Тема 3. Технічні параметри видання

Проблематика теми:

► Поняття формату паперу, формату видання, формату

набору. Вираження формату видання через частку

паперового аркуша.

► Типометрична система вимірів.

► Визначення формату книжкового, журнального,

газетного видання відповідно до Державних

стандартів з урахуванням виду видання, формату

паперу і частки аркуша.

► Вибір формату видання залежно від обсягу

видавничого текстового оригіналу, категорії читача,

умов користування друкованим виданням.

► Ємність шрифту, розмірні показники.

► Одиниці виміру обсягу авторського і друкованого

твору, розрахунок обсягу видання в умовних

друкованих аркушах.

Повторити:

■ Курс «Видавничі стандарти»: стандарти щодо

поліграфічного виконання книжкових, журнальних

і газетних видань [9-14], [22], [28-36].

■ Курс «Шрифтознавство»: параметри шрифтів,

гарнітури, групи шрифтів.

План теми:

1. Формат паперу.

2. Формат видання.

3. Обсяг видання.

4. Розмірні параметри шрифтів.

1. ФОРМАТ ПАПЕРУ

Найдавніша форма друкованого видання — у вигляді скріп­

лених або нескріплених прямокутних сторінок. Сторінки перших

документів були великих розмірів і виготовлялися з пергаменту або

папірусу. При виборі їх розміру зважували на особливості пере­

пису кашія текстів від руки. Відстань між символами була зручною

92 ТЕМА 3. ТЕХНІЧНІ ПАРАМЕТРИ ВИДАННЯ

для написания будь-яким способом на довільній пласкій поверхні,

щоб при переписуванні церковних та державних текстів оком

одночасно утримувалися оригінал і копія. Розмір символів виби­

рався з урахуванням того, щоб можна було читати без утруднень і

при цьому відстань між літерами мала бути приблизно однаковою,

а всі елементи сторінки легко скопіювалися. З часом обов'язковими

на сторінках стали поля — незаповнений простір з усіх боків сто­

рінки — щоб не затуляти руками текст.

Нині створення проекту друкованого видання починається з

вибору його формату. Терміном формат позначаються розміри —

ширина та висота — друкованого аркуша, сторінки видання або її

частини — текстової чи зображальної.

На вибір того чи іншого формату впливають тип видання,

його обсяг, розміри зображень, приналежність до серії, читацьке

призначення, вид видання відповідно до ДСТу 3017-95. Але в

основі формату видання — формати стандартного паперу, який

випускає паперова промисловість і який фальцюється та роз­

різається на визначену кількість сторінок. Формати паперу регла­

ментуються державними стандартами: українськими (ДСТУ

2068-92), російськими (ГОСТ 6445-74, ГОСТ 9094-89, ГОСТ 9095-89,

ГОСТ 1342-78) і міжнародними.

Папір випускається у вигляді рулонів або прямокутних аркушів.

Рулон — паперова стрічка довжиною до 7000 м, щільно

намотана на картонну або дерев'яну втулку. Формат ролевого паперу

дорівнює ширині паперової стрічки, яка утворює рулон. При

застосуванні рулонного друку ширина рулону відповідає стан­

дартним метричним розмірам аркушів, оскільки у процесі друку

на рольовому папері паперова стрічка розрізається. Ширина

рулонів, відповідно до стандарту, буває 600, 700, 750, 840, 900,1000,

1080, 1200, 1260, 1400, 1680 мм. На замовлення рулонний папір

випускається також шириною 300, 420, 640, 820, 1050, 1800 мм. У

рулоні папір завжди має подовжній напрямок волокон, тому всі

сторінки видання матимуть поперечний напрямок волокон.

Формат ролевого паперу є шириною паперового аркушу.

Аркушевий папір (флатовий) є кращим за рулонний за якістю.

Він виготовляється у вигляді прямокутників, розміри яких

визначають формати паперу (у сантиметрах). Його формат —

розміри сторін аркуша, де перша цифра — ширина, друга —

висота. Наприклад, 60х90, 70><100, де 60 та 70 — ширина аркуша, а

ФОРМАТ ПАПЕРУ 93

90 і 100 — висота. Аркушевий папір має такі основні формати (у

сантиметрах, рамками позначені найпопулярніші):

60x70 70x84 75x90 84x90 90x120

60x84 70x90 84x100

60x90 70x100 84x108

60x108 70x108

Папір в аркушах також випускається додатковими форма­

тами (у см):

60x100 70x75 80x100 90x100 100x140

61x86 86x122 92x120

88x112

89x124

Випуск сучасних друкованих видань має в основі Міжна­

родні стандарти паперу (IPS-International Paper Sizes), які

відповідають вимогам Міжнародної організації стандартів (ISO -

Internationale Organisation fur Standartisation). Міжнародні формати

паперу позначаються латинською літерою і числом, що визначає

метричні розміри певного формату.

Видавничі стандарти ISO мають три серії: А, В, С. Формату

ISO серії А відповідають розміри 841x1189 мм, серії В - 1000x1414 мм,

С — 917x1297 мм.

Із 1958 р. 26 країн світу користуються форматами серії А.

Серед європейських країн — Австрія, Бельгія, Данія, Італія, Іспанія,

Німеччина, Норвегія, Нідерланди, Португалія, Росія, Україна,

Фінляндія, Швейцарія, Швеція. В Європі користуються виключно

метричними розмірами, що виражаються в міліметрах (Великобри­

танія), у сантиметрах (Європа), у СПІА — в д юймах (1" (дюйм) = 2,54 см).

Так, стандартний метричний формат A4 - 210x297 мм або 6

5/16x11 5/ 8", в Америці не має аналога. Найближчий американсь­

кий A4 — 8,5x11" або 216x279 мм. Це — найпоширеніший у США

формат, відомий як letter size. Книжкові видання друкують на

офсетному або крейдованому папері розміром 25x38", газетному — 24 х 36 ",

текстовому — 25х38", обкладинка — 20x26".

Дві цифри, які позначають розміри сторінки, також вжива­

ються у різній послідовності. Так, у Великобританії на перше місце

ставиться висота сторінки, а на друге — ширина, тому розмір

186x123 мм відповідає портретному (вертикальному) форматові

книги, а розмір 123x186 мм — альбомному (подовженому) фор­

мату. У Європі і США навпаки — на першому місці вказується

ширина, на другому — висота сторінки.

94 ТЕМАЗ. ТЕХНІЧНІ ПАРАМЕТРИ ВИДАННЯ

Стандартні метричні формати для видавничої діяльності

були прийняті в 1970 році (ВБ 1413), а стандартні розміри паперових

аркушів — угодою між асоціаціями виробників паперу в 1975 році.

З незначними змінами вони діють дотепер.

В Україні формати серії А є

основними (рис. 3.1), також до­

пускаються формати серії В.

Серія С застосовується для папок,

конвертів, бланків, листівок тощо.

