Тема 4. Характеристика шрифту

ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО

ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

Проблематика теми:

► Шрифтове оформлення видання;

► Параметри і елементи шрифтів;

► Класифікація шрифтів;

► Комп’ютерні технології маніпуляції шрифтами;

► Зручність читання;

► Вибір шрифтів для основного та додаткового текстів

залежно від виду видання.

Повторити:

■ Стандарти щодо поліграфічного виконання книжкових,

журнальних і газетних видань [9-14], [28-36].

План теми:

1. Графічні ознаки шрифтів.

2. Проміжки як складники шрифту

3. Класифікація шрифтів.

4. Естетика та зручність читання.

5. Редактори шрифтів.

1. ГРАФІЧНІ ОЗНАКИ ШРИФТІВ

Після того, як авторський оригінал опрацьований у видав­

ництві, визначений формат і підрахований його обсяг, обираються

параметри шрифтового оформлення усіх видів тексту: основного,

додаткових, для заголовків усіх рівнів, текстівок, колонтитулів,

зносок. Шрифт істотно впливає на зручність читання, художній

вигляд видання, тому підбір шрифтів — важлива складова роботи

художнього та технічного редакторів.

Поняття «шрифтова графіка», «мистецтво шрифту» вивчає

наука «типографіка* (від греп. typos — відбиток) або •шрифтознавст-

во» (від нім. schrift, schreiben — писати). Суть типографіки полягає

у виборі й застосуванні шрифту із певними графічними харак­

теристиками. Головне при обранні шрифту — системний підхід до

ГРАФІЧНІ ОЗНАКИ ШРИФТІВ 129

оформлення, спричинений необхідністю ефективнішої і точнішої

візуальної орієнтації у виданні та дотримання фірмового стилю

видання. Послідовне оформлення серії видань, газет, журналів

неможливе без типографіки. Конкретний шрифт може прикра­

сити текст, який він відображає, але, крім цього, акцентувати на

інформації, наприклад, виділити слово чи фразу, вказати на

приналежність до серії, певного виду тексту (коментарі, завдання,

текстівки, примітки, додатки тощо). Вірний вибір шрифту і

правильне його використання впливають на легкість читання,

починаючи з елементарної розбірливості.

Писемність, як і усна промова, є засобом спілкування людей

і використовується для передавання думок у часі і просторі.

Друкований текст є основою інформації, що передається візуально.

При цьому значення слів передає зміст, а графічне оформлення,

шрифтове виконання, відтінки — посилення або послаблення

значення, стиль, яскравість, гучність, інтонацію тощо. Правильне

використання шрифту дає можливість донести повідомлення до

читача, якому воно адресоване, робить процес читання цікавим і

зручним. Це досягається правильною організацією текстових мате­

ріалів, поданням їх у прийнятній формі. Дизайн шрифтів як

особливий вид зображального мистецтва, підпорядкований спіль­

ним для всіх видів мистецтва закономірностям, потребує знання

останніх і вміння застосовувати їх на практиці. Сучасні комп'ютер­

ні шрифти груп Джона Баскервіла і Джамбатгіста Бодоні, Крістофа

Плантена, Клода Гарамона, Дідо, Вільяма Кезлона чотириста років

тому.

Ще на початку 1980-х років М. Жуков, перекладач видатної

«Типографіки» Еміля Руд ера, у післямові наголошував на «тій

ділянці друкарського мистецтва, яку ми чомусь називаємо техніч­

ним редагуванням» і вказував на важливість вивчення шрифтів як

окремої науки. Мистецтво шрифту, типографіка, за Е. Рудером

[121, С. 279] це:

- система оформлення складання і верстки друкованого видання

загалом або його елементів (наприклад: типографіка фєдоровського

«Апостола», типографіка таблиць в «Генеральних сигналах, що

застосовуються у флоті»);

- сукупність художніх особливостей набірного оформлення серії,

циклу або групи видань чи їх елементів (наприклад: типографіка

альдін, типографіка обкладинки початку XIX століття, типографіка

серійних випусків Інзель Ферлаг);

130 ТЕМА 4- ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

- видові особливості набірного оформлення видань (наприклад:

типографіка газети, типографіка шіаката, типографіка упаковки,

типографіка книги);

- художній твір, продукт творчої праці художника-типографа -

оформлювала видання або серії видань, ім'я якого позначається у

вихідних відомостях (наприклад: ілюстрації Д. Нарбута, типогра­

фіка А Скопенка);

- втілення художнього стилю певної школи, напряму в мистецтві

друку (живопис передвижників, конструктивістська архітектура,

типографіка дадаїзма).

В сучасних виданнях відсутня посада типографа, тому

художник, художній або технічний редактор, виконуючи його

функції, вибирає шрифти, їх параметри, встановлює формати

набору, компонує готові літери, слова, фрагменти тексту відносно

шпальти, сторінки, розвороту, аркуша, тобто просторово органі­

зовує текст.

До параметрів шрифту входять:

• гарнітура, кегль, насиченість, колір літер;

• способи виділення;

• проміжки між літерами, словами, рядками;

• вирівнювання;

• композиція тексту й інших елементів видання.

За способом виконання шрифти поділяються на мальовані та

друкарські (набірні).

Мальовані шрифти створюються художниками для конкрет­

ного видання. Вони застосовуються в назвах, заголовках всіх рівнів,

ініціалах, особливих фрагментах тексту. Нерідко мальований шрифт

зустрічається у дитячих виданнях, або у виданнях, стиль оформлення

яких має нагадувати якусь епоху розвитку сус- пільства.

Друкарські шрифти мають сталі характеристики, які дають

можливість віднести їх до тієї чи іншої гарнітури, електронний

еквівалент, тобто входять до набору комп'ютерних гарнітур. Вони

застосовуються для відтворення усіх видів тексту і текстових

елементів, до яких належить титули, заголовки, колонтитули,

колонцифри, текстівки, ініціали, таблиці, формули тощо. Введен­

ня тексту, його редагування і макетування на екрані комп'ютера,

виготовлення фотоформ для друкарні — все це в основі комп'ютер­

ної поліграфії.

Кожна літера певної гарнітури будується за єдиним

принципом, має однакові пропорційні співвідношення елементів

ГРАФІЧНІ ОЗНАКИ ШРИФТІВ 131

(їм к о і у і ширину, тошцину основних штрихів) і однакові за накрео

кмінім «ложі і* іимгпти. Термін «літера» позначає конкретний

•'/ц/нчп'ипии ІЧІМІЧЧ ПОЫ множнії по від способу його збереження

(мі і.» и йми т і шипі 111 и >ю| >«і плівка, магнітна стрічка, папір,

М»І И'МіІ І НЧІІИИ llithip опису крииих). 1 Іоняття «шрифт» належить

і * і ' ' набор}! іініґр іі ии шачсним малюнком (гарнітурою), що

їй 11 •і пик 11.» і п.іі* і >« *4 к * і її і ям, нахилом і розміром. Наприклад, опис

» о т -1мч мої «і шрифіу: Time's Now Roman, курсив, кегль 12.

Шрифт іичч» читачам певну інформацію, повідомляє виз-

п,нісшій паї грій, відношення автора і дизайнера до змісту, формує

мгальиу тональність друкованого твору. Той чи інший шрифт

може полегшити чи, навпаки, утруднити розуміння читачем пові-

,) і,ом;ієн ня. Тому при виборі шрифту варто врахувати такі фактори:

• Читабельність шрифту. Шрифт, що привертає увагу, але

погано читається, не можна визнати вдалим для основного

тексту.

• Спосіб вирівнювання тексту. Шрифт для тексту з вирівнюван­

ням уліво може бути більшого кеглю, ніж при вирівнюванні по

ширині. Сполучення вирівнювання різних видів тексту виражає

композицію твору.

• Ширина і відстань між шпальтами. Чим вужче шпальта, тим

менший кегль обирається для тексту, і навпаки. Навіть дрібний

кегль при достатньому інтерліньяжі буде читабельним.

• Графіка шрифту. Малюнок шрифту впливає на сприйняття

інформації, тому деякі шрифти не доречно використовувати в

основному тексті, а тільки в заголовках.

Щоб створювати дійсно гармонійні друковані твори, слід

навчитися відчувати шрифт, його властивості й особливості та

розуміти, як він може поліпшити вигляд видання.

1.1. Елементи літери

Характер накреслення того чи іншого елемента літери, або

їх сукупність, дає можливість віднести шрифт до тієї чи іншої

гарнітури (рис. 4.1):

1, Вічко літери (Face of Character).

2. Кегль (Size).

132 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

Рис. 4.1. Елементи літери

3. Інтерліньяж (Linespace).

4. Кегельний майданчик

(Em-Square).

5. Висота великої літери

(Cap-height).

6. Висота малої літери (x-height).

7. Основний штрих (Stem).

8. Діакритичний знак (Accent).

9. Засічки (Serif).

10. Базова лінія шрифту (Base­

line).

11. Сполучний штрих (Hairline).

12. Внутрішньолітерний проміжок (Counter).

13. Нижній виносний елемент (Descender).

14. Верхній виносний елемент (Ascender).

15. Кінцевий елемент (Terminal).

16. Краплевидний елемент (Ball).

17. Напівапрош (Side bearing).

Кегельний майданчик (рис. 4.1—4) — площа, яку займають усі

елементи літери загалом. Ширина знаків певної гарнітури

визначається найширшою літерою: для латинського алфавіту це

літера « т » , звідси і назва — Em-Square (кегельний майданчик), для

українського — «ю » або «гц». Так, при використанні шрифту 12

кегля, розмір кожної сторони вічка літери «гц» дорівнює 12 п.

Ширина літер може істотно різнитися, приміром, ширина літери

«ш» більша, ніж літери «і», відповідно до чого розрізняють пропор­

ційні та моноширинні шрифти. Пропорційніш є шрифт, літери

якого мають різну ширину символів (наприклад, «лі» ширше «і», а

«щ » ширше «я»), амоноширинннм — з літерами однакової ширини

(як у друкарській машинці) (рис. 4.2):

C o u rie r 12 UkrMonospased 12

C o u r ie r B o ld 14 U krM onospased B old 14

Courier 16

UkrMonospased 16

Рис. 4.2. Моноширинні гарнітури

Базова лінія (рис. 4.1 — 10) — уявна лінія, на якій розташо­

вуються літери і яка проходить по основі символів тексту. Символи

текстового рядка стоять на базовій лінії, а нижні виносні елементи

І І’АФІЧНІ ОЗНАКИ ШРИФТІВ 133

шисають з неї. Крім того, нижче базової лінії розташовуються під­

рядкові індекси. Базова лінія не обов'язково розташована горизон­

тально, вона може мати довільну форму.

Сприйняття шрифту значною мірою пов'язане з розміром

шаків і проміжками, які оточують їх. Міжлітерний проміжок

(апрош) складають два напівапроші (рис. 4.1 — 17). Інтерліньяж

(рис. 4.1—3) — відстань між базовими лініями сусідніх рядків, яка

нимірюється у пунктах і складається з кегля шрифту і відстані між

рядками. Якщо у тексті змінити інтерліньяж, базова лінія рядка

імінить своє положення, і текст зсунеться по вертикалі, що слід

ираховувати при зміні параметрів тексту.

Основу читабельності алфавіту задають верхні і нижні виносні

елементи (рис. 4.1 — 13,14), діакритичні знаки (рис. 4.1—8), а також

чергування краплевидних (рис. 4.1 — 16) і кутових елементів.

Верхній виносний елемент — частина малої літери, що виступає

і іад лінією висоти її вічка. Нижній виносний елемент — частина

малої літери, що виступає нижче базової лінії шрифту.

Діакритичний знак (від грец. сІіакгШкой — розрізняти) — додаткові

и іаки в алфавітах деяких мов, розміщені над або під літерами, іноді

і юряд із ними, що вказують на зміну вимови.

Внутрішньолітерний проміжок (рис. 4.1 — 12) — замкнений

простір, що зустрічається в деяких символах, приміром «о», «а» ,

•р» і дорівнює площі, яку займає повітря всередині літери, тобто

це частина простору, зайнятого буквою і не заповнена штрихами.

Його розмір залежить від кегля: більший шрифт здається стисну­

тим при однаковому значенні апрошу.

Кегль (рис. 4.1—2) - розмір шрифту (у пунктах), що задається

иідстанню між верхнім і нижнім виносними елементами, у т.ч.

і.) плечики — проміжок до стінки кегельного майданчика над

мерхнім і під нижнім виносними елементами.

Висота вічка (рис. 4.1 —1) — висота малої літери без верхніх і

м иж- ніх виносних елементів. Висота великої літери — відстань від

Г>.нової лінії шрифту до лінії висоти великих літер. За основу

шк оти малої літери у мовах на латинській основі береться висота

чі.іка «х», в українській мові — «н».

Співвідношення між товщиною основних (основна частина

і имнолу) і сполучних рисок (рис. 4.1 — 7,11) визначають контрастність

шрифту. Слабоконтрастні літери мають м'який граціозний вигляд,

<п и.по контрастні літери — чіткі й одноманітні. Малюнок літер

може сприйматися на паперовому аркуші як площинний або

і іП'ї мний. Площинними виглядають шрифти з однаковою товщи-

134 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

ною основних та сполучних рисок. У шрифтах з різноманітною

товщиною штрихів тонкі штрихи здаються віддаленими, що

створює об'ємне враження. У малих літерах більшості шрифтів

переважають круглі елементи, що виступають за лінію рядка, зав­

дяки чому малі літери зручніші для тривалого читання.

Засічки (рис. 4.1—9) — горизонтальні і вертикальні поперечні

штрихи, що підкреслюють верхню та нижню межу літери, роблять

рядок рівнішим, ніби витягнутим уздовж лінії. Це ознака, за якою

всі шрифти поділяються на дві групи — із засічками і без них, або

рубані (serif і sans serif). Крім цього, за накресленням розрізняють

групу декоративних шрифтів.

Розмір і форма засічок щодо основного штриха букви мо­

жуть бути різноманітними (рис. 4.3):

ф ф ф ф

Рис. 4.3. Форма і розмір засічок

Елементи літер (їх контур, співвідношення ширини літери

до її висоти, товщина основних і сполучних штрихів та їх спів­

відношення, розмір внутрішньолітерного проміжку, геометрична

і оптична пропорційність окремих елементів) формують ритм

шрифтового складання. Він виражається не лише побудовою

окремих літер, але й слів, рядків, сторінок, розворотів. Малюнок

шрифту, його розміри, співвідношення висоти та ширини літери,

контраст, особливості засічок, загальна простота чи складність

малюнка літери — все це впливає на зручність читання.

Вибір шрифту складається з обрання гарнітури, кегля,

накреслення, проміжків між символами та рядками, а також

вирівнювання і площа, яку текстовий блок буде займати на сторінці.

1.2. Гарнітура шрифту

Комплект шрифтів, однакових за малюнком, але різних

накреслень і розмірів є гарнітурою (від франц. garniture) шрифту,

ГРАФІЧНІ ОЗНАКИ ШРИФТІВ 135

тобто гарнітура — це малюнок шрифту. Стандартний шрифтовий

комплект складається з таких груп:

Великі літери: АБВП'ДЕЄЖЗИПЙКЛМНОПРСТУФХЦЧШЩЬЮЯ ’

Капітель: абегтдеєжзиМклмноіірстуфхцчшщьюя

Малі літери: абвггдеокзиіїйклмнопрстуфхцчшщьюя

Цифри: 1234567890

Розділові знаки:,,: ! ? - (тирс) - (дефіс)f (апостроф) « » с "лапки •

Спеціальні знаки: ]J § & № °

Маталатичні знажи: = +

Знаки документів: } © ® % ™___________________________________

Кожна гарнітура шрифту, крім літер і цифр, має кілька

десятків спеціальних символів — від кіл і рисок, що позначають

пункти списків, до знаків авторського права. Такі символи, заз­

вичай, за розміром дорівнюють напівкруглій шпації (ширині най-

ширшої літери).

У більшості комп'ютерних програм, цифрових видавничих

системах гарнітура шрифту позначається «шрифт», наприклад,

шрифт Times New Roman. Взагалі, термін «шрифт» поєднує декіль­

ка понять:

1. Сукупність букв, цифр і знаків визначеного малюнка (гарнітури)

і розміру (кегля) як технічний засіб відтворення тексту будь-

якою мовою.

2. Комплект текстових знаків (гарнітура) для складання (наприк­

лад, літер для друкарського складання, символів у шрифтовому

файлі для комп'ютерного складання).

3. Малюнок (конфігурація) букв, цифр і знаків.

Існують комп'ютерні системи, які за малюнком літер дру­

кованого матеріалу можуть ідентифікувати гарнітуру, або дати

список подібних. Наприклад, програма FontExpert Typeface Recog­

nition Software містить 20 000 шрифтових гарнітур, до яких входять

малі та великі літери різної насиченості, цифри, розділові знаки,

спеціальні символи. Програма опрацьовує скановані зображення і

порівнює зі шрифтами бази даних, яка може поповнюватися

користувачем.

Капітель — великі літери шрифту, лінія висоги яких

розташована на рівні малих літер (х-висота). Якщо у гарнітури

капітельні літери відсутні, їх можна сформувати шляхом зменшен­

ня висоти на 80 % і збільшення ширини до 105—110 %.

136 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

Гарнітури об'єднуються у родини — серії шрифтів, схожих за

малюнком, але відмінних в окремих елементах: нахил, насиченість,

щільність. Типова гарнітура має пряме світле, пряме напівжирне,

курсивне світле та курсивне напівжирне накреслення. В деяких

гарнітурах, наприклад, Century Old Style, можуть бути відсутні

курсивні чи жирні накреслення, в гротесках накреслень може бути

більше, оскільки в них легко радикально перепроектувати наси­

ченість та ширину. Шрифт із своїми стильовими ознаками, що

відрізняють його від інших, є самостійною гарнітурою з власною

назвою. Наприклад, гарнітура AvantGarde має таку родину:

AvantGarde, AvantGarde Bold, AvantGarde Italic, AvantGarde Bold Italic

До більшості гарнітур можна застосувати графічні ефекти:

нахил, контур, тінь, перекреслення тощо. Шрифти прямі, курсив­

ні, нормальні, вузькі і широкі можуть бути, своєю чергою, світлими,

напівжирними і жирними, що створює значну кількість різновидів

однієї гарнітури. Модифікація літер здійснюється шляхом зміни

деяких з їх елементів.

1.3. Накреслення

Символи будь-якої гарнітури шрифту можна видозмінити

(рис. 4.4):

• нахилом і характером вічка (пряме, курсивне і похиле накрес­

лення),

• насиченістю (світле, напівжирне і жирне накреслення),

• щільністю (вузьке, нормальне і широке накреслення),

• заповненістю (контурне, відтінене і заштриховане накреслення).

Times Plain Times Italic Tim es Bold Times Bold Italic

Рис. 4.4. Накреслення гарнітури Times

За нахилом і характером вічка літера гарнітури може бути

трьох видів: пряма (Plain), похила (Inclined), курсивна (Italic). Основні

штрихи прямокутних літер прямого накреслення розташовані

вертикально, тобто перпендикулярно до горизонтальної базової

лінії шрифту. У курсивному і похилому шрифтах ці штрихи роз­

ташовані під кутом до вертикалі, при цьому малі літери курсивного

шрифту в багатьох випадках наближаються до накреслення руко­

писних літер. У деяких комп'ютерних програмах існує можливість

ГРАФІЧНІ ОЗНАКИ ШРИФТІВ 137

створення курсиву шляхом нахшту символів у правий бік під кутом

від 7 до 15°.

За насиченістю шрифти бувають: світлі (Light), суперсвітлі

(Extra light), напівжирні (Semi bold), жирні (Bold). Насиченість шриф­

ту визначається співвідношенням товщини основного штриха до

висоти знака малих літер, типу «н», «п» тощо. У світлих шрифтах

товщина основних рисок знака вдвічі менша за ширину внут-

рппньолітерного проміжку, у напівжирних — товщина штрихів і

внутрішньолітерний проміжок майже рівні, у жирних — основні

пгірихи ширші за проміжок. Для кеглів 8 —12 у світлих шрифтах

співвідношення товщини основного штриха знака до його висоти

не' повинне перевищувати 23 %, для напівжирних — від 23 до 34 %,

а в жирних — 34 %. Світлий шрифт створює враження легкості,

жирний або напівжирний — вагомості, підвищеного значення, стабіль­

ності, тому 80 % заголовних компонентів мають жирну насиченість.

Залежно від пропорцій знаків або ширини вічка, шрифт може

бути стиснутим (narrow, compressed, condensed), нормальним (nor­

mal) або широким (expanded, extended, wide). Ширину вічка

визначають за зоровим співвідношенням ширини малих знаків «н»,

«п» до їх висоти. Для кеглів 8 — 12 співвідношення ширини знака

типу «н» до висоти знака для вузького шрифту — 45 — 60 %, для

нормального — 60 — 85 %, для широкого — 85—105 %. Стиснутий і

широкий шрифт частіше утворюється програмними засобами —

шляхом пропорційної деформації (рис. 4.5):

80 % стиснутий

100 % нормальний

120 % розріджений

Рис. 4.5. Пропорційність шрифту

Нормальні, вузькі і широкі накреслення шрифту пов'язують

з поняттями про більшу або меншу стрункість, сталість та

пропорційність. Відмінні від нормальної щільності шрифти

застосовуються в заголовках та колонтитулах. У текстових

матеріалах переважають прямі світлі накрес- лення.

За заповненістю знака шрифти поділяють на контурні

(Contour, Outline-ефект), відтінені (Shadow), заштриховані (рис. 4.6).

У контурних літерах штрихи не заповнені кольором; у відтінених

літерах товщина передається тінню від товщини штриха; заштри­

138 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

ховані літери мають не лише контур, а й частково заповнені

штрихи, вкриті яким-небудь графічним візерунком. Бажано їх

застосовувати лише у великих кеглях, оскільки внутрішньолітерні

проміжки і тіньові виділення можуть зливатися. Контурні та

тіньові шрифти створюються художником-шрифтовиком, хоча й

у комп'ютерних програмах існує така можливість.

кшишнур — ©щШІтмефжтг Тіньовий ефект - Shadow

Рис. 4.6. Заповненість літери

Серед інших модифікацій шрифтів, які часто застосову­

ються, можна назвати: підкреслення однією чи двома лініями,

перекреслення, зсув те ксту щодо нормального положення рядка і

різноманітні їх комбінації (рис. 4.7)

зсув вверх

підкреслення подвійне підкреслення перекрее-дення зсув вниз

Рис. 4.7. Модифікаціїгарнітури

Підкреслення рядків застосовується для основного тексту,

найчастіше — для підзаголовків, колонтитулів, прізвищ авторів та

у таблицях. Надрядкові знаки (ступені, зноски) і підрядкові знаки

(індекси) мають менший розмір, порівняно зі звичайним розміром

літер, і розташовуються вище чи нижче базової лінії рядка.

Ці і багато інших ефектів реалізуються комп'ютерними прог­

рамами шляхом модифікації стандартних шрифтів.

