20.Визначте роль та місце емоцій і почуттів в юридичній психології

Емоції і почуття, як і інші психічні явища, являють собою різні форми відображення реального світу. Діяльність працівників юридичної праці нерідко протікає в умовах високого нервового напруження. Тому юристу необхідно вміти управляти своїми емоціями і почуттями в цілях збереження працездатності в будь-яких умовах.  Емоція - це переживання людиною свого особистого ставлення до реальної діяльності. Почуття — це специфічні людські, узагальнені переживання ставлення до людських потреб, задоволення або незадоволення яких викликає позитивні або негативні емоціїТермін «емоція» позначає конкретну, щодо елементарну форму переживання почуттів. Афект - емоційне переживання, що протікає з великою і різко вираженою інтенсивністю. Особливості афекту: а) бурхливий зовнішній прояв; б) короткочасність; в) беззвітність поведінки людини під час ефекту; г) диффузность переживання (афект захоплює особистість цілком, її розум, почуття і волю).  Працівник юридичної праці повинен знати, що в принципі будь-які емоції можуть в залежності від обставин посилюватися і доходити до афекту.  Почуття на відміну від емоцій характеризуються усвідомленістю і предметністю. Виділяють нижчі почуття-переживання і вищі почуття-переживання. Розрізняють три групи почуттів: моральні, естетичні та інтелектуальні (пізнавальні) *.  Моральні почуття відображають ставлення людини до вимог моралі. Система моральних почуттів російського людини складається з почуття справедливості, честі, обов'язку, відповідальності, патріотизму, солідарності. Моральні почуття тісно пов'язані зі світоглядом людини, її переконаннями, помислами, принципами поведінки.  Естетичні почуття виникають у людей в результаті переживання краси або неподобства сприймаються об'єктів, будь то явища природи, твори мистецтва або люди, а також їхні вчинки і дії. В основі естетичних почуттів лежить вроджена потреба людини в естетичному переживанні. Постійно супроводжуючи людську діяльність, естетичні почуття стають активними двигунами людської поведінки.  У діяльності юриста естетичні почуття відіграють своєрідну роль каталізаторів поведінки. Особливо велике значення вони набувають для комунікативної діяльності: людина, здатна відгукнутися на естетичні переживання співрозмовника, як правило, набуває авторитет і повагу.  Інтелектуальні почуття пов'язані з пізнавальною діяльністю людини. Вони виникають у процесі здійснення гностичної і дослідницької діяльності. З усього різноманіття інтелектуальних почуттів основними вважаються почуття ясності або нечіткості думки, подиву, здивування, здогади, впевненості в знанні, сумніви.  Інтелектуальні почуття, володіючи рушійною силою людського пізнання, посилюють породили їх потреби до пізнання, стимулюють емоції людини.  Якщо професійна діяльність протікає успішно, в емоційній сфері працівника юридичної праці створюється стан ейфорії (підвищена жвавість, балакучість), починають переважати позитивні емоції. І навпаки, у випадку невдачі у нього з'являються невпевненість, страх, тривога і іноді навіть страх. Все це дезорганізує поведінка молодого фахівця-юриста. У досвідчених працівників юридичної праці, досконало володіють своєю професією, такого, як правило, не відбувається.  Надзвичайні та досить складні ситуації, гострі конфлікти, в ході яких відбуваються правопорушення, часом сприяють розвитку у людини таких психічних станів (гнів, афект, страх та ін), які в юридичній психології досить частіше стають предметом наукового, ніж в інших областях психології. Однак ці стани так само, як і стійкі особливості характеру й особистості правопорушника, розвиваються і протікають не інакше як підпорядковуючись общепсихологическим і психофізичним законам. Специфіка предмета юридичної психології полягає у своєрідності бачення цих станів, у дослідженні їх правового значення, в оцінці їх криміногенності, у пошуках науково обгрунтованих методів зниження можливості порушень правових норм шляхом психологічної кореляції цих станів, так само як і властивостей особистості правопорушників.  У практичній діяльності емоційна активація виникає, як правило, у критичні моменти процесу рішення тактичних завдань і пов'язана з виявленням правильного напрямку пошуків. У такі моменти діяльність зазвичай характеризується дуже швидкою реакцією в прийнятті рішень. Загальне орієнтування в цілому, попередня оцінка і є функцією емоцій як специфічного знання. В емоційній оцінці виникає перший, ще не зовсім ясний образ майбутнього єдності відчуттів і сприйняття.  