Формати серії А мають такі

значення:

А0 = 841x1189 мм = 33,1x46,8"

А1 = 594x841 мм = 23,3x33,1"

А2 = 420x594 мм = 16,5x23,3"

АЗ = 297x420 мм = 11,6x16,5"

А4 = 210x297 мм = 8,2x11,6"

А5 = 148x210 мм = 5,8x8,2"

А6 = 105x148 мм = 4,1 х5,8"

А7 = 74x105 мм = 2,9x4,1"

А8 = 52x74 мм = 2x2,9"

А9 = 37x52 мм = 1,4x2"

А10 = 26x37 мм = 1x1,4"

Формати серії А мають відношення класичної геометрії —

сторони квадрата до його діагоналі — 297:420,0174 або

1:^2=1:1,4142...Це співвідношення відповідає золотому прямокут­

нику. Відношення сторін 1:^2 мають, наприклад, видання формату

125x175 мм (70x100/32), 105x150 мм (60x84/32). Для книг нерідко

застосовують також пропорції 1:1,618,5:8,2:3,1:1,732 (1:^3). Але одна

і та сама пропорція підходить не для всіх видів книг. Призначення

видання значною мірою визначає не тільки розміри, а й пропорції

всіх елементів. Маленькі книги тримають у вільній руці, тому вони

повинні бути стрункими; великі лежать на столі, отже можуть бути

широкими. Стародавні формати паперу, що завжди мали пропор­

цію приблизно 3:4 (фальцювання на чверть «ін кварто») та формат

однієї восьмої «ін октаво» 2:3 (канон переписувачів середньовіччя,

що відкрив Ян Чихольд). Отже, широка пропорція 3:4 підходить

для видань, які лежать на столі. Водночас кишенькова книжка з

пропорцією 3:4 або формату А5 (148х210 мм, 1:^2) не тільки не

зручна, але й некрасива. Навіть якщо вона легка, її важко тримати

5*4 тгп

А1 є

Е

5

АЗ

148 т т

І АЗ

Е

Е

297 тга «

А4

297 гот

$04 т т

І

утворюється зменшенням попереднього

шляхом його згину пополам

ФОРМАТ ПАПЕРУ 95

в руці, до того ж половинки книги постійно розпадаються.

Маленька книжка повинна бути стрункою, тому для неї найкращі

пропорції 1:1,732,3:5,5:8,21:34,1:1,618,2:3. Формат А4 (210x297 мм)

підходить для журналів, в яких мате- ріали друкуються в кілька

шпальт.

Відповідно до виду видання обирається якість паперу.

Сьогодні в Україні друкована продукція випускається на папері

вітчизняних та іноземних виробників.

Широко розповсюджений крейдований папір може бути дво-

чи тришарового крейдування. Він має високі показники білизни,

непрозорий, має матову, напівматову чи глянцеву поверхню. Ці

властивості дають змогу використовувати його для видань, що

потребують високого рівня кольоропередачі, якісного друку.

Для виготовлення комплектів представницької продукції,

папок, візитівок, запрошень, меню, брошур, фірмових бланків за­

стосовують спеціальний дизайнерський папір. Папір для етикеток

характеризується вологостійкістю, нерідко має антицвільове просо­

чення.

Книжковий папір призначений для друку високоякісних

кидань з низькими витратами паперу. Однією з переваг такого

і іаперу є висока пухлість навіть при низькій щільності, що дозволяє

істотно знизити витрати потрібного для накладу паперу.

Сучасний газетний папір може мати підвищену щільність

(50-60 г/м2), білизну до 76 %, високу міцність, що дає змогу засто­

совувати його на високошвидкісних машинах. На газетному папері

і рукуються не лише періодичні видання, але й книги, нерідко у

2—3 фарби.

2. ФОРМАТ ВИДАННЯ

Відповідно до ДСГу 3018-95, формат видання — розмір готового

кидання, що визначається шириною і довжиною сторінки видання

у міліметрах, або шириною і довжиною аркуша паперу видання у

і лі ітиметрах із зазначенням частини, яку займає на ньому сторінка

кидання. Формат готового видання відповідає обрізаному з трьох

і нжів блоку книги, брошури, журналу. Блок — складені (сфальцьовані)

і ру ковані аркуші примірника видання у вигляді зошитів, підібра-

мих за порядком і скріплених між собою. Сторінка друкованого

96 ТЕМАЗ. ТЕХНІЧНІ ПАРАМЕТРИ ВИДАННЯ

видання є тим мальовничим полем, у межах якого розміщуються

всі елементи видання, і, відповідно, зображення або текст за своїми

розмірами не можуть перевищувати її розмір.

Найуживанішим є вертикальний формат (portrait mode), тобто

висота сторінки більша за ширину, але застосовуються і квадратні,

і горизонтальні, або альбомні (landscape mode), формати.

Оригінал, який отримує технічний редактор, супровод­

жується проектом художньо-технічного оформлення видання,

затвердженим директором або головним редактором видавництва,

у якому зазначаються головні характеристики майбутнього видан­

ня. Технічний редактор визначає формат видання відповідно до

виду і характеру авторського твору (кількості і розміру зображень,

різновидів тексту тощо) відповідно до стандартів [12,13,22,28 — 35].

2.1. Частка аркуша

Формат паперу (розмір паперового аркуша) є визначальним

для формату видань, адже формат видання одержують шляхом

розрізування паперу на визначену кількість частин. Ці частини

мають назву частки аркуша. Частка показує, скільки сторінок

майбутнього видання розміщається на друкованому аркуші і кіль­

кість сторінок у зошиті. Формат видання позначається не точним

значенням у міліметрах, а форматом паперу у сантиметрах і част­

кою від нього (наприклад, 60x90/16) або форматом обрізаного з

трьох боків видання у міліметрах (наприклад, 145x215). При цьому

перший розмір приймають за ширину, а другий — за висоту.

Наприклад, у форматі 145x215, 145 мм — ширина книжкового

блока, 215 мм — його висота.

Найбільш розповсюджені такі частки: 1/8,1/16,1/32,1/64.

Частка — це два множники, що показують кількість частин, на які

ділиться аркуш по горизонталі та вертикалі:

1/8 = 2x4; 1/16 = 4x4; 1/32 = 4x8; 1/64 = 8x8.

Частка аркуша, що дорівнює 1/8, означає, що аркуш

згинався три рази: при першому згині аркуш поділявся на 2 рівні

частини, при другому — на чотири, при третьому — на вісім. За

кількістю згинів фальцювання буває однозгинне, двозгинне,

тризгинне, чотиризгинне. Відповідно утворюються зошити у 4, 8,

16, 32 сторінки. Формати можуть мати нестандартну частку:

ФОРМАТ ВИДАННЯ 97

1/40 = 5x8; 1/36 = 6x6; 1/24 = 6x4; 1/20 = 4x5;

1/18 = 6x3; 1/12 = 4x3; 1/6 = 3x2.

За взаємним розташуванням послідовних згинів розрізняють

фальцювання:

- паралельне (кожен наступний згин паралельний попередньому);

-перпендикулярне (кожен наступний згин перпендикулярний

попередньому);

- комбіноване (частково паралельні згини, частково перпен­

дикулярні).

При виготовленні друкованих видань застосовуються

паралельне або перпендикулярне (частіше) фальцювання. Перпен­

дикулярне фальцювання утворює зошити з кількістю сторінок

кратних 4: при одному згині — 4, двох — 8, трьох — 16, чотирьох —

32 сторінки. Тризгинне перпендикулярне фальцювання найбільш

якісне, адже лінія останнього згину збігається з машинним нап­

рямком волокон паперу. Двозгинне перпендикулярне фальцюван­

ня застосовується при друкуванні на папері товщиною більше

120 мкм. Чотиризгинне фальцювання економніше, оскільки вдвічі

скорочує процес фальцювання, комплектування і шиття, а також

виключає розрізування аркушів при 1/16 частці, але при ньому

можливі зморшки на внутрішніх аркушах зошитів, а також

і іедостатньо міцне прилягання корінцевих згинів. 12-сторінковий

зошит утворюється шляхом фальцювання у три згини: перший і

другий — паралельні, при яких загинається 1/3 аркуша по

довжині, а третій згин, перпендикулярний першим двом, йде

посередині ширини аркуша.

При фальцюванні більша сторона аркуша ділиться на

більший множник, а менша — на менший. Так, при 1/8 частці

довга сторона аркуша ділиться на 4 частини, а коротка — на 2, при

1/16 — обидві сторони діляться на чотири частини, при 1/32 —

довга сторона ділиться на 8 частин, а коротка — на 4. Для видань

рекламного характеру, аркушевих, зображальних і експеримен-

і альних допускається поділ меншої сторони аркуша на більший

множник, а більшої — на менший. Складові частки можуть бути

І 'озподілені нестандартно, і кожен з множників застосовується для

поділу як більшої, так і меншої сторони аркуша:

1/16 = 2x8;

1/32 = 2x16;

1/24 = 3x8;

1/64 = 4x16.

