2) Зайнятість і безробіття населення, ринок праці

Метою цього напряму моніторингу є визначення масштабів рин­ку праці, запобігання масовому безробіттю, найбільш повне й ефек­тивне використання трудового потенціалу, без чого не можливий подальший соціально-економічний розвиток суспільства.

Головними проблемами у сфері зайнятості є: низький рівень заробітної плати, високий рівень безробіття, приховане безробіття (вимушена неповна зайнятість), велика середня тривалість безробіття, висока зайнятість у неформальному секторі тощо. Особливо гостро ці проблеми проявляються у сільській місцевості.

Низький рівень безробіття за офіційними даними пояснюється високим рівнем прихованого безробіття та свідомим заниженням показників реального безробіття.

Під впливом кризових явищ спостерігається помітна тенденція щодо скорочення потреби підприємств у робочій силі. У структурі зайнятих поступово зменшується частка най­маних працівників, водночас, збільшується частка працю­ючих у секторі самостійної зайнятості.

Моніторинг зайнятості, безробіття і ринку праці най­більш чітко показує, в якому напрямі необхідно коригувати економічну політику в державі, щоб становлення ринку праці відбулось із мінімальними соціально-економічними втратами. Дії держави мають бути спрямовані на забезпечення зайня­тості шляхом створення нових робочих місць, стимулювання розвитку малого підприємництва, заохочення самозайнятості, забез­печення збалансованості на ринку праці робочих місць і робочої сили, договірного регулювання зовнішньої трудової міграції та захисту прав і інтересів співвітчизників за кордоном тощо.

Основна увага має приділятися найменш конкурентоспромож­ним групам населення на ринку праці: молоді, жінкам, які мають дітей, особам передпенсійного і пенсійного віку. Велике значення має вивчення громадської думки, виявленої на підставі соціологіч­них опитувань і реакції працюючих на можливий розвиток у цій сфері. Така інформація важлива для прогнозування можливих со­ціальних конфліктів. Одне із важливих завдань — спрогнозувати і запобігти виникненню масового безробіття в окремих регіонах і га­лузях економіки.

Таким чином, моніторинг зайнятості, безробіття і ринку праці спря­мований на визначення масштабів ринку праці, запобігання масового безробіття, що сприяє найбільш повному та ефективному використанню трудового потенціалу, без чого неможливий подальший соціально-економічний розвиток суспільства.

3) Соціально-трудові процеси на підприємствах

Економічні реформи, зміна форм власності підприємств породжує нові явища у сфері трудових відносин. Основні проблеми, пов'язані з соціально-трудовою сферою підпри­ємств, проявляються перш за все у характері трудових відносин і особливості соціального клімату в трудових колективах в ситуаціях, коли відбувається найбільше падіння реальної заробітної плати, значні затримки з її виплатою, масові звільнення.

Роль профспілкових комітетів на підприємствах значно знизилась, і на цьому етапі вони практично не виконують одну з найважливіших своїх функцій - захист прав праців­ників. Новостворювані підприємства часто відмовляються від утворення профспілкових організацій, що знижує ефектив­ність роботи із укладання колективних договорів та їх вико­нання. Ґрунтовна підготовка, затвердження й контроль виконання колективних договорів, надання їм великого значення сприяють позитивним змінам у соціально-трудових процесах на підприємстві, встановленню позитивного психо­логічного клімату в трудовому колективі тощо.

Функціонування системи соціального партнерства відбу­вається в досить складних умовах. Таке положення у соціально-трудовій сфері викликає незадоволення працівників, спри­чиняє виникнення конфліктів, страйків, тобто система дого­вірних відносин між роботодавцями та найманими праців­никами не стала повною мірою ефективним механізмом регулювання трудових відносин.

Стан справ у соціально-трудовій сфері на підприємствах свідчить на повільну соціальну зорієнтованість суспільства. Виникає необхідність у розробленні нових підходів до розв'я­зання ряду проблем, а також механізмів реалізації соціальних заходів, перш за все, у сфері оплати та охорони праці, ефективної зайнятості.

Таким чином, моніторинг соціально-трудових процесів на підприємствах дає можливість вивчити на рівні окремих під­приємств цілий комплекс проблем у сфері стану платоспро­можності підприємств, зміни обсягів виробництва, кількості робочих місць і їх спільного впливу на зайнятість, матеріальне стимулювання, організацію і умови праці, трудові відносини. В цьому напрямку моніторингу соціально-трудової сфери слід досліджувати роль підприємства у вирішенні проблем соціально­го захисту і підвищення рівня життя працюючих, необхідно вивча­ти співвідношення динаміки чисельності зайнятих на підприємствах із динамікою обсягів виробництва, особливості змін у масштабах, характері й напрямках прихованого безробіття; динаміку заробітної плати, її зв'язок із результатами праці; причини масових невиплат заробітної плати, аналізувати диференціацію у заробітній платі між окремими підприємствами, галузями, категоріями працівників та ін.; здійснювати аналіз трудових відносин, виконання трудових договорів, ролі профспілок у діяльності колективів та ін.