартних розмірів, готові до використання. За будівельний стандарт правила спеціальна циновка (татамі), приведена у відповідність з розмірами найвищого японця. До цього часу в Японії кажуть: "Кімната на три татамі, будинок на двадцять татамі " тощо.

У Стародавньому Єгипті за фараона Тутмоса I для будівництва застосовували стандартну цеглу. За додержанням визначених розмірів цеглин стежили спеціальні чиновники.

Стародавні римляни також застосовували цеглу стандартних розмірів; вони встановили єдиний діаметр труб для водопроводів - п’ять пальців (95 мм).

Ми захоплюємося логічною і стрункою системою одиниць Вавилону. Вона грунтується на одиниці довжини - лікті. Ця міра була поширена практично в усьому стародавньому світі: міра площі - квадрат зі стороною один лікоть; міра об’єму - куб зі стороною один лікоть; міра маси -маса води в одному кубічному лікті. Щоб оцінити геніальність невідомих творців цієї системи, досить згадати, що цей самий принцип покладений в основу сучасної метричної системи. Нічого кращого протягом минулих тисячоліть вигадати не вдалося.

У Вавилоні у II ст. до н.е. час виміряли у мінах. Міна - проміжок часу, за який з водяного годинника витікала «міна» води ( приблизно 500 г.). Згодом міна перетворилася на звичайну для нас хвилину (рос. – минута).

У XV ст. у Венеції будували судна з однаковим оснащенням. Це давало можливість плисти з однаковою швидкістю, а під час бою триматися разом.

«Золотий пояс» великого князя київського Святослава (XI ст.) правив за зразкову міру довжини.

За середніх віків з розвитком ремесел методи стандартизації набули широкого застосування. Виникли єдині розміри ширини тканини , єдина кількість ниток у основі, навіть єдині вимоги до сировини, що використовувалася у ткацькому виробництві.

Перші відомості про стандартизацію в Росії датуються 1555 р. За Івана Грозного спеціальним указом було встановлено постійні розміри гарматних ядер і введено калібри (кружала) для перевірки цих розмірів.

Метрологічною реформою Петра I в Росії було введено англійські міри, що набули поширення на флоті і в кораблебудуванні, - фути, дюйми. У 1736 р. За рішенням Сенату створено Комісію ваги і мір. За вихідні міри довжини комісія прийняла мідний аршин і дерев’яній сажень; за міру рідких речовин - відро московського Кам’яномостівського шинку.

З середини XIX ст. роботи в галузі стандартизації проводились майже на всіх підприємствах. У 1814 р. в Англії Дж. Вітвортом було розроблено систему різьби. У 1845 р. в Німеччині уніфіковано ширину залізничної колії, а в 1870 р. визначено єдиний розмір цеглин для всієї країни.

У 1875 р. в Парижі представники сімнадцяті держав прийняли Міжнародну метричну конвенцію і заснували Міжнародне бюро мір і ваги.

У зв’язку з великою кількістю іноземних концесій, власники яких застосовували, як правило, свої стандарти, у Росії діяли три системи мір - аршинна, дюймова, метрична, які ускладнювали розробку і запровадження національних стандартів.

15 вересня 1925 р. в колишньому СРСР створено Комітет із стандартизації при Раді Праці й Оборони, який мав затверджувати стандарти, обов’язкові для всіх галузей народного господарства. Комітетом були введені перші загальносоюзні стандарти - ОСТи. Перший з них - «Пшеница. Селекционные сорта зерна» затверджений у 1926 р.

З 1926 по 1928 прийнято 350 стандартів;

з 1929 по 1932 р. - 4493;

з 1933 по 1937 р. - 4685.

За роки війни було затверджено понад 2200 нових і переглянуто 1270 чинних на той час державних стандартів.

У повоєнні роки стандартизація почала поступово відставати від вимог народного господарства. Приведений в дію арсенал бюрократичних методів управління позитивного ефекту не дав: економіка країни дійшла до кризового стану. Розпад СРСР сприяв виникненню потреби нового підходу до розвитку стандартизації в незалежній Україні.

Протягом дев‘яти перших років незалежності Держстандартом України створена система стандартизації і національна система сертифікації продукції. Результатом діяльності цих систем стали майже 2500 стандартів, що створені за період з 1992 по 1999 р.

Стандартизація є одним з найважливіших факторів, що визначають стан загальної культури людства. Про це свідчить формування писемності, музики й архітектури, технічної естетики.

Стандартизація усуває випадковість і невпевненість у діях людей. Вона спрощує розв’язання виробничих проблем, оскільки більшість з них типові. Із стандартизації випливає таке важливе поняття, як довіра, оскільки вона закладає міцні основи повторюваності й чіткого порядку дій.

Без стандартизації неможливі навіть спортивні змагання. Для того, щоб учасники їх мали однакові шанси на перемогу і їхні результати можна було порівнювати, встановлюються єдині правила змагань.

Всупереч уявленню про стандарти, як про щось шаблонне, консервативне, обмежене, стандартизація сприяє вільному розвитку суспільства, оскільки вона обмежує рух у гірший бік, вносить порядок у дії й думки людини, спрощує й роз’яснює складні ситуації, забезпечує умови для взаємопорозуміння людей та безпеки їх.

До початку 20-30-х років нашого століття стандартизацією займалися переважно інженери і техніки, причому вона не була основним їхнім заняттям. Нині ця діяльність у більшості країн світу поставлена на планову, державну основу, вона є професійною справою, видом занять, прямим обов’язком спеціалістів.

Щороку 14 жовтня світова наукова-технічна громадськість відзначає Міжнародний день стандартизації. Саме цього дня в 1946 р. була заснована Міжнародна організація із стандартизації (ISO).