3. Сутність, форми і види зайнятості.

Зайнятість – це соціально-економічні відносини між людьми з метою:

- забезпечення працездатного населення робочими місцями;

- формування, розподілу і перерозподілу трудових ресурсів для участі в суспільно корисній праці;

- забезпечення розширеного відтворення робочої сили.

Так, відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» зайнятість - це діяльність громадян, яка не суперечить законодавству і пов’язана із задоволенням їх особистих і суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати), у грошовій та іншій формі, а також діяльність членів однієї сім’ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб’єктів господарювання, заснованих на їх власності , у т.ч. безоплатно.

Трудова зайнятість населення - фізична і розумова діяльність громадян працездатного віку, а також тих, хто старший чи молодший цього віку, що здійснюється на користь суспільства і приносить дохід у вигляді заробітної плати або в іншій формі, передбаченій чинним законодавством.

Сутність зайнятості проявляється у двох аспектах:

Економічна сутність зайнятості проявляється у діяльності частини населення щодо створення валового національного продукту (національного доходу).

Соціальна сутність зайнятості характеризує потреби людини у самовираженні, у задоволенні матеріальних і духовних потреб через дохід, який вона отримує за свою працю.

Відносини зайнятості в Україні ґрунтуються на таких принципах:

• виключне право громадян розпоряджатися своїми здібностями до праці, заборона обов'язкової, примусової праці;

• створення державою умов для реалізації права громадян на працю, на захист від безробіття, на матеріальну підтримку.

Згідно із законом України “Про зайнятість населення” до зайнятого населення належать особи, які :

• працюють за наймом на умовах повного або неповного робочого дня (тижня);

• самостійно забезпечують себе роботою (ОСГ, творча діяльністю);

• вибрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади та суспільних об'єднаннях;

• проходять військову чи альтернативну службу;

• проходять професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації з відривом від виробництва;

• навчаються на денній формі навчання у ЗОШ, ПТУ та ВНЗ;

• зайняті вихованням дітей, доглядом за хворими, інвалідами та громадянами похилого віку;

• зайняті вихованням дітей у дитячих будинків сімейного типу (батьки-вихователі);

• працюють за кордоном на законних підставах.

Зайнятість характеризується різними аспектами, основними яких є її форми, види та показники.

Під формами зайнятості населення розуміють органі­заційно-правові способи, умови праце використання. Існують наступні гнучкі форми зайнятості:

- зайнятість, пов'язану зі специфічним соціальним статусом працюю-чих (допомогаючі члени сім'ї);

- зайнятість на роботах із нестандартними робочими місцями та організацією праці (надомна праця);

- зайнятість за нестандартними організаційними формами (нестандартний робочий день).

Види зайнятості – це розподіл активної частини трудових ресурсів за сферами і галузями національного виробництва. Під час визначення видів зайнятості враховують: характер діяльності, соціальну належність, територіальну належність, рівень урбанізації, професійно-кваліфікаційний рівень, статеву належність, віковий рівень, форму власності.

Класифікацію форм зайнятості наведено в табл. 2.3.

Таблиця 2.3