2. Стан наукової розробки теми

Досліджуючи тему реформування системи вищої освіти в Російській Федерації в рамках її участі в Болонському процесі, слід зазначити, що вона є досить специфічною. Вона включає різні аспекти та сторони соціально-економічних, політичних, культурних, освітніх процесів, а також має аспект міжнародних відносин. Специфіка теми полягає й у тому, що хоча в дослідженні і було визначено конкретні хронологічні рамки, а саме 2003-2010 роки, однак, досліджуючи систему вищої освіти Росії в часи спроб її реформування, модернізації та інтеграційних процесів, варто прослідкувати та оцінити тенденції еволюції російської освітньої системи і в 1990-ті роки – період найглибшої кризи освітньої та наукової сфери. Ще одним важливим моментом, який слід зазначити, це те, що Болонський процес в загальноєвропейському контексті загалом і в контексті участі Росії у формуванні єдиного європейського освітнього простору зокрема, є процесом не завершеним, а таким, який продовжується і розвивається.

У зв’язку з тим, що тема дисертаційного дослідження, маючи історичну спрямованість, в той же час є міждисциплінарною, слід врахувати і специфіку джерел та літератури, які були використані під час написання дисертаційного дослідження. Дана специфіка полягає в тому, що основна наукова література складається переважно із праць дослідників, які за фахом є філософами, соціологами, педагогами чи навіть представниками природничо-інженерних наук. Особливістю такої літератури є і те, що часто автори, які здійснюють аналіз освітніх реформ, є водночас і учасниками даного процесу чи його адміністраторами.

Тема реформування російської системи вищої професійної освіти та участі Росії в Болонському процесі викликала неабиякий інтерес у багатьох дослідників. Однак найбільшу цікавість до цієї теми виявили науковці зі сфери гуманітарних наук, зокрема, педагогічних та соціологічних. Варто зазначити, що ще з кінця 1990-х років (після підписання рядом європейських країн Болонської декларації), але ще до офіційного приєднання Росії до Болонського процесу, та на початку 2000-х років, у російських науковців, дослідників та навіть працівників ВНЗ викликав неабиякий інтерес. Але основна частина праць та досліджень, які стосувалися реформування системи вищої освіти в Росії та участі в Болонському процесі була опублікована в період з 2002 по 2010 роки. Саме 2010 рік мав бути підсумковим, адже саме до 2010 року Росія брала на себе зобов’язання повністю перейти на європейські стандарти у вищій освіті та реалізувати основні принципи Болонського процесу.

Ще однією особливістю наукової розробки теми дисертаційного дослідження є те, що стан проблеми вищої освіти в Росії та спроб її реформування висвітлювався на сторінках низки російських наукових періодичних видань, і зокрема «Высшее образование в России»⁹⁶, «Высшее образование сегодня»⁹⁷, «Вестник международных организаций»⁹⁸, «Вопросы образования»⁹⁹, «Педагическое образование и наука¹⁰⁰», «Социология»¹⁰¹, «Социология образования»¹⁰², «Социологические исследования»¹⁰³, «Университетское управление»¹⁰⁴, «Общественные науки и современность»¹⁰⁵, «Экономические науки»¹⁰⁶, «Аккредитация образования¹⁰⁷» та ін. В основному це публікації, що містять оціночні судження та репрезентують позицію російської наукової та академічної спільноти щодо участі Росії в Болонському процесі та реформування російської системи вищої освіти в «Болонському дусі», а також представляють позиції «євроінтеграторів» та «євроскептиків» стосовно реформи системи вищої освіти в Росії за Болонським зразком.

Усю сукупність наукової літератури щодо реформування системи вищої освіти в Росії в рамках участі в Болонському процесі можна умовно розділити на декілька груп:

1. Першу групу становлять праці російських дослідників, які висвітлюють історію розвитку та становлення європейської системи вищої освіті від підписання Болонської декларації в 1999 році і до 2010 року – часу реалізації основних ідей Болонського процесу. Ця група включає дослідження, які аналізують реформу системи вищої освіти в Європі протягом десятилітнього періоду та на цьому фоні розглядають перспективи розвитку російської вищої освіти.

