4) Умови та охорона праці

Одним із важливих напрямів моніторингу соціально-трудової сфери є відслідковування змін умов та охорони праці на підприємстві.

В Україні досить велика кількість працівників, зайнятих в умовах праці, що не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, зокрема в таких галузях, як вугільна, кольорова металургія, хімічна, нафтохімічна промисловість, машино­будування, металообробки та інші галузі. Багато праців­ників потерпають від нещасних випадків на виробництві, продовжує залишатись високою частка працівників, що мають професійні захворювання. Головною причиною цього є незадовільний стан умов і охорони праці на підприємствах стають інвалідами внаслідок травм і профзахворювань. Загальна сума витрат на фінансування пільгових професійних пенсій і пенсії з трудового каліцтва, відшкодування потер­пілим на виробництві та інших витрат, пов'язанні з цим, сьогодні становить 10-15% фонду оплати праці в промис­ловості, а в окремих галузях та регіонах - 15-30%. Особливо гостро ці проблеми відчуваються на підприємствах галузей з високим рівнем професійного ризику.

В Україні законодавство про охорону праці складається із Закону України «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» і прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Працівникам, їхнім представникам забезпечується доступ до інформації та документів, які містять результати атестації робо­чих місць, заплановані роботодавцем профілактичні заходи, ре­зультати розслідування, обліку та аналізу нещасних випадків і про­фесійних захворювань і звіти з цих питань, а також до повідом­лень, подань та приписів органів державного управління і держав­ного нагляду за охороною праці.

У встановленому порядку органи державного управління охо­роною праці інформують населення України, працівників про реа­лізацію державної політики з охорони праці, виконання програм з цих питань, про рівень і причини аварійності, виробничого трав­матизму і професійних захворювань, про виконання своїх рішень про охорону життя та здоров'я працівників.

На державному рівні ведеться єдина державна статистична звітність з питань охорони праці за погодженням її форми зі спе­ціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці, професійними спілками та Фондом со­ціального страхування від нещасних випадків.

Отже, моніторинг умов та охорони праці виявляє тенденції стану умов і безпеки праці на підприємствах, визначає дина­міку масштабів професійних захворювань та травматизму, виявляє підходи до розв'язання цих проблем за рахунок покращання умов і організації праці, а також за рахунок застосування сучасних систем компенсаційних виплат.

5) Доходи та рівень життя населення

Важливим напрямом у моніторингу соціально-трудової сфери є також спостереження за доходами і рівнем цін на споживчі товари та послуги, що відображається на рівні життя населення, обґрунтування визначення рівня доходів населення, частки в них заробітної плати як головного джерела підвищення добробуту населення і стимулу до ефективної праці.

В Україні за останні роки спостерігається прискорене підвищення номінальної заробітної плати з випередженням темпів зростання споживчих цін. Отримані населенням доходи складають базу певного рівня життя, який оцінюється як забезпеченістю населення життєвими благами, так і ступенем задоволення потреб людей у певних благах. Періоди економічних потрясінь супро­воджуються посиленням диференціації доходу різних груп населення, що викликає гостру соціальну проблему бідності.

Бідність населення України характеризується такими особливостями: низький рівень життя населення в цілому; психологічне неприйняття економічної нерівності; висока частка людей, котрі вважають себе бідними; поширеність бідності серед працюючого населення. Явище бідності зайнятого населення в Україні є наслідком порушень у системі оплати праці та формуванні ринку робочої сили. Збідніння широких верств населення виникло одночасно з появою багатих прошарків, заможність яких пов'язана з тіньовими джерелами доходу. Для сучасної України бідність стала фактором поляризації суспільства, його поділу на дуже заможних і дуже бідних при катастрофічному зменшенні середнього прошарку суспільства. За результатами досліджень співвідношення доходів багатих українців до найбідніших складає 30:1 (для прикладу, у країнах Європейського Союзу - 5,7:1).

Державна соціальна політика, орієнтована на підви­щення рівня життя всіх верств населення, повинна бути пов'язана з такими завданнями стабільного економічного розвитку, як: забезпечення реального зростання виробництва, поліпшення ситуації на національному ринку праці, регулювання інфляційних процесів, ефективне використання бюджетних коштів і засобів спеціальних позабюджетних фондів, впровадження системи раціональних соціальних трансфертів, легалізація тіньової економіки й незареєстрованих доходів, стимулювання розвитку малого та серед­нього бізнесу, скорочення майнової нерівності шляхом проведення гнучкої податкової політики.

Отже, моніторинг доходів та рівня життя населення повинен включати систематичне вивчення рівня життя, його дина­міки і диференціації за основними соціально-професійними і соціально-демографічними групами населення та за окре­мими регіонами України. Основні висновки і пропозиції цього напряму здійснення моніторингу повинні сприяти більш об'єктивному сприйняттю органами влади реальних результатів внут­рішньої соціально-економічної політики.