75. Поняття та зміст права сільськогосподарського землекористування.

Сільськогосподарське землекористування — найбільш специфічний вид землекористування.

Землекористування с/г призначення - об’єкт господарської діяльності конкретної фізичної (юридичної) особи, що становить собою земельну площу з визначеними межами і правовим режимом

Об’єктом права у земельних правовідносинах виступає земля с/г призначення або ж конкретна зем ділянка (зд).

Субєкти:

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;

ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Права та обов'язки суб'єктів сільськогосподарського землевикористання є визначальною ланкою правового режиму земель сільськогосподарського призначення.

Загальне коло прав та обов’язків суб’єктів сільськогосподарського землевикористання окреслено ст.ст. 90, 91, 95, 96 ЗК, які до них відносять:

право самостійно господарювати на землі (п. «б» ч. 1 ст. 90 та п. «а» ч. 1 ст. 95 ЗК);

ч. 1 ст. 90 ЗК передбачено право укладати договір застави з кредитною установою;

право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію (п. «в» ч. 1 ст. 90 та п. «б» ч. 1 ст. 95 ЗК);

пункт «д» ч. 1 ст. 90 та п. «ґ» ч. 1 ЗК передбачає право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди;

право використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загально поширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі (п. «г» ч. 1 ст. 90 та п. «в» ч. 1 ст. 95 ЗК);

пунктом «ґ» ч. 1 ст. 90 та п. «г» ч. 1 ст. 95 ЗК встановлено право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Загальне коло обов'язків суб'єктів сільськогосподарського землевикористання визначено ст. ст. 91, 96 ЗК. До них, зокрема, належать такі обов’язки: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан ї використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.