ВЕЛИКІ ЛІТЕРИ ВИКОНУЮТЬ ФУНКЦІОНАЛЬНУ ТА

ДЕКОРАТИВНУ ФУНКЦІЇ - З НИХ ПОЧИНАЮТЬСЯ РЕЧЕННЯ ТА

НАЗВИ. З ТОЧКИ ЗОРУ ДЕКОРАТИВНОСТІ ЦІ ЛІТЕРИ НАДАЮТЬ

ТЕКСТУ ОСОБЛИВОЇ ВАГИ АЛЕ ТАКИМИ ЛІТЕРАМИ НЕ МОЖНА

ДРУКУВАТИ ОБ’ЄМНІ ТЕКСТИ ЧЕРЕЗ ТЕ, ЩО ТАКИЙ

ТЕКСТОВИЙ БЛОК НАДТО ТИСНЕ НА ЧИТАЧА - ВЕЛИКІ ЛІТЕРИ

ВИЩЕ ТА ШИРШЕ МАЛИХ. ДО ТОГО Ж СЛОВА, СКЛАДЕНІ З

ВЕЛИКИХ ЛІТЕР, СХОЖІ ОДНЕ НА ОДНЕ І ТОМУ ЧИТАЧЕВІ

ВАЖЧЕ РОЗПІЗНАВАТИ ТАКІ СЛОВА.

З а с то с у в а н н я к а п іт е л і м о ж е н а д а т и т е к с т у е л е г а н тн о г о

ВИГЛЯДУ І НЕ ДРАТУВАТИ ОКО ЯК ВЕЛИКІ ЛІТЕРИ. ЗМЕНШЕНИЙ РОЗМІР НЕ

ЗАТУЛЯЄ АКЦЕНТІВ СТОРІНКИ, ВИДІЛЬНІ ФУНКЦІЇ ЗАЛИШАЮТЬСЯ. КАПІТЕЛЬ

ЗАСТОСОВУЮТЬ ДЛЯ НЕВЕЛИКИХ ФРАГМЕНТІВ ТЕКСТУ. ВОНА ЕФЕКТИВНА У

ЗАГОЛОВКАХ РОЗДІЛІВ, РЯДКАХ ПРІЗВИЩ АВТОРІВ.

Отже, повна графічна характеристика шрифту складається з:

* пропорційності та контрастності (співвідношення основних і

сполучних рисок);

ГРАФІЧНІ ОЗНАКИ ШРИФТІВ 139

• малюнка засічок (краплеподібні, прямокутні, лінійні) або їх від­

сутність;

• насиченості (світлі, напівжирні, жирні);

• нахилу (прямі, курсивні, похилі);

• щільності літер (нормальна, вузька, широка);

• заповненосгі основних штрихів (відтінені, котурні, штриховані);

• кегля (розмір літер).

Л. М. Лисицький визнавав шрифт основним будівельним мате­

ріалом книжкової архітектури, а його головною метою була роз­

робка таких методів оформлення, які підвищували б корисну дію

видання. «Я вважаю, — писав він, — що літери, розділові знаки, які

вносять порядок у думки, повинні бути враховані, але, крім цього,

перебіг рядків сходиться у яких-небудь сконденсованих думок, їх і

для ока потрібно сконденсувати» [137, С. 157]. Деякі видання

намагаються створити розмаїтість на своїх сторінках шляхом зміни

накреслення текстових шрифтів. Однак видільне накреслення

погіршує зручність та швидкість читання.

1.4. Розмір (кегль) шрифту

Літери шрифту характеризуються вертикальним розміром

або кеглем та горизонтальним розміром (ширина літери, апрош).

Кеглем (від нім. Kegel) — відстань між верхньою і нижньою

шрифтовими лініями, тобто між найвищою точкою верхнього

виносного елементу таких літер, як «б», «д» та найнижчою точкою

літери з нижнім виносним елементом, таких як «р», «у». Кегль задає

не розмір ліфтер, а висоту текстового рядка. Якщо набрати текст

різними гарнітурами, але одним кеглем, можна помітити, що

розмір символів значно відрізняється: на розмір літери впливає

співвіднесення вічка і верхніх та нижніх виносних елементів літери.

Гарнітура з більшим вічком виглядає більшою, менше вічко витя­

гує літеру за рахунок збільшення виносних елементів (рис. 4.8).

Саме тому, після підрахунку обсягу видання, підраховують

площу, яку займе текст, надрукований тією чи іншою гарнітурою

обраного кегля. Літери, що мають невеликий фізичний розмір

вічка, виглядають меншими, тому що мають малий об'єм літери і

великі верхні і нижні виносні елементи (Journal, Garamond, Academy).

Навпаки — більшими здаються шрифти з великим вічком і

компактними виносними елементами (Caslon, Pragmatica, Newton).

140 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

Г арнітура Acadcmv 20 кегль

1 арш іура I'imcs 20 кегль

Гарнітура Pc:ejbi.rg 20 ксг.іь

1 арнітура Baltica 20 кетлт,

Гарні гура SclioolBuok 20 к е гль

Гарнітура .Гоїппя ЗО кегль

Гарнітура JournalSansSerif 20 кегль

Гаиітура Impact 20 кегль

орнії ури Г uluris 2Э кешь

Гарнітура Arial 20 кегль

Гарнітура Pragmatica 20 кегль

Гарнітура Verdana 20 кегль

Рис. 4.8. Порівняння вічка гарнітур одного кегля

Щільність і малюнок літери гарнітури шрифту визначають

кількість символів, що вміщуються на сторінці певного формату.

Ємність шрифту — головна характеристика, що дає можливість

підрахувати обсяг видання, виходячи з обсягу авторського твору.

Так, один рядок довжиною 6 3Д кв. для формату А5 (60><84/16) може

містити від 41 (Courier) до 57 (Academy) знаків 14 кегля, від 47 до 66

знаків 12 кегля, від 57 до 79 знаків 10 кегля, від 71 до 100 знаків 8

кегля і від 99 до 139 знаків 6 кегля. При цьому Courier 10 та Academy

14 мають однакову ємність — 57 знаків.

Розмірні характеристики шрифту є основним показником при

підрахунках обсягу видання. Але при підрахунках враховують, що

комп'ютерний пункт англо-американської системи вимірів відріз­

няється від типографського пункту системи Дідо.

Для переводу користуються співвідношеннями: 1 points=0,9348 п.;

1 п.=1,0697 points.

Художньо-технічне редагування друкованого видання пот­

ребує знання не лише кеглів і гарнітур шрифтів, а й співвіднесення

між ними. Різні гарнітури однакового кегля мають різні пропор­

ційні співвідношення, а, отже, займають на сторінці відмінну пло­

щу і сприймаються читачем по-різному, полегшують читання, чи,

навпаки, привертають увагу незвичністю і складністю візерунка.

Так, наприклад шрифт, надрукований 12 кеглем, може мати вигляд

суцільної темної плями як 9 або 10 п., а може бути світлим і широ­

ким, як 14 п. (рис. 4.9).

ГРАФІЧНІ ОЗНАКИ ШРИФТІВ 141

приклад: шрифти агпенісап-ппсіап кегпя ія пункт ів

Приклад: Шрифт Poster кегля 12 пунктів

Приклад: Шрифт Times New Roman кегля 12 пунктів

Приклад: Ш риф т U K _ B a ltiea кеґля 12 пунктів

Приклад: Ш риф т UkrainianFuturis кегля 12 пунктів

Приклад: Ш рифт Arial кегля 12 пунктів

Приклад: Шрифт Impact кегля 12 пунктів

Прилад: ВДіт ТгаМг шпн 12 пушив

Рис. 4.9. Освітленість і щільність гарнітур

При проектуванні шрифтів малюнки знаків виконуються

у базовому кеглі. Для шрифтів текстового набору таким є кегль

10 п. та 6 п. у 20-ти кратному збільшенні. Два базових кеглі

обираються тому, що малюнок знаків дрібних кеглів із метою

підвищення зручності читання має інші пропорції, збільшене

вічко і колірну насиченість. Для титульних шрифтів малюнок

розробляється в базових кеглях 24 або 36 п. із 10-ти кратним

збільшенням.

Ширина літери також відіграє роль в оформленні видання.

Горизонтальні розміри шрифту характеризують терміни «кругла

шпація», «півкругла шпація», «тонка шпація», які залишилися з

часів металевого складання, а нині відповідають ширині великих

літер «М», «N » і малої літери «t». Більшість гарнітур складаються з

символів, які займають різну ширину. У цьому випадку кегельний

майданчик кожної літери розділяється не менш, ніж на 18

відносних одиниць. Технології PostScript та TrueType, які є стандар­

тами сучасної поліграфії, створені на основі систем, у яких засто­

совується 1000 чи більше відносних одиниць на m-розмір. У цих

системах кожна літера займає визначену кількість одиниць щодо

загальної кількості.

Стандартні символи створюються співвідповідно до визна­

чених пропорційних відношень. Видавничі системи дають

можливість змінювати відносну ширину шрифту з фіксованим

кроком, приміром 10 %, а також із можливістю одновідсоткового

збільшення. Необхідність зміни ширини символів виникає, коли

необхідно, щоб довжина рядка відповідала чітко встановленому

формату. Хоча краще змінити міжлітерний проміжок, ніж пропор­

ційні співвідношення літер.

142 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

1.5. Індексація шрифтів

Стандартним шрифтам привласнені визначені буквені і

цифрові індекси (Таблиця 1).

Таблиця 1. Позначення накреслень при індексації шрифтів

Накреслення

Світле Напівжирне Жирне

Пряме Курсив Пряме Курсив Пряме Курсив

Нормальне 1 /1 3 ІЗ 5 /5

Дуже вузьке 21 /21 23 /23 25 /25

Вузьке 41 /41 43 /43 45 /45

Широке 61 /61 63 /63 65 /65

Дуже широке 81 /81 83 /83 85 /85

Перша частина індексу — назва гарнітури шрифту, позна­

чена початковими великими буквами. Наприклад, Times New

Roman - TNR, Academy - A, Baltica - В. Щоб розрізнити гарні­

тури, назви яких починаються з однакових букв, до великої почат­

кової букви додають малу (наприклад, Arial — Аг).

Друга частина індексу — умовне позначення накреслення

шрифту. Дня прямих накреслень позначення не використовують,

а курсивні і похилі шрифти позначають косою рискою після літер

індексу шрифту, наприклад TNR/, Аг/. Залежно від ширини вічка

вказується цифра (парна): дуже вузьке — 2; вузьке — 4; широке —

6; дуже широке — 8. Шрифти з нормальною шириною вічка

цифру не мають. Парні цифри ставлять за знаком, що позначає

постанов- ку вічка. Насиченість вічка позначається непарними

цифрами після цифри, що позначає ширину вічка: світле — 1,

напівжирне — З, жирне — 5.

Так, шрифт Arial прямого вузького світлого накреслення

буде мати позначення Аг 41, Academy прямого нормального

жирного накреслення — А 5, Baltica курсивного нормального

напівжирного накреслення — В/З.

Наступна частина індексу — цифрове позначення кегля

шрифту. Цю цифру ставлять після позначення накреслення шрифту і

відокремлюють від нього дефісом. У каталогах, прейскурантах і

зразках шрифтів замість дефіса ставлять малу літеру, що позначає

спосіб набору. Так, індекс шрифту Arial курсивного напівжирного

накреслення 10 кегля — Аг/3 —10.

ПРОМІЖКИ ЯК СКЛАДНИКИ ШРИФТУ 143

2. ПРОМІЖКИ ЯК СКЛАДНИКИ ШРИФТУ

Загальне оформлення друкованого видання залежить не

лише від уживаних шрифтів, а й від точності вибору проміжків

навколо заголовків, текстів, кожного рядка абзацу, слова, літери. І

надто щільне, і розріджене розташування шрифтових елементів

заважає нормальному читанню. Візуально людина сприймає блок

тексту як сірий прямокутник. Абзацні, міжрядкові та міжпітерні

проміжки у монолітному тексті виконують функцію вігутрішнього

членування без розбиття його на частини. У дрібних кеглях

проміжки збільшуються, але великі кеглі тяжіють до щільності

складання.

Шпація (лат. spatium — простір, проміжок) — пробільний

матеріал для утворення проміжків у рядку між словами, а також

між літерами при складанні врозрядку. Кругла шпація (Em space)

дорівнює розміру найширшої літери шрифту. Вона вертикально

розділяється на дві рівні половини — півкруглі шпації, розмір яких

дорівнює ширині цифр (у більшості гарнітур усі цифри мають

однакову ширину, що особливо зручно при формуванні стовпців

таблиці). Для розділення слів використовується 3-т-пробіл або

тонка шпація — шпація, розділена на три частини. Іншими слова­

ми, для 12-ти пунктового шрифту кругла шпація дорівнює 12 п„

півкругла шпація — 12 : 2 = 6 п., а тонка шпація - 12 : 3 = 3 п.

Відомий італійський друкар Джамбатгіст Бодоні (1740-1813),

керівник друкарні у Пармі з 1768 p., автор ряду чудових малюнків

шрифтів у «Керівництві з друкарства» (надруковане у 1818 р.) писав

про важливість упорядкованості: «...Літера буде тим красивішою,

чим чіткіше проявляться в ній упорядкованість, старанність, гарний

смак і добірність. Але для того, щоб вона чітко і ясно виглядала на

сторінці, необхідно вмістити її в бездоганно вирівняний рядок, не

занадто щільний, але і не занадто розріджений (тут необхідно

враховувати співвідношення з висотою рядка); до того ж, у кожному

рядку потрібно лишати між окремими словами, так само як між

ескадронами в полку, однакові інтервали, у які не можна було б

утиснути будь-який зі знаків алфавіту».

Проміжки у поєднанні зі шрифтами утворюють такі види:

• відступ — проміжок, що позначає абзац;

• відбиття — збільшення міжрядкового простору між абзацами;

• втягування — звуження формату набору;

144 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

• апрош — міжлітерний проміжок;

• міжслівні проміжки;

• спуск — відступ зверху розділу;

• поля — білий простір навколо формату набору;

• інтерліньяж — проміжок між рядками;

Абзацний відступ — відстань, що визначає положення початку

абзацу щодо інших рядків тексту. Членування тексту на абзаци

досягається такими способами:

• відступ;

• виступ;

• «сліпі» рядки між абзацами;

• відбиття (збільшення міжрядкового простору між абзацами);

• безабзацний (з проміжками в кінці останнього рядка).

Виникнення абзацних відступів описує відомий конструктивіст

типографіки 1920—30-х років Ян Чихольд у фундаментальній праці

«Вигляд книги. Вибрані статті про книжкове оформлення»

[66, С. 135 — 140]: у середньовічних і першодрукованих книгах

відступи були відсутні, лише у структурно складних текстах знак

параграфа виділяли іншою фарбою, і, відповідно, лишали для нього

порожнє місце; колись випадково цього не зробили, що і стало

причиною усвідомлення зручності значеннєвого членування

надрукованого тексту незадрукованим простором.

Зазвичай, розмір абзацного відступу залежить від формату

рядка і дорівнює кеглю шрифту, яким складений текст або одній

шпації: для рядків менше 76 мм (4 У\ кв.) відступ має дорівнювати

круглій шпації, у рядках довжиною 80 — 98 мм (4 Уг —5 кв.) — 1 Уг

шпації, більше 100 мм (5 Уг кв.) — 2 шпації.

Відбиття зверху — це відстань між верхньою межею абзацу і

базовою лінією попереднього абзацу. Відбиття знизу — відстань

між нижньою межею абзацу і базовою лінією наступного абзацу.

Відбиття роблять абзаци більш самостійними, створюють «відчуття

відкритості».

Втягування — відступ від лівого і правого поля. Застосовується

для виділення фрагментів тексту обсягом в один чи кілька абзаців

пояснювального або довідкового призначення, цитат чи комен­

тарів, причому одночасно бажано зменшити кегль шрифту.

І

Абзацні відступи мають бути однаковими у всьому тексті.

Останній рядок абзацу повинний бути довше абзацного виступу

не менше, ніж у 1,5 рази.

ПРОМІЖКИ ЯК СКЛАДНИКИ ШРИФТУ 145

Якщо складання виконується без абзацного виступу, тоді

останній рядок повинний бути неповним.

Для збільшення проміжків між абзацами слід застосовувати

команди програми верстки, а не звичайний сліпий рядок, адже при

зміні кегля шрифту ці проміжки "попливуть".

Чітке структурування тексту абзацними відступами і втягу­

ваннями значно впливає на зручність читання, спрощує процес

візуальної ідентифікації і організації текстових блоків. Лише перші

абзаци глав чи початок статті під центрованим заголовком не

потребують абзацних відступів.

Міжлітерні проміжки або апроші (від франц. approche — підхід,

наближення) є одним із основних способів поліпшення зовнішньо­

го вигляду друкованого видання. У металевому наборі вони були

фіксовані — від крайньої бічної стінки металевої літери до край­

ньої бічної точки її вічка. Кожен апрош складається з двох таких

відстаней — напівапрошів, розташованих біля знаків.

Розрізняють кілька типів естетики апрошів — принципів

освітленості літер збільшенням проміжків між ними:

• основні — класична і технічна естетика апрошів;

• додаткові — акцидентна, естетика «брудних» апрошів і супер-

розрядка.

Естетичний принцип більшої частини шрифтів — проміжки

між літерами, що гармонійно чергуються з внутрішньолітерними

проміжками і співмірні з ними. Такий принцип, за яким шрифти

забезпечують найкращий комфорт читання, має назву класичної

естетики апрошів. Подібній естетиці відповідає традиція складан­

ня великими літерами, розрядкою.

Принцип технічної естетики апрошів виник під час офор­

млення навчальної і наукової літератури, інструкцій, керівництв.

Усі літери мають однакову площу, але застосовується кернінг для

вирівнювання.

З метою виділення застосовують суперрозрядку, коли створю­

ється надконтрастність величезних проміжків між літерами і

словами, і вони розтягуються на весь рядок. Принцип «брудних»

апрошів полягає у їх нерівномірності при збереженні можливості

відокремити літеру від інших і упізнати її. Приміром, фірма В&Р

Incremental spacing для своїх гарнітур застосовує 7 градацій жир­

ності. При збільшенні жирності шрифту апроші зменшуються,

тобто при збільшенні товщини штрихів і зменшенні внутрішньо-

146 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

літерних проміжків відбувається рівномірне зменшення апрошів,

що створює більш гармонійне враження. Акцидентна естетика

апрошів помітна у текстах, надрукованих великими кеглями. Вона

також пов'язана з поняттями кернінг та трекінг.

Кєрнінгом (англ. Kerning; нім. Kern) називають зміну проміж­

ку між двома знаками у випадку, коли напівапроші двох символів

створюють інтервал, що візуально різняться від інших і складають

враження проміжку між словами. Такі пари символів у різних

гарнітурах відрізняються, але найчастіше це: УА, УЛ, Уа, уо,

P., y., Po, То, Тд, Та, ТА, Те, Ту, ГА, Ге, ге, Го,

ГЛ, Гі, і Ч . Кернінг може бути ручним або автоматичним (для

всієї гарнітури). Найчастіше кернінг застосовується у заголовках і

рекламних оголошеннях, адже у великих кеглях міжсимвольний

проміжок більш помітний: більший кегль вимагає меншого

розміру міжсимвольних інтервалів і проміжків між словами.

Кернінг вимірюється менше сотої частки від проміжку в 1

круглу шпацію (Em space), що у стандартному значенні дорівнює

кеглю, а в альтернативному (alternate Em space) — ширині двох цифр. У

програмах верстки існує таблиця кернінгових пар (kerning tables):

пари символів, для яких застосовують кернінг. За замовчуванням

кернінгові пари включаються для акцидентних (більше 12-го)

кеглів, але це значення змінне. У QuarkXpress можна створити

власну таблицю з відкоригованими значеннями кернінга для кож­

ного конкретного накреслення (font face).

Трекінг — збільшення або зменшення міжлітерних проміжків

між усіма символами усередині фрагмента тексту. Збільшення

трекінгу застосовується для освітлювання тексту, приміром, заго­

ловки, надруковані великими жирними літерами складають у

розрядку. У результаті негативного трекінгу (при зменшенні

міжлітерного проміжку) виникає літери стискуються, що дає

можливість економити площу сторінки. При максимальному

трекінгу текст починає «рватися», втрачає цілісність. Зміна міжсим­

вольних проміжків може перетворити текстовий блок у графічний

елемент. Міра необхідної корекції міжлітерного проміжку залежить не

лише від кегля, але й від гарнітури. Деякі гарнітури вимагають

більшого трекінгу, інші — майже не потребують його.

На рис. 4.10 зображені варіанти позитивного і негативного

трекінгу.

ПРОМІЖКИ ЯК СКЛАДНИКИ ШРИФТУ 147

Тренінг-(мінус) 1 пуіпсг.

При виконанні траангу

рекомоідуюіь враховувані рад

особливостей сприйняття

людиною друковаїюго -тексту.

Наприклад, текст, складений

великим кеглем, виглядає

кращ е, якщо літери в словах

стоять тісніше, ніж гри

використанні стандартного

інтервалу.

Звичайний міжлітерний

проміжок

При виконанні трекінгу

рекомендують враховувати ряд

особливостей сприйняття

людиною друкованого тексту.

Наприклад, текст, складений

великим кеглем, виглядає краще,

якщо літери в словах стоять

тісніше, ніж при використанні

стандартного інтервалу.

Т р е к ін г 1 п у н к т.

При виконанні трекін гу

рекомендую ть враховувати

ряд особли востей

сприйняття людиною

друкован ого тексту .

Н априклад, тек ст, складений

великим кегл ем , виглядає

кращ е, якщ о літери в сл овах

стоять тісн іш е, ніж при

використанні стандартного

Рис. 4.10. Позитивний і негативний трекінг

У програмах верстки, наприклад QuarkXpress, для кожного

накреслення існує таблиця трекінгу (Custom tracking tables) з

регульованими установки, зменшенням апрошів в акцидентних

кеглях і збільшенням їх у надцрібних. У PageMaker трекінг задають

для обраного тексту або стилю. Існує 5 стандартних типів трекінгу:

від дуже тісного до дуже розрідженого (very tight, tight, normal,

loose, very loose), які також можна регулювати.

Трекінг збільшують:

• у жирних шрифтах задля освітлення;

• для виділення фрагменту тексту — шапки, підзаголовка, врізу,

коментаря;

• д ля вміщення тексту у заздалегідь встановлений формат (наприклад,

блоку газеті).

Під час виконання трекінгу рекомендують враховувати ряд особ-

ливостей сприйняття людиною друкованого тексту. Наприклад,

текст, складений великим кеглем чи великими літерами, виглядає

краще, якщо літери в словах стоять тісніше, ніж при використанні

стандартного інтервалу.

Міжслівний проміжок змінюють залежно від характеру шриф-

ту і від кегля, але у будь-якому випадку він залежить від між-

літерних проміжків. Оптимальним є проміжок від Уз до Уг кегля.

Шрифт вузьких пропорцій дає змогу зменшувати міжслівний

проміжок. Однак, зменшення кеглю не означає автоматичного

зменшення проміжку, оскільки кеглі 7—8 п. потребують більших

інтервалів між словами, ніж великі і середні. Для гарнітур з

високим вічком літери міжсимвольний інтервал трохи зменшують,

а проміжки між словами збільшують — це поліпшує сприйняття.