98 ТЕМА 3. ТЕХНІЧНІ ПАРАМЕТРИ ВИДАННЯ

На кількість згинів впливає товщина блоку:

- При середній товщині блоку 7—14 мм для видань в обкладинці

та 4-12 мм для видань у палітурці і шитті нитками, рекомен­

дуються 6-сторінкові зошити, тобто тризгинне фальцювання.

Інакше швейне і клейове скріплення марлі з корінцем блоку буде

недостатньо міцним.

- При товщині блоку понад ЗО мм рекомендуються 32-сторінкові

зошити, тобто фальцювання у 4 рази.

- Для видань, розрахованих на тривалий термін служби і часте

використання, а також для високомистецьких, поліпшених,

подарункових і мініатюрних видань виготовляють 16-сторінкові

зошити, тобто використовують тризгинне фальцювання.

Для підрахунку розмірів майбутньої сторінки, виходячи з

формату паперу і частки аркуша, меншу сторону паперового

аркуша поділяють на менший множник, ширшу — на більший.

Наприклад, формат паперу 70х 100 см, частка 1/16. Формат видан­

ня можна представити так: 70:4x100:4=17,5x25 см. Відповідно до

стандарту, формат потрібно записувати у міліметрах: 175x250 мм.

Такий формат називають вертикальним.

Формат 70x108/32 означає розміри сторінок видання:

70:4=17,5; 108:8=13, або 175x130 мм. Його називають горизонтальним

або альбомним.

Залежно від частки і формату паперу можна одержати і

квадратний формат видання. Наприклад: формат паперу 60х90 см,

частка 1/24 (додаткова). Формат видання можна представити так:

60:4x90:6 = 15x15 см = 150x150 мм.

Крім того, для кишенькових і мініатюрних видань засто­

совують 1/128 частка (16x8), а для альбомів художніх репродукцій

й аркушевих видань — 1/4 (2x2).

Отримані формати дають розмір книжкового, брошурного

або журнального блока до обрізування. Але фактично вони будуть

меншими, тому при виборі формату важливо знати не лише розмір

аркушів після фальцювання, але й після обрізування з трьох боків.

Стандарт передбачає обрізування з трьох боків у середньому по

5 мм, але кількість відрізаних міліметрів різниться, залежить від

друкарського устаткування, способу скріплення тощо. Наприклад,

щоб підрахувати розмір готової сторінки видання, по висоті від

кожної сторінки відрізаємо 6 мм, по ширині — 3 мм. Якщо

планується однофарбове видання без обрізування у край, тоді

■............ ВИДАННЯ 9 9

ш* І.ПКОВО аркуш не обрізається. Якщо однофарбове видання

"і > |> і іається украй, тоді необхідно додати 15 мм до переднього краю

їм, і захват, 12 мм — до заднього для розміщення пікали контролю

друку, 6 мм — до кожного бічного поля. При чотирифарбовому

мід.шні з обрізуванням у край додається 15 мм — до переднього,

Ш мм — до заднього, 6 мм — до кожного бічного поля.

Формат видання після обрізування може ще зменшуватися

(.111 жі ю від типу друкарської техніки, способу скріплення зошитів у

Опоці, фальцювання і ниткошвейного устаткування. Наприклад,

. |- .рмат 700x100/16 (175x250 мм — до обрізування) — 170x240 мм —

і мі чи обрізування, а при друкуванні на рулонних машинах із

і р.іфесчним фальцапаратом і безшвейному скріпленні 162x240 мм

■и |«'не, що ширина зменшується на 5 мм для безшвейного скріплен-

ми і іі.і 3 мм з урахуванням друкарської техніки (170—5—3) х240 мм,

іпініі 162x240 мм.

2.2. Стандартні формати книг, журналів і газет

(' гандартизація форматів друкованих видань диктувалась

І', ні її по користування: тримати у руках, носити у кишені або

і \м 111, читати у транспорті або за столом, зберігати на полицях.

< іімг і цим пов'язані відмінності форматів різних видів видань —

фм| їм.м обирається технічним редактором залежно від призначеня

і >і|..іі пру видання, художнього задуму оформлення, обсягу

ні і мини, а також від виробничих можливостей поліграфічного

пі нірпі мі піл, де виготовляється тираж видання.

Формати видань поділяються на стандартні, додаткові і

її' і МІІДИріІіІ.

.•...........іііндцртні формати книжкових видань, за виключенням

.іп П.імін .і і іі.ісін, книжок-іграшок, буклетів, факсимільних, бібліо-

і|і! н.і і міч, ііп і них видань, календарів, видань, які випускаються на

••►і ік>| •і і друкуються на іноземній базі, а також мініатюрних,

1111 11111 у 11 і он 11 х ,у 11 ікальних і експериментальних видань, наведені у

і !• І \ І ІМ*>:'Л(И)5 [22]. Галузеві стандарти надають детальний пер-

•.чі Ічні іч вимог до книжкових видань [13], журналів [32], газет

|'і 11 і н ГС I V п>.5-2001 дає перелік форматів всіх видів книжкових

•ні 11111 і | її м ііиіячих, навчальних, факсимільних та експериме-

і і м пік і урачушишим додаткових форматів паперу (Таблиця 1).

. і■" і "н і.іі її. їм і.иіошоноформатиСОУ22.2-02477019-11-2008.

100 ТЕМА 3. ТЕХНІЧНІ ПАРАМЕТРИ ВИДАННЯ

Таблиця 1. Формати книжкових видань, крім навчальних,

факсимільних і експериментальних

Формат паперу (см) та частка

аркуша

Формат видання (мм)

до обрізування

після обрізування

максимальний мінімальний

60М х 90/8 225 х 300 220 » 290 205 х 275

89 « 124М/16 222 х 310 2 1 0 « 297 208 » 295

86 х 122М/16 215 х 305 2 1 0 х 297 208 х 295

8 4* 108М/16 210 « 270 205 « 260 192 * 255

70 х 100М/16 175 x 250 170 » 240 158*230

70 « 90М/16 175x225 170 * 215 155*210

60 х 90М/16 150 x 225 145* 215 132 * 205

60 * 84М/16 150*210 1 4 5 « 200 130* 195

100М » 140/32 175x250 1 69 х 239 165*235

89М * 124/32 155x222 1 48 х 210 145 * 208

88М* 112/32 140 х 220 136* 210 133 * 208

86М х 122/32 152x215 148* 210 145 * 208

84М х 108/32 135x210 1 3 0 « 200 123* 192

70М х 100/32 1 2 5 х 175 120 « 165 112* 158

75М х 90/32 112 х 187 1 0 7 х 177 100* 170

70 М х 90/32 112х 175 107 х 165 100* 155

60М х 84/32 105* 150 1 0 0 х 140 95* 130

Буква «М» поряд із розміром означає напрямок волокон

паперу. Тобто, буква М буде стояти на першому місці для аркушів

з поперечним напрямком, і на другому місці — для аркушів з по­

довжнім напрямком. Врахування напрямку волокон паперу

обов'язкове при друці на аркушевих друкарських машинах. При

цьому можливо застосування аркушів половинних або подвійних

форматів.

Стандарт наводить мінімальні і максимальні формати, але

перевага надається максимальним. Допускається зменшення фор­

мату до мінімального за висотою або шириною при друкуванні на

машинах застарілих конструкцій, іноземному устаткуванні, а

також з урахуванням особливостей виробництва. Відхилення

форматів від встановлених стандартом можливе не більш, як на

1 мм за шириною і висотою видання.

Формати для підручників і навчальних посібників для

загальноосвітніх шкіл та інших типів середніх навчальних закладів

мають відповідати особливостям навчального видання — сприяти

кращому засвоєнню матеріалу, а також враховувати вікову кате­

горію учнів, що регламентує СОУ 22.2-02477019-07:2007. Для учнів

першого-третього класів формат підручників може бути лише двох

видів: 70x90/16 та 70x100/16, для учнів п'ятого-одинадцятого класів

фі іі'МЛІ мидлммя 101

мі її п.ііоосіїітніх шкіл та учнів інших типів середніх навальних

м, і.і і.іи - 60x90/16, 60x84/16, 70x90/16, 70x100/16, 84x108/32.