До цієї групи можна віднести праці відомого російського вченого, доктора педагогічних наук, професора Байденка В. І., під керівництвом якого були проведені і опубліковані дослідження різних аспектів Болонського процесу як інструменту для реалізації ідеї єдиного європейського освітнього простору¹⁰⁸.

Праця «Болонський процес: середини шляху»¹⁰⁹ – це моніторинг Болонського процесу в Європі, здійснений Дослідницьким центром проблем якості підготовки спеціалістів Московського державного інституту сталі і сплавів (МІСіС). В даному дослідженні розміщені матеріали моніторингу Болонського процесу з 1999 по 2004 роки та проведено аналіз основних тенденцій розвитку Болонського процесу.

У 2006 році було опубліковано аналітичний звіт «Болонський процес: проблеми, досвід, рішення»¹¹⁰. Дана робота здійснювалася за проектом «Дослідження основних тенденцій розвитку та термінологічна база Болонського процесу як структурної реформи вищої освіти в Європі». В звіті розглядаються актуальні методологічні та концептуальні питання, приводяться конкретні приклади реалізації Болонського процесу в європейських університетах.

Важливе місце в дослідженні аспектів Болонського процесу посідала праця «Болонський процес: результати навчання та компетентний підхід», що являла собою представлення нових підходів до навчального процесу із застосуванням так званих «компетенцій», тобто накопичених студентами у процесі навчання знань, вмінь та навичок¹¹¹.

На основі моніторингового дослідження Болонського процесу Федеральним агентством з освіти, Управлінням освіти у сфері міжнародного співробітництва, Дослідницьким центром проблем якості підготовки спеціалістів та національним дослідницьким технологічним університетом Інститут сталі і сплавів у 2009 році було видано працю «Болонський процес: Глосарій»¹¹². В цій роботі були відображені результати моніторингу термінологічного апарату, що використовувався в основних документах Болонського процесу. Робота складається з ряду статей в яких дається пояснення та розкривається смисл різних термінів та понять, які стосуються Болонського процесу.

У 2010 році під науковою редакцією професора Байденко В. І. було опубліковано аналітичний звіт «Основні тенденції розвитку вищої освіти: глобальні та Болонські виміри»¹¹³. В цьому звіті було відображено основні тенденції розвитку європейської системи вищої освіти, які були озвучені на Всесвітній конференції ЮНЕСКО (Париж, липень 2009 р.) та конференції міністрів освіти країн-учасниць Болонського процесу (Левен, 2009 р.). Праця «Болонський процес: пошук спільності європейських систем вищої освіти»¹¹⁴ характеризує проект TUNING (налагодження освітніх структур), створений для покращення європейської співпраці в сфері освіти та науки.

2. Другу групу становлять праці російських науковців – монографії, посібники, наукові тематичні збірники провідних російських ВНЗ, окремі статті, присвячені модернізації та реформуванню вищої освіти Росії в рамках участі в Болонському процесі. Оскільки друга група історіографічного огляду є найбільш об’ємною за кількістю досліджень, то варто буде виокремити в ній декілька окремих підгруп, використовуючи хронологічний та тематично-проблемний підхід.

2.а. Праці, опубліковані окремими російськими ВНЗ та присвячені їх участі в Болонському процесі. Серед них варто виокремити деякі провідні російські ВНЗ, які мали успіх у реалізації Болонського процесу в своїх стінах.

Праця «Державне регулювання вищої освіти в Російській Федерації»¹¹⁵, опублікована в 2004 році у Казанському державному університеті, являє собою оригінальне дослідження актуальних питань щодо проблем системи російської вищої освіти з точки зору її комплексного забезпечення засобами державного регулювання. Свій досвід з використання системи залікових одиниць в навальному процесі мала Міжнародна школа бізнесу ім. В. Г. Плеханова¹¹⁶.