148 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

Вузький міжслівний проміжок застосовують між прізвищем та

ініціалами, порядками цифр (3 000 000), у скороченнях.

Розмір проміжків між словами впливає на щільність тексту в

документі і читабельність публікації. Чим менше проміжки між

словами, тим більше слів можна помістити в рядок, але це робить

текст темним, слова зливаються і погіршується зручність читання.

Нормальний проміжок між словами має дорівнювати одному

символу.

У складанні не має бути коридорів, тобто суміщення проміжків

між словами по вертикалі (або похилої лінії) у трьох і більше

суміжних рядках.

Розмір проміжків між словами залежить від способу вирівню­

вання:

• вліво (права межа залишається нерівною);

• вправо (ліва межа залишається нерівною);

• по центру (центрування рядків);

• по ширині (текст одночасно має рівні праву і ліву межу).

Спосіб вирівнювання впливає на величину простору, зайня­

того текстом, загальну тональність публікації, відбивається на його

сприйнятті. У текстах, вирівняних щодо певної вісі (правої, лівої,

центру), початок або кінець рядка неповні, а міжслівні проміжки

фіксовані, завдяки чому слова читаються легко, хоча незаповнений

простір у кінці або на початку рядка може викликати ускладнення

структурування тексту. Це надає текстовій композиції динамізм,

причому вирівнювання вліво або вправо має неоднаковий відтінок

змісту.

Вирівнюванню по лівій межі за рахунок різної довжини рядків

і нерівному правому краю робить текст світлішим, а однаковий

розмір міжслівних проміжків полегшує виділення груп слів при

читанні. Тому таким текст легкий для сприйняття і сприймається

як динамічний, стрімкий і впевнений. Документ отримує неофі­

ційний, сучасний характер.

Вирівнювання тексту по правому краю привертає увагу незвич­

ністю, закликає людину до дії, що дає змогу застосовувати його у

рекламі. Також праве вирівнювання використовується дтя виділен­

ня заголовкових компонентів усередині тексту. Пустий простір

ліворуч заповнюється зображенням чи врізом.

ПРОМІЖКИ ЯК СКЛАДНИКИ ШРИФТУ 149

Вирівнювання по центру надає тексту офіційності, урочис­

тості, тому використовується у весільних запрошеннях, вітаннях.

Особливо підходить для виділення коротких (1 — 2 рядка) заголов­

ків, що охоплюють по ширині більше однієї шпальти. Слід уникати

центрування великих блоків тексту — вони важко читаються,

ускладнюється пошук початку рядка.

Вирівнювання по ширині досягається збільшенням проміжків

між словами, адже всі рядки повинні мати однакову довжину. При

цьому текст виглядає темнішим і через збільшення кількості

переносів і нерівномірні проміжки між словами може гірше

читатися. Проте таке вирівнювання дає можливість скоротити

площу, зайняту текстом, дає можливість привернути увагу

заголовком малого розміру. Тексти, розтягнуті по ширині сторінки,

створюють відчуття врівноваженості. Щоб не втрачався зв'язок між

словами, програми верстки надають можливість керування про­

міжками, встановлювати максимальну і мінімальну відстань між

словами. При досягненні критичного значення відбувається

рівномірне збільшення відстані між окремими літерами, що

призводить до зміни звичної форми слова. Мінімальний проміжок

відповідає 20 % ширини літери «ш».

Трекінг, кернінг і проміжки між словами дозволяють

отримати потрібне забарвлення тексту у горизонтальному напрям­

ку. У вертикальному цю функцію виконує інтерліньяж — він виз­

начає відстань між рядками та абзацами. Його розмір визначається

шириною шпальти, розміром шрифту, обсягом тексту і його

вирівнюванням.

Інтерліньяж (від фр. interlinnage) — проміжок між базовими

лініями сусідніх рядків. Він вимірюється в пунктах і складається з

кегля шрифту і відстані між рядками. У часи металевого складання

інтерліньяж мав назву «крок рядка», оскільки рядки шрифту

відокремлювалися шпоном (нім. Span, Spon) — тонкою свинцевою

лінійкою розміром у 1—4 п., а мінімальний проміжок не міг бути

менше кегля, або металевої літери. У цифрову епоху НВС інтер­

ліньяж регулюється відповідно до поставленого завдання і не існує

технічних обмежень щодо його розміру.

Інтерліньяж вважається негативним, якщо він менший за

розмір шрифту в рядку, наприклад, інтерліньяж 20 п. при розмірі

шрифту 24 п. Зменшення інтерліньяжу до мінімуму призводить до

часткового накладання наступного рядка на попередній. Така мож­

150 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

ливість є засобом оформлення, приміром, логотипів, назв, колон­

титулів.

І

Пауль Реннер, Німеччина, 1940

«Складання без шпон є злочинним легкодумством стосовно

зорової сили людини».

Кегль шрифту й інтерліньяж у специфікації вказуються

через похилу риску. Наприклад, найкраще сполучення для зруч­

ності читання 10/12, тобто кегль 10 п. при інтерліньяжі 12 п.

(відстань між рядками в 2 п.), або 120 % від кегля шрифту.

У програмах верстки за замовчуванням інтерліньяж складає

120 % від кегля, тобто для 10 кегля він відповідає 12 п., а для 72-го —

86,4 п. У QuarkXPress автоінтерліньяж дорівнює кеглю з додаван­

ням кількох п., що більше відповідає традиціям й естетиці складан­

ня. Але для шрифтів малих кеглів (7 — 8 п.) бажано дати додатковий

міжрядковий простір [150, С. 175 —176], що полегшить читання.

Розмір міжрядкового проміжку істотно впливає на зручність

читання тексту: збільшення інтерліньяжу полегшує сприйняття.

Заголовки, особливо складені великими літерами, краще сприйма­

ються, якщо відстань між рядками зменшити: щільний інтерліньяж

поєднує рядки в єдине ціле.

Інтерліньяж для тексту з рубаною гарнітурою має бути більшим,

ніж для тексту з засічками.

Довгі рядки вимагають більшого інтерліньяжу, короткі —

меншого.

Розмір інтерліньяжу залежить не лише від кегля шрифту, але

й від формату набору: чим ширша шпальта, тим більшим має бути

проміжок між рядками. Тому в книгах інтерліньяж більший, ніж у

газетах і журналах з вузькими шпальтами. Так, якщо довжина

рядка тексту, складеного шрифтом 10 кег.ля складає 50 — 55 знаків,

тоді читання буде комфортним при інтерліньяжі 11 —12 п. Якщо

рядок міститиме понад 60 знаків, міжрядковий проміжок збіль­

шується до 13 п. Для багатошпальтової верстки інтерліньяж має

бути більше кегля на 2 п., якщо кегль менше 8 п. — тоді більше на

1 п. Оптимальною довжиною рядка при одношпальтному складан­

ні є 106-110 мм, якщо шпальти дві — 72—76 мм. Але при зміні інтер­

ліньяжу довжина рядка також змінюється (Таблиця 2).

ПРОМІЖКИ ЯК СКЛАДНИКИ ШРИФТУ 151

Таблиця 2. Залежність кегля шрифту від довжини рядка зі зміною інтерліньяжу

Кегль шрифту Довжина рядка (мм)

12 п. щільний з малим інтерліньяжем 72-156

12 п. з нормальним інтерліньяжем 72-140

10 п. щільний з малим інтерліньяжем 72-114

10 п. з нормальним інтерліньяжем 59-131

8 л. щільний з малим інтерліньяжем 55-106

8 п. з нормальним інтерліньяжем 59-161

6 п. щільний з малим інтерліньяжем 38-106

6 п. з нормальним інтерліньяжем 59-161

При виборі інтерліньяжу важливо також врахувати вирівню­

вання тексту. Якщо текст має рівну праву межу, тоді міжрядковий

проміжок збільшують, адже рядки неоднакової довжини приму­

шують око переходити на наступний рядок, а при рівному краї око

немовби зупиняється в кінці.

Зміна інтерліньяжу може зсунути текстові блоки, що

викликає порушення горизонтального розташування елементів на

сторінці. Крім того, нижня межа тексту повинна бути на одному

горизонтальному рівні на всіх сторінках видання при будь-яких

кеглях і гарнітурах шрифтів. Модульна сітка та вибір інтерлінь- яжу,

кратному інтерліньяжу основного тексту дає можливість позбави­

тися цього недоліку. Приміром, якщо основний текст друкується

кеглем/інтерліньяжем 10/12 п., а підзаголовки мають 14 кегль,

тоді інтерліньяж підзаголовків має бути 16 п. із додаванням 8 п.

(12-2 = 24,24-16 = 8) під ним, або 20 п. (12-3 = 36,36-16 = 20) над ним.

Спусками у виданнях позначається початок нової змістової

частини відступом зверху формату набору. Розмір спуску варіюєть- ся

відповідно до художнього задуму, але не більше Уз сторінки. Він може

бути пустим, або на ньому розміщується назва (заголовок розділу),

заставка. Текстові та зображальні елементи, зазвичай, не займають

повністю спуск - вони вирівнюються щодо верхньої чи нижньої його

межі, або встановлюються по центру. Спуск дає можливість візуально

виділити заголовок на сторінці, навіть при невеликому кеглі або

складному за малюнком шрифті, адже в оточенні значного білого

простору один-два текстових рядки чітко виділяються.

: Нижня межа тексту на кінцевій сторінці розділу повинна бути

II нижче за початок тексту на спускній не менше ніж на 5 рядків.

Спуск у періодичних виданнях заповнюється зображеннями

або ініціалами.

152 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

3. КЛАСИФІКАЦІЯ ШРИФТІВ

3.1. Накреслення і форма

Малюнок шрифту надає тексту різні змістові відтінки. Комбі­

нації накреслення та просторових форм гарнітури фіксують увагу

на певному слові або фрагменті тексту, що дає змогу інтерпрету­

вати текст засобами складання.

Усі шрифти в основі мають певну графічну основу: кирилич­

ну (слов'янські алфавіти), латинську (шрифти романо-германської

групи), в'язь (шрифти країн арабського світу), ієрогліфічну

(шрифти країн сходу). Крім того, існують шрифти, побудовані на

індивідуальній національній графічній основі, наприклад, у Греції,

Індії, Ізраїлі.

У класифікації шрифтів основою є загальні графічні формо­

творчі ознаки (рис. 4.11):

• просторова будова (відношення заповненості літери до фону),

• розміри,

• колір,

• пропорційність,

• накреслення,

• наявність і форма засічок,

• контрастність (співвідношення основних і сполучних рисок):

- вага і насиченість шрифту (від тонкого і світлого до

жирного у вигляді темної плями);

- заповненість символу (від широкої і розрідженої літери до

вузької і компактної).

ImpflCt Garamond Europe

Journal Poster G aslo n

Newton Beton Franclin Gothic

Рис. 4.11. Порівняння пропорційних співвідношень гарнітур шрифтів одного кегля

Існує кілька класифікацій шрифтів відповідно до різних

критеріїв. Найбільшу увагу при цьому приділяють співвідношен­

ням між висотою малої літери і довжиною верхнього і нижнього

виносного елементів, графіці малюнка літер.

КЛАСИФІКАЦІЯ ШРИФТІВ 153

Найвідоміша латинська класифікація чеського типографа

Олдржіха Главси. Він розрізняє 4 основні групи: венеціанська,

стара, перехідна та нова антиква (стародавній). Решту різновидів

латинсь- ких шрифтів випадкових накреслень (за винятком

готичних), Главса класифікує без зв'язку з часом виникнення під

тими назвами, які склалися в друкарській практиці. Ця

класифікація розроблялася хронологічно за триста років

відповідно до графічних ознак.

Британський стандарт BS 2961:1967 взяв за основу класифі­

кацію О. Главси і визначив 8 груп шрифтів:

1. Антиква венеціанська (гуманістична) (Humanist, Venetian)

з'явилася в XV ст. в Італії як альтернатива готичному шрифту —

група шрифтів із засічками, розроблених Н. Йєнсоном в 1470 р.

Перше використання відзначене в 1645 році. Яскравим прикладом

і «першоджерелом» цієї групи були шрифти Humanist, схожі на

елегантні рукописні, із похилим натиском, що робить їх накреслен­

ня подібним до каліграфічного письма. їхня ознака — похила

риска букви «е», верхня клиноподібна засічка для знаків нижнього

регістра «Ь», заокруглені переходи на засічку в основних штрихах,

постійна товщина штриха. Шрифт легко відтворюється та є прос­

тим, лаконічним і легким у читанні. За накресленням подібний до

найстарішого римського капітального шрифту.

Розробкою антикви в різні часизаймалися такі майстри, як

Леонардо да Вінчі, Лука Пачіолі, Франческо Гріффо, Альбрехт

Дюрер, Клод Гарамон. Вони залишаються популярними для

складання тексту й досі. Із сучасних шрифтів до венеціанської

антикви належать шрифти Centaur, Cloister Old Style, Horley Old

Style, Kennerley, Veronese, Antiqua.

2. Антиква старого стилю, або Геральдик (старофранцузький стиль)

(Garalde, Old Style), розроблена венеціанським друкарем Альдом

Мануцієм в Італії наприкінці XV ст. на прикладах рукописних

робіт, є майже повною подобою венеціанського типу. Дає

можливість економити папір без погіршення якості, оскільки

літери більш правильної форми і чіткі. Це — класичні книжкові

154 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

шрифти, які стали основою традиційного прямого накреслення.

Вони візуально менш каліграфічні, але мають рівні і тверді літери

з незначним контрастом основних та сполучних штрихів, похилу

вісь овалу, невеличке вічко рядкових знаків, літера «е» — горизонтальну

риску, нижня засічка є двосторонньою. Засічки малих літер завжди

розташовані під кутом, що імітує нахил пера при написанні.

Завдяки такому наслідуванню рукописного шрифту всі вигнуті

лінії форми літери мають перехід від товстого штриха до тонкого,

контраст у товщині штриха помірно масний.

Сучасні шрифти на основі стародавніх розроблялися з

1930-х років з урахуванням національних і культурних особли­

востей: Bembo (1490, Італія); Garamond (1530, Франція); Ehrhardt

(1680, Німеччина); Caslon (1720, Англія), Old Style (1852, Шотландія);

Imprint (1912, Англія).

Garamond

Garamond (Claude Garamond, 1480-1561)

3. Антиква перехідного стилю (Transitional) з'явилася у середині

XVIII сторіччя в епоху бароко (тому і має назву «Старий бароко»)

під впливом гравіювання, тому має витончені, тонкі штрихи, складну

форму засічок. Це контрастні шрифти із заокругленими тонкими

засічками, без нахилу вісі на округлих символах. Малюнок такого

шрифту не подібний до каліграфії, він має в основі математичні

принципи та гармонійні пропорції. Текст, надрукований таким

шрифтом, створює враження однорідності і симетрії. Шрифт був

створений для задоволення потреб короля Франції Jlyп XIV, і він

став власністю королівських друкарів. Відновив цей шрифт у

XVII ст. Фурньє для комерційних потреб. Класичні шрифти почат­

ку XVIII ст., розроблені уільямом Кезлоном, застосовуються і нині.

Найпопулярнішими є Baskerville (1760, Англія); Fournier (1760,

Франція); Bell (1780, Англія); Scotch Roman (1790, Шотландія), Palatino.

КЛАСИФІКАЦІЯ ШРИФТІВ 155

Times Times

Baskerville

Times (Stanley Morison, 1889-1967)

Baskerville (John Baskerville, 1706-1775)

Шрифти старого і перехідного стилів майже не мають таких

особливостей малюнка, які б відволікали від читання, тому най-

придатніші для довгих текстів у книгах, журналах, щоденних

газетах.

4. Антикви нового стилю (Modern, Didone) сформувалися в епоху

класицизму у XVIII ст. з переходом граверів літер на мідь і сталь з

появою гладкішого паперу. Ці матер і ато забезпечували можливість

відображення тонких ліній і прямих кутів на засічках, високу якість

виливків. Тому шрифт вирізняє однорідність, чітка структуро­

ваність, елегантність і стриманість. Літери мають повністю верти­

кальну вісь овалу, горизонтальні довгі, прямі, без заокруглень тонкі

засічки, що з'єднуються зі штрихами під прямим кутом чи з легким

заокругленням, різкий контраст між основними та сполучними

штрихами.

Хоча ці гарнітури ефектно виглядають у великих кеглях, але

різкий перехід від товстої лінії до тонкої заважає тривалому читан­

ню: тонкі лінії майже розчиняються у тексті, а товсті сильніше

виділяються. Цей шрифт створює враження прямоти, чіткості та

офіційності. Найкраще застосовувати такі шрифти в альбомах з

мистецтва та подарункових виданнях, для заголовків і виділення

текстових блоків. Розробленням шрифтів нового стилю займалися

такі видатні майстри, як Ф. Дідо, Дж. Бодоні, Ю. Вальбаум. Сучасні

шрифти цієї групи: Bodoni (1740 — 1813, Італія); Walbaum (1820,

Німеччина); Modern Extended (1830, Шотландія), Ultra, Times Bold.

156 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

DDidot (Fiirmin dDidot, 1o761-1n836)e

5. Брускові шрифти (Square Serif, Stab-serif, Egyptian) з'явилися у

кінці XIX ст., коли виникла потреба у рекламі, оголошеннях, діло­

вих і приватних друкованих матеріалах, оформленні транс­

портних магістралей. Основна ознака брускових шрифтів у тому,

що товщина основних та сполучних рисок, а також засічок майже

однакова. Засічки мають форму прямокутника і з'єднуються зі

штрихами літери під прямим кутом.

Ці шрифти мають кілька варіантів.

1) Єгипетські (назва пішла від публікації цим шрифтом про

перемогу кампанії Наполеона в Єгипті) — шрифти з широкими

квадратними засічками.

Rockwell

2) Klarendon — при майже звичайній антиквеній формі сим­

волу з невеликим контрастом штрихів має квадратні тонкі засічки, що

плавно з'єднуються зі штрихами. Також це гарнітури Century, Schoolbook.

K larend on

3) Моноширинні MonoType — мають однакову ширину основ­

них штрихів і інших елементів і постійну ширину символу (походять

від шрифтів друкарських машинок). Це гарнітури TypeWriter, Courier.

Typewriter Courier

КЛАСИФІКАЦІЯ ШРИФТІВ 157

Більшості брускових гарнітур давали єгипетські назви, щоб

вони краще продавалися, оскільки в світі була зацікавленість

відкритим у 1799 р. у Єгипті Розетським каменем4. Деякі з цих

шрифтів використовувалися для складання основного тексу,

особливо Klarendon (1845) — перший шрифт, який був розроб­

лений і використовувався як жирний. Брускові шрифти ідеально

підходять для дитячих видань, оскільки мають зрозумілий і прос­

тий вигляд. Оскільки засічки мають чітко прямокутний вигляд, схо­

жий на сталеві балки, то цим шрифтом передається відчуття сили,

стабільності, різкості. Краще виглядають такі шрифти в акцидент­

них текстах для рекламних, плакатних заголовків. Сучасні шриф­

ти: Cairo, Courier New, Cheltenham, Egyptian, Memphis, Playbill,

Rockwell, Scarab, Schoolbook. Серед шрифтів кирилиці до бруско­

вих належать Baltica, Kseniya, Traktir, Rodeo.

6. Гротески (без засічок), або рубані шрифти (Lineale, Sans Serif)

виникли у першій половині XIX ст. і вважалися незвичними та

незручними. Перша така гарнітура була розроблена 1816 року

Вільямом Каслоном IV. Через 100 років, у 1920-і роки, розробки

німецької дизайнерської школи Bauhaus5 довели шрифти до

досконалості, що привело до їхнього поширення в рекламі і

повсякденному житті. їх лаконічність (відсутність контрасту і

засічок) і, одночасно, художня виразність забезпечує широке засто­

сування. Відомі художники-поліграфісти Ян Чихольд, Ель Лисиць-

кий застосовували гротески як текстові шрифти в книгах і

журналах, оскільки вважали, що вони не мають зайвих елементів і

не заважають сприйняттю текстового матеріалу. Приміром, Arial

найбільш полюбляють комп'ютерники. Насичені жирні гротески

дуже чіткі, заголовки, надруковані такими гарнітурами, відразу

впадають в око. Застосовуються у бюлетенях, листівках, логотипах,

фірмовій документації, рекламі, анонсах, плакатах.

4 Базальтова плита з паралельним текстом 196 р. до н. з. на грецькій та давньоєгипетській

(демотичним й ієрогліфічним письмом) мовах знайдена біля м. Розетта (нині г. Раш ид).

Дешифрування Ф. Ш ампольона ієрогліфічного тексту поклала початок читанню

давньоєгипетських ієрогліфів.

5 БАУХАУЗ (Bauhaus) — вища школа будівництва і художнього конструювання, заснована

в 1919 у Веймарі (Німеччина), 1925 переведена в Дасєау, 1933 скасована фаш истами. Керівники

(В. Гропиус, X. Мейер, Л. Мис ван дер Роэ) розробляли естетику функціоналізму, принципи

формоутворення в архітектурі і дизайні, формування матеріально-побутового середовищ а

мсобами пластичних мистецтв.

158 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

Тип Sans Serif має порівняно однорідні штрихи, відсутність

значймого контрасту, підкреслену геометричну форму, відсутність

засічок, які підкреслюють верхню та нижню горизонтальну межу

літер, у них відсутній помітний перехід від товстої лінії до тонкої,

вони акуратні та відкриті, з високим вічком малих літер. Вико­

ристання , рубаних шрифтів потребує більшого міжрядкового

проміжку, оскільки спрощений малюнок їхніх літер не має гори­

зонтальних рисок, що ускладнює перебіг рядками.

Q

Існує чотири категорії гротесків відповідно до товщини

штрихів, щільності вічка, особливостей кінцевих елементів:

1) Готичні шрифти (Grotesgue, Gothic) мають закрите, щільне

накреслення літер. Вони з'явилися на початку XIX ст. Прикладом

готичного шрифту є FranklinGothic.

оН )2FranklinGothicвий гротеск (Neo-Grotesgue) має більш відкриті і заокруг­

лені літери, всі штрихи яких однакової товщини й однолінійного

накреслення. Наприклад, Helvetica (1950, Швейцарія), Univers

(Frutiger, 1952, Франція), Franklin Gothic (M.F. Benton, 1903).

иретіЛ )3Helveticaшрифтів групи геометричних гротесків (Geometries)

було розроблено під впливом розробки Bauhaus. Літери шрифтів

групи геометричних сформовані з простих геометричних фігур.

Наприклад Erbar, Eurostile, Futura, JournalSansSerif, Kabel.

Ш )4Avan G a r d eрифти гуманістичних гротесків (Humanist) мають вигляд,

що нагадує шрифти із засічками — розширення стійки й інші

прийоми імітації засічки. В них перехід від основного штриха до

КЛАСИФІКАЦІЯ ШРИФТІВ 159

сполучного помітний — це шрифти з натиском. Наприклад, Hu­

manist, Garalde, Gill Sans (1920, Англія), Optima (1958, Німеччина).