111 і ручники, навчальні посібники, робочі зошити, атласи з гри­

фи ми "Допущено Міністерством освіти та науки України» або

І '< і имсі ідовано...», призначені для користування учнями тільки в

міннії ііПо дома, можуть виготовлятися більших форматів —

її ЦІМ/ Іо, 84x108/16, 60x90/8.

Журнальні формати відрізняються від книжкових, але в основі

і .її' о* мають формати паперу (Таблиця 2). Допустимі відхилення

иг нинішні перевищувати ± 2 мм по висоті і ширині блока.

Таблиця 2. Формати журнальних видань

і ‘німір аркуша (см)

Частка

аркуша

Умовне

позначення

Розмі р (мм)

максимальний мінімальний

/11« ІОН 1/8 70*108/8 265*340 257*333

вО»ВО 1/8 60*90/8 220*290 205*275

ПІІ«ІМ 1/8 60*84/8 205*290 200*285

ІМ» 1(111 1/16 84*108/16 205*260 192*255

/0*108 1/16 70*108/16 170*260 158*255

ТО "100 1/16 70*100/16 170*240 158*230

по>ии 1/16 60*90/16 145*215 132*205

ІМ* ІОН 1/32 84*10^32 130*200 123*192

/0* 10Й 1/32 70*108/32 130*165 125*165

11 ри належність журналу до певної класифіка цінної групи

іч і іии.и на вибір формату для нього. Так, ілюстровані виробничо-

111пікнічні журнали можуть бути лише одного формату —

п І КІН/16. Формат 70x100/16 є найпоширенішим — ним

11 >\ і у н> 11.ся журнали будь-якого виду.

Журнали, що друкуються на офсетних рулонних машинах з

іпіпмііюіо розрізування паперового волокна 578 мм, можуть бути

фпрч.і і їм 1.7,8x84/8, 57,8x84/16, 57,8x90/8, 57,8x90/16.

Формат газети визначається розміром газетної сторінки,

їм і .її ти поїться видавцем та узгоджується з поліграфічним під-

* 11 *і і» чс гном залежно від її обсягу, формату паперу. Основні фор-

ч,і і и 11.ті •; і,іч і і у таблиці (Таблиця 3). За узгодженням з Державним

е і їм 111 •і ом її і формаційної політики, телебачення та радіомовлення

\ і* |'*іііін можна обрати будь-який інший формат газети. Згідно з

11 н І '> ">1 припустиме відхилення від формату — не більше 2 мм,

і і ні і л іет, що друкуються на аркушевих машинах —

• 1 мм, ') мм.

102 ТЕМА 3. ТЕХНІЧНІ ПАРАМЕТРИ ВИДАННЯ

Таблиця 3. Формати газетних видань

Формат

паперу

Основні формати газет, мм

(позначення)

Похідні формати газет, мм (позначення)

Частка 1/2 1/4 1/8

60x84 420 х 594 (А2) 297x420 (АЗ) 210 х 297 (А4)

80x90 450 x 598 299 х 450 225 х 229

63x84 420 x 630 315x420 210x315

60x84 420 х 598 299 х 420 210x299

60x84 420 х 578 289 х 420 210x289

84x110 420 x 550 275 х 420 210x275

70x108 350 x 540 270 х 350 175x270

Формат періодичних видань залишається постійним про­

тягом року. Газети можуть мати вкладки форматом, що є часткою

від її формату.

Завдання технічного редактора — правильно обрати формат

видання з урахуванням виду видання, категорії читача, обсягу

оригіналу, прийомів оформлення, застосовуваного устаткування,

умов користування і рекомендацій Державних стандартів.

Найбільше поширені подовжені формати. Альбомні і квад­

ратні формати застосовуються в ілюстрованих, подарункових,

рекламних, дитячих, довідкових виданнях, характер текстової чи

зображальної частини яких потребують особливого оформлення

або зміни стандартних форма тів.

Для видань з великою кількістю зображень, або з ілюстра­

ціями, картами, схемами великого розміру, або зі значною

кількістю цифрових даних нерідко застосовуються формати у 1/8

частку:

84x108/8 (265x410 мм) 84x90/8 (220x410 мм)

70x108/8 (265x340 мм) 70x100/8 (245x340 мм)

70x90/8 (220x340 мм) 60x108/8 (265x290 мм)

60x100/8 (245x290 мм) 60x70/8 (170x290 мм)

Формат 60x84/8 або А4 (210x297) є найбільш розповсюд­

женим для журналів, газет, ділової та персональної кореспонденції,

інформаційних бюлетенів. Папір цього формату випускається у

пачках по 500 аркушів і застосовується у копіювальній техніці,

лазерних і матричних принтерах, факсимільних апаратах, а також

невеликих офсетних друкувальних машинах, тому застосовується

для майже всіх препринтних і відомчих видань. При друкуванні в

одну фарбу цей формат підходить для довідників, словників,

щорічних видань, інструкцій і видань з відривними аркушами,

ЧОИМАТ ВИДАННЯ 103

ки пі всчика кі'іі.кігп. інформації повинна бути розміщена в обме­

женому ІфОСІОрІ Крім того, сп і »відношення висоти до пшрини у

цьому форм,ні н'їмо (чи,міс, між 70:100, тобто він є широким і

і мі і чопі 11, і її і і.н .t .......... пі. і мої верстки. Формат A4 популярний

при pv'iniiiioMN ірукуипипі великих накладів, особливо для

МІІПИЧН 41 І >411111V її 11 1.1111. Ііуііні ІИКІК і туристичних довідників,

ІІИ'р.ІіурИ ПІН ІІПІІІІІЯ і відпочинку.

І IHM іроміїмі ВИДіНПНІ дня дітей дошкільного та молодшого

шНиміоі о піку, видання і мистецтва, художня література, розмов-

......... донічкові і нормативні видання з табличним оформленням

ігм іу ічімуі каютне я також в альбомних форматах, наприклад,

......... 16( ' '(і- 165мм), ‘>0*60/16 (220x140мм).

Формат 60x84/16 або А5 є зручним для друкування програм,

н.ніч.і H.HIIV нормативних і методичних порад, текстів лекцій,

їй и о.ї м і ні нього можна застосовувати стандартний папір A4 і

нч мі 111 р.і /н у м.і їм Іакож для видань з малим накладом (авторе-

11.(1 р.і m. і.’ ін) обирають формат 60х90 в 1/16 або 1 /8 частку.

Формат 60x90/16 підходить як для художньої, так і для

11, ч 11 іч in її ч і н'ратури, а також для наукових монографій, шкільних

ніи і >у мі 111к in і майже усіх видань в обкладинці.

Формат 70x100/16 застосовується для видань художньої

її н-раї урн, .і також для технічних і науково-популярних ілюстро-

і ■11111 • пи тань, ілюстрованих нехудожніх видань, високоякісної

іонічної нтератури.

Оживання великих форматів кварто (1/16 частки) доцільне

мри і і поріч 111 і ілюстрованих видань, коли формат підбирається до

і|м ірм.і і у юПражень. Взагалі, стандартні аркуші кварто у противагу

ри(мірам октаво (1/32), за пропорціями ближче до квадрата —

, ніииі і їх чіп -1111 я ширини до висоти для них складає близько 78:100.

І ому ні формати краще підходять для двошпальтної верстки й

нніінн. і кі*чикою кількістю зображень.

Формат в 1/32 частку аркуша використовується для простих

мчч іоимч видань в одну шпальту, оскільки формат видовжений —

тим omni, ння ширини до висоти приблизно 65:100.

