2. Жерці

Майже кожне місто Єгипту мало своїх богів. На їх честь будували храми, якими опікувалися жерці. Найвищою посадою вважалася посада верховного жерця – слуги бога. Ним часто був сам фараон. Наступну сходинку посідав жрець, що управляв храмами. Верховному жерцю підкорялися так звані нижчі жерці – уабу. Вони виконували повсякденні ритуали, опікувалися станом храму та потребами богів. Серед уабу вирізнялися: жерці-астрономи, які спостерігали за зірками й намагалися пророкувати майбутнє; жерці, які стежили за розпорядком дня у храмі; читці, що проговорювали священні молитви; переписувачі папірусів; господарники, які опікувалися сільськогосподарськими угіддями, бібліотеками та ін.

3. Писці

Поважними чиновниками були писці. Вони мали багато обов'язків: записували рішення, прийняті фараоном, визначали рівень води у Нілі під час повені та у водосховищах. Також писці повинні були перевіряти межі полів після розливів річки, обліковувати врожай, здійснювати контроль за кількістю худоби, вина та ін. Інколи вони складали угоди, писали приватні листи, записували ритуальні слова та молитви. На їхні плечі лягало визначення та збирання податків.

Становище людини, що вміла писати, у суспільстві було високим, бо письменних було небагато, а письмо було дуже складним. Писці весь час носили із собою приладдя для письма: дерев'яну дощечку з фарбами, посудину з водою для їх розведення та очеретяні палички, якими й накреслювали ієрогліфи.

4. Селяни й ремісники

Переважну частину жителів Давнього Єгипту становила вільні землероби. Вони об'єднувалися для обробітку «гаслі, будівництва та використання зрошувальної системи, утворюючи землеробські общини. Саме землероби вигону вали велику кількість обов'язкових робіт: споруджували піраміди, палаци, гробниці. Ще одним їхнім обов'язком перед державою була служба у війську фараона. Важливою ланкою у суспільному житті були ремісники, які забезпечували жителів Єгипту всім необхідним.

Поняття і терміни

Армія – військова організація, яка слугувала для захисту кордонів країни від нападів ворогів та для захоплення нових територій.

Трофей – майно й полонені, захоплені на війні.

5. Воїни Єгипту

Армія Давнього Єгипту складалася з піхоти та бойових колісниць. Військо фараони збирали за потребою. Інколи армія налічувала кілька тисяч осіб, а інколи досягала десятків тисяч. Військо набирали з селян. До нього потрапляв один із ста дорослих чоловіків. Командували армією старші офіцери. Основним завданням війська була охорона кордонів країни.

За часів Нового царства армія стала професійною, її основу становили воїни, які побували у битвах і військових сутичках. За свою службу вони отримували рабів, трофеї, земельні наділи. Часто єгипетське військо посилювалося найманцями, наприклад нубійцями, які жили на півдні держави.

Єгипетська піхота була основою війська. За Нового царства вона складалася з легко- та важкоозброєних воїнів. Перші вміло орудували луком і стрілами. Другі озброювалися легким серпастим або важким прямим мечами. Поширеними були короткі списи та списи для метання – дротики. Але головною зброєю лишався лук. Єгипетська піхота мала захисні обладунки, що складалися з грубої тканини, якою обгортали тіло, шкіряних або бронзових шоломів. Тіло захищав щит, який мав заокруглений верх. Піхота поділялася на більші й менші підрозділи – чисельністю 250 і 50 осіб.

Колісниці з'явилися в Єгипті за Нового царства. їх робили з дерева, і вони були надзвичайно легкими. Важила колісниця всього 34 кг. Отже, підняти її могла навіть одна людина.

На колісниці було два воїни. Один управляв нею, другий – нищив ворогів, стріляючи з лука, кидаючи дротики або застосовуючи під час рукопашного бою серпастий меч чи сокиру. На правій руці візника був закріплений щит, який захищав і його, і воїна. Візник мав шолом і довгий плащ з бронзовими накладками. Воїн був прив'язаний до колісниці шкіряними поясами, і тому обидві руки його лишалися вільними для ведення бою. Інколи колісниці яскраво прикрашали. Найбільш розкішною завжди була Ієрогліф бойова колісниця фараона. її розписували яскравими фарбами на золотому тлі.

Для захисту кордонів країни будували фортеці, але лише на півночі та на півдні. Із заходу та сходу Єгипет був захищений скелями та пустелями. Єгипетські фортеці мали форму круга, квадрата або прямокутника і захищалися ровами. Поряд із мурами будували башти з майданчиком для воїнів.

Одним з прикладів інженерного мистецтва давніх єгиптян є фортеця Абідос у Верхньому Єгипті. Вона мала форму прямокутника зі сторонами 125 і 68 м. Висота мурів сягала 11 м, а товщина становила 2 м.