Наприклад, Humanist, Garalde, Gill Sans (1920, Англія), Optima

(1958, Німеччина).

Gill Sun №if Elt

Gill Sans (Eric Gill, 1928)

Optima

Optima (Zapr, 1958)

AlbAlbeertusrtus

Такі шрифти погано поєднуються на одній сторінці з інши­

ми гарнітурами, оскільки через наявність рисок різної товщини

подібні до гарнітур із засічками, а через відсутність засічокна руб­

лені шрифти.

7. Рукописні шрифти (Script) імітують рукописне писання,

подібні до курсивного накреслення. Вони значно відрізняються

один від одного і можуть бути як із засічками так, і без них, але

основна їх характеристика — подоба рукописного написання,

отже, і обов'язковий нахил. Тому їх щеназивакпь каліграфічними. Рядки,

надруковані такими шрифтами, мають вигляд написаних пером та

чорнилами. Вперше такий шрифт був використай у XVI ст. Стилі

рукописних шрифтів варіюються від строгого (Palace Script) до

неформального (Flash).

1) Група Brush — шрифти, написані наче пензлем:

*6 h e r r y Ch'ckenH rвtch

2) Группа Calligraphy — шрифти, виконані пером:

S В m a & o n e /

160 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

3) Група Pen — виконані кульковою ручкою:

Aslou)

Більшість рукописних шрифтів не можуть бути використані

для довгих текстів. Застосовуються для оформлення запрошень,

оголошень, дипломів тощо у чіткій відповідності до мети публі­

кації. Серед шрифтів кирилиці це — Decor, Betina, Script, Corrida.

Курсивні шрифти (Cursive) подібні до рукописних за накреслен­

ням, але літери курсиву завжди відокремлені проміжками, а

рукописні мають сполучні штрихи.

8. Декоративні шрифти, або акцидентні, або графічні (Graphic)

відрізняються незвичним накресленням мальованого характеру.

Вони виникли на основі нової антикви в епоху романтизму, коли

художники намагалися придумати щось незвичне, орнаментоване.

Такі шрифти створюються спеціально для виділення окремих

текстових фрагментів, заголовків, реклами. Основний текст декора­

тивними шрифтами друкувати неможливо, оскільки вони важкі

для читання. Наприклад, шрифт Frankenstein чудово підійде для

оформлення назв творів на історичну тематику, але основний

текст, надрукований цим шрифтом, читати неможливо.

Arnold Boeelin

DA VIDA

HlfataftPMe

m o ttc r & c m in c

Comic sans MS 12

Comic sans MS 14 Bold

Comic sans MS 16

Cutout 12

Cutout 14 Bold

Cutout 16

КЛАСИФІКАЦІЯ ШРИФТІВ 161

Призначення декоративних шрифтів — переключити увагу

читача з іншого елемента на сторінці. Щорічно випускається

величезна кількість нових декоративних шрифтів, деякі з них

знаходять своїх прихильників, інші зникають. У 1990-х роках

створювалися «грандж-иірифти», іцо мали дещо грубий вигляд —

це символізувало нетрадиційнісгь, неоднорідність. Останнім часом

з'явилися динамічні шрифти, в яких окремі характеристики знаків

випадково змінюються в заданих межах, тому один і той самий

символ щоразу виглядає трохи інакше.

Кириличні шрифти ідентифікують за контрастом між основни­

ми та сполучними штрихами, наявністю засічок, їх формою і

розмірами, контурами цифр, формами літер «Д», «Ц», «JI», знаком

питання, круглим частинам літер «О», «Р» та «В». ГОСТ 3489-57

шрифти класифікує за графічними ознаками — контрастністю,

наявністю і формою засічок. ГОСТ 3489-71 «Шрифты печатные»

поділяє шрифти на 6 основних груп (рис. 4.12), усередині яких

шрифти діляться на гарнітури.

■І ?Н іЖ Н< І5 ШЄІ

Рис. 4.12. Характерні особливості шрифтів основних груп (1— 6)

1. Рубані шрифти (1) (гротески) не мають засічок, основні і

сполучні штрихи в них однакової товщини, тобто контрастність

(К) гарнітур дорівнює 1. До цієї групи належать: Arial, Tahoma, Jour-

nalSansC, Lucida, Humanist,, PEW Report, Pragmatica, Helvetica, Fu-

tura, CentiryGothic.

2. Шрифти з ледве помітними засічками (2) — малоконтрасгні

гарнітури з дещо потовщеними кінцями вертикальних штрихів з

контрастністю К = 1. Наприклад, гарнітура BrushType.

3. Медієвальні (від франц. mйdiйval — середньовічний) або

різноширинні шрифти (3) — гарнітури з помітною контрастністю

штрихів (К = 2,7—3,2), короткими засічками у вигляді поступового

потовщення кінців основних штрихів, що наближаються за своєю

формою до трикутника, переважно з похилими вісями круглих

літер. До цієї групи шрифтів належать: Literatumaya, Banikovskaya,

Ladoga, Lazurski, Times, Garamond.

4. Звичайні шрифти (4) — гарнітури з контрастними штри­

хами (К = 3,5-9), довгими тонкими прямим засічками, що

162 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

поєднуються з основними штрихами під прямим кутом, інколи

легким заокругленням; літери округлі з вертикальними вісями. До

цієї групи належать гарнітури: Century, Elizavet, Nord, Bodony.

5. Брускові шрифти (5) або єгипетські — гарнітури з

неконтрасгними або малоконтрастними штрихами і довгими засіч­

ками, близькими за формою до прямокутника, що поєднуються з

основними штрихами під прямим кутом або з легким заокруглен­

ням. У цій групі шрифтів: Cougel, Bruskovaya.

6. Нові малоконтрастні шрифти (6) мають малоконтрастні

штрихи з потовщеними засічками, переважно із заокругленими

кінцями, які поєднуються з основними штрихами під прямим

кутом або легким заокругленням. Для цих шрифтів характерні

широке вічко і висока зручність читання. У цій групі гарнітури:

Academy, Journal, Schoolbook, Kudriashov.

Основою для побудови літер групи антикв є прямокутник:

більшість літер алфавіту, за винятком широких, наприклад «Ш»,

«Ж», «Ю», вписуються в прямокутник і мають однакову ширину, а

букви з округлими контурами — «О», «В» та інші - мають овальну

форму. У групі медієвальних шрифтів основою для побудови всіх

літер є квадрат, а літери з округлими контурами створюються

циркулем (заокруглюються кути прямокутника дугами різних

радіусів), і тому літери мають різну ширину: «В» вужче за «Н», «П»

вужче за «О».

Найпопулярнішими кириличними гарнітурами часів мета­

левого складання були:

Літери Літературної гарнітури мають короткі засічки у вигляді

трикутників, своєю вершиною ніби з'єднаних з основним штрихом

так, що сторони трикутника утворюють з основним штрихом тупий кут.

Кінці літер «а», «Л», «л» і «є» краплеподібні, трохи сплющені, круглі літери

«є», «е», «Є», «є» — відкриті, у малих літер «р», «ф», «і» та «ї» верхня засічка

замінена рогоподібним виступом ліворуч. Перехід від основного штриха

до сполучного - послідовний і плавний, контрастність штрихів —

помірна. Великі літери в курсивному варіанті відрізняються від

літер прямого накреслення нахилом управо, а малі мають накрес­

лення, подібне до рукописних літер; у багатьох із них («и», «і», «ї»,

«й», «к», «м» та ін.) лівий штрих має виступ ліворуч у вигляді пере­

вернутої коми.

Шкільна гарнітура відрізняється широким вічком, невеликим

контрастом між основними і сполучними штрихами, особливо

КЛАСИФІКАЦІЯ ШРИФТІВ 163

чітко виписаною формою і масивністю літер. Вона була створена

дії я підручників початкової і середньої школи із урахуванням особ­

ливостей читання в дитячому віці. Має засічки у вигляді прямих

ИОІОІИЦСПИХ 11 її і їй, розташованих під прямим кутом до основного

M l I I'll ' ,1. II мокру І ненцям у місцях з'єднання з ним. Серед особ­

ин»» п-і і нперп ■<!>•' тонною засічкою знизу, а зверху — лишештрих,

її- ми ні і чи їм 11, мморуч. М сі'іі іпери майже квадратні, вони вдвічі

МСІІІІІІ ІЛ великі. }6ІЛЬШ ЄІІЄ вічко літер відчутно зменшує заплечи-

ки, під чого інтерліньяж зменшується.

Єлизаветинська гарнітура відзначається дещо зменшеним і

звуженим вічком, а також певною своєрідністю малюнків літер «д»,

«ж», «з», «л», «с». Кінцеві штрихи літер «к» і «ж» вгорі та «л» і «у»

знизу закінчуються крапками. Нижні кінцеві штрихи у літер «к» і

«я» короткі, закінчуються на рядку, у «з» і «є» — язикоподібні й

розташовані по нижній лінії рядка, спускаючись під рядок у

вигляді перекинутої коми, а в малих літер «ц» і «щ» проходять

розчерком під літерами. Мала літера «б» має такий великий

надрядковий елемент, що зображення літери наближається до

цифри «6». Лівий сполучний штрих у літері «д» різко Йде знизу

вгору під гострим кутом і з'єднується з основним штрихом під даш­

ком. Літера наче відхилилася назад.

Журнальна рубана гарнітура зручна для читання, має гар­

монійні пропорції і широкі міжлітерні проміжки. Вона була

розроблена у 1940 р. художником О. В. Щукіним на основі нових

гротесків для журналів. Форми її літер асоціюються з формами

архітектури, машин, предметів повсякденного вжитку.

Окрім основних графічних ознак, для характеристики різних

гарнітур і їхнього розпізнавання користуються додатковими

ознаками — характерними (типовими) особливостями малюнку

окремих букв: форма крапок (завитків), розташування і конфігу­

рація засічок, нижніх і верхніх виносних елементів.

Комп’ютерні системні шрифти True Туре, відповідно до сучасної

міжнародної класифікації IBM classification, поділяють на 10 типів:

1. Clarendon Serifs — малоконтрастні, варіант Oldstyle Serifs і Tran­

sitional Serifs, зі слабким контрастом і гладким переходом до

засічок. Належать до групи Кларендон.

2. Freeform Serifs — шрифти з засічками довільної форми.

3. Oldstyle Serifs — шрифти на основі малюнка латиниці XV — XVII ст.,

з яскраво вираженим діагональним контрастом і плавним

164 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

переходом від штрихів до засічок (відповідає гуманістичній

антикві).

4. Modern Serifs — шрифти на основі малюнка латиниці початку

XX ст., із сильним контрастом і кутовим переходом до засічок

(відповідає новій антикві).

5. Transitional Serifs — шрифти на основі малюнка латиниці XVIII —

XIX ст., з вираженим вертикальним контрастом і плавним

переходом до засічок (відповідає перехідній антикві).

6. Slab Serifs — характеризуються прямокутним переходом до

засічок і малим контрастом (група брускових шрифтів).

7. Sans Serifs — рубані шрифти, гротески, без засічок (крім

рукописних та декоративних).

8. Ornamentals — шрифти стилізовані, декоративні, акцидентні.

Застосовуються для виділення заголовків і у рекламі.

9. Scripts — рукописні, що імітують почерк.

10. Symbolic — символьні, з картинок. Незалежні від дизайну

шрифти, містять набори спеціальних символів (математичних,

музичних і ін.), що можуть використовуватися з будь-яким

шрифтом.

Крім цього, існують гарнітури поза перерахованих вище

груп — No classification.

Класифікація MS Windows:

1. Roman — шрифти із засічками, наприклад Times, Bodony.

2. Swiss — рубані шрифти з перемінною товщиною штрихів,

наприклад, Helvetica, Futura.

3. Modern — шрифти з постійною товщиною штрихів, всі

моноширинні шрифти, наприклад, Courier.

4. Script — рукописні, наприклад, Arbat.

5. Decorative — декоративні шрифти, наприклад готичні.

Система класифікації шрифтів PANOSE, розроблена фірмою

ElseWare, на відміну від перерахованих систем, оперує не

описовими характеристиками дизайну всього шрифту, а окремими

найбільш характерними параметрами символів. Такий підхід

забезпечує велику гнучкість опису шрифтів, дозволяє робити

більш точну підстановку та автоматично синтезувати відсутні

шрифти (що було реалізовано в технології InfiniFont фірми Else­

Ware). У системі PANOSE шрифти описуються за 10 параметрами,

що утворює набір з 10 цифр, які однозначно описують всі деталі

КЛАСИФІКАЦІЯ ШРИФТІВ 165

зовнішнього вигляду символів. Кожному значенню параметра

відповідає визначена характеристика, що зберігається разом зі

шрифтом і надалі є основою для підстановки шрифтів. Наприклад ,

набору значень 2263655234у системі PANOSE відповідає

шрифт Times: друкований шрифт (2), що має засічки, які плавно

з'єднуються зі штрихами (2), світлий за насиченістю (6), має

класичні пропорції (3), невисокий контраст (6), бічний наплив в

округлих буквах (5), одинарні вертикальні засічки (5), звичайну

форму символів (2), звичайне положення середньої лінії (3),

стандартне співвідношення висотИ великих і малих літер (4).

Науковці — дослідники оформлення друкованих видань —

і акож наводять власні класифікації. О. П. Кисельов класифікував

шрифти за трьома основними ознаками: малюнок, накреслення і

розміри [II7, С. 37 — 55]. А. В. Балаш в основу класифікації

ш рифті пок іан і.иі ознаки: характер засічок та контрастність [84,

( |()|. Хоч.і аиторишрифтознавці дещо розходяться у думках

щодо ми т.ічсння основних груп шрифтів. їх міркування

і |>уні у пні. (я па оді іакових графічних ознаках кожної шрифтової

11« рі 111 у рн

І гички *ору художньо технічного редагування, найістот-

............. начини и. і.к ічок і, відповідно, поділ на:

////іін/іп» /1 иісічками (Homan) (рис. 4.13) різних форм (трикутні,

ш і ри м'іч, пр імоку і ні), антиква (serif), брускові (square serif):

Aiitiqim Petersburg Tractir

Title Palatino Linotype Serifa

limes Schoolbook Rodeo

Garamond Literaturnaja Didoim

Academy Bal tic a P re stig e

Lizurslci Kudriashov C o u r ie r

Рис. 4.13. Гарнітури із засічками

166 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФIУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

Рубані шрифти (sans serif) (рис. 4.14), або без засічок, гротески:

Century Gothic Arial

Kabel Bk BT Humanist

Futuris

FreeSet

Europe

Optima

Franklin Gothic

EverestDemi

Verdana Helvetica

Svoboda Pragmatica

TextBook Tahoma

atnaVAdverGothic

Рис. 4.14. Рубані гарнітури

Декоративні шрифти, до яких належать: рукописні (script):

Ziip fC.fi anсс Ivie.-Jj—.я sinon Short Hand

j/lz b a t C a ll і graph

Sim p son

J V і-l H- \^С\Лл.A t j

... S u r f e r

Рис. 4.15. Декоративні рукописні гарнітур:

Акцидентні (decorative або ornamental):

Robic MlRMANsk Victorian

Таиги/ Ш Ю ІГ Д Щ ; OT)ntuirn

‘рлІлМп Ird h iiy I^feisa

CUTOUT Stiuritian КЬйкі Tw6

Orange

Рис. 4.16. Декоративні акцидентні гарнітури

КЛАСИФІКАЦІЯ ШРИФТІВ 167

Особливу групу складають символьні шрифти, які дають

можливість прикрашати текст або доповнювати його графічними

і' ік 'м с н т .ім и , відсутніми у стандартному наборі гарнітури. Вони

і.імїї п її п'р ми і я ї ї* набір і раі|;ічпих символів, ідеограм, викона­

т и \ пі нинн iiiHMv форматі. І Іабір таких символів називають пі-

і і їм 11 1її 'iv і (рі ІпііІ'.) (вії і гаровиі того вирату майстрів ручного скла-

'і.іі її і*і її як.іму і юно їм» (to pi) означало «зсипати велику кількість

металевих літер у купу»),

Ьуді.-який комп'ютер містить стандартні гарнітури Symbol,

ITC Zapf Dingbats, Monotype Sorts, Wingdings. Знаки цих гарнітур

поєднують символи для гральних карт, знаків Зодіаку, телепрограм,

розкладів, нотних знаків, математичних формул, декоративних рамок,

маркерів списків тощо. Наприклад, шрифт Wingdings, містить такі знаки:

картинки: /Х Л -й У 'бC38S®E3(330D<^D<цS &11[§І0Еійі'уЬт®й

У & [ ї ЇЬ'О 4 Ф ft t * С* © <Зо ф є ^ с ^ Е ® es

Пі-символи: @®©@@©©©®@®©©©©©©©©©©

r ©@©

©©©©©©©©©©©©■+★

покажчики: <>Av ОО

ОЕ>

ірафічні примітиви: П П 0 0 П 0 0 0 © @ 0 .

Кожен із символів може вживатися як позначка елементу

списку (Bullet), причому вибраний графічний елемент впливає на

сприйняття тексту. Порожній квадратик примушує замислитися,

заповнений — запам'ятати, зупинитися. Трикутник не такий важ­

кий, як квадрат, зацікавлює і привертає увагу. Стрілки посилюють

основне призначення мітки: «дивися сюди!».

Вибір шрифту для конкретного видання залежить від худож­

нього смаку і творчого досвіду дизайнера і редакторів, які працюють

у видавництві. Універсальні системні шрифти можна вільно засто­

совувати в трансформованому вигляді. Але класичні шрифти, роз­

роблені відомими художниками-шрифтовиками при зміні пропорцій

втрачають індивідуальність малюнка і свої художні особливості.

3.2. Види шрифтів за призначенням

Використання відповідної гарнітури шрифту, правильно піді­

браної до тексту, не лише допомагає якнайкраще подати інфор­

168 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

мацію, але й додає смислових відтінків через візуальне сприйняття.

Використання різних гарнітур привертає увагу читача, а застосу­

вання різних кеглів дає можливість організувати інформацію за

ступенем важливості.

На вибір гарнітури шрифту, накреслення і кегля впливає вид

літератури, композиція і обсяг тексту, категорія читача, формат ви­

дання, формат набору, спосіб друку, якість паперу і такі властиво­

сті шрифтів, як зручність читання і економічність. Хоча більшість

читачів у текстовому блоці не помічають різницю між шрифтами

і тільки на заголовках великих кеглів можуть знайти відмінності.

Для них не існує проблеми виділення шрифтів, їх цікавить лише

інформація, надрукована цими шрифтами. Але при надто дріб­

ному кеглі або при зайвій щільності знаків бажання читати навіть

потрібну інформацію зникає.

Відповідно до функціонального призначення шрифти ділять­

ся на дві великі групи: титульні та текстові. Текстові шрифти при­

значені для складання великих обсягів тексту, титульні — заголовних

компонентів, титулів, обкладинок, колонтитулів. Текстова гарні­

тура відрізняється від титульної зручністю читання й розміром.

Титульним шрифтом може стати будь-який текстовий при зміні

насиченості, кегля, накреслення, застосування різних ефектів (тінь,

контур тощо), але найпридатніші для складання заголовків акци­

дентні гарнітури, оскільки розробляються для великих кеглів.

3.2.1. Текстові шрифти

Текстовий шрифт відповідно до способу застосування може

бути:

• основним,

• додатковим,

• видільним (акцидентним),

• технічним,

• службовим.

Кожен із цих видів має свої особливості, але не завжди викори­

стовується за призначенням, інколи кілька видів текстових шриф­

тів об'єднуються. Будь-який із перелічених видів можна легко

перетворити в інший зміною кегля, накреслення, проміжків.

Шрифти для основного тексту мають просте виконання, яке не

відволікає від змісту, і призначені для максимально комфортного

читання довгих текстів. Вони уніфіковані, легко помітні завдяки

КЛАСИФІКАЦІЯ ШРИФТІВ 169

контрастності знаків. Естетика текстових гарнітур — це логіка про­

порцій і пластики, іцо змінюються у вузьких межах. їхніми озна­

ками є зрозумілість, простота, стриманість (навіть щодо курсивного

накреслення) малюнку, пропорцій, насиченості. Вимоги до таких

шрифтів набагато ширші, ніж проста розбірливість, тобто слід за­

безпечити не лише легкість розрізнення оком окремих літер, а й

легкість сприйняття цілих слів та фрагментів. Вдало підібраний

текстовий шрифт сприяє успішному читанню.

Текстовими шрифтами можуть бути як гарнітури із засічками,

гак і рубані, але ніколи - декоративні. їхні розміри коливаються від

8 11, (у довідкових виданнях) до 20 п. (у дитячих виданнях).

Додаткові шрифти відрізняються від основного тексту, але не

акцентують на собі увагу. їх призначення - повідомити другорядну

інформацію, доповнити основний текст. Застосовуються такі

шрифти дня коментарів, приміток, паралельних повідомлень, ма-

іі'ріапін неосновної тематики. Читач з першого погляду має розу­

мнії, що він чи гає додатковий текст і не плутати його з основним.

Оїжс, додаткові тексти - світлі, розміром, не більшим за основний

шрифт, і » контрастним виділенням.

Акцидентні (від лат. accidentis, accident - випадковий) текстові

шрифти »астосовуюі ься для виділень у тексті або на сторінці. Такі

ми м м інім можу ї ї. бу ти чедве помітними - тією ж гарнітурою, але

іншим мч лом, накресленням; або ж різко контрастувати малюн-

іч'м ко и.ором, розміром. Спочатку акцидентними називали

шрифти п і Пч.шків, рахунків, анкет, запрошень, об'яв, афіш

тщо. 111111 і акцидентними шрифтами друкують невеликі заго­

ловки і а текстові фрагменти (врізи, текстові виділення, колонти-

гули, ініціали, приклади) через їх важкість для сприйняття -

скнадний малюнок, щільність.

Службові текстові шрифти мають менший кегль порівняно з ос-

иовним текстом і світле накреслення. Вони застосовуються для

текстівок, підписів авторів, зносок, вихідних відомостей.

Технічні текстові шрифти призначені для спілкування людей за

допомогою різних пристроїв: екрану комп'ютера, радіотелефону,

канькулятора, панелі принтера і т.д. Наприклад, при проектуванні

ш риф ту OCR перед А. Фрутігером постало завдання створити мо-

поширинний шрифт таких пропорцій і пластики, щоб літери як­

найсильніше відрізнялися одна від одної, і щоб промінь, що їх

чи гає, мав якнайменше шансів помилитися. Цією вимогою можна

п оясн и ти появу особливої пластики в літерах і з і і j rFMwmw.

170 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

Технічні шрифти застосовуються в електронних виданнях, або як

ілюстрація повідомлень різних пристроїв в науковій, технічній чи

навчальній літературі.

Значення естетичного аспекту оформлення різних видів дру­

кованих видань неоднаково. В оформленні книги, наприклад, ха­

рактер малюнка текстового шрифту часто асоціюється зі змістом,

крім того, враховується зв'язок малюнка шрифту з ілюстрацією й

іншими елементами оформлення. У газеті при виборі текстового

шрифту увага приділяється відповідності його малюнка вироб-

ничо-технічним вимогам.