Формат 84x108/32 застосовується як для книг і броигур

мічіичикоіо формату, що друкуються великими тиражами в

..... пшінці, гак і для довідкових видань великого формату. Він е

і киїмачічігом форматів великого розміру серії В, який широко

нін-ориї тиуггься для привернення уваги покупців. Саме тому

104 ТЕМАЗ. ТЕХНІЧНІ ПАРАМЕТРИ ВИДАННЯ

його обирають для видань художньої літератури, серійних і

багатотомних видань у палітурці.

Для малоформатних офіційно-нормативних, довідкових і

навчальних видань (статутів, програм, пам'яток, словників,

інструкцій, резолюцій, розкладів руху транспорту, путівників),

календарів книжкового типу, окремих творів художньої літератури

(віршів, детективів) застосовуються формати у 1/64 та 1/128 частки:

84x108/64 (100x125 мм)

84x100/64 (100x115 мм)

70x108/64 (82x125 мм) 70x108/128(62x77 мм)

70x100/64 (82x115 мм)

70x90/64 (82x102 мм) 70x90/128 (51x77 мм)

60x90/64(70x102 мм)

60x84/64 (70x95 мм)

69x70/64 (70x77 мм)

Під час вибору формату для поетичних видань враховуються

особливості побудови віршів та довжина віршованих рядків. Урахо­

вуючи специфіку читання віршів і заповнення ними сторінок, для

них обирають невеликі формати подовжених пропорцій, примі­

ром 70x108/64,84x108/64,60x84/32,60x90/32,70x90/32,70x108/32,

75x90/32,84x100/32, 84x108/32,70x100/32. Але спочатку підрахо­

вується кількість рядків кожного вірша, адже невеликі вірші мають

розміститися на сторінці повністю, без перенесень.

Формат журналу обирається відповідно до його змісту і

призначення.

2.3. Нестандартні формати

У деяких випадках стандартні розміри сторінки не дають

можливості здійснити задум оформлення, тоді застосовують не­

стандарті формати. Нестандартні та додаткові формати застосову­

ються для альбомів, видань з мистецтва, дитячих видань, рекламної

продукції, а також для подарункових видань.

Передусім ретельно вивчають, чи варто шукати нестандарт­

ний формат, і чи дійсно він надасть виданню необхідного або

незвичного оформлення і підраховують витрати на папір. Іноді з

економічних міркувань оибирають один зі стандартних форматів,

що якнайбільше підходить до задуманого. Приміром, у форматах

ФОРМАТ ВИДАННЯ 105

октаво (1/32) проміжні розміри зберігають установлені пропорції

висоти та ширини, але при маніпулюванні додатковими міліметра­

ми у тому чи іншому напрямку сторінка отримує незвичний виг­

ляд, що може бути творчо використано.

Будь-який нестандартний формат створює чимало трудно­

щів на поліграфічному підприємстві, починаючи з пошуку потріб­

них форматів паперу, обладнання для фальцювання і обрізування

тощо. Якщо обраний нестандартний формат, технічному редак­

тору треба перевірити:

1. Відповідність цього формату друкарській та палітурній техніці.

2. Наявність потрібного формату паперу і відсоток його економії.

3. Існування можливості швидкого і економічного перевидання або

репринту.

Також перед вибором нестандартного формату для видання

виконують попередні розрахунки обсягу і витрат на виробництво.

Стандартний формат набагато простіший у виготовленні, всі

друкарські машини пристосовані до використання стандартних

аркушів. При цьому економиться папір, тобто витрат стає менше.

Стандартний папір можна обрати будь-якої якості і щільності —

це також є перевагою стандартних форматів видань. Читачі теж

падають перевагу виданням стандартних форматів, оскільки вони

краще «вписуються» у книжкову полицю.

В книжково-журнальному виробництві розуміння доцільності

диктує незвичні формати у вигляді квадрата або занадто

і юдовженого прямокутника. Квадратні видання зустрічаються рідко.

Як навчальні або наукові видання вони надто низькі і надто широкі;

як книги, які слід тримати у руці, вони незручні. Квадратна форма

журналу може бути обумоштена вкладеною в нього грамплатівкою.

І [ропорції альбомних видань найчастіше визначаються форматом

репродукцій. Квадратні та альбомні формати (рис. 3.2) підходять

також для нотних видань і для книжок із ілюстраціями поперечних

форматів; причому пропорція сторінок 4:3 буде кращою за 3:2.

106 ТЕМА 3. ТЕХНІЧНІ ПАРАМЕТРИ ВИДАННЯ

Вибір стандартного формату знижує оригінальність видання

у дизайні.

2.4. Типометрична система вимірів

У друкарській практиці використовуються системи вимірів,

які забезпечують чітку систематизацію розмірних характеристик

видання і шрифтів, а також дають можливість складати з окремих

елементів сторінки друкарські форми заданих розмірів, а також

робити точні розрахунки складних текстів, таблиць, формул тощо.

Існують дві системи друкарських вимірів: англо-американ-

ська Піка (Pica) та європейська Дідо (Didot). В Україні у поліграфії

і видавничій діяльності застосовується типометрична система

вимірів Дідо, в основі якої — 1 пункт, рівний 0,376 мм або 1/72

дюйма (2,54 см); 48 п. становлять 1 квадрат. Система Піка

застосовується у Великій Британії, Америці та інших країнах, за

винятком континентальної Європи, де користуються системою

Дідо. Англо-американська система вимірів також використовується

у комп'ютерній техніці та DTP-системах, де одиницею є 1 пойнт

(від англ. point — крапка), що дорівнює 0,352 мм.

У квадратах і пунктах позначаються формати набору, кегль

шрифту, інтерліньяж, відступи, проміжки між різними елемен­

тами: зображеннями і текстівками, заголовками і текстом, шпаль­

тами. Довжина рядка або формат набору позначається квадратами

або цицеро (12 п. або 4,523 мм). Аналогічну одиницю в американсь­

кій системі називають «pica-point». Побудований на її основі вимір

«ріса» (4,23 мм) відповідає 12 point = 4,22 мм, або приблизно 1/6

дюйма. 1 pica-point дорівнює 0,935 мм, або 1 dido-punct. У мілі­

метрах позначається формат видання і поля.

При перекладі англо-американської системи мір у систему

Дідо, і навпаки, користуються співвідношеннями: 1 point = 0,9348 п.;

1 пункт = 1,0697 point.

3. ФОРМАТ НАБОРУ

Сторінка без полів, або формат набору — задрукована

частина сторінки видання, яка може бути повною, спускною,

кінцевою, одно- та багатошпальтною. Основою формату набору є

ФОРМАТ НАБОРУ 107

формат видання, причому видання однакового формату можуть

маги різні формати набору, відповідно до розміру полів.

Визначення задрукованої площі сторінки встановлюється

стандартами, але також є складовою частиною дизайну видання.

Білий простір оточує з усіх боків сторінку видання, утворює кон­

траст з темними плямами зображальних, декоративних, текстових

елементів. Видатний графік, оформлювач В. А. Фаворський відчу­

вав «увігнутої» поверхню паперового аркуша, край якого — обрам­

лення, а в центрі — глибина [134, С. 54]. Розмір глибини, вважав

він, визначається художником.

Значення полів — в основі організації простору сторінки,

впливає на розташування та взаємодію всіх інших елементів друко­

ваного видання. Поля сторінки створюють рамку довколо формату

набору. Нижнє поле — основа, фундамент, тому воно більше за

інші: внутрішні (корінцеві поля) зливаються в зоровому сприйнятті

на розвороті і внаслідок цього вужчі. Традиційно зовніпшє поле

приблизно у 1,5 разів ширше корінцевого, а нижнє поле у 1,5 рази

більше верхнього.

Найкращими співвідношеннями ширини полів — бічного

внутрішнього, верхнього, зовнішнього і нижнього є відношення

1-2-3-4 або 2-3-4-52 (рис. 3.3).