Активну участь в реалізації Болонського процесу, зокрема у запровадженні двоступеневої системи бакалавр-магістр (розробка спільних з європейськими університетами магістерських програм) та у здійсненні міжнародної співпраці брав Російський державний гуманітарний університет¹¹⁷. У 2005 році в РДГУ було опубліковано працю «Болонські перетворення і гуманітарний ВНЗ: проблеми, пріоритети, перспективи»¹¹⁸. В роботі були розглянуті найбільш актуальні проблеми запровадження Болонських принципів в гуманітарному ВНЗ.

В праці «Болонський процес і якість освіти», яка вийшла в Нижньогородському університеті ім. Н. І. Лобачевського в трьох частинах, були опубліковані матеріали, які стосувалися питань модернізації системи освіти в Російські Федерації у відповідності з принципами Болонської декларації¹¹⁹.

Важливу роль у запровадженні та реалізації Болонських принципів у навчальному процесі відігравав Російський державний педагогічний університет імені А. І. Герцена (РДПУ імені А. І Герцена). За матеріалами міжнародної конференції, яка відбулася в РДПУ імені А. І. Герцена 15-17 березня 2006 року, було опубліковано працю, що мала назву «Реформа системи вищої освіти в сфері гуманітарних і соціальних наук: проблеми та перспективи»¹²⁰. В науковому збірнику «Академічна мобільність: реалізація в Болонському процесі»¹²¹, опублікованому в тому ж університеті, представлені матеріали, які розкривають сутність Болонського процесу, акцентуючи увагу саме на академічній мобільності студентів та викладачів.

За підсумками аналітичного огляду, виконаного в рамках реалізації національного проекту «Формування системи інноваційної освіти в МДУ ім. М. В. Ломоносова (2006-2007 рр.)». колективом авторів університету був підготовлений збірник, який містив огляд нормативно-методичного забезпечення академічної мобільності в Європі та проект щодо розробки та видачі студентам МДУ додатку до диплома¹²².

Детальний аналіз основних принципів Болонського процесу, а також стан реалізації його цілей в російській системі вищої освіти, було викладено в праці «Структура аналітичного матеріалу досліджень Болонського процесу Національного дослідницького університету – Вища школа економіки»¹²³. Серед досліджень, здійснених працівниками ДУ-ВШЕ, його науково-педагогічним персоналом та керівництвом університету, які стосувалися європейської та російської співпраці в сфері освіти та науки слід назвати працю «Росія і ЄС на шляху до загальноєвропейського простору вищої освіти»¹²⁴ – це збірник аналітичних матеріалів із співпраці у сфері освіти з країнами Європи в рамках реалізації програми «Росія – ЄС Дорожня карта». Матеріали вміщені в збірнику були результатом проекту «Розробка заходів із розвитку співробітництва у галузі освіти з країнами Європи». Даний проект був реалізований ДУ – ВШЕ на замовлення Федерального агентства з освіти в 2007 році.

Детальне аналітичне дослідження із залученням низки експертів, щодо реалізації основних положень Болонського процесу в російських ВНЗ, було здійснено у 2007 році в Кабардино-Балкарському державному університеті¹²⁵. В тому ж році в Новгородському державному університеті імені Ярослава Мудрого відбулася конференція присвячена підсумкам проекту Темпус-Тасіс «Введення двоступеневої системи бакалавр-магістр в Інституті економіки та управління Новгородського державного університету імені Ярослава Мудрого. За матеріалами конференції була опублікована праця «Болонський процес в Росії та Європі: досвід, рішення, перспективи – США і Росія»¹²⁶.