Гарнітури текстових шрифтів періодичних видань виби­

раються під час їх проектування і закладаються у шаблон. Шрифт

основного тексту має відповідати будь-якому змісту, асоціюватися

лише з виданням в цілому, а не з конкретними матеріалами. У

зв'язку з цим, на відміну від книги, головні естетичні вимоги до

оформлення газети чи журналу, залежно від їх виду, належать не

стільки до малюнка шрифту, скільки до зручності читання, єдно­

сті оформлення, що надає виданню визначений образ відповідно

до призначення, у книзі ж гарнітура обирається з урахуванням при­

стосованості для тривалого читання, будь-яка складність малюнка

лише втомлює очі. Співвідношення між шириною та висотою вічка

літери у коміґ ютерному шрифті має бути не менше як 2:3.

Шрифт для складання основного тексту має бути передусім

зручним для читання, тому такі гарнітури містять мінімум завитків

і художніх надмірностей, мають пряме і світле накреслення. Крім

того, основним текстом друкується більша частина видання, тому,

якщо вибрати компактний шрифт, можна істотно заощадити

папір.

Критерієм вибору гарнітури для основного тексту є, по-перше,

її читабельність, а по-друге, привабливість. Популярними нині є гар­

нітури типу Times New Roman, Arial, Courier New. Але їх система­

тичне застосування призвело до того, що текст стає нецікавим для

читача, надто примітивним і звичним. До гарнітур, які відпові­

дають вимогам основного тексту, належать шрифти, які:

* не привертають увагу самі по собі;

• мають символи округлої й овальної форми;

* забезпечують достатній контраст між малими і великими бук­

вами;

• мають середню насиченість.

КЛАСИФІКАЦІЯ ШРИФТІВ 171

У друкованому тексті зорово допомагають орієнтуватися за­

січки. Саме тому шрифт без засічок для тексту десятим чи меншим

кеглем застосовується лише для врізів чи коротких текстів, примі­

ром, текстівок чи авторських підписів. Гарнітури без засічок для

основного тексту мають відповідати таким умовам:

• мати помітні товсті і тонкі пггрихи символів;

• мати вічко літери злегка видовженої форми і бути не занадто ма­

ленькими по висоті.

Завдяки простоті малюнка гротески застосовуються як текстові

шрифта у виданнях для дітей, а також у журналах, газетах. Особ­

ливо зручні для читання рубані гарнітури у напівжирному на­

кресленні великих кеглів (20, 16, 14, 12), що зумовлює їх

застосування у книжках, призначених для дітей, які вчаться читати.

Найкращими гарнітурами без засічок для основного тексту є

Futuris та Helvetica, причому Helvetica Condensed дає можливість

ощадливо розмістити текст.

Для основного тексту не підходять гарнітури з властивостями:

• дрібний кегль при світлій і вузькій гарнітурі;

• занадто вузький міжсимвольний інтервал;

• літери з малою висотою вічка і дрібним кеглем;

• рукописні, фігурні і декоративні шрифти.

За своєю будовою (з погляду оформлення) основний текст може

бути простим і складеним. Простим називається такий текст, при

оформленні якого застосовується одна гарнітура, і всі рядки мають

однакову довжину. Це, наприклад, текст більшості художніх про­

зових творів. До складеного належать багатогарнітурні тексти з різ­

номанітним форматуванням. Такі, наприклад, вірші, драматичні

твори, тексти мовних словників, таблиці, формули, навчальна лі­

тература, газетні матеріали. За застосуванням текстових гарнітур

можна виділити [146, С. 62 — 73]:

• одногарнітурні видання - основний текст друкується однією гар­

нітурою, а додаткові тексти і виділення робляться варіюванням

кегля і накресленням знаків цієї ж гарнітури;

• малогарнітурні - основний текст друкується однією гарнітурою,

для додаткових текстів вибираються одна-дві додаткові гарні­

тури;

• багатогарнітурні - у таких виданнях важко виділити гарнітури

основного і додаткових текстів, адже майже кожен текстовий

блок має власне шрифтове оформлення.

172 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

Вибір гарнітури шрифту - це не лише естетичне рішення.

Шрифт може прикрасити текст, який він графічно відтворює,

але може також нести корисну інформацію, виділяти, акцентувати

малюнком.

Існує думка, що застосування для всіх текстових матеріалів

однакового шрифту створює у читачів враження ніби всі тексти

(навіть періодичного видання) присвячено одній і тій самій темі,

а застосування різних шрифтів полегшує орієнтацію у виданні,

насиченому різнорідною інформацією. Але одногарнітурне

оформлення має свої переваги: видання набуває стриманого, спо­

кійного оформлення, легко впізнається читачем, а для виділення

того чи іншого матеріалу достатньо застосувати лінійки, плашки,

різноманітні декоративні елементи. Також окремі фрагменти чи

тексти легко виділити іншим кеглем, накресленням. Технічному

редактору треба звернути увагу на те, щоб видання не було пере­

обтяжене різноманітними виділеннями без необхідності, адже

читачеві легко в них заплутатися.

У малогарнітурних виданнях одна шрифтова гарнітура є

основною — для більшості текстів. Шрифти ж інших гарнітур

відіграють роль додаткових для:

• невеликих матеріалів, завдань, додаткового тексту;

• пояснень, довідок, коментарів, приміток;

• текстівок;

• добірок коротких повідомлень;

• бічного блоку;

• всіх текстів, крім основного.

У малогарнітурних виданнях також можуть використовува­

тися дві майже рівноправні гарнітури для основного тексту.

Таке оформлення має сенс, якщо обсяг основного матеріалу можна

розділити на дві частини. Наприклад, у книжкових виданнях:

основний матеріал підручника і завдання з методичними рекомен­

даціями щодо виконання, або текст путівника по місту й історичні

довідки про пам'ятки архітектури. У періодичних виданнях на сто­

рінці приблизно 50 % матеріалів складено гарнітурою Pragmatica,

а 50 % - Schoolbook. Але ці два шрифти мають чітке закріплення

в структурі газети: публікації великого обсягу складаються шриф­

том Schoolbook, а всі матеріали, розташовані в рамках, добірки

коротких повідомлень, бічні блоки - шрифтом Pragmatica.

КЛАСИФІКАЦІЯ ШРИФТІВ 173

Багатогарнітурне оформлення застосовується у журналах, бук-

іетах, рекламних і дитячих виданнях, підручниках для молодших

школярів, путівниках. Але багатогарнітурність не означає повного

безладу у застосуванні шрифтів - художній та технічний редак­

тори розробляють систему поєднання гарнітур, закріплюють їх за

кожним видом тексту в межах видання в цілому, кожного окремого

розвороту чи сторінки, адже надмірна контрастність погіршує

сприйняття інформації. Шрифти добираються відповідно до змі­

сту, тематики, значення, обсягу, розміщення, оформлення сусідніх

матеріалів, наявності зображень або декоративних елементів.

нелідиВ II j .f ; одну ІПгарри нпітоу є дрну.а нЧниі мш срклифтів варто уникати полярних протилежно-стей (широких і масних штрихів із тонкими і вузькими). Шрифти типу Times і Arial є золотаодюні сшеирейд і ивниошюу ік адно іншиихй л шегркио фпті,д тібирма втаи жщчее гармонійно поєднати його з іншим.ня в те к с ті бувають двох видів: шрифтові та нешриф-

гові (див. тему 5).

Для візуального виділення тексту і поліпшення організації над­

рукованої інформації користуються модифікаціями гарнітури

основного тексту — родиною основного шрифту. Традиційна ро­

дина включає курсив, напівжирний, вузький, широкий, контурний

шрифт, а також їх комбінації. Модифікації гарнітури текстового

шрифту перетворюють його на акцидентний. Так, у 70-ті роки

її Америці були спроектовані гарнітури і , що є варіантами гарні-

іур, в яких акцидентність виражена збільшеними малими знаками.

Вибір гарнітур шрифтів для додаткових текстів, врізів, підза­

головків, текстівок, підписів, відповідно до їх функцій, ґрунтується

на двох правилах:

• для сильного виділення, концентрації погляду використовується

гарнітура, протилежна основному тексту (за наявністю засічок,

висоті вічка, пропорціям);

• виділення в середині тексту здійснюється зміною накреслення

основної гарнітури (напівжирний, курсив, контурний, тіньовий

тощо).

Акцидентні гарнітури дуже різноманітні: від акцидентних на­

креслень - масні, світлі, вузькі, широкі, капітельні, похилі, курсивні -

до гарнітур, спеціально створених для виділення - особливі

пропорції, нерівномірна насиченість, пластика штрихів, ступінь

174 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

контрасту елементів, естетика апрошів. Вони значно поступаються

текстовим у зручності читання в 9 —10 кеглях, що не дає змоги

застосовувати їх для складання довгих текстів. Найпридатніші

для них кеглі - від 24 і більше для виділення окремих літер, слів,

фрагментів, заголовків і титульних елементів, частин тексту,

а також для поліграфічного відтворення бланків, атестатів, реклам,

ярликів, грамот, афіш, плакатів, деяких заголовків. Акцидентні

гарнітури можна розподілити на такі підгрупи:

• антикви жирні з надмірно потовіценими штрихами або прямо­

кутними дуже витягнутими засічками;

• рубані з однаковими за товщиною (допоміжними і основними),

або не дуже відмінними, штрихами;

• декоративні і рукописні шрифти.

Деякі акцидентні шрифти рукописних накреслень навіть не­

можливо прочитати. їх призначення - підкреслити унікальність

тексту, створити враження, що публікація адресована конкретному

читачеві.

Декоративні шрифти за призначенням можна класифікувати:

1. Текстові і титульні шрифти, що мають у своїй основі

графічні ознаки римського капітального шрифту, зображеного на

колоні Трояна в Римі.

2. Шрифти з помірною контрастністю типу стародавньої

антикви з гострими засічками, що заокруглюються (медієвальні),

а також контрастні, що виникли з нової антикви з тонкими

довгими засічками, і звичайні. Антиква належить до цієї групи

у контурній чи орнаментованій модифікації. Римський капіталь­

ний шрифт є основою більшості сучасних латинських шрифтів:

його проста форма, класична краса й урочистість дає можливість

застосовувати для урочистих написів, приміром, на дипломах,

почесних грамотах (давня антиква), творів класичної літератури

і музики XIX століття (жирна антиква).

3. Шрифти малоконтрастні, типу брускових і єгипетських з

товстими прямокутними засічками, й італійські з дуже широкими

горизонтальними засічками. Вони трохи важкуваті і громіздкі, тому

як текстові не застосовуються.

4. Шрифти з ледь помітними засічками, перехідні від шрифтів

із засічками до рубаних (гротесків) і шрифти типу стрічкової

антикви, контрастні без засічок. Дуже близькі до давньої антикви

стрічкові шрифти можуть бути використані як заголовні і текстові,

адже в них відсутні зайві декоративні елементи. За необхідністю

КЛАСИФІКАЦІЯ ШРИФТІВ 175

вони легко декоруються без порушення пропорцій: додається тінь,

об'єм, контур.

5. Шрифти рубані (гротескові), неконтрастні добре читаються

на відстані. Застосовуються в плакатах, рекламі, при написанні

гасел, закликів. Вони можуть бути декоративними, якщо їх вико­

нати в кольорі, контуром чи відтіненими.

6. Р\р<описні, каліграфічні і вільно написані пензлем, а також

шрифти, подібні до рукописних. Декоративно виглядає напис,

виконаний каліграфічним шрифтом, на почесній грамоті чи

дипломі, на запрошенні чи візитівці, вітальному адресі.

7. Контурні, відтінені й об'ємні декоративні шрифти різних

груп. Контурність робить їх зручними для виконання у різних роз­

мірах, і напис, виконаний таким шрифтом, добре поєднується зі

шрифтовим текстом, прикрашає його. Застосовується у рекламі,

афішах, плакатах.

8. Шрифти з національними рисами: стародавній російський,

український, грузинський, вірменський, індійський, арабський,

китайський (чи імітація цих шрифтів). Використовуються для

написів на ту чи іншу національну тему. Наприклад, для реклами

індійського фільму правильним буде використання імітації індій­

ського національного шрифту. Готичний шрифт краще викори­

стовувати як декоративний для написання тексту про історію

Німеччини тощо.

9. Декоративні, орнаментовані, старі й нові, на російській

і латинській основі шрифти. їх можна широко використовувати

для етикеток, буклетів, реклами.

10. Шрифти для художнього оформлення - рукописні і друковані

ініціали.

3.2.2. Ініціал

Ініціал (dropped initial capital, drop cap, від лат. initialis - почат­

ковий) - графічно оформлена перша літера абзацу збільшеного

розміру, що застосовується для виділення початку фрагменту дру­

кованого твору: розділу, параграфу, структурної частини (виснов­

ків, резюме, матеріалу без заголовку, добірки творів). У газетах і

журналах ініціал нерідко застосовується замість підзаголовків, або

якщо заголовок зрушений від початку текстового матеріалу.

Ініціали є виразником стилю оформлення видання. їх призка -

чення - привернути увагу читача до початку текстового блоку. Але

176 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

якщо ініціал застосовують лише з декоративною метою, він може

спотворити зміст твору. Необхідність його застосування визначає

редактор, але розмір задає дизайнер чи художник.

Ініціали бувають шрифтовими або зображальними. Але у

будь-якому випадку малюнок ініціальної літери має сполучатися

із загальною ідеєю тексту.

Шрифтовий ініціал утворюється з гарнітури основного тексту

при збільшенні розміру і товщини літери.

Зображальний ініціал створюється художником спеціально для

видання або вибирається з каталогу ініціальних літер.

Рис. 4.17. Варіанти написання ініціальних літер

На рис. 4.17 показані приклади ініціальних літер.

Розрізняють три основних способи розташування ініціалів у

тексті:

Піднятий (високий) ініціал (raiser cap, standing cap, pop cap) - утво­

рюється простим збільшенням кегля першої літери при збереженні

інтерліньяжу. Ініціал розташовується на одній базовій лінії з текс­

том першого рядка абзацу. Проте в українській мові зустрічаються

літери, непристосовані для цього: наприклад, «Д» і «ІД»: при збіль­

шенні кеглю нижні виносні елементи переходять на наступний

рядок (рис. 4.18-а-б). Високий ініціал використовується на початку

нових розділів, спускних сторінках, у журналах і газетах на початку

статті. У довгих текстах такий ініціал недоцільний, оскільки він

утворює великий проміжок між абзацами.

КЛАСИФІКАЦІЯ ШРИФТІВ 177

Архитиповий ініціал, врізаний у текст, розміщений в обклад

(drop cap) - утворюється зниженням базової лінії ініціальної літери

на другий-п'ятий рядок абзацу так, щоб верхня частина літери

була вирівняна за верхніми виносними елементами літер першого

рядка абзацу. Сам ініціал виділяється в окремий текстовий блок і

має вигляд зображення, врізаного у текст кватиркою (рис. 4.18-в-д).

Притиснення тексту до ініціалу створює враження, ніби рядок ви­

повзає з-під літери. Найкращим може бути застосування капітелі

для кількох слів першого рядка (рис. 4.18-в). Переміщення першого

рядка тексту абзацу ближче до ініціалу (Рис. 4.18-д) для створення

більш істотного проміжку між ініціалом і текстом є поширеним

способом оформлення. Його можна застосовувати, якщо ініціал

стоїть в окремому текстовому блоці або є мальованим, оскільки

автоматичне створення ініціалу у програмах верстки не дає мож­

ливості маніпулювати фігурною межею тексту.

Висячий вільний ініціал (hanging cap) не прив'язується до тексту,

а розташовується на полях. Він може бути вирівняний як по базо­

вій лінії першого рядка абзацу і виступати над текстом, або ж роз­

ташовуватися на рівні другого-п'ятого рядків (рис. 4.18-е).

Крім того, текст може облямовувати ініціал із урахуванням

форми літери (рис. 4.18-г).

Незаповнені внизу літери, наприклад, Т, Р, Г, є важкими для

верстки як високого, так і врізаного у текст ініціалу, оскільки зава­

жає зайвий проміжок. Вони не потребують відступу тексту,

оскільки їх внутрішній кут сам формує проміжок. Літери ініціалів

прямокутної форми, наприклад, М, Н, Е, П, І, є найкращими

для ініціалу, оскільки після нього перше слово йде без відступу.

Додатковий проміжок встановлюється лише для позначення інди­

відуальності літери.

Рис. 4.18. Види ініціалів

178 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

Якщо текст йде по контуру першої літери, тоді проміжок між

ініціалом і першим рядком тексту має бути меншим, ніж між

ініціалом і наступними рядками. Якщо ж просторові відношення

всіх рядків та ініціалу абсолютно однакові, тоді змістовий зв'язок

першого рядка з ініціалом втрачається, і він сприймається окремо

від тексту.

При оформленні ініціалів загальною проблемою є те,

що перша літера може відриватися від тексту, причому цей ефект

посилюється зі збільшенням розміру ініціалу. Для зменшення

проміжку нерідко користуються вузькими шрифтами, більшість

з яких є гротесками. Саме тому для ініціалу обирають гарнітури

із засічками, тим паче, що вони мають і декоративні властивості.

Літери першого слова після ініціалу можуть бути малими або

великими, але якщо перше слово абзацу коротке, перші 2-3 слова

краще складати великими літерами.

Декоративні виносні елементи ініціалу мають обов'язково

бути у межах формату набору. Якщо ж абзац починається лапками,

тоді вони повинні мати кегль і малюнок гарнітури ініціалу.

3.2.3. Титульні шрифти

Титульний шрифт (titling faces) використовується для складання

заголовних компонентів, титу лів і колонтитулів, його призначення -

виділення, привернення уваги. Стиль оформлення заголовків

залежить від виду видання, його цільової аудиторії, концепції

художнього оформлення. Своєрідність заголовків надає друкова­

ному виданню неповторності і вирізняє з-поміж інших.

Заголовок не лише надає читачеві попередні відомості про

зміст видання та окремих текстів, повторення прийомів оформ­

лення і малюнків шрифтів утворюють необхідні зорові центри,

керують поглядом читача. Змістова структура взаємодіє з графіч­

ними засобами, через які виділяються окремі змістові блоки та

утворюється єдина система рубрикації видання. Тобто змістова

функція заголовних компонентів дозволяє читачеві відшукати по­

трібний матеріал, а графічна - привернути увагу до нього, зрозу­

міти ієрархію, послідовність читання. Читач перш за все бачить

заголовок як графічне зображення і вже потім читає його зміст, і

саме тому важливий матеріал може залишитися поза увагою, якщо

він має невиразний заголовок.

Як титульні шрифти, найчастіше застосовуються гротески і де­

коративні гарнітури. Вони більше привертають увагу, яскраві,

КЛАСИФІКАЦІЯ ШРИФТІВ 179

ефектні. До титульних шрифтів належать, наприклад, Adobe

Lithos, Caslon, Cheltenham, Clearface, ITC Souvenir, ITC Bauhaus, ITC

Korrina, ITC Avant Garde, ATF Cooper Black, ATF Dom Casual, ATF

Franklin Gothic, Linotype Clarendon, Olive Antique. Велике значення

має сучасність конкретної гарнітури, оскільки декоративний

шрифт, що часто застосовується, перестає виділятися серед інших,

стає звичним для читача.

Інша мета титульних шрифтів - відобразити стиль історичної

епохи, напрямок дизайну, культурних традицій або асоціюватися

зі змістом твору (рис. 4.19):

Головна функція титульних шрифтів - привернення уваги,

а вже потім - розбірливість тексту. Титульні гарнітури про­

ектуються таким чином, щоб досягти найкращого сприйняття саме

у великих кеглях. Тому їх не завжди можна застосувати для тексту

навіть у 10-14 кеглях, а текстові шрифти при збільшенні кегля теж

втрачають деякі свої властивості: їх пропорції пристосовані для

дрібних кеглів, коли найважливіше значення у розбірливості літер

грають проміжки, і тонкі елементи можуть взагалі не бути віддру­

кованими. При збільшенні текстові шрифти стають «довгоно­

гими», широкими і графічно слабкими, тому текстові гарнітури

для складання заголовків вживаються у напівжирному варіанті.

Великий кегль завжди створює враження розрідженості тексту,

адже трекінг у титульних шрифтах має від'ємне значення, при­

тискує літери одну до одної. Нерідко на титулах у книгах, у заго­

ловках газет і журналів літери торкаються чи накладаються одна

на одну. Цей ефект присутній у рукописних гарнітурах і подібних

до Тгасйг, Ьагигвкі.

Деякі титульні гарнітури складаються лише з великих літер,

оскільки тривалий час існувала традиція не застосовувати у заго­

Vietorian A d V erG ofiC

їілгМгйгг Ercdvay

'р л І л М п д і і ш і і с і к Ч с ііі Iз 'fc is A

Т а и г и / jjje rn і' і.<і e j j— ..і s і t ю n mm

Рис. 4.19. Гарнітури титульних шрифтів

180 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

ловках малі літери, наприклад, гарнітура Mojo (див. рис. 4.19). Цю

традицію підтримують у газетах, але прагнення підсилити вплив

заголовка великими літерами погіршує зручність читання, особ­

ливо якщо в назву входять цифри, дати, імена, прізвища, геогра­

фічні назви, абревіатури. Слід дуже обережно застосовувати такі

яскраві титульні шрифти, як Decor, ArtScript, Popular Script, Ko-

rinna, Eurostyle, Avant Grade, KarinaC, Arbat, Astra, Old English,

Gothic.

Шрифти вказують на постійні елементи видання, допома­

гають відшукати потрібну частину. Саме тому титульний шрифт

можна вважати путівником друкованого твору. Можна виділити

три підходи до шрифтового оформлення заголовків [146, С. 166]:

• малогарнітурний, коли розмаїтість досягається чергуванням ве­

ликого та малого, прямого і курсивного, широкого й вузького;

• застосування шрифтів однієї групи;

• багатогарнітурний несистематизований або систематизований,

коли за кожною тематично однорідною групою матеріалів за­

кріплено певні титульні шрифти.

В одногарнітурних виданнях, за законом контрастності, для за­

головків обирають протилежні до основного тексту шрифти -

якщо основний текст рубаний, заголовки мають гарнітуру із засіч­

ками чи навпаки. Систематизація багатогарнітурності шрифтового

оформлення заголовків відбивається в диференціації шрифтів

залежно від тематики або рубрикаційного членування. Закріп­

лення однієї групи шрифтів за певним розділом не обов'язкове.

Головне - уніфікація. Частіше для всіх заголовків застосовують

шрифти одного малюнка (приміром, рубаної групи) або обме­

жуються 2-3 гарнітурами, чітко закріпленими за певною текстовою

частиною сторінки, добірки, рубрики.

Заголовки є орієнтиром для читача, тому важливо, щоб вони

не зливалися з текстом, чітко відокремлювалися від нього. Для

цього заголовки виділяють:

• кеглем шрифту;

• насиченістю;

• гарнітурою;

• відбиттям;

• великими літерами або капітеллю;

• зміною вирівнювання (порівняно з основним текстом);

• переміщенням заголовка зі шпальти на поля, у шапку, верхній

колонтитул, початок одного чи кількох стовпців.