1-2-3-4 2-3-4-5

Рис. 3.3. Співвідношення розмірів полів

Ширина формату набору може бути від 3 3/4 квадрата

(68 мм) до 7 квадратів (126 мм) за першим варіантом оформлення,

і під 31/2 кв. (63 мм) до 71/4 квадрата (131 мм) за другим варіантом

’Сидоров А. А. История оформления русской книги. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: Книга,

1% 4 . - 387 с.

108 ТЕМА 3. ТЕХНІЧНІ ПАРАМЕТРИ ВИДАННЯ

оформлення [13]. У підручниках довжина рядка з використанням

шрифту понад 14 п. становить 7 — 7 1/4 кв. або 126 — 130 мм,

шрифту 12 п. — 5 1/2-6 1/4 кв. або 98-113 мм. Так, мінімальна

ширина рядка у 31/2 кв. або 63 мм допускається у підручниках для

5 — 11 класів з відкритим заверстуванням чи розміщенням ілюст­

рацій в обклад при 10 кеглі.

Але існують обмеження на розмір полів у виданнях будь-

якого виду:

корінцеве — не менше 10 мм;

верхнє — не менше 12 мм;

зовнішнє — не менше 11 мм;

нижнє — не менше 15 мм.

У дитячих виданнях корінцеве поле на текстовій сторінці

видання встановлюється не менше 13 мм, інші поля — не менше 10

мм кожне. В ілюстрованих виданнях малого обсягу верхнє, зовніш­

нє та нижнє поля можуть бути 6 мм кожне.

Висота сторінки без полів поєднує верхній та нижній колон­

титул, але колонцифра внизу сторінки, якщо вона не входить у

колонтитул, розташовується на полях.

Основний принцип оформлення друкованого видання будь-

якого виду — однаковий формат набору і його прямокутність.

Варіант оформлення видання вибирається видавцем залежно від

виду видання, умов користування ним і зручністю читання.

Сучасні державні стандарти пропонують два варіанти оформ­

лення формату набору для книжкових та журнальних видань:

1) для нетривалого читання: офіційні, нормативно-виробничі

видання, громадсько-політичні, виробничо-практичні, прейску­

ранти, довідкові видання, видання для організації дозвілля,

програми, матеріали наукових конференцій, тези доповідей, авто­

реферати дисертацій, прейскуранти, більша частина журналів);

2) для тривалого читання: літературно-художні, наукові, науково-

популярні, технічні видання, монографії, збірники творів,

більша частина дитячих і навчальних видань.

У книжкових виданнях, журналах для дітей допускається

комбінування варіантів оформлення за погодженням із полігра­

фічним підприємством (наприклад, висоту сторінки без полів

беруть із другого варіанту оформлення, а ширину — з першого

варіанту), а також індивідуальні варіанти оформлення, але зі

збереженням або збільшенням коефіцієнта використання паперу.

Особливості внутрішньої структури подекуди вимагають

особливого оформлення: наприклад, заголовки розміщуються на

широких полях, також на полях нерідко вміщують додаткові відо-

ФОРМАТ НАБОРУ 109

мості, завдання або запитання, зображення, формули. Саме тому

деякі наукові, виробничо-практичні, науково-популярні видання,

І і,итяча література можуть бути оформлені за індивідуальним проектом.

Видання, призначені для тривалого читання мають ширші

поля, більший кегль шрифту й інтерліньяж, іцо сприятиме зруч­

ності користування і засвоєнню прочитаного. Це і відображено у

значеннях полів, рекомендованих державними стандартами

(Таблиця 4). Розміри полів наведено в такій послідовності: корін­

цеве, верхнє, зовнішнє, нижнє.

Таблиця 4. Формати набору і розміри полів для книжкових

і журнальних видань різних видів

Формат

паперу,

см.тз

частка

аркуша

Формат

до обрі­

зування.

мм

Формат

після

обрізу­

вання, мм

Перший варіант 'оформлення Другий варіант оформлення

Формат

сторінки без

полів, кв.

Розклад, кв. Розміри

полів до

обрізуван­

ня. мм

Формат

сторінки 5ез

полів, кв.

Розклад, кв. Розміри

полів до

обрізуван­

ня, мм

корі­

нець

голов­

ка

корі­

нець

голов­

ка

Ю«84/32 105x150 100x140 4 /2« б V2 1 'к 9; 13; 15:20 4 У4* 6 '/4 1 % 1 -*/4 11:16:18:22

60x90,32 112x150 107x140 4 > 6 Ь 1 Ъ 9;13:18;20 4 72х 6 7, 1 % 11:16:20;22

70x90/32 112x175 107x165 1 % 9:13:18:23 4 '/2*7 % 1*/4 ^ilA 11:16:20:24

75x9032 112x187 107x177 4 ‘/4 * 8 72 1 '/2 9:13;18:21 4 ’/2x6 \ 1 '/4 1 \ 11:16:20:22

70x100/32 125x175 120x165 5 /4x7 % 1 Ч2 9:13:21:23 5x7 '/2 1 '/4 11:16:24:24

70x108/32 135x175 130x165 6x7% 1 % 9:13:18:23 5 74х7 ’ /2 1 '/4 1 \ 11:16:21:24

84x108/32 135x210 130x200 6»9% 1 '/} 9:16:18:18 5 74*9 \ 1 'її 2 13:18:18:21

57,8x84/16 145x210 137x200 6 /2х 9 72 1 7 1 % 11:15:17:22 6 74*9 7, 1 % 2 13:18:19:25

60x84/16 150x210 145x200 6 % х 9 % 1 /4 %1 11:13:17:22 6 ‘/2* 9 \ 1 і/, 2 13:18:20:25

57,8x90/16 145x225 137x215 6 /2« 1 0 'І] 1 /4 1 % 11:13:17:20 6 ’/4x10 7, 1 ’А 2 13:18:19:22

60x90/16 150x225 145x215 6 ‘/,*10 '/2 А 1 X 11:13:18:19 6 '/2*10'/, 1 V, 1 І 13:16:20:24

70x90/16 175x225 170x215 8x10'/4 1 '/4 17, 11;13;20:25 7 7,хЮ 1 % 2 13:18:22:27

75x90/16 187x225 182x215 8 */4*10 '/4 17, 1 і/, 11:13:19:25 8 72«10 Г /, 2 13:18:21:27

70x100/16 175x250 170x240 8*11 =4 1 '/4 1 % 11:13:20:22 7'/4х11 '/•> 1 % 1 3/4 13:16:22:27

70x103/16 175x270 170x260 8*12*4 1 '/, 1і/, 13;16:18:24 7 '/4x1 2 72 л 2 13:18:22:26

84« 108/16 210x270 205x260 10x13 1 /: 1 % 11:13:19:19 974«1 % 1 V, 1 3/4 13:16:21:24

57,8x84/8 210x289 205x275 10x13% і'/4 1 % 11:13;19;25 9 г/,«13 \ 1 V? 2 13:18:21:27

60x84/8 210*300 205x290 10x14 7а і'/4 1 % 11:15;19:22 974*14 V, 1 і/, 2 13:18:21:25

57,8x90/8 225x289 220x275 10 74x137, і !/, 17, 11:13:20:25 10 '/2*13'/2 1 % 2 13:18:22;27

60x90/8 225x300 220*290 10 */4x14 % 1 % 1 \ 11:13:20:27 10 '/а*14 1 % 2 13:18:22:29

70« 100/8 250x350 245x340 12x17 1 '/2 2 13:18:21:26 1174ХІ674 13/4 2 і/, 16:20.23:29

70x108/8 270x350 265x340 13 74*17 1 '/2 2 13:18:18:21 13*17 1 '/2 2 13:18:22:25

84 «108/8 270x420 265x410 13«20 */4 1 '/2 2 13;18;23:29 12=*/4х20 'і2 1^4 2'74 16:2025:31

Так, видання формату А5 або 60x84/16 до обрізування має

розміри 150x210, після обрізування — 145x200. При виборі першого

варіанту оформлення форматнабору буде 6 3/4 х 91/2 або 121,5x171 мм

при корінцевому полі 11 мм, верхньому — 16 мм, зовнішньому —

17 мм і нижньому — 22 мм; при виборі ж другого варіанту

оформлення — 6 1/2x9 1/4 або 117x166,5 мм при корінцевому полі

13 мм, верхньому — 18 мм, зовнішньому — 20 мм і нижньому — 25 мм.