Важлива робота щодо запровадження та реалізації основних принципів Болонського процесу здійснювалася і здійснюється Російським університетом дружби народів (РУДН), який був одним з координаторів та «головних ВНЗ» участі Росії в Болонському процесі. У 2008 році в стінах РУДН було опубліковано посібник «Тенденції розвитку та реформи освіти в світі»¹²⁷, присвячений темі інтернаціоналізації та глобалізації освітньої сфери, а також модернізації російської системи освіти в процесі реформи. В тому ж році вийшла спільна праця ректора РУДН Філіппова В. М. та проректора з навчальної та методичної роботи РУДН Чистохвалова В. Н. «Стан, тенденції та проблеми академічної мобільності в європейському просторі вищої освіти»¹²⁸, в якій містилася детальна інформація щодо академічної мобільності студентів та викладачів, аналізувалися різні сторони академічної мобільності, наводилися приклади досвіду російських ВНЗ в реалізації різних моделей академічної мобільності. Російський дослідник Єфремов А. П. у своїй статті «Болонський процес – технологія чи виклик?» проаналізував основні тенденції запровадження та реалізації Болонських принципів в навчальному процесі РУДН¹²⁹.

Проблеми, пов’язані з переходом на двоступеневу систему вищої професійної освіти активно обговорювалися в Самарському архітектурно-будівельному університеті¹³⁰. Про вплив Болонського процесу на російську систему вищої освіти писав російський дослідник Владимиров А. І. Його праця була опублікована в 2009 році в Російському державному університеті нафти та газу імені І. М. Губкіна¹³¹. Тема модернізації російської вищої освіти в контексті світової глобалізації, була об’єктом досліджень в Московському гуманітарному університеті¹³².

2.б. Матеріали, опубліковані окремими російськими вищими навчальними закладами на сторінках університетських вісників та за матеріалами науково-практичних і міжнародних конференцій.

Зважаючи на велику кількість різноманітних конференцій та публікацій, присвячених участі російських ВНЗ в Болонському процесі, варто буде подати коротку характеристику лише тих матеріалів, які автор безпосередньо використовував у дисертаційному дослідженні:

Фактично стартом Болонського процесу в Росії вважається 2-3 грудня 2002 року, коли в Санкт-Петербурзькому державному університеті відбувся міжнародний семінар «Інтеграція російської вищої школи в загальноєвропейську систему вищої освіти: проблеми і перспективи». В роботі семінару взяли участь експерти Ради Європи, ЮНЕСКО, представники законодавчих та виконавчих органів влади Російської Федерації, ректори і проректори вищих навчальних закладів Росії, представники громадських організацій. На семінарі зазначалось, що в Російській Федерації створені передумови для входження системи вищої професійної освіти в Болонський процес¹³³.

На сторінках вісника Воронезького державного університету висвітлювалися проблеми реалізації Болонської декларації у Воронезькому державному університеті¹³⁴. У 2009 році в Нижньогородському державному університеті імені Н. І. Лобачевського був опублікований навчальний посібник «Російські ВНЗ в Болонському процесі»¹³⁵. У посібнику подана загальна характеристика законодавства РФ, яке мало забезпечувати можливість участі російських ВНЗ в Болонському процесі, розглядаються питання підвищення якості освіти в російських ВНЗ в контексті цілей Болонської декларації, питання реалізації спільних освітніх програм з європейськими ВНЗ, питання організації видачі європейського додатку до диплома, а також проблеми розробки європейських та російських національних рамок кваліфікацій.

За матеріалами VII міжнародної наукової конференції «Вища освіта для XXI століття»¹³⁶, яка відбулась 18-20 листопада 2010 року в Москві, Московський гуманітарний університет опублікував теми доповідей та матеріалів конференції «Вища освіта та світова культура», в яких висвітлювались культурні аспекти міжнародної співпраці в сфері освіти¹³⁷.