КЛАСИФІКАЦІЯ ШРИФТІВ 181

Зміна кегля шрифту є обов'язковою для заголовка. Збільшення

кегля змінює контраст документа, робить заголовок помітнішим,

змінює пропорційні відношення елементів видання і сторінки,

привертає увагу читача.

Зміна насиченості шрифту підвищує контраст публікації навіть у

межах однієї гарнітури. Оскільки заголовки є темним елементом

видання порівняно з білим простором полів і проміжків між всіма

елементами та сірим відтінком текстових блоків, то при виділенні

заголовків збільшують чорну складову і вибирають широкі, на­

сичені й жирні шрифтові комбінації. Застосування напівжирного

курсиву, різних ефектів надає твору друку неформальних власти­

востей. Звужені (condensed), світлі і рукописні декоративні гарні­

тури заголовків використовуються лише тоді,коли видання

насичене ілюстраціями і сторінку слід освітлити. Тоді контраст збе­

рігається, а документ у цілому виглядає світлішим і привабливі­

шим. Узагалі світлі (light) гарнітури найкраще використовувати у

врізах і підзаголовках низького рівня. Друк заголовка зі збільше­

ним міжлітерним інтервалом також порушує пропорції документа,

але робить заголовок світлішим від тексту.

Зміна гарнітури шрифту є найпростішим і кардинальним спосо­

бом виділення заголовків, але слід пам'ятати про сумісність гарні­

тур і їх відповідність змісту. При виборі гарнітур слід дотримуватися

таких правил:

1. Не змішувати моноширинні (Courier, ER Kurier, а_Турег) і

пропорційні (Arial, Times) гарнітури. Це дратує око, особливо якщо

моноширинний шрифт переважає. Моноширинний шрифт має

спеціальне застосування, і його використання в звичайних текстах

украй обмежене.

2. Якщо основний текст складається шрифтами із засічками,

тоді для заголовків обирають рубані гарнітури, і навпаки. Для не­

формальних публікацій можливе сполучення гарнітури з засіч­

ками курсивного накресленням та декоративного шрифту.

Це можуть бути варіанти:

текст Times New Roman - заголовок Arial;

текст Newton - заголовок Pragmatica;

текст Arial Narrow — заголовок Arial Black,

текст P eterburg Italic - заголовок Matura Popular Script.

182 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

Відбиття заголовка. Якщо заголовок розташований усередині

текстового блоку, він має бути виділений відступами зверху і знизу

або з усіх чотирьох боків. При цьому слід пам'ятати, що заголовок

відноситься до тексту і розкриває його зміст, є самостійним

елементом. Тому верхнє відбитгя заголовка повинне бути більшим

(приблизно вдвічі), ніж нижнє.

Виділення великими літерами чи капітеллю. Складання заголовка

великими літерами візуально порушує пропорції документа, збіль­

шуючи значущість заголовка. Виділення початку слів великими

літерами - прийом, запозичений з англомовних видань, додає

заголовку ефектного вигляду, але іноді може видатися недоречним.

Виділення заголовка капітеллю створює враження шрифту з вели­

ким вічком, адже висота великої капітельної літери на 10-15 %

більша, ніж малої.

Зміна способів вирівнювання тексту є потужним способом при­

вернення уваги до тексту, коли контраст створюється не шляхом

зміни балансу чорного і сірого, а спрямуванням погляду читача у

потрібному напрямку чи послідовності. Існують правила взаємодії

вирівнювання в абзацах тексту і заголовках:

• вирівнювання абзацу по ширині - вирівнювання заголовка по

лівій межі;

• вирівнювання абзацу по ширині - вирівнювання заголовка цент­

руванням;

• вирівнювання абзацу по лівій межі - вирівнювання заголовка

центруванням;

• вирівнювання абзацу по лівій межі - вирівнювання заголовка по

правій межі;

• вирівнювання абзацу по лівій межі з абзацним відступом - ви­

рівнювання заголовка по лівій межі без відступу чи з виступом.

При використанні вирівнювання праворуч або центруванні

заголовок не може займати більше двох-трьох рядків, оскільки

після прочитання першого рядка заголовка зліва направо погляд

переходить на наступний рядок в ліву межу формату набору, де

залишився вільний простір. Не знайшовши тексту, читач шукає на­

ступний рядок, і сприйняття тексту порушується, а процес розу­

міння погіршується.

Переміщення заголовка з формату набору здійснюється:

• на поля сторінки (використовується в каталогах);

• у верхню частину сторінки - шапку (використовується в журна­

лах, бюлетенях, рекламних та інших листівках, оголошеннях);

І СТЕТИКА І ЗРУЧНІСТЬ ЧИТАННЯ 183

• на початок однієї чи кількох текстових шпальт (використовується

в газетах, журналах, інших періодичних виданнях);

• у верхній колонтитул (використовується в довідниках, каталогах,

журналах для впорядкування інформації);

• на початок нової сторінки (використовується в книгах, у моно­

графіях і в Інтернеті);

• усередину документа, під логотип, вихідні відомості, над текс­

том (використовується в оголошеннях, рекламі і службових

документах).

При виборі шрифтів для заголовків визначеного формату

користуються спеціальними таблицями щільності або альбомами

шрифтів. Кількість знаків заголовка в альбомі підраховують із роз­

рахунку: кожна буква і міжслівний проміжок - 1 знак, широкі

букви - 1,5 знака, тире - 2 знаки; розділові знаки відкидають,

оскільки вони входять у пробіли, але крапки обов'язково врахо­

вують; для надання «повітря» ліворуч і праворуч від заголовка

додають 1-2 знака (залежно від обраного кегля). Якщо кількість зна­

ків даного формату менша, ніж у заголовку, набирати заголовок

даним шрифтом не можна, слід зменшити кегль, набирати малими

того ж кегля або шукати іншу, більш вузьку, гарнітуру. Таблиці

щільності шрифтів точніші, ніж підрахунок по альбому. Вони ґрун­

туються на кількості букв, найчастіше вживаних в українській мові,

тобто щільність визначається по ширині букв «н», «и», «о», «п», «а»,

«р», «З», «т».

4. ЕСТЕТИКА І ЗРУЧНІСТЬ ЧИТАННЯ

4.1. Мистецтво візуальних повідомлень

Швидкість сприйняття окремих знаків і тексту в цілому визна­

чає зручність читання шрифту, що залежить від усіх параметрів

шрифту: гарнітури, кегля, накреслення, щільності, формату

рядків, інтерліньяжу; а також від кваліфікації читача.

Зручність читання шрифту та його естетичне сприйняття

тісно пов'язані між собою. Для того, щоб чітко побудувати архі­

тектоніку видання, організувати зручний довідково-пошуковий

апарат, треба підібрати співвідносні за графічною силою шрифти

для різних за значенням текстів, розподілити їх пропорційними

184 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

проміжками і декоративними елементами. Для більшості читачів

усі шрифти майже однакові, а сприйняття залежить від суб'єктив­

ного відчуття темного, світлого, рівномірного чи яскравого тексту.

Про якість процесу читання можна судити з двох позицій -

швидкість і комфорт (зручність). Під час читання довгих текстів

найважливішим є зручність читання (комфорт). Швидкість

читання більшою мірою пов'язана з анатомією букв. Слово сприй­

мається дорослою людиною цілком. На думку фахівців, основу

читабельності латинського алфавіту задають верхні і нижні

виносні елементи і крапка над і, а також чергування округлих

і кутастих знаків. Кириличний алфавіт за цими параметрами

значно відрізняється від латинського. Його ритм можна порівняти

з частоколом.

Покращують зручність читання такі параметри шрифту:

• більший кегль;

• широкі літери;

• велике вічко;

• співвідношення ширини до висоти літери, що дорівнює %;

• збільшення інтерліньяжу;

• розмір міжслівних проміжків від Уг до 3А кегля шрифту

• співвідношення кегля шрифту до формату рядків: 16 кегль -

формат рядка 7 Уг кв., 10 кегль -4-6 Уг кв., 8 кегль - 3-4 кв.

Текст слід розглядати у просторі сторінки, а не окремо.

«Шрифт має бути красивим за формою, самостійним за характе­

ром і - в першу чергу! добре читатися!» [119, С. 182] - стверджував

К. Е. Пешель. Художник плаката В. Б. Корецький наголошує на

особливому значенні шрифтових виділень: «Текст має бути крас­

номовним. Важко, наприклад, уявити: собі професійного оратора,

що виголошує промову в одному тоні, без відтінків. Досвідчений

оратор збагачує своє слово інтонаціями, «натискує» на ударні слова

і фрази, використовує образи, які зв'язують основні думки... Напис

у тексті має «говорити» із глядачем, тому художник не тільки має

право, а й зобов'язаний урізноманітнити його форми» [108, С. 14].

Адже читач сприймає естетичні характеристики як сторінки (роз­

вороту, видання у цілому), так і окремого знака, причому форма

має відповідати призначенню, змісту твору, бути комфортною для

читача й економічною для виробництва. А. Капр узагальнює

вимоги до естетичних властивостей шрифту' [49]: у «прекрасному

і конгеніальному шрифті», який перетворює достойно оформлений

ЕСТЕТИКА І ЗРУЧНІСТЬ ЧИТАННЯ 185

твір друку у твір мистецтва, мають злитися «у чудовій формі» три

якості: краса, зручність читання і промовистість; кожна з яких од­

наково важлива для шрифту і його естетичного оцінювання.

Критерії естетичної виразності шрифтів було виділено ні­

мецьким дизайнером Паулем Реннером у 1930-ті роки. Він вважав,

іцо досконалий друкарський продукт має відповідати трьом вимо­

гам [78]:

• бути продуктом графічної техніки, майстерності виконання

і матеріалів;

• виконувати завдання, поставлене видавцем;

• бути відкритим вираженням власного смаку.

Естетичні властивості текстової гарнітури, зрештою, вияв­

ляються саме в конкретному оформленні. Різні способи розташу­

вання знаків на площині підкреслюють або пом'якшують певні

пластичні якості гарнітури. З іншого боку, властивості шрифту

закладаються ще під час його проектування, і їх можна заздалегідь

оціниш. У цілому естетичність візуального сприйняття залежить від:

• пропорційних відношень між розмірними характеристиками

символів шрифту при розташуванні у рядку, абзаці, текстовому

блоці, на сторінці, розвороті;

• розміру проміжків між символами, словами, рядками;

• проміжків, що оточують шрифт - інтерліньяж, спуски, поля, від­

ступи;

• форми текстового блоку - прямокутної, квадратної, фігурної,

вузької, широкої, уривчастої тощо;

• поєднання шрифтових елементів із декоративними - рамками,

лінійками, візерунками тощо;

• конфігурації і взаємодії текстових і зображальних блоків, накла­

дання тексту на зображення або його обрамлення;

• насиченості сторінок графічними елементами.

З погляду сприйняття, по-різному оформлені фрагменти

тексту є текстовими блоками, що потребують різного ступеня

уваги. Тобто людина, починаючи читати текст, керується послі­

довністю, яку задали оформлювачі друкованого видання, зупи­

няється на місцях, виділених шрифтовими і нешрифтовими

способами, переходить до пояснень чи авторських коментарів,

які графічно відрізняються від основного тексту, пропускає

необов'язкову інформацію чи фіксує те, що варто запам'ятати.

Але, якщо таких візуально виділених фрагментів у виданні велика

кількість, людина швидко втомлюється.

186 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

Візуальне сприйняття підпорядковане законам композиції,

пропорційним характеристикам між елементами сторінки, які мо­

жуть створити різні відчуття: напруги, гармонії, спокійної симетрії,

динамічної асиметрії, ритмічності. Типографіка, - вважає Е. Рудер

[121, С. 18], - відкриває багато можливостей для роботи з елемента­

ми ритму. Чергування прямих, кривих, поперечних, подовжених і

косих форм шрифту створює ритм. Звичайний текст наповнений

ритмом: над- і підрядкові елементи літер, округлі і гострі, симет­

ричні й асиметричні форми, градація кеглів шрифту. Міжслівні

проміжки членують рядок і шпальту на фрагменти різноманітної

довжини, створюють ритмічну гру елементів різної ваги і протяж­

ності. Кінцеві рядки і проміжки сприяють подальшому розчлено­

вуванню тексту. Достатньо надрукувати текст, щоб надати сторінці

ритмічного вигляду.

Малюнок шрифту впливає на загальний характер публікації,

нерідко асоціюється зі змістом видання, крім того, враховується

зв'язок шрифту з ілюстрацією й іншими елементами оформлення.

Простота й елегантність шрифтів без засічок робить їх ідеальним

засобом оформлення заголовків та виділень фрагментів. Штрихи із

засічками, навпаки, добре виглядають при малому розмірі симво­

лів і найкраще підходять дтя основного тексту, а в заголовках і текс­

тових виділеннях, складених великим кеглем, можуть утворити

відчуття тісноти і безладу. Шрифти із заокругленими засічками

виглядають неформальними. Шрифти із засічками прямокутної

форми мають офіційний вигляд, можуть асоціюватися з певним

архітектурним стилем. Це відчуття підсилюється, якщо шрифт

моноширинний. Український дослідник різних видів друкованих

видань Б. В. Валуєнко підкреслював невичерпні виражальні мож­

ливості, закладені в мистецтві шрифту, малюнка, фотографії,

комп'ютерних опрацювань, у композиційних варіантах, цілісності

загального вирішення [39-42].

Однак шрифт як основний елемент друкованого видання, що

несе змістове навантаження, передусім має полегшувати сприй­

няття тексту, підвищувати його змістовність, організовувати і

впорядковувати різнорідну інформацію, виділяти окремі блоки

або елементи видання шрифтовими і нешрифтовими способами.

Окрім практичних завдань, маніпулювання шрифтовою графікою

дає змогу створювати сторінки, витримані в певному стилі

(класичному, сучасному, спокійному або жвавому, стриманому

або галасливому):

ЕСТЕТИКА І ЗРУЧНІСТЬ Ч И • ЧИТАННЯ 187

• Традиційний йгй стиль відтворено у гарнітурі із засічками для

ОСНОВНОГО TeiCHSKCiy, при невеликій висоті вічка і довгих виносних

елементах.

• Сучасний стилсгиль відображає рубана гарнітура, велике вічко

літери і коротлоткі виносні елементи.

• Неформальнимвий стиль створює закруглена форма внутрішньолі-

терного простт—тору і символів.

• Піднесений сігзстиль створює гарнітура із засічками, трохи стисну­

тий впутрішіі*якьолітерний простір і витягнута по вертикалі форма

символів.

• Вишуканий поштостмодернієтський стиль має сильно стиснутий чи

деформованими ілй внутрішньолітерний простір і подовжену форму

символів.

• Святковий стгг^тиль може відбити фігурний шрифт із великим

вічком або куд^рсивне накресленням.

У сучасних хп х підходах до проблеми застосування шрифтів

існують дві крайгЇ0 Йні позиції.

Одна з них 0 х була сформульована в 60-ті роки XX століття пред­

ставниками півеегзейцарєької школи типографіки. У ті роки намага­

лися створити аб»0жбо вибрати якийсь універсальний і позанаціональний

шрифт, найзру'Ужучнііпий для читання, тобто не надто виразний

або особистий, шп щоб не спотворити своїм малюнком зміст. Результа­

том подібного ео9 естетичного підходу стала мода на гарнітури Times

і Helvetica.

Друга позиглі'-'ЩІя сформувалася з поширенням цифрових техно­

логій, коли д и згзє зайнери і верстальники почали приділяти більше

уваги зручності ітті верстання, а проблема зручності читання стала

другорядною. А^А. Адже сучасний видавничий процес комп'ютеризо­

ваний, охоплює * з е всі етапи роботи з текстом - введення, редагування

і макетування нєзіжта екрані комп'ютера, виготовлення фотоформ для

друкарні. Автомл/і • матизація створила можливість вільного маніпулю­

вання текстовим 1/іми елементами, дизайнери-непрофесіонали можуть

змінити ширину-<{Кіу шпальти (або інтерліньяж, або шрифт) всередині

абзацу, чи насуни^нути шпальти одну на одну задля вміщення тексту,

більшого за обсякзсягом, зрізати кути літер, або ж розтягнути текст на

ширину сторінюпаки, якщо його бракує. В результаті друкована про­

дукція позбавляок^яється рівноваги, гармонії, стає неохайною.

У сучасномуЈЬ~іу виданні шрифт не просто носій інформації, він

сам є інформаціє зі^ією. Але більшість читачів гарнітури не розрізняють,

188 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

на їх сприйняття впливають насиченість, рівномірність, симетрич­

ність і різноманітність сторінок.

4.2. Застосування шрифтів у виданнях різних видів

Вибір гарнітури для конкретного видання, текстів, заголовків,

інших елементів - складне завдання. Основою вибору є дві основні

властивості шрифту: малюнок із його стильовими особливостями і

зручність читання, які мають пряме відношення як до постійних

характеристик видання, так і до показників оформлення.

Малюнок шрифту відображає загальні особливості графіки

писемності і тенденції мистецтва того часу, коли гарнітуру було

створено. З часом, під впливом наступних епох і тенденцій ми­

стецтва, модних течій, гарнітури дещо змінювалися, але все одно

зберегли свої особливості.

Між стильовими особливостями шрифтів і змістом твору,

часом його створення виникає зв'язок. Звичайно, малюнок шрифту

не може повною мірою відобразити особливості змісту або стиль

літературного твору, але сприйняття тексту поліпшується, якщо

гарнітура відповідає змістовому наповненню.

Існують шрифти, якими можна складати видання будь-якого

змісту. До них належать універсальні й ємні гарнітури, пристосо­

вані для трива лого читання. Це - антикви простого, строгого, й вод­

ночас стрункого, красивого малюнка, приміром, Literaturnaya,

Times, Arial, Pragmatica. Інші гарнітури створювалися спеціально

для конкретних видань, приміром, Schoolbook - для підручників,

Journal - журнальних матеріалів, але вони широко застосовуються

і у виданнях будь-якого виду (дитячих, науково-популярних,

довідкових) завдяки своїм властивостям - зручність читання

і технологічна невимогливість. Для них характерна майже повна

відсутність контрасту між основними і сполучними штрихами

літери, зручне для читання широке вічко. Більш декоративні

гарнітури Academy, Lazursky, Bannikovskaja, Palatino мають обме­

жене застосування для основного тексту.

Найбільшою мірою зміст та гарнітура шрифту мають співвід­

носитися у художній літературі. Саме тому для художніх творів

може бути обрана будь-яка гарнітура, але в основному тексті вона

повинна добре читатися і не відволікати від сприйняття змісту.

ЕСТЕТИКА І ЗРУЧНІСТЬ ЧИТАННЯ 189

Чудово пристосована для довгих текстів гарнітура Garamond, але

дрібні кеглі цієї гарнітури (менше 8 п.) виворіткою білими чи літе­

рами яскравих кольорів. Для виділень виворіткою найкраще під­

ходять рубані гарнітури, але не звужені. Взагалі застосування

яскравих підкладок для оформлення додаткових і довідкових

текстів є сильним підсилювальним засобом лише для коротких

текстів, складених великим кеглем напівжирним.

У віршованих творах довжина рядка невелика, тому зручність

читання поступається у значенні малюнку, вибір гарнітур дуже

широкий. При цьому існує можливість вибирати менші кеглі.

Для невеликих за обсягом текстів можна відступити від канонів і

застосувати неприйнятні для основного тексту гарнітури. Примі­

ром, гарнітури Souvenir з округленими контурами і овальні

Benguiat з чіткими засічками здатні здивувати і порадувати око.

«Тонкостінні» Kornelia чи Korinna, в яких накреслення літер,

прийняті для рукописного листа, поєднуються з традиційно-

друкованими, цілком підходять для вишуканої записки, цікавого

врізу, але не для основного тексту книги чи журналу.

Для серйозного наукового тексту підходять світлі гарнітури

із засічками, приміром, Literaturnaya чи Antiqua. Вони прості, чіткі,

але одночасно мають стрункий і красивий малюнок, легко

читаються, є універсальними й водночас стають фірмовим знаком.

Набраний ними текст не втомлює темнотою, на відміну, наприклад,

від шрифтів типу Bodoni. Гарнітури Garamond і Kudriashov

також виглядають стримано, не відволікають увагу від тексту. Так,

Kudriashov складається з відносно великих символів і маленьких

проміжків між ними, тому може складатися меншим кеглем при

повному збереженні зручності читання. Наукові твори, написані у

попередні століття, які видаються в наш час як пам'ятки минулого,

мають бути складені гарнітурами зі стильовими особливостями

конкретної історичної епохи.

Науково-популярна і навчальна література за змістом в цілому не

потребує певних стильових особливостей шрифту. Найважливі­

шою є зручність читання. Малюнок шрифту обирають простий,

який не відволікає від процесу читання, тобто гарнітури рівномірної

насиченості, з великим вічком, підкреслено чіткі, приміром,

Schoolbook. Гарнітури з рельєфними виносними елементами

будуть заважати сприйняттю змісту.

Складні медичні або технічні видання мають друкуватися

звичайними, давно відомими шрифтами. Це пов'язано з тим, що в

190 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

них зустрічаються формули, спеціальні знаки, які можуть бути від­

сутні в гарнітурі, обраній для основного текст}'. Найпридатнішою

є гарнітура Times, як найпоширеніша і найбільшою мірою опрацьо­

вана в спеціальних символах.

Для політичних, агітаційних видань обирають нейтральні

гарнітури із засічками, приміром, Literaturnaya, Times, Baltica.

У довідкових і рекламних виданнях важливе значення при виборі

шрифту відіграє імідж підприємства або предмет (об'єкт) змісту.

Сучасним розважальним, діловим організаціям найбільш пасува­

тимуть шрифти у стилі модерн із ситьно стилізованим характером:

вільним, динамічним, незграбним чи округлим. Для видань тради­

ційного характеру чи інтелектуальної спрямованості більше

підійде шрифт епохи бароко чи класицизму в поєднанні з симво­

лами, подібними до старих дворянських гербів. Так, для реклами

мексиканського ресторану підійде Bermuda, комп'ютерної фірми -

OCRA Alternate.

У виданнях великого обсягу, наприклад, монографіях або

енциклопедіях, важливою вимогою є економічність шрифту. Не так

принципово, щоб шрифт був класичний або стильний, він повинен

мати велике вічко малих літер, що дасть змогу вживати його в

меншому кеглі. А це - економія місця і, відповідно, зменшення

вартості виготовлення видання. Чим вище цінність тексту (на­

приклад, у культурному значенні), тим менш важливою стає

вимога економічності.

У дорогих подарункових виданнях зручність читання не

настільки важлива, оскільки вони призначені для перегляду, а не

суцільного читання. Ефектного оформлення потребують вступи в

художніх альбомах. Відповідно, при аналізі конкретного видання з

погляду зручності читання, насамперед, треба визначити призна­

чення і потрібний термін служби видання.