110 ТЕМА 3. ТЕХНІЧНІ ПАРАМЕТРИ ВИДАННЯ

В деяких випадках формат сторінки без полів і розмір полів

змінюються. Наприклад, при скріпленні незшивним способом чи

шиттям з відступом, або при скріпленні видання обсягом понад 64

сторінки шиттям наопашки. Для друкування на папері форматом,

зменшеним від 2 до 5 мм включно, розмір сторінки без полів

зменшується на 1/4 кв., на папері форматом, зменшеним більше

як на 5 мм, розмір сторінки без полів установлюється за індиві­

дуальним варіантом оформлення. Основний текст, залежно від

виду видання, може бути розміщений на одній, двох або більше

шпальтах. Так, у газетах текст обов'язково розміщується у вигляді

шпальт, кількість яких на сторінці залежить від формату. Текст

реферативних журналів верстають у дві шпальти. У підручниках,

книжкових виданнях для дітей від 6 до 14 років не допускається

розміщення основного тексту трьома і більше шпальтами. На двох

шпальтах у дитячих виданнях верстають:

- основний текст книжкових видань для підлітків від 15 до 18

років, якщо текст має розмір не менше 10 п. зі збільшенням

інтерліньяжу на 1 — 2 п., а довжина рядка не менше 31/2 кв. (63 мм)

та відстань між шпальтами не менше 9 мм.

- вірші, якщо відстань між шпальтами буде не менше 9 мм для

дітей від 11 до 14 років, і не менше 1/3 максимальної довжини

рядка шпальти для дітей молодше 10 років;

- текст науково-популярного видання з відстанню між шпаль­

тами не менше 9 мм для дітей молодше 10 років ілюстрованого на

35 % сторінки, при довжині рядка — не менше 4 кв. (72 мм), а в

ілюстрованих на ЗО % для дітей від 11 до 14 років, якщо текст

відтворений малоконтрастним шрифтом світлого широкого

прямого накреслення вічка місткістю не більше 9,5 знаків кеглем

не менше 10 п. зі збільшенням інтерліньяжу не менше 2 п. і

довжина рядка тексту не менше 4 кв. (72 мм).

У підручниках основний текст, крім віршованого, повинен

бути розміщений на одній шпальті. Словники і покажчики також

можуть розміщатися на двох шпальтах.

На другій шпальті у підручниках для 1-7 класів допуска­

ється розташовувати ілюстрації, текстівки, допоміжні та методичні

відомості, завдання і питання для перевірки знань. На двох і більше

шпальтах можуть бути розміщені математичні стовпчики прик­

ладів, задач, а також перелік слів і словосполучень у лінгвістичних

текстах. У підручниках для 8-11 класів, а також у підручниках, що

ФОРМАТ НАБОРУ 111

не містять матеріалів для довгого безперервного читання, допуска­

ється розміщення основного тексту на двох шпальтах із довжиною

рядка в одній шпальті не менше 31/2 кв. або 63 мм і відстанню між

шпальтами 1/2 кв. або 9 мм. Допускається відстань 1/4 кв. або

4,5 мм у додаткових текстах.

Розміри шпальт і середника залежно від варіанту

оформлення журналу, формату паперу та кількості шпальт на

сторінці без полів наведені у СОУ 22.2-02477019-06:2006, газет —

СОУ 22.2-02477019-03:2005. Наприклад, при форматі журналу

70x100/16 формати такі:

1 варіант — 8 х Ц 3/4 кв.

2 варіант — 7 3/4 х Ц 1/2 кв.

Таке позначення відповідає одній шпальті. Двошпальтна

сторінка приймає такий формат:

1 варіант — (3 3/4 + 1/2 + 3 3/4) х Ц 3/4 кв.

2 варіант — (3 3/4 + 1/4 + 3 3/4) х Ц 1/2 кв.

Це означає, що при висоті набору 11 3/4 квадрата при

першому варіанті і 111/2 кв. при другому на сторінці розмішується

дві шпальти по 3 3/4 квадрата, а середник дорівнює 1/2 квадрата

для першого варіанта або 1/4 квадрата — при другому.

Якщо журнал цього самого формату має три шпальти, тоді їх

формат може розподілитися таким чином:

1 варіант -(21/2+1/4 + 21/2+1/4 + 21/2) х Ц 3/4 кв. або

2 варіант -(21/4+1/2 + 21/4 + 1/2+21/4) х 111/2 кв.

При цьому другий варіант допускає верстку у чотири

шпальти, тоді ширина її повинна бути 1 3/4 кв. або 31,6 мм, а

середник — 1/4 кв.

Довжина рядка газетної шпальти не перевищує 2 1/4

квадрата або 40,5 мм, а довжина рядка обкладу — не менше 13/4

квадрата або 31,5 мм. Ширина шпальти журналу може бути від 1

3/4 кв. до 6 1/2 кв. або від 31,5 мм до 117 мм.

Відстань між шпальтами у книжкових виданнях встановлю­

ється не менше 16 п. (6 мм), у журналах — 8 —12 п. або 3 — 4,5 мм

(допускається 6-24 п. або 2,2-9 мм), у газетах допускається проміжок

у 12 п.

У газетах та журналах шпальти можуть об'єднуватися.

Наприклад, 3+1/2+6 х 13 для першого варіанту оформлення

видання форматом 84x108/16 чи 6 1/2+3/8+3 1/4 х 14 _ для

другого варіанту оформлення видання форматом 60x90/8.

112 ТЕМА 3. ТЕХНІЧНІ ПАРАМЕТРИ ВИДАННЯ

4. ОБСЯГ ВИДАННЯ

Після вибору формату видання, технічний редактор робить

попередні підрахунки для з'ясування витрат на його виробництво.

Для цього треба знати точну кількість необхідного паперу (аркушів

обраного формату) на окремий примірник видання, отже, і на весь

тираж. Також підраховується обсяг авторського твору в авторських

аркушах для виплати гонорару автору й обсяг видання в обліково-

видавничих аркушах. Обсяг в умовних і обліково-видавничих

аркушах зазначається у випускних даних.

Отже, обсяг видання — кількість облікових одиниць обсягу в

одному примірнику видання. У видавничій справі як облікова

одиниця обсягу застосовується друкований аркуш — фізичний,

умовний, обліково-видавничий, авторський.

4.1. Одиниці виміру видавничоїта друкарської продукції

Обсяг друкованого твору (книги, окремої етапі, віршованого

твору) залежить від обсягу авторського оригіналу. Редактору, який

приймає від автора його твір, необхідно зробити попередні

розрахунки витрат на папір, друкування і редагування, верстку,

виготовлення оригіналів ілюстрацій, а дтя цього треба знати обсяг

видання в авторських аркушах.

Авторський аркуш дорівнює 40 000 друкарських знаків, або 700

рядків віршованого тексту, або 3000 см2 зображального матеріалу.

Друкарські знаки: літери, цифри, всі символи, розділові знаки,

проміжки між словами. Авторський аркуш є основою для встанов­

лення обсягу всіх інших показників друкованого твору, він є

частиною обліково-видавничого аркушу. Авторський гонорар та

обсяг роботи працівників видавництва також підраховуються

відповідно до кількості авторських аркушів.

Обліково-видавничий аркуш — обсяг твору (в авторських

аркушах) та обсяг додаткового тексту (передмова від видавництва,

анотації, вихідні відомості, шмуцтитули, додатки, примітки

редактора, колонтитули і колонцифри), а також зображальний

матеріал, що розташований у виданні, але не входить до авторсько­

го оригіналу (наприклад, внутрішнє оформлення). Обсяг

обліково-видавничого аркуша завжди більше авторського. Один

ОБСЯГ ВИДАННЯ 113

обліково-видавничий аркуш, так саме, як авторський аркуш,

дорівнює 40 000 друкарських знаків, або 700 рядків віршованого

тексту, або 3 000 см2 зображального матеріалу. Саме кількістю

обліково-видавничих аркушів вимірюється праця технічного

редактора. Місткість друкованого аркуша розраховується відповідно до

кількості обліково-видавничих аркушів.