27 травня 2010 року в м. Уфа в Башкирському інституті соціальних технологій відбулася між університетська науково-практична конференція. За матеріалами доповідей учасників конференції було підготовлено збірник статей «Сучасні проблеми та інноваційні перспективи вищої освіти в Росії» Хоча тема конференції була досить цікавою та актуальною і ключовими питаннями більшості доповідей була саме модернізація, реформування, покращення фінансування російської системи вищої професійної освіти, підтримка її з боку держави, розвиток новітніх технологій та міжнародна співпраця, однак жодного слова не було сказано про європейську інтеграцію в освітній та науковій сферах і про участь Росії в Болонському процесі.

За матеріалами міжнародної науково-методичної конференції, яка відбулася 12-13 жовтня 2011 року та мала назву «Національний дослідницький університет в системі безперервної освіти»¹³⁸, присвяченій 95-літтю Пермського державного національного дослідницького університету, було опубліковано збірник присвячений ролі національних дослідницьких та класичних університетів в сучасному суспільстві, а також проблемам російської університетської освіти та пошуку шляхів їх вирішення.

2. в. Праці російських авторів, які досліджували розвиток російської системи вищої освіти на етапі реформування та інтеграції до загальноєвропейського освітнього простору:

Монографія «Вища освіта в Росії: правила та реальність»¹³⁹ є ґрунтовним дослідження в якому аналізуються основні проблеми вступу до ВНЗ, модернізації механізмів прийому до ВНЗ та експерименту із запровадження Єдиного державного іспиту. Дана монографія містить доповіді відомих європейських дослідників та працівників освітньої та наукової сфери щодо реалізації Болонських принципів в європейській освітній системі.

Базові принципи та основний понятійно-термінологічний апарат Болонського процесу був опублікований в книзі «Болонський процес у запитаннях та відповідях»¹⁴⁰

За сприяння Російсько-європейського центру економічної політики та на прохання адміністрації президента Російської Федерації у 2005 році було проведено ґрунтовне дослідження, що мало назву «Пропозиції та рекомендації із створення загального європейського простору науки, освіти та культури». В результаті дослідження, в якому брала участь група російських експертів було опубліковано працю «Болонський процес та його значення для Росії. Інтеграція вищої освіти в Європі»¹⁴¹. В цій книзі Болонський процес аналізується з точки зору його взаємодії на Росію.

У 2005 році була опублікована праця «М’який шлях» входження російських вищих навчальних закладів до Болонського процессу¹⁴². В даній роботі були розглянуті основні параметри, динаміка, ключові принципи європейських освітніх реформ, які отримали назву «Болонської системи», а також розкриті ті переваги, які б отримала Росія від цього процесу, як в загальнодержавному значенні, на світовій політичній арені, так і на рівні вищих навчальних закладів, викладачів та студентів зокрема.

Відомий російський дослідник Сазонов Б. А. у 2006 році опублікував навчальний посібник «Болонський процес: актуальні питання модернізації російської вищої освіти»¹⁴³ адресований слухачам системи підвищення кваліфікацій, керівникам та викладачам освітніх установ вищої професійної освіти, в якому було описано актуальні питання модернізації професійної освіти з урахуванням входження Російської освітньої системи у загальноєвропейський освітній простір в рамках Болонського і Копенгагенського процесів.

В книзі російської дослідниці Лєбєдєвої М. М. «Болонський процес: проблеми та перспективи»¹⁴⁴ розглядалися проблеми Болонського процесу з точки зору міжнародних відносин та на прикладі діяльності Московського державного інституту міжнародних відносин (МДІМО). Порівняльний аналіз основних тенденцій розвитку науково-освітньої діяльності в закордонних країнах та в Росії на початку XXI століття містить праця «Аналіз світових тенденцій розвитку науково-освітньої діяльності»¹⁴⁵. В монографії «Актуальні питання інтернаціональної гармонізації освітніх систем»¹⁴⁶ розглядаються особливості використання системи залікових одиниць у навчальному процесі та особливості гармонізації національних освітніх систем.