Образотворчі, багатоілюстровані видання з мистецтва потре­

бують особливо ретельної роботи зі шрифтами. Гармонійне

поєднання на сторінці чи розвороті тексту та зображення - ознака

гарно оформленого видання. Малюнки та шрифт можуть збігатися

за графічними характеристиками, складати з шрифтом єдину не­

розривну цілісність, або ж вибирається нейтральна гарнітура.

Штриховий малюнок пером побудований за однаковим графічним

принципом зі шрифтом: для них характерно чергування чорних

лінійних елементів та проміжків. В одних гарнітурах основні

ЕСТЕТИКА І ЗРУЧНІСТЬ ЧИТАННЯ 191

штрихи контрастно протиставлені сполучним (це гарнітури но­

вого стилю - Baskerville, Bodoni), в інших це протиставлення вира­

жено слабкіше (старий стиль - Garamond, Caslon, Old Style), в інших

взагалі відсутнє (брускові, рубані гарнітури Schoolbook, Baltica,

Traktir, Helvetica, Futura). Контрастне протиставлення основних та

сполучних штрихів створює враження яскравості, святковості, тому

більше підходить до штрихових зображень. Неконтрастні гарні­

тури роблять шпальту сірою, однорідною, гарно поєднуються з то­

новими зображеннями або блідими штриховими. В цілому, чим

малюнок яскравіший, барвистіший за тоновими співвідношен­

нями, тим ближче до нього контрастні гарнітури. У монотонному

зображенні яскрава гарнітура може знівелювати значення ма­

люнка. Але подекуди необхідно добирати гарнітуру за принципом

протиставлення, тобто контрастному чорно-білому малюнку про­

тиставляється рівний, неконтрастний шрифт чи навпаки.

Для складання тексту реферативних, наукових, виробничо-прак­

тичних журналів використовують шрифти однієї-двох гарнітур із

широким асортиментом накреслень вічка.

Особливої уваги до проблеми зручності читання потребують

видання для дітей, юнацтва й літніх осіб, людей з послабленим зором.

Така людина просто не зможе прочитати незручний для читання

текст. У виданнях для дітей до 5 років основний текст та виокрем­

лення можуть бути або однієї гарнітури, або двох (включаючи

зміну накреслення), а від 6 до 18 років - не більше чотирьох гарні­

тур або накреслень вічка (крім заголовків). Але в дитячих видан­

нях, крім технічних характеристик, дотримуються санітарно-

гігієнічних норм, встановлених ДСТу 29.6-2000 для кожної вікової

групи дітей. Видання, залежно від вікової категорії читачів, поді­

ляються на чотири групи: до 5 років, від 6 до 10, від 11 до 14, від 15

до 18. Декоративні, графічні чи мальовані гарнітури у виданнях

для дітей до 5 років мають бути великого розміру - не менше 16 п.,

до 10 років - не менше 14 п., причому для поліпшення сприйняття

бажано збільшувати інтерліньяж не менше ніж на 6 п. Основний

текст на кольоровому фоні або на кольорових ілюстраціях у

виданнях для дітей до 5 років має бути відтворений шрифтом

рубаної гарнітури світлого широкого прямого накреслення кеглем

не менше 20 п. ємністю не більше 5 знаків зі збільшенням інтер­

ліньяжу не менше 4 п., для дітей віком від 6 до 10 років - не менше

16 п. місткістю не більше 6,4 знаку зі збільшенням інтерліньяжу не

менше 4 п., віком від 11 до 14 років - кеглем не менше 12 п. Есте-

192 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

тика дизайну в книгах для дітей не повинна бути занадто агресив­

ною, а представники старших поколінь виявляють консерватизм у

смаках, що дизайнер має враховувати.

Деякі видання потребують складного оформлення тексту.

Але використання великої кількості гарнітур може дезорієнтувати

читача. Тому застосовують шрифти, які одночасно існують як у

варіанті з засічками, так і без них, наприклад, Centure і Centure

Gothic. З ними можна вдало експериментувати, оскільки навіть

при кількох варіантах оформлення єдиний стиль по всьому тексту

створює набагато приємніше враження, ніж скупчення найкраси­

віших гарнітур.

Для складання тексту одного номера газети ГСТУ 29.3-2000

рекомендує застосовувати шрифти не менше двох гарнітур.

При цьому обсяг тексту, складеного шрифтами рубаних гарнітур,

має становити не більше 50 % усього обсягу тексту газети, а обсяг

тексту з похилим або курсивним накресленням вічка шрифту -

не більше 1000 знаків на одній сторінці. У сучасних газетах для

текстових матеріалів використовуються 14 шрифти, порівняно

із титульними - до 15 шрифтів.

4.3. Особливості гарнітур і їх сполучення

Гарнітури мають не лише відповідати виду видання і змісту

матеріалу, але й гармонійно поєднуватися між собою. Кожна

гарнітура має свої особливості, а при поєднанні контрастних

гарнітур можна досягти не лише естетичного ефекту, а й сприяти

кращій орієнтації читача у виданні, поліпшити зручність читання.

Найкраще поєднувати гарнітури з абсолютно різною структурою,

тобто з відмінностями у побудові: наявність засічок і їх тип (тонкі,

товсті, із нахилом), перехід від товстих до тонких штрихів, натиск,

форма, ширина вічка тощо. Якщо ж розмістити на сторінці дві

гарнітури з подібними характеристиками, то втрачається можли­

вість ефективного застосування їхніх відмінностей через подібність.

Особливості кожної гарнітури визначаються її застосуванням

у конкретних виданнях чи випадках, відповідно до змісту і при­

значення твору друку:

Academy — економічна, має маленьке вічко, і тому добре

читається у великих кеглях (від дванадцяти пунктів і вище). Скла­

дати нею дрібно (10 і менш пунктів) основний текст не слід.

ЕСТЕТИКА І ЗРУЧНІСТЬ ЧИТАННЯ 193

Aksent має різкі кути, тому буде доречним для виділення врізів.

American-Uncial підходить для підзаголовків, він у 12-му кеглі

виглядає крупніше, чим будь-який інший у 14-му.

Antiqua - дуже близька до класичної гарнітури Literaturnaya,

добре читається і підходить для будь-яких цілей, але трохи бліду­

вата. Важливою її властивістю є економічність.

ArtScript має чітке рукописне накреслення.

Baltica — підходить для будь-яких цілей, дуже легко читається,

але не дуже економічна.

Bannikovskaja має декоративний, чепурний вигляд, але трохи

складна для читання, використовується для святкових видань, книг

з мистецтва.

Bauhaus майже не має міжлітерних проміжків, тому текст не­

минуче зливається, особливо у посиленому (heavy) варіанті, що не

дає змогу його використовувати у випадках, коли важливо, щоб

текст був розбірливим.

Benguiat має овальні контури з чіткими засічками, приємно

сприймається в невеликих текстах.

VT Corona - шрифт, що імітує друкарську машинку, розроб­

лений Марком 'Гомасом і Сьюзен Тоунсенд. Особливість гарнітури -

моноширинність.

Ocelot Monowidth - гарнітура, розроблена Деніссом Палумбо.

Чудово читається з екрана навіть при дрібних кеглях, але 0 та О ві­

зуально не відрізняються.

Betina Script і Mistral читати майже неможливо, але у невели­

ких заголовках та рекламі цілком доречні завдяки цікавому і при­

ємному малюнку.

Bodoni — сильно контрастний шрифт красивого малюнка.

Такі шрифти традиційно використовують для набору високоми­

стецьких видань з «вільним» текстом.

Boyarsky має помірну розбірливість і через дещо химерний

вигляд застосовується для коротких заголовків.

Breeze - майже друкований, легко читається, поєднує струн­

кість традиційних друкованих знаків і завитушки.

Broadway має дуже різке співвідношення основних та сполуч­

них рисок, що може дратувати око. Цю гарнітуру неможливо за­

стосовувати виворіткою, тому рекламні заголовки - основне

призначення цього шрифту.

Comic Sans MS застосовуються для створення розмаїтості як

художня гарнітура.

194 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

Cooper, шрифт із гладкими, начебто надувними, контурами,

доречний для виділення чуттєвих цитат.

Corrida, Roscherk і Kaliakra є рукописними, але цілком підхо­

дять не лише для заголовків різних рівнів, але й для тексту.

Crystal - шрифт індикатора електронного годинника, калькуля­

тора, відтак застосовується для наочного представлення цих приладів.

Cyrillic Old повністю імітує старовинні написи.

Decor псевдорукописний шрифт із засічками на деяких

буквах, легко читається, поєднує стрункість традиційних друкова­

них знаків і завитки кінцевих елементів.

Izhitsa і Slavjanic застосовуються для імітації друку на бересті.

Kornelia, Korinna мають тонкі штрихи, накреслення їх літер

поєднують рукописні і традиційні риси. Підходять для вишуканої

записки, цікавого врізу, але не можуть бути основним текстом

книги чи журналу.

Kudriashov - красива, легко читається, добре сприймається

в щільних, густих текстах, адже була створена саме з цією метою.

Lazursky підходить як для великого, так і для маленького

тексту, серйозного й не дуже.

Literaturnaya гарнітура використовується для будь-якого виду

текстів завдяки світлому накресленню з невеликими засічками

і легкості для читання.

New Zelek надасть оригінальності заголовкам матеріалів

з комп'ютерної тематики.

Officina Sans - гротеск зі своєрідними «зрізаними» куточками

штрихів і «напівзасічками». Чудово виглядає на папері й екрані.

Skazka for Serge повністю імітує старовинні написи.

Souvenir має округлі контури й може бути застосована для не­

великих текстів.

Staccatto своїм малюнком передає швидкий рух.

Tahoma — пристосований для зручного читання на екрані та

папері.

Torhok - майже рукописний, легко читається, поєднує струн­

кість традиційних друкованих знаків і завитки), псевдорукописні

шрифти.

Traktir підійде для газетного заголовка, особливо якщо мова

йде про події минулого.

University належить до акцидентних гарнітур, але текст, скла-

цений таким шрифтом, може стати яскравим елементом на фоні

інших гарнітур.

ЕСТЕТИКА І ЗРУЧНІСТЬ ЧИТАННЯ 195

В основі використання шрифтів лежать два принципи - по­

доби та контрасту. Для основного тексту завжди вибирають чита-

бельніший шрифт - прямий світлий. Контрастний принцип

оформлення полягає у протиставленні шрифту заголовка та

рубрики, тексту та врізу і виражається в щільності літер, накрес­

ленні та розмірах. Якщо в основному тексті, складеному гарніту­

рою із засічками, для виділення застосовується рубаний шрифт,

його зменшують на один пункт, щоб він видавався однаковим

за розміром із шрифтом із засічками.

З одного боку, тексти відмежовуються один від одного

заголовками, а з іншого - заголовки об'єднують матеріали. Конт­

раст між заголовною частиною і текстом особливо важливий у

періодичних виданнях з середніми і великими матеріалами.

Сусідні матеріали мають контрастні кеглі заголовків, а матеріали

добірки - однакові. Причому назви, розташовані поряд, мають

бути контрастними, тобто з полярними характеристиками за

кеглем та накресленням, одноманітність шрифтів може призвести

до небажаного значеннєвого злиття заголовків, особливо якщо

вони не розділені текстом, лінійками або рамкою.

Але, крім контрасту, гарнітури заголовка та основного тексту

мають бу ти сумісними - вони можуть бути подібними, але немож­

ливе застосування однієї гарнітури і для тексту, і для заголовка.

Приміром, для основного тексту дитячої книги найкраще обрати

чіткий шрифт, що добре читається, приміром, SchoolBook, а для

заголовків можна підібрати цікаву гарнітуру, яка приверне увагу

дитини, приміром, Сошіс sans. Для наукового звіту можна скори­

статися стандартним Times, але прикрасити його красивим

заголовком гарнітури Pragmatica.

У видавничій справі існують правила поєднання гарнітур.

Рубані шрифти найчастіше застосовуються для заголовків, із засіч­

ками - д ітя текстів. Рубаний шрифт невеликого кегля може взагалі

не читатися, але деякі з них розроблені спеціально для дрібних

текстів, приміром Franklin Gothics. Стримані й зручні для читання

гарнітури традиційно вживаються разом із менше уживаними

і, відповідно, більш акцидентними накресленнями і гарнітурами,

що дає чіткий акцент. Стильні своєю строгістю шрифти Bodoni,

Freeset, Futur a, Gals, Garamond, Helvetica, Times.

Дві рубані гарнітури погано сполучаються, якщо розташовані

поряд. Те саме стосується гарнітур із засічками, особливо гарнітур

196 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

старого стилю - вони мають багато стильових збігів, через що

неминуче стилістично конфліктуватимуть. Таке поєднання мож­

ливе, якщо вибрати гарнітури з абсолютно різною структурою.

Тобто поєднати можна, наприклад, гарнітуру старого стилю та

єгипетського, або сучасного. Але контраст у штрихах літер має

чітко вирізнятися, тоді його можна буде підсилити.

Декоративні і стилізовані шрифти застосовують лише для

передання настрою історичної епохи чи створення стилізації

конкретної тематики. Декоративна гарнітура - довершена компо­

зиція, вона сама є сюїадовою частиною дизайну видання. При

застосуванні таких шрифтів важко досягти гармонійного

поєднання всіх елементів, що формують зовнішній вигляд твору

друку, тому що гарнітура завжди буде першою привертати увагу

читача. Розташовані на одній сторінці два декоративних шрифти

(акцидентні чи рукописні) привертатимуть до себе увагу одно­

часно, внаслідок чого контраст погіршується. Крім того, будь-який

із декоративних шрифтів створює певний настрій, а поряд вони

можуть протиставлятися один одному.

Курсивне накреслення застосовується для виділення окремих

фрагментів. Але застосування на одній сторінці курсивного

накреслення та рукописного шрифту зменшує видільні властиво­

сті обох шрифтів, оскільки й курсив, й рукописний шрифт мають

похилу форму. Наприклад:

2 )е н ь п е р е м о ги

Святкуємо разом

2 )е н ь п е ^ іе и іо іи

Святкуємо разом

Загалом, не варто використовувати багато різних шрифтів.

Цілком достатньо одного-двох, не більше трьох на сторінці.

4.4. Застосування шрифтів різного кегля

Найбільше пристосовані для читання дорослої людини тексти,

складені 9 чи 10 кеглем зі збільшенням інтерліньяжу на 2 пункти.

ЕСТЕТИКА І ЗРУЧНІСТЬ ЧИТАННЯ 197

Але зручність читання залежить також від ширини рядка, якості

паперу і способу друку. Великі кеглі змушують довше «перескаку­

вати» при читанні, але рекомендуються при ослабленому зорі.

Менші кеглі читаються з великою напругою. Для дітей, які почи-

м.нон. вчитися читати може бути використаний 36 кегль.

Книг‘її для дорослого читача, літературно-художні твори

здебільшого друкуються основним шрифтом 10 кегля. Шрифт

такого розміру добре читається на відстані 30-35 см (приблизно на

такій віддалі від очей знаходиться книга чи газета під час читання),

економічний, відповідає за розміром вічка розповсюдженим

форматам видань (84x108/32 і 60х90/16). у книжкових виданнях,

за необхідності, друкувати текст кеглем менше 9 п., Державні стан­

дарти рекомендують застосовувати шрифти рівноконтрастних або

малоконтрастних гарнітур.

Шрифт 6 кегля дуже дрібний і застосовується лише для

видань, в яких необхідна особлива компактність, наприклад, для

маленьких словничків, путівників, мініатюрних пам'ятних і пода­

рункових видань. Шрифт цього кегля використовується і для скла­

дання експлікацій, предметних покажчиків.

Довідкові видання (енциклопедії, мовні словники, наукові і

побутові довідники, покажчики) містять максимум інформації,

не призначені для тривалого читання. Для них особливо важлива

компактність, оскільки виданням невеликого розміру легше кори­

стуватися. Компактність досягається застосуванням дрібного кегля,

приміром 8 п., або 7 п. зі збільшенням інтерліньяжу. Допускається

кегль шрифту 6 п. зі збільшенням інтерліньяжу в енциклопедіях

з обсягом тексту не більше 1500 знаків на сторінці. Причому

маленькі літери не втомлюють око, оскільки за один прийом

читається порівняно невелика кількість тексту.

Дрібні кеглі застосовуються також для віршованих творів, що

визначається невеликим форматом збірок віршів. Тут виконується

основне правило сумісності формату видання, його товщини,

довжини рядка і кегля шрифту.

Взагалі у виданнях малого формату шрифт 8 кегля є найзручні­

шим для читача. Адже при 10 кеглі виникають надто часті пере­

ходи на наступний рядок, що заважає читанню. Також 8 кегль

застосовується у науково-довідкових і офіційно-довідкових, науково-

популярних виданнях.

Основний текст офіційних, громадсько-політичних, виробничо-

практичних, довідкових і книжкових видань для організації дозвілля не

може бути менше за 8 п.

198 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

Шрифти більше 10 кегля застосовуються як текстові головним

чином у виданнях для дітей. Так, 12 кеглем складаються підручники

для 2-4 класів початкової школи і книги для дітей молодшого

(а іноді й середнього) шкільного віку. Іноді 12 кегль застосовується

у виданнях з мистецтва великого формату, коли рядок більший за

8 квадратів - за такої довжини рядка 10 кегль погано читається.

Крім того, за великого формату і довгого рядка шрифт цього кегля

видається малим. Великі шрифти - 14-20 кегля використовуються

як текстові в основному в букварях.

Книги для дітей дошкільного і наймолодшого шкільного віку

та букварі складають шрифтом 16 кегля, іноді доповнюючи його 20

чи великими літерами.

Кегль шрифту основного тексту журналу вибирає видавець

залежно від виду журналу з урахуванням зручності для читання.

Кегль 8 п. зі збільшеним інтерліньяжем використовується для скла­

дання основного тексту журналів з довжиною рядка до 6-7 кв., але

не більше двох сторінок підряд; без шпонів - із довжиною рядка

до 5 кв. (припускається до 7 кв. для тексту з великою кількістю

формул, схем, креслень, тощо, в якому суцільний текст не займає

більше однієї сторінки, а також для тексту з великою кількістю не-

форматованих рядків). Кегль 9 п. на пшонах використовується для

складання основного тексту журналу з довжиною рядка до 7 кв.,

без шпонів - при довжині рядка до 5 Уг кв.

Кегль основного шрифту пов'язаний насамперед з довжиною

рядка. У книжкових виданнях найменший кегль (8 п.) припус­

кається Держстандартами у літературно-художніх, наукових і

науково-популярних виданнях при довжині рядка 4 Уг- 5 квадратів

(81-90 мм), але при збільшенні інтерліньяжу можливості для засто­

сування малого кегля розширюються - 2 % -5 3Л кв. (50-104 мм).

Текст з довжиною рядка більше З 3Л кв. (67,5 мм) кегля менше 10 п.

має складатися шрифтом із засічками. Текст обсягом до 3000

знаків у газеті може бути складений шрифтом прямого напівжир­

ного накреслення вічка кегля 8 п., а обсягом до 1000 знаків може

бути складений шрифтом похилого накреслення вічка. Довжина

рядка основного тексту у виданнях для дітей до 5 років має бути

7-9 Уг кв. (126-171 мм), від 6 до 10 років - 4 Уг -9 Уі кв. (81-167 мм).

Ідеальна ширина рядка для белетристики — 5 Уг кв„ наукових

текстів — 7 кв. (особливо, якщо текст містить довгі формули,

які некоректно переносити). Ширші рядки незручні для читання,

ЕСТЕТИКА І ЗРУЧНІСТЬ ЧИТАННЯ 199

оскільки погляд людини не може охопити рядок повністю, вузькі

рядки дратують око нерівномірністю міжслівних проміжків при

вирівнюванні, частими стрибками з кінця попереднього рядка

на початок наступного. Рядок «ідеальної ширини» містить 50-55

знаків, а ширина рядка може змінюватися залежно від сприйняття

стилістики твору оформлювачем тексту, а також інших естетичних

і економічних чинників. Наприклад, у тексті з частими абзацами

довгий рядок менш економічний.

Усі додаткові тексти мають кегль, на 1-2 пункти менший за основ­

ний текст. Це пов'язано з тим, що у читача повинна виникнути

візуальна підпорядкованість текстових блоків видання. Саме тому

для складання таблиць, приміток, покажчиків, змістів та інших

подібних видів тексту застосовують 8 кегль, якщо основний текст

складений шрифтом 10 кегля. Але додатковий текст менше за 7 п.

буде погано читатися, тому його обсяг за рекомендаціями Держав­

них стандартів має бути не більше 1800 знаків на сторінку зі збіль­

шенням інтерліньяжу.

Додаткові тексти у виданні для дітей можуть бути складені 8-9

кеглем при збільшенні інтерліньяжу, при відповідній довжині

рядка, але на кольоровому фоні або на кольорових ілюстраціях

він має бути кеглем не меншим від 12 п. Кольорові літери для

виокремлень у виданнях для дітей віком від 11 до 14 років можливі

лише при довжині рядка 3 Уг кв. (63 мм), виворітним шрифт може

бути лише 12-14 кегля обсягом не більше 2000 знаків, а шрифтом

рубаної або нової малоконтрастної гарнітури кеглем не меншим

від 10 п. зі збільшенням інтерліньяжу на 1-2 п. у виданнях для

підлітків.

Для художнього оформлення видання для дітей віком від 11

до 14 років припускається розміщення тексту та (або) ілюстрацій

на полях (окрім корінцевого) за умови збільшення поля на ЗО %.

Відстань від ілюстрації до текстівки має бути не меншою від 6 мм.

Кегль шрифту текстівок рекомендується не менше за 10 п.

Додатковий текст журнальних видань складають кеглем,

меншим на 1-2 п. за кегль основного тексту. Припускається скла­

дати додатковий текст журналів кеглем 6-7 п. без шпонів, коли

додатковий текст займає до 10 % сторінки без полів.

У газеті вибір кегля визначається значенням матеріалу, його

місцерозташуванням і форматом шпальти. Так, найважливіша

стаття може мати 10 або 9 кегль на широкий формат, інший

200 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

матеріал - 8, оголошення й додатковий текст - 6, але якщо основ­

ним текстовим шрифтом є петит (8 п.), то для анонсів, врізів засто­

совується боргес (9 п.). Причому оптимальне читання досягається

застосуванням 912 кегля, хоча в сучасних газетах основний текст

може бути складеним і меншим за 8 кегль, що дає змогу не

скорочувати обсяг матеріалу.

Більші кеглі застосовуються у додаткових текстах у 46 % сучас­

них газет, а основний текст кеглем у 10 п. складається лише у 21 %

видань. Найуживаніший для основного тексту кегль у 8,5-9,5 п.

(43 % газет). Розмір шрифту та його накреслення підкреслюють

значення публікації.

Кегль текстового шрифту залежить від кількості і формату

текстових шпальт. Вузька шпальта обмежує вибір шрифту,

оскільки у рядок входить менше знаків шрифту великого кегля

або шрифту із широким вічком. Це призводить до численних

переносів у рядках і невиправданого розбиття слів усередині рядка

або збільшення проміжків між словами. Тому збільшення кількості

текстових шпальт і зменшення їх формату визначають перехід

до використання шрифтів дрібних кеглів. Так, наприклад, у газеті

«Київські відомості» можна побачити матеріали, складені 6 кеглем,

при ширині шпальти 25 мм (1аЛ кв.). Широка шпальта та великий

кегль природно поєднуються.

