Заняття населення давнього єгипту

1. Зрошувальне землеробство

Основою багатства Єгипту було сільське господарство. Але за умов спекотного клімату і недостатньої кількості дощів (вони випадали дуже рідко) землеробство єгиптян цілком залежало від розливів Нілу. Поступово єгиптяни навчилися підводити воду до ділянок землі в роки, коли рівень води під час розливу був невисокий. Якщо води було багато і вона загрожувала затопити поля, її відводили. Для цього єгиптяни будували канали, що давало змогу розширити територію, придатну для землеробства.

Перші відомості про канали сягають ХХІІ-ХХІ ст. до н.е. Найдовший з них сягав 2 тис. км. Відвойовувати землю в пустелі єгиптянам допомагали нескладні механізми.

Висоту води в Нілі єгиптяни вимірювали за допомогою «ніломірів» – споруд із каменю, всередині яких були спеціальні пристрої.

Для підняття води на підвищені ділянки з XV ст. до н.е. єгиптяни почали використовувати «шадуф». Пристрій був схожий на журавель біля колодязя в українських селах. Шадуф мав вигляд роздвоєної опори з прикріпленою довгою жердиною, з одного кінця якої був камінь, а з другого – цебер для води. З IV ст. до н.е. почали застосовувати спіральні гвинти у циліндрі, які піднімали воду. Пізніше цей пристрій отримав назву «Архімедів гвинт». Згодом для піднімання води застосовували механічне колесо.

Обробіток землі був для єгиптян важливим настільки, що оранку в листопаді, коли вода спадала, починав особисто фараон. Спочатку землю обробляли примітивним плугом. Потім її розпушували мотикою, а грудки розбивали дерев'яним молотом. Мотики виготовляли з дерева, пізніше – з металу. У дельті зерно висівали прямо в намул, потім виганяли худобу, яка втоптувала його.

Врожай збирали у березні-квітні за допомогою серпа. Колоски зрізали посередині стебла та в'язали у снопи. На току тварини (вівці чи віслюки) копитами обмолочували колоски. Частина обмолоченого зерна залишалася у тих, хто обробляв землю, а інша до наступного року зберігалася в храмах і царських зерносховищах для майбутнього посіву. Запаси використовували для їжі, якщо рік був неврожайний.

Єгиптяни вирощували ячмінь, льон, пшеницю, часник, огірки. Із пшениці випікали хліб і готували пиво.

Вирощували давні єгиптяни також виноград та садові культури. Центрами виноградарства і виноробства були дельта Нілу та оази. Виготовляли єгиптяни біле й червоне вина, у які додавали мед та спеції.

Невтомна праця людей, теплий клімат і Ніл робили Єгипет житницею Давнього Сходу.

2. Ремесла

У добу Давнього царства значного розвитку досягли ремесла. Про це свідчать малюнки в єгипетських пірамідах, на яких зображені столяри, каменярі, шевці, ткачі, ковалі, гончарі, та вироби давніх майстрів, знайдені пізніше археологами.

Праця ремісників була спрямована на задоволення повсякденних потреб як багатих, так і незаможних єгиптян.

Давнім видом ремесла було ткацтво. Відомості про нього трапляються в єгипетських міфах. Вважалося, що винайшла це ремесло та навчила його людей богиня Ізіда. Найвищого розвитку ткацтво набуло за доби Нового царства (1552-1069 рр. до н. е.).

У цей час єгиптяни навчилися виготовляти високоякісні тканини з льону та фарбувати їх. Одяг робили тільки з лляних тканин. Інші матеріали вважалися нечистими. Поширеними кольорами були червоний, синій, зелений, але улюбленим кольором лишався білий.

Високого рівня у Давньому Єгипті досягло гончарство. Займатися цим ремеслом люди почали ще до об’єднання номів у єдину державу. Спочатку гончарі змішували глину з водою. Потім вони вимішували її ногами, додаючи для міцності солому та пісок. Після цього глина потрапляла на гончарний круг.

Під умілими руками ремісника вона перетворювалася на чаші, кубки, глечики та інші предмети, потрібні єгиптянам у побуті. Готові вироби просушували та прикрашали малюнками. Закінчувався процес випалюванням у цегляних печах.

Єгиптяни вміли гарно обробляти камінь, дерево, виготовляти скло, були добре обізнані з металургією та ковальством. Поступово вони навчилися виплавляти з руди мідь і олово. Єгиптяни також плавили золото, поклади якого вони відкрили в Нубійській пустелі. Руду переплавляли на метали в горнах. На початку Давнього царства, яке існувало в епоху міді й бронзи, кам’яні знаряддя праці поступово були замінені мідними. Пізніше, коли єгиптяни розкрили секрет виготовлення й обробки бронзи, знаряддя праці стали переважно бронзовими. Ремісничі інструменти були різноманітні, але завжди прості. Найбільш складними вважалися теслярські й столярні інструменти, зокрема сокири, долота та ін. Ковалі у своїй роботі застосовували молотки, щипці.