Важливі питання участі Росії в Болонському процесі, відповідності російської національної системи вищої освіти до європейських стандартів та соціально-економічні умови в Російській Федерації, щодо готовності повністю перейти на європейські освітні стандарти описані у праці російської дослідниці Артамонової М. В. «Реформа вищої школи і Болонський процес в Росії»¹⁴⁷. Предметом даного дослідження стали актуальні питання розвитку російської вищої професійної освіти. Робота була написана на основі результатів дослідження автора із використанням даних загальноросійських опитувань, аналітичних звітів Національного фонду підготовки кадрів, провідних російських вищих навчальних закладів, профільних періодичних видань.

Важливий аспект інтеграції російської системи вищої освіти до загальноєвропейської, проблем та перспектив участі Росії у Болонському процесі, описано у книзі російського дослідника Гретченко А. І. «Болонський процес: інтеграція Росії в європейський і світовий освітній простір»¹⁴⁸. В даній праці автор розглядає цілі та основні завдання процесу структурних реформ європейської вищої освіти у світлі реалізації Болонського процесу. Показано об’єктивну необхідність інтеграції Росії до європейського та світового освітнього простору, детально розглядається система європейської та російської багатоступеневої вищої освіти, наводяться основні вимоги якості підготовки випускників ВНЗ, технології оцінювання та атестації студентів, аналізуються основоположні матеріали, присвячені завданням Болонського процесу та їх реалізації. Автор книги спирається на думку відомих російських вчених і дослідників, а також спеціалістів у сфері вищої освіти, європейських експертів Німеччини, Франції, Італії, Нідерландів.

Цікавою та інформативною є книга «Сфера освіти в системі Росія – Захід (проблеми ефективності)»¹⁴⁹. В цій праці розглядається та аналізується російський та зарубіжний досвід формування освітніх систем.

У грудні 2009 року Національним фондом підготовки кадрів (НФПК) та Федеральним агентством з освіти за участю провідних російських дослідників та експертів було реалізовано проект «Розробка комплексної стратегії експорту російської вищої освіти та підвищення її конкурентоспроможності на світовому освітньому ринку». Результатом проекту стала публікація праці «Інтернаціоналізація вищої освіти: тенденції, стратегії, сценарії майбутнього»¹⁵⁰. У даній праці розглянуті актуальні питання розвитку вищої професійної освіти: місце та роль російської вищої школи в глобальному та загальноєвропейському середовищі вищої освіти, труднощі інтернаціоналізації, шляхи підвищення конкурентоспроможності та ефективності управління російською системою вищої професійної освіти в сучасних умовах, а також представлені можливі сценарії розвитку вищої освіти в Росії в контексті подальшого поглиблення процесів інтернаціоналізації. Тема інтеграції Росії до світового освітнього простору була порушена в книзі «Росія в світовому освітньому просторі»¹⁵¹.

В монографії «Система вищої професійної освіти в Росії»¹⁵² розглянуто актуальні питання формування та функціонування російської системи вищої професійної освіти в умовах сучасної, постіндустріальної економіки. Ця робота являє собою комплексне системне дослідження російської структури вищої освіти, включаючи як державні так і приватні ВНЗ, а також показано роль держави в управлінні системою освіти.

В монографії «Професійна освіта в умовах реалізації Федеральних державних освітніх стандартів»¹⁵³ проаналізовано основні цілі та потреби освітньої системи у зв’язку з новими ринковими умовами та змінами в соціально-економічному житті Росії. В даній праці розкривається зміст та основні ідеї модернізації системи вищої освіти у зв’язку з інтеграцією до європейської освітньої системи. Монографія «Імперативи інтернаціоналізації»¹⁵⁴ розкриває поняття та значення процесу інтернаціоналізації системи вищої освіти. Основна увага монографії приділена вдосконаленні національної політики в сфері вищої освіти та реалізації стратегії розвитку російських університетів.

3. Третю групу історіографічного огляду складають праці, які висвітлюють соціально-економічний, політичний, культурний розвиток Російської Федерації та історію розвитку системи вищої професійної освіти від часу розпаду Радянського Союзу і до 2010 року.