Одиницею виміру кількості паперу для друкування видання

є паперовий аркуш. Він характеризується форматом аркуша паперу,

який застосовують до конкретного видання та вагою 1 м2. На

одному паперовому аркуші розміщується два друкованих аркуші —

кожен бік цього аркуша паперу є друкованим аркушем. Тобто

друкований аркуш — одиниця виміру обсягу видання, яка відпові­

дає друкованому відбитку на одному боці паперового аркуша

стандартного формату або двосторонньому відбитку на половині

паперового аркуша. Обсяг твору ніколи не позначається у папе­

рових аркушах через те, що на одному і тому самому аркуші може

вміститися матеріал більшого або меншого обсягу залежно від

розмірів полів, щільності, гарнітури і кегля шрифту. Обсяг

матеріалу в обліково-видавничому аркуші, який поміщається в

1 друкованому аркуші, визначає місткість друкованого аркуша.

Для визначення місткості друкованого аркуша видання його

загальний обсяг у знаках ділять на обсяг у друкованих аркушах.

Розрізняють такі види друкованих аркушів: фізичний та

умовний.

Фізичний друкований аркуш — фізичний обсяг друкованого

видання, дорівнює площі тих стандартних паперових аркушів, на

яких друкується видання (60х90, 70x108). Якщо для друкування

видання витратили 10 паперових аркушів формату 84x108 см, це

означає, що його обсяг — 20 фізичних друкованих аркушів. З

фізичного аркуша отримують стільки сторінок видання, скільки

позначено у частці: при 1/8 = 8, при 1/16 = 16 сторінок даного

формату. При форматі видання 84x108/32 обсягом у 512 сторінок

кількість фізичних аркушів можна отримати, розділивши кількість

сторінок видання на частку аркуша: 512 : 32 = 16. Два фізичних

аркуша складають один паперовий аркуш. Якщо видання має 16

фізичних аркушів, тоді на його випуск йде 8 паперових аркушів

заданого формату.

Трудомісткість опрацювання друкованого аркуша, а також

витрати паперу на видання, залежать від площі паперового

114 ТЕМАЗ. ТЕХНІЧНІ ПАРАМЕТРИ ВИДАННЯ

аркуша. Тому для обліку і порівняння обсягів видань, надрукова­

них на аркушах різних форматів, прийнята одиниця, яка отримала

назву умовного друкованого аркуша.

Умовний друкований аркуш визначає обсяг видання на папері

будь-якого формату у перерахунку на аркуш формат}7 60x90 см,

який має площу 5400 см2. Кількість умовних друкованих аркушів

підраховують шляхом поділу площ аркушів інших форматів на

площу аркуша 60x90 см. У такий спосіб були обчислені коефіцієн­

ти переводу фізичних аркушів в умовні:

60x90 = 1,00 61x86 = 0,97 70x108 = 1,4 84x108 = 1,68

60x70 = 0,78 70x75 = 0,97 75x90 = 1,25 90x100 = 1,67

60x84 = 0,93 70x84 = 1,09 80x100 = 1,48

60x100 = 1,11 70x90 = 1,17 84x90 = 1,4

60x108 = 1,2 70x100 = 1,29 84x100 = 1,56

Для переводу фізичного друкованого аркуша в умовний

потрібно обсяг видання у фізичних аркушах помножити на

перевідний коефіцієнт. Наприклад, обсяг видання форматом

80x100/16 — 6 фізичних аркушів. Тоді умовних аркушів буде

6-1,48 = 8,88.

Існує поняття коефіцієнту формату — значення, яке вказує

відношення ємності друкованого аркуша, надрукованого шриф­

том певного гарнітурокегля на заданий формат набору до ємності

друкованого аркуша формату 60x90/16, надрукованого тим самим

шрифтом на формат набору 6Х9 1/4 кв. Коефіцієнти формату

розраховуються поділом площі набору у виданні (з урахуванням

частки аркуша) на площу набору форматом 6x91/4 кв.

4.2. Підрахунок обсягу видання у фізичних

і умовних аркушах

Для того, щоб визначити обсяг видання стандартного фор­

мату в умовних аркушах, необхідно знайти співвідношення між

форматом видання і умовним форматом 60x90.

Фізичні аркуші підраховуються шляхом поділу загальної

кількості сторінок видання на значення частки аркуша.

Наприклад, видання форматом 70x108/16 містить 112 сторі­

нок. Його обсяг — 112:16 = 7 фізичних аркушів або 3,5 паперових.

7 фізичних аркушів формату 70x108/16 становлять 7-1,4 = 9,8

ОБСЯГ ВИДАННЯ 115

умовних аркушів. Якщо відомо, що наклад видання — 10 тисяч

примірників, тоді виходить, що на випуск всього тиражу потрібно

3,510000 = 35000 аркушів паперу формату 70x108 см.

Або видання форматом 70x90/12 має 180 сторінок. Його

обсяг складає 180:12 = 15 фізичних аркушів і 15-1,17 = 17,55 умовних

друкованих аркушів.

Обсяг видання нестандартного формату у фізичних арку­

шах підраховується шляхом поділу кількості сторінок цього

видання на частку. Умовні друковані аркуші для видань нестан­

дартних форматів підраховуються через площу аркуша і її

співвідношення до площі умовного аркуша 5400 єм2, помножену на

кількість фізичних аркушів.

Наприклад, видання форматом 70x70/16 містить 176 сторі­

нок. Його обсяг у фізичних аркушах складає 176:16 = 11. Умовні

друковані аркуші підраховуються таким чином:

1) Підраховується площа аркуша: 70-70 = 4900 см2.

2) Ця площа співвідноситься з площею умовного аркуша 5400 см2:

4900:5400 = 0,91.

3) Коефіцієнт множиться на кількість фізичних аркушів: 0,91-11 = 10,01

умовних аркушів.

Друковане видання, крім основного блока, може мати також

вкладки і вклейки, обсяг яких підраховується таким чином:

• якщо вклейки мають формат, який дорівнює формату сторінки

або кратний йому, тоді обсяг вклейок визначається відповідно

до кількості сторінок;

• якщо вклейки мають формат, відмінний від основного, їх обсяг

у фізичних аркушах підраховують також через площу, подібно

до нестандартних форматів видань, але щодо формату і площі

аркуша видання.

Наприклад, видання форматом 84x108/16 має вклейку фор­

матом 28x29 см. Її обсяг у фізичних аркушах буде дорівнювати

площі вклейки, поділеній на площу аркуша:

(28-29): (84-108) = 812:9072 = 0,09 фізичних аркушів.

Умовних друкованих аркушів буде: 0,9-1,68 (коефіцієнт

перерахунку формату 84x108 в умовні аркуші) = 0,15.

Обсяг газетного видання у друкованих та умовних аркушах

підраховується із розрахунку обсягу 4-сторінкової газети формату

А2 (60x84/2).

116 ТЕМА 3. ТЕХНІЧНІ ПАРАМЕТРИ ВИДАННЯ

4.3. Підрахунок обсягу авторських аркушів

Кількість текстових авторських аркушів підраховується від­

повідно до авторського матеріалу: текст прозовий, віршований,

драматичний, таблиці, формули, зображення.

Прозовий текст підраховується із розрахунку 40 000 знаків у

авторському аркуші, причому неповні рядки приймаються за

повні. Заголовки та підзаголовки підраховують, зважаючи на те, що

один рядок заголовка відповідає текстовому рядку, а кожен

заголовок на полях (маргіналії) вважають одним рядком. З

підрахунків виключають:

а) зміст, якщо він точно повторює заголовки у тексті;

