33. Поняття та види права землекористування.

Право землекористування можна розглядати в різних аспектах:

1. в суб´єктивному розумінні –

• як правомочність користування земельними ділянками, тобто застосування їх корисних властивостей (правомочність користування є складовою «класичної тріади» повноважень власника) або

• як правовий титул, що надає фізичним та юридичним особам суб´єктивне право використовувати земельну ділянку, відмінний від права власності. Такий титул є «ярликом», що відповідає певній сукупності повноважень щодо земельної ділянки - щодо (1) користування та, у певних випадках, (2) володіння та (3) обмеженого права розпорядження нею (наприклад, шляхом надання земельної ділянки в суборенду). Саме у такому розумінні буде розглядатися термін «право землекористування» в даній темі.

2) в об´єктивному розумінні - як інститут земельного права, сукупність правових норм, що регулюють здійснення суб´єктивного права землекористування, його виникнення, зміну та припинення

Ознаки права землекористування: 1) є похідним від права власності; 2) мають пріоритет над зобов'язальними..

Речові права на землю, похідні від власності: 1) право постійного користування; 2) право оренди; 3) сервітут, суперфіцій, емфітевзис; 4) право загального користувеня; 5) праваз землекористування, що виникли відповідно до нечинного законодавства, але діючим не передбачені (право постійного володіння землею, праводовічного успадкованого володіння землею 1990; право тимчасового користування землею 1992)

Тимчасове вилучення зем. ділянки у користування, відмінне від оренди: 1) ст. 97 ЗК; 2) ст. 4-6 ЛК; 3) тимчасове водокористування (ст. 85 ВК); 4) зем. ділянки мисливських угідь (ст. 21 ЗУ "Про мисливське господарство і полювання").

Оренда - зобовязально-речове право або суто речове (Мірошниченко).

Види права землекористування: І) за юр. природою: 1) речові; 2) зобов'язанльні;

ІІ) за порядком використання: 1) загальне користування (ст. 38 ЗУ "Про охорону НПС"); 2) спец. (можливість невизначеного кола осіб використовувати зем. ділянку оплатно для цільового призначення з чітко визначеною метою).

ІІІ) за цільовим призначенням: 1) право с/г землекористування; 2) право нес/г землкористування. Більш детальна класифікація - ст. 19 ЗК, класифікатор.

IV) за суб'єктом: 1) право землекористування громадян, іноземців, о.б.г., іноземних юр. осіб тощо.

V) за терміном: 1) постійне землекористування (без заздалегідь встановленого строку); 2) тимчасового землекористування.

VI) за платністю: 1) оплатне; 2) безоплатне.

34. Підстави виникнення та припинення права землекористування.

Земельні ділянки, що знаходяться у власності держави та територіальних громад сіл, селищ та міст, можуть надаватися у тимчасове користування на підставі рішення відповідної ради.

Земельні ділянки, що знаходяться у приватній та колективній власності, можуть надаватися у тимчасове користування на підставі договору на право тимчасового користування землею.

Оренда землі — це строкове платне володіння і користування земельною ділянкою на підставі договору. Об'єктами оренди можуть бути земельні ділянки з насадженнями, будівлями, спорудами і водоймами, які розташовані на них, якщо це передбачено договором. Орендне землекористування може бути короткостроковим і довгостроковим.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Концесійне землекористування є самостійним видом строкового та платного володіння і користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на підставі договору концесії.

Договір концесії являє собою угоду, відповідно до якої уповноважений орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування надають на платній і строковій основі суб'єкту підприємницької діяльності право створити об'єкт концесії або істотно поліпшити його і здійснювати управління ним згідно з законом з метою задоволення суспільних потреб.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.