Це в першу чергу праці з новітньої історії Росії: Навчальний посібник Короткевича В. І. «Історія сучасної Росії 1991-2003», «Новітня історія Росії», Шестакова В. А., навчальний посібник російського історика Чумакова Г. В. «Новітня історія Росії (1990 – 2008)»¹⁵⁵. Книга «Політична модернізація держави в Росії: необхідність, напрямки, витрати, ризики» присвячена темі реформування держави та її політичної системи¹⁵⁶. Праця російської дослідниці Тарасової Є. А. «Втрачена альтернатива: становлення нової політичної системи Росії в 1990 –1993 роках»¹⁵⁷ характеризує соціально-економічне становище та трансформацію політичної системи російської держави в перші роки після розпаду Радянського Союзу. Автор аналізує найважливіші рішення в сфері економіки та розкриває сутність і причини політичних криз в Росії початку 1990-х років. Становлення та розвиток громадянського суспільства, його роль у формуванні та діяльності державних інституцій, ідеології держави, представлено в навчальному посібнику Олександра Сунгурова «Громадянське суспільство і його розвиток в Росії»¹⁵⁸. У 2005 році було опубліковано книгу «Пріоритети економічного розвитку суб’єктів Російської Федерації»¹⁵⁹, в якій були представлені програми соціально-економічного розвитку для всіх суб’єктів Російської Федерації (89 регіонів), а також програми федерального та регіонального рівнів на середньострокову перспективу. Важливість книги полягає в тому, що у формі численних графіків, схем та таблиць показано специфіку соціально-економічного розвитку окремих регіонів Російської Федерації. Окремий розділ книги присвячений саме освіті та науці як ключовим сферам у забезпеченні розвитку економіки держави. В книзі російського автора Корчагіна Ю. А. «Сучасна економіка Росії»¹⁶⁰ розглядаються теоретичні та практичні проблеми розвитку російської економіки наприкінці 1990-х та на початку 2000-х років. Розглянуто структуру російської економіки та напрямки її диверсифікації, аналізуються інвестиційні процеси в Росії, розглядаються фінансові ринки та шляхи їх розвитку. Особливу увагу автор книги приділяє ролі та впливу російського людського капіталу на загальний розвиток російської держави, різних галузей економіки.

Загальні теоретичні відомості щодо становлення та розвитку російської системи вищої професійної освіти містяться в працях «Історія університетської освіти в Росії та міжнародні традиції просвітництва»¹⁶¹, «Нариси історії університетської освіти»¹⁶². Історію становлення та розвитку систем вищої освіти та Росії та США було висвітлено у статті російського вченого, доктора фізико-математичних наук, першого проректора Воронезького державного університету Запрягаєва С. А. у статті «Система вищої освіти Росії та США»¹⁶³.

4. Четверту групу складають праці українських дослідників Болонського процесу та участі в ньому України.

Україна, як відомо, стала учасником Болонського процесу на два роки пізніше за Російську Федерацію (Бергенська конференція, 2005 р.). Одним із завдань дисертаційного дослідження є проаналізувати та охарактеризувати здобутки вищої школи України у формуванні спільного європейського освітнього простору (участь України в Болонському процесі) та порівняти деякі якісні та кількісні показники участі в Болонському процесі двох сусідніх держав.

Серед найвідоміших праць українських дослідників, присвячених темі реформи системи вищої освіти в Україні та її участі в Болонському процесі можна виокремити наступні: «Вища освіта України і Болонський процес»¹⁶⁴ – з’явилася за рік до підписання українською державою Болонської декларації. В даній книзі містяться матеріали, що відображали євроінтеграційні прагнення України та ролі освіти у розвитку партнерства з іноземними державами, також подано характеристику систем вищої освіти країн Європи та Америки, зокрема і Росії, детально охарактеризовано один з важливих елементів реалізації болонського процесу – кредитно-модульну систему та організації навчального процесу в українських ВНЗ з використанням системи кредитів і залікових одиниць.

«Модернізація вищої освіти в Україні і Болонський процес¹⁶⁵», опублікована у Львівській державній фінансовій академії. В книзі подані матеріали щодо історії розвитку Болонського процесу, його основні документи, пояснюється причина його виникнення та аналізуються основні етапи становлення спільного європейського освітнього простору, обґрунтовуються причини участі України в Болонському процесі та роль інтеграційних процесів щодо зближення України і Європи. Для порівняльної характеристики в даному дисертаційному дослідженні була використана праця українського вченого, ректора НТУУ «КПІ» Згуровського М. З. «Болонський процес: головні принципи та шляхи структурного реформування вищої освіти України»¹⁶⁶. У праці подано аналіз структурного реформування системи вищої освіти в країнах Західної, Центральної та Східної Європи в процесі формування єдиного освітнього, наукового і суспільно-економічного простору європейського регіону. Проаналізовано стан української вищої школи, здобутки та перешкоди на шляху її входження до європейського освітнього простору, запропоновано напрями структурного реформування вищої освіти України в контексті Болонських перетворень. У частині першій даного дослідження описано досвід Російської Федерації щодо входження в Болонський процес. Український вчений, доктор історичних наук Кривчик Г. Г. у 2008 році опублікував свою працю «Вища школа і Болонський процес: конспект лекцій»¹⁶⁷, в якій містяться матеріали з історії вищої освіти у світі і в Україні, показано передумови та причини створення єдиного європейського простору. Проблеми участі України у Болонському процесі автором розглядаються на конкретному прикладі, а саме, запровадження кредитно-модульної системи в українських ВНЗ.

Свій досвід участі в Болонському процесі, а зокрема запровадження кредитно-модульної системи в навчанні мав Донецький національний технічний університет, де було розроблено конспект лекцій за курсом «Вища освіта і Болонський процес¹⁶⁸». Кандидатом філологічних наук Гусєвою П. Т. було розроблено курс лекцій з дисципліни «Вища освіта в Україні і Болонський процес»¹⁶⁹.

Українські дослідники зацікавилися Болонським процесом та реформаційними процесами в європейській освітній системі одразу після підписання Болонської декларації 1999 року. Однак детальний аналіз цього процесу та вивчення його основних складових припадав на середину 2000-х років, що збігалося і з офіційним приєднанням України до Болонського процесу. Так як і в Росії, реформа системи вищої освіти в Україні за Болонським зразком мала як своїх прихильників так і своїх противників, тому дискусії з приводу участі України в Болонському процесі та реформи системи вищої освіти за Болонським зразком відбувалися на сторінках численних періодичних видань¹⁷⁰. Проблемам реформування та модернізації української системи вищої освіти були присвячені публікації таких українських дослідників як: Тимошенко І. І.¹⁷¹, Бондарчук Ю.¹⁷², Дмитриченко М.¹⁷³, Андрущенко В.¹⁷⁴, Богомаз К. Ю.¹⁷⁵, Гурч Л.¹⁷⁶ Захожай В.¹⁷⁷, Жованюк В. І.¹⁷⁸, Бабкіної О.¹⁷⁹, Кільової Г. О¹⁸⁰., Голубенко О.¹⁸¹, Влох Р.¹⁸², Головатий М.¹⁸³, Загірняк М.¹⁸⁴, Демченко О. Л.¹⁸⁵, Виницький М.¹⁸⁶, Бесчастний В. М.¹⁸⁷, Жижко Ж.¹⁸⁸ та ін.

Таким чином, опрацьований комплекс вищеописаних досліджень, дозволив вирішити завдання, сформульовані у вступі. Наявність широкого спектру джерельної бази у поєднанні із різними групами наукових праць дозволило проаналізувати та дослідити процес реформування системи вищої освіти в Російської Федерації в рамках її участі в Болонському процесі.