У спілкуванні слідчого і судді з учасниками кримінального процесу емоції і почуття відіграють особливу роль. Зокрема, без них було б неможливе досягнення контакту з допитуваними, особливо в конфліктних ситуаціях. Однак, будучи необхідними і неминучими, емоції та почуття в розслідуванні і розгляді кримінальної справи грають не тільки позитивну роль. Негативні емоційні стану слідчого і судді можуть порушувати, а іноді і руйнувати їх діяльність. Емоції і почуття здатні викликати уявлення, що не відповідають дійсності. Під впливом надмірних почуттів слідчий чи суддя можуть іноді прийти до результатів, лише бажаним, але далеким від справжнього стану справ.  Слід зазначити, що якість сприйняття також залежить не тільки те стану органів чуття людини, але і від його загального фізичного і психічного стану в момент сприйняття. Відомо, що хворобливий стан може не тільки впливати на достовірність одержуваних відчуттів, але і бути причиною неповноти сприйняття. Рівним чином на якості сприйняття позначається стан втоми, роздратування, сп'яніння, схвильованості і т. д. Втома і хворобливий стан притупляють інтерес до навколишнього. Безумовно, сприйняття у багатьом залежить від настрою і особливості характеру людини, його звичок, які зумовлюють його ставлення до навколишньої дійсності, його нахили та інтереси. У бадьорому, гарному настрої людина схильна більше помічати позитивні сторони дійсності. У похмурому, пригніченому, пригніченому настрої він бачить швидше негативні її риси, нерідко перебільшуючи, переоцінюючи їх.  Почуття і емоції можуть впливати на процес прийому і переробки інформації. Людини одні події хвилюють, інші залишають байдужим, одних людей він любить, інших ненавидить, а до третіх не має визначеного відношення. Людина переживає радість і горе, задоволення і невдоволення. Випробовувані почуття залежно від індивідуальних особливостей людини і конкретної ситуації сприйняття можуть бути глибокими. Професійна діяльність слідчого, прокурора, судді, та й уся життя сучасної людини насичені подіями та ситуаціями, що викликають самі різні емоційні відгуки. Ці почуття пронизують, забарвлюють у певний тон всю діяльність людини, включаючи його відчуття, сприйняття, думки, уяву.  Вплив ситуації здатне викликати в організмі інтенсивний стресовий стан, який може або посилити працездатність юриста, підняти його або стати причиною хвороби. У цих випадках говорять про емоційному стресі. Найчастіше емоційний стрес відбувається в результаті впливу негативних емоцій. Стресу нерідко передують неприємні процеси, конфліктні ситуації в сім'ї і на роботі, помисливість, необгрунтовані побоювання і тривоги.  Стрес характеризується наявністю трьох фаз: фази тривоги, фази опірності, фази виснаження. Люди зі стійкою емоційною сферою, як правило, долають фазу тривоги і включаються в активну боротьбу зі стресовими факторами: беруть себе в руки, розумно зважують усі «за» і «проти». Емоційно нестійких людей охоплює тривога, яка потім переходить в страх, і за фазою тривоги відразу настає фаза виснаження.  Людина, виявився очевидцем страшного злочину (наприклад, вбивства) чи став жертвою злочину, відчуває стан напруженості. При цьому всі його психічні процеси як би загальмовано: людина погано чує, мало бачить, повільно міркує, погано відчуває свої рухи. У одних картина напруженості може бути яскраво вираженою, тривалої, в інших - менш помітною і короткою. Розгубленість, чи фрустрація (англ. frusration буквально означає розлад планів), вказує на ситуацію, при якій терпиться невдача. Психолог Н.Д. Левітів визначає фрустрацію як психічний стан, що виражається в характерних особливостях переживань і поведінки і викликаного об'єктивно непереборними труднощами, що виникають на шляху до досягнення мети або до вирішення завдання *. У стані розгубленості може знаходитися потерпілий, який зумів відбити напад злочинця, і людина, виявився не в змозі реалізувати до кінця свій злочинний задум через виникнення непередбачених перешкод. Відмінність розгубленості від напруженості полягає у їх походження. Якщо при напруженості порушення в увазі і мисленні похідні від емоційного стану, то при розгубленості вони первинні, а емоції - похідні.