Найменші кеглі (6 п.) у періодичних виданнях застосовують

для складання оголошень, текстівок і невеликих повідомлень, хоча

стандарти рекомендують не застосовувати кегль, менший за 8 п.

В авторських підписах переважають більші кеглі: 26 % видань

застосовують 10 кегль, 23 % - 9 п., 40 % - 8 п. і лише 3 % - 6 п. Текст

теле-, радіопрограм, реклами має бути складений шрифтом кегля

не меншим від 6 п.

Контраст у виданні можна створити за допомогою розміру, про­

тиставленням великого та малого. Зміна кегля шрифту - один із

засобів виділення та акцентування. Але контраст розмірів має бути

дуже яскравим - неможливо протиставити 12 та 14 кеглі, або 64 та

72, адже читач ніколи не помітить різниці. Найбільшим кеглем

складають найважливіші елементи, а ті, які не є важливими для

читача, - маленькими. Приміром, на першій сторінці газети

яскраво виділяється назва (логотип), а вихідні відомості мають

зовсім маленький кегль шрифту. Адже читач, якщо бажає, завжди

прочитає цю інформацію. У книжковому виданні найважливіше -

назва книги, тому для неї вибирають найбільший кегль.

ЕСТЕТИКА І ЗРУЧНІСТЬ ЧИТАННЯ 201

Заголовки акцентують увагу читачів на найважливішому, тому

їхнє виділення має велике значення. Заголовок, складений більшим

шрифтом, виділяється сильніше, якщо сусідні заголовки мають

дрібні шрифти. Якщо декілька сусідніх заголовків мають однакові

шрифти - це вказує на їх рівнозначність. Співвідношення кеглів

шрифту заголовкового комплексу з шапкою у періодичних видан­

нях - 48, 36, 28 п.; для дво-, тришпальтових заголовків - 28-24, 28-

20,24-16.

У періодичних виданнях нерідко зустрічаються дво- та три­

рядкові заголовки. Тоді при виборі кегля шрифту враховується

площа, яку заголовок займає у цілому. У будь-якому випадку

площа заголовка не може перевищувати площу тексту, що відно­

ситься до даного матеріалу.

Якість паперу і спосіб друку також впливають на вибір кегля

шрифту основного та додаткових текстів. Так, на газетному папері

він має бути на 1 п. більшим, ніж зазначено у стандарті. У журна­

лах, що друкуються способом глибокого друку, не рекомендується

використання шрифтів контрастних гарнітур.

4.5. Основні вимоги до шрифту

Основна вимога - на одній сторінці має використовуватися

не більше 3 гарнітур, чи 4-5 накреслень і розмірів шрифтів, інакше

губиться цілісність сприйняття друкованого видання, воно стає

зовнішньо неохайним, роздрібненим, хаотичним. Наприклад,

великий масний рубаний шрифт однієї гарнітури - для заголовків,

ця ж гарнітура, але дрібнішого кегля - для назв розділів і особливо

важливих текстів, гарнітура із засічками - для основного тексту, цей

же шрифт курсивного накреслення - для коментарів, епіграфів,

додаткової інформації.

Основний текст - світлі літери помірної насиченості чорного

кольору на білому або кремовому папері 9 або 10 кеглем на шпони

в 2 п. Традиційно вважають найзручнішими для читання гарнітури

епох ренесансу і бароко, а також виконані на їх основі. Для

концентрації уваги читача застосовують гарнітури, що повільно

читаються. При виборі текстової гарнітури для книжкових видань

найважливіше значення має не вигляд символів шрифту, а спосіб,

у який літери організовані на сторінці: пропорції між розмірними

202 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

характеристиками символів при розташуванні у рядку, спосіб

використання проміжків, інтерліньяж.

Текст, надрукований великими літерами читається на 12 % по­

вільніше ніж складений прямими малими літерами. Це пов'язано

з тим, що великі літери приблизно на 35 % ширші від малих. Усі

слова, складені великими літерами, мають однакову прямокутну

форму (без верхніх і нижніх виносних елементів) і це вимагає чи­

тання не цілком слова, а по буквах, що уповільнює процес читання.

Крім цього, читач звик читати тексти, складені малими літерами.

Курсивний текст читається майже так само добре, як і прямий,

але лише в коротких текстах. Шрифти із нахилом застосовуються

для виділення слова або фрази в основному тексті. Курсивні тексти

освітлюють сторінку, і це заважає читанню довгих текстів.

Сторінка, на якій більшість текстів складено напівжирним

шрифтом, набуває темно-сірого відтінку, тисне на читача. Жирні

накреслення застосовуються для посилення сприйняття прочита­

ного і кращої організації структури тексту. В основному тексті для

виділень застосовують курсив, оскільки напівжирний виглядає

надто темним.

В основному тексті проміжки між словами в межах кожного

рядка мають бути рівномірними, причому слід дотримуватися

лінійності рядків сусідніх сторінок розвороту. Неприпустимі

ні дуже вузькі проміжки, з якими слова зливаються, ні дуже широкі,

з якими текст видається розірваним, - в обох випадках читання

ускладнюється. За технологічними інструкціями, нормальним

є проміжок, ширина якого дорівнює половині кегля шрифту, проте

припускається рівномірне зменшення проміжків до Уь або збіль­

шення ДО 3/4 кегля.

Усі абзаци основного тексту мають починатися від однієї

вертикалі, бути чітко помітними і однаковими по всьому виданню.

Розмір відступу або виступу узгоджується із довжиною рядка.

Кінцеві рядки абзацу мають бути, як мінімум, у півтора разу

довшими за абзацний відступ.

Кількість переносів не може бути більше чотирьох поспіль.

У наборі не повинно бути неблагозвучних переносів чи таких,

що ускладнюють розуміння тексту. Неприпустимі «коридори»,

тобто збіжні по вертикалі або діагоналі проміжки в кількох рядках

поспіль. У дитячих виданнях обмежується кількість переносів на

одній повній сторінці тексту: для дітей до 5 років їх не може бути

більше за 4, від 6 до 10 років - 8, від 11 до 18 років - 12 переносів.

ЕСТЕТИКА І ЗРУЧНІСТЬ ЧИТАННЯ 203

Основні проблеми, пов'язані із зручністю читання, у стислому

вигляді перелічені у книзі німецького шрифтового дизайнера

А. Капра [49]. Зокрема він стверджує, що добре читаються відомі

класичні і сучасні шрифти.

Застосування яскравих фонів-підкладок під текст є сильним

виражальним засобом, але читати такий текст важко. Хоча застосу­

вання тла не дуже контрастного, а тексту достатнього кегля і

насиченості цілком можливо.

Великі кеглі змушують «перестрибувати» по тексту, але

рекомендуються при ослабленому зорі. Менші кеглі читаються

з великою напругою при розгляданні знаків.

Широкі рядки дратують неможливістю охопити зором увесь

рядок, вузькі - нерівномірністю міжслівних проміжків при вирів­

нюванні (стрибки з кінця попереднього рядка на початок стають

занадто частими). У рядку ідеальної довжини вміщується 50-55

знаків. Ширина рядка може змінюватися залежно від сприйняття

стилістики твору оформлювачем тексту, а також інших естетичних

і економічних чинників.

Заголовки мають, як правило, напівжирне або жирне накреслення

і кегль від 10 до 48 п. Це зумовлене їх призначенням - бути одним

Ь засобів виділення матеріалу. Хоча застосування на одній сторінці

кількох таких заголовків розпорошує увагу читача. Тому, відповідно

до принципу подоби та контрасту, поряд ставлять заголовки світлих

та жирних накреслень, графічно підпорядковують їх відповідно

до ієрархії. Ієрархія заголовків видання встановлюється під час скла­

дання робочого змісту (тема 10), потім підраховують кількість рядків,

які вони можуть зайняти у форматі набору.

Одно-, дворядковий заголовок краще друкувати великим

кеглем жирного накреслення, але якщо заголовок займає більше,

ніж три рядки, тоді його можна надрукувати світлим невеликим

кеглем. Заголовки краще виділяються, якщо вони оточені білим

простором: великий кегль, утиснутий у вузький простір, погано

читається і візуально створює відчуття безладу і скупченості.

Рядки багаторядкового заголовку формуються за правилами

групування тексту. Не можна розривати стійки сполучення. Тексг

заголовка, що передає закінчену думку, має розміщуватися в

одному рядку. При цьому можливе застосування різних кеглів

однієї гарнітури для кожного рядка заголовка.

204 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

Якщо заголовок потрібно зробити дуже великим, краще засто­

сувати контурні варіанти шрифтів, але далеко не кожен шрифт дає

таку можливість. Не менш оригінальний вигляд мають шрифти

з буквами, зафарбованими лише наполовину (часто їх маркують

В & W - black and white), приміром Uncley Titul B&W. Цікавими

є гарнітури DG Unbra та DG Slipstream, але їх символи можна

вставити лише в режимі «вставки символу».

Невеликі заголовки, складені напівжирним шрифтом, сприй­

маються як лінійки, які відокремлюють текстові блоки. Цей ефект

можна посилити проміжками перед заголовком і після нього.

Підзаголовки (headline) іноді також складають титульними

гарнітурами, причому упродовж одного видання (періодичного

чи неперіодичного) вони оформляються однаково - єдина гарні­

тура та кегль для конкретного рівня підзаголовка безвідносно

до кегля та шрифту основного заголовка, підкреслення лінійкою,

виділення неповною або повного рамкою, плашкою, виворіткою

і вирівнювання відносно заданої вісі. Для внутрішніх підзаголовків

обирають однаковий з іншими підзаголовками шрифт або скла­

дають жирним тієї ж гарнітури, що й основний текст, виділяючи

лише накресленням і кеглем.

Стиль заголовка має бути простим:

• Однотипні матеріали, приміром, новини у періодичному

виданні чи завдання у підручнику, повинні мати єдиний шрифт,

а для урізноманітнення можна застосувати різні розміри,

накреслення, щільність.

• Заголовки рекламних матеріалів мають відрізнятися від тексто­

вих малюнком: читачі повинні знати, що в даний момент

знайомляться не з основним текстом видання.

• Міжлітерний проміжок в заголовках потрібно ретельно пере­

віряти, щоб полегшити сприйняття. Кернінг, тобто зміна між-

літерного інтервалу для окремих символьних пар, розставляється

тільки для одного кегля, при всіх інших розмірах він стає непра­

вильним, оскільки його розмір залежить від величини кегля.

• В однотипних матеріалах щільність шрифту має бути однаковою.

• Бажано застосування великих і малих літер, оскільки людина

читає і сприймає слова, надруковані тільки заголовними літе­

рами, набагато довше, ніж слова, що складаються з великих

і малих літер. Лише у виняткових випадках, приміром, шапці

чи короткому заголовку можна використати всі великі літери.

РЕДАКТОРИ ШРИФТІВ 205

Останніми роками робота зі шрифтом набула визначального

характеру. Шрифт використовується нарівні із зображенням не

лише для передачі значеннєвої текстової інформації, а й як елемент

композиції, художній засіб. Іноді зображення будується тільки зі

шрифтових елементів із застосуванням композиційних, трансфор­

маційних і оптичних прийомів та ефектів.

Отже, зручність читання залежить від безлічі об'єктивних

і суб'єктивних чинників, можна говорити про відповідність рівня

зручності читання концепції конкретного видання. У сучасному,

насиченому інформацією суспільстві важлива спроможність

шрифту привертати або концентрувати увагу. Для текстів в

газетах, часописах, електронних виданнях чіткості та зручності

читання недостатньо: інформація набуває рекламного характеру

і за рахунок утрати зручності й легкості читання підвищуються

характеристики акцентування.

5. РЕДАКТОРИ ШРИФТІВ

При необхідності створити шрифт шрифтовики, дизайнери,

художники користуються програмами-редакторами шрифтів:

Softy (carвrhttp://users.iclway.co.uk/l.emmett) - простий і зручний

редактор шрифтів.

Fontlab (сайт www.fontlab.com) є кращим редактором шрифтів,

дає можливість професійної побудови високоякісних шрифтів

у форматах PostScript і TrueType.

ScanFont (постачається у комплекті з FontLab або окремо)

є професійною системою для сканування і перетворення зобра­

жень у шрифти формату PostScript і TrueType.

Fontographer (сайт www.macromedia.com) - потужна програма

створення шрифтів.

ТуреТооІ (сайт www.fontlab.com) - програма для початківців

(усічена версія FontLab).

Font Creator (сайт www.high-logic.com/fcp.html) - простий

редактор шрифтів, подібний до ТуреТооІ.

Font Monger застосовується для виправлення кількох символів

чи додати в гарнітуру власні символи. Unicode не підтримує.

Pilot Font Editor (сайт www.sergem.net) - редактор шрифтів

для Pilot'ie.

206 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

FastFont - (сайт www.paratype.com) - програма для модифікації

наявних шрифтів, створення власної рукописної гарнітури і

неалфавітних шрифтів.

ParaNoise (сайт www.paratype.com) - доповнює шрифт спеці­

альними графічними ефектами.

CorelDraw! - (сайт www.corel.com) - редактор векторної

графіки, в якому можна створювати текстові символи.

ScanFont - паперово-шрифтова прикладна програма, що дає

можливість професійно створити технічно правильний шрифт

або видозмінити існуючий. Основними перевагами ScanFont є:

• Високоякісний чіткий алгоритм, створений спеціально для

написаних рукою символів.

• Завершені бітмапи та схематичні редактори, які мають більше

ніж 20 інструментів.

• Автоматичне виявлення символів та рядків у зображенні-

першоджерелі.

• Підтримка більшості сканерів через TWAIN interface.

• Імпорт та експорт шрифтів форматів TrueType та PostScript Туре 1.

• Імпорт та експорт індивідуальних символів у форматі EPS.

• Метричні та кернінгові модулі редагування з автоматичним між­

рядковим та міжсимвольним інтервалами.

• Імпорт та експорт шрифтових метричних файлів у форматах

PFM та AFM.

• Підтримка численних кодувальних таблиць.

• Легкий у використанні інтерфейс.

• Перетворення зображень шрифтів у контурні (схематичні)

шрифти.

У ScanFont можна використати такі джерела зображень:

• Зображення шрифту або індивідуального символу, надруковане

або написане.

• Файл із зображенням у форматі TIFF або BMP.

• Clipboard у Windows.

У редакторі існує дві групи приладів: виділення та малювання.

Приладами виділення вибирається частина зображення, яку буде

перетворено. Перетворити на символ можна також зображення,

скопійоване через буфер обміну. Приладами малювання видо­

змінюють вже існуюче зображення (скановане або імпортоване) або

малюють нове, застосовують численні ефекти. У рядку стану

даються рекомендації щодо використання всіх різних приладів.

РЕДАКТОРИ ШРИФТІВ 207

Наявні прилади та команди (магічна паличка, олівець, пензель,

лінія, прямокутник, еліпс, багатокутник, текст, знищення, запов­

нення, маспггабування), дії (збільшення, вставити, горизонтальне

та вертикальне відображення, повернути, відокремлені форми).

Потім зображення перетворюється у контурний шрифт. Редактор

відновлює інформацію, втрачену під час друкування або напи­

сання символьних накреслень: спочатку вручну або автоматично

відділяє зображення кожного символ}' від інших символів і ставить

цей символ у належне місце колекції символів. Послідовність

перетворення зображення у шрифт така:

• підготувати зображення-джерело;

• імпортувати зображення у БсапЕопІ (скануванням або імпорту­

ванням);

• відредагувати зображення у БсапЕопі за допомогою зображально-

редагувальних засобів;

• автоматично розподілити зображення;

• виправити вручну результати автоматичного розподілу;

• помістити символ у шрифт.

РопНаЬ - програма для професійних дизайнерів шрифтів,

дозволяє планувати, створювати та видозмінювати шрифти.

Основними можливостями Ропі:1аЬ є:

• Перевірка та друкування;

• Малювання шрифтів;

• Комплексне автоматичне відстеження графічних ознак;

• Злиття та змішування шрифтів;

• Підтримка ОрепТуре та ипісосіе.

Програма Боп1:ЬаЬ оперує такими приладами: креслення,

витирання, векторне малювання, дзеркало, змішування, повернення

до стартового момент}', інтерполяція, межі області, видалити,

накладання, злити чи роз'єднати контури, перевірка зв'язків, лічиль­

ник, ручне маніпулювання для ТгиеТуре та Туре 1, від м ін и ти , ескіз,

ніж, магічна паличка, повернути, нахилити, масштаб, перехре­

щення контурів. Крім цього до шрифту застосовуються фільтри,

які можуть бути застосовані для одного або декількох шрифтів:

цифровий, тінь, конус, краплі, частини, мозаїка. Зображення

робиться у пластах, які можна відклювати. Функція Гліф створює,

відновлює, вибрає гліф, додати компоненти, експортує та імпортує

ЕРБ. Також є команди: контури, шаблони, присвоїти маску, транс­

формувати, трансформувати діапазон, пристосувати, опції.

208 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

Fontographer дозволяє легко розширити існуючі шрифти за

допомогою частин, символів, логотипів та іноземних літер у шрифтах

Туре 1, Туре 3 та TrueType або створити ціле вічко літери з самого

початку. Шрифти, створені у Fontographer, можуть використову­

ватись у будь-якій іншій програмі. Основними можливостями

меню Вид є: наступний символ, наступна кернінгова пара, наступ­

ний знак, попередній символ, попередня кернінгова пара,

попередній знак, збільшення. Елемент призначений для: транс­

формації, розміщення елементів, інформація про шрифти,

бітмапи, розширення ходу, видалення накладання один на одного,

виправлення напрямку доріжки, за годинниковою стрілкою, проти

годинникової стрілки. Меню об'єкти містить команди: вирівняти

об'єкти, об'єднати об'єкти, роз'єднати об'єкти, автоматичний згин,

крива, дотичний об'єкт, кут об'єкта, встановити базовий об'єкт,

відновити базовий об'єкт. У вікні Метрика можна встановити

автоматичний міжлітерний інтервал та пробіли, метрику та ширину.

Ознаки допоможуть зробити вертикальними або горизонтальними

вічко літери та шрифт із засічками.

Fontographer маніпулює шрифтами PostScript-language Туре 1,

Туре 3, TrueType та Multiple Master fonts. Можливим є експорт

файлів EPS та РІСТ.

ТуреТооІ пристосована для створення та редагування шрифтів

форматів Post Script або TrueType.

Ключовими ознаками цієї програми є:

• Основний (схематичний, контурний) редактор з більш ніж 10

інструментами та 100-рівневим анулюванням та переробкою.

• Імпорт та експорт шрифтів форматів TrueType та PostScript Туре 1.

• Імпорт та експорт індивідуальних символів у форматі EPS.

• Метричні та кернінгові редагувальні модулі з виготовленими на

замовлення властивостями автоматичного розставлення міжряд­

кового та міжсимвольного інтервалів.

• Імпорт та експорт шрифтових метричних файлів у форматах

PFM та AFM.

• Підтримка численних кодувальних таблиць.

• Легкий у використанні інтерфейс.

• Випливаюче меню та власні панелі будь-де.

Font Creator розроблена для створення та редагування шрифтів

у форматі TrueType, перетворення бітмапи в контури TrueType,

створення власних підписів, логотипів і рукописного написання.

РЕДАКТОРИ ШРИФТІВ 209

Видозмінені шрифти можуть бути збережені, а потім використані

у інших програмах. Основними можливостями Font Creator

Program є:

• Відкриття та збереження файлів зі шрифтами формату TrueType.

• Перетворення бітмапів у гліфи. Вивчення (сканування) підпису,

логотипу та завершення почерку.

• Показ та видозміна гліфів.

• Необмеженість операцій анулювання, переробки та повторення

дій.

• Використання шаблонів.

• Підтримка усіх відображень символів.

• Підтримка кернінгу.

• Підтримка грейскейл (напівтонової шкали).

• «Make simple» перетворює комбіновані гліфи у прості.

• «Preview Window» дає можливість попереднього перегляду.

• Об'єднання та розділення контурів.

• Підтримка Unicode.

Шрифти можна випробувати та встановити. За допомогою

інструментів стають можливими: автоматичний кернінг, автома­

тична метрика, автоматична ідентифікація, імпортування зобра­

ження, сітка опцій.

CorelDraw - програмний комплекс створення і редагування

векторної графіки, що включає:

• CorelDraw - редактор растрової графіки.

• Corel PhotoPaint - редактор векторної графіки.

• Corel Capture - програму для «фотографування» зображень

з екрану комп'ютера.

• Corel OCR Trace - програму для розпізнавання сканованого

тексту і переводу растрової (сканованої) графіки у векторні

зображення.

• Corel Scene Wizard.

• Corel Dream3D - програму для створення тривимірних зображень.

• Corel Texture - засіб для створення реалістичних природних

текстур, наприклад, під дерево, мармур, хмари, камінь та метал

з використанням палітри спеціальних ефектів.

• Kodak Digital Science Color Management System - система узгодження

кольоропередачі між сканерами, моніторами та принтерами.

• бібліотеку образів (понад 40 тис. векторних малюнків (cliparts),

більше 1000 фотографій, 1000 шрифтів і 450 спеціальних шаблонів).

210 ТЕМА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШРИФТУ ЯК СПОСОБУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВІДТВОРЕННЯ ТЕКСТУ

Для малювання застосовуються прилади: для створення

прямих і кривих, десятків видів типових геометричних фігур,

малювання ліній різної конфігурації, залиття і вирізання контурів.

Але програмою користуються як конструктором складних геомет­

ричних зображень. Корисніше працювати з лініями, особливо

з кривими, які можна зігнути в будь-якому місці будь-яким чином.

Крива в СогеГОга\у працює не просто як видимий елемент, а й як

межа, по лінії якої можна розміщувати інші об'єкти.

Шрифт в СогеГОгаш (так само як і будь-який інший об'єкт)

витягується та стискається, нахиляється та перевертається, роз­

фарбовується і покривається текстурами, забезпечується тінню та

об'ємом, робиться прозорим або розмитим. У СогеГОга™^ є ефекти:

трансформація, артистичний носій, суміш, контур, оболонка,

лінза; бітмапи: перетворити у бітмап, обрізати бітмап, редагувати

бітмап, збільшити бітмап, маска кольору бітмапа, ефекти, арти­

стичні штрихи, розмиття, трансформація кольору, контур,

художні, різкість.

Питання:

1. Графічні ознаки шрифтів (гарнітура, кегль, накреслення, проміжки).

2. Елементи літери.

3. Класифікація шрифтів за накресленням.

4. Класифікація шрифтів за призначенням.

5. Вибір гарнітури та кегля шрифту відповідно до виду видання

6. Сумісність гарнітур.

7. Технічні вимоги до шрифту.

Література:

[38], [39], [49], [50], [64], [65], [72], [78], [89], [97-106], [48, 11-46], [109], [110], [107],

120], [121], [123], [125], [128], [144], [146], [148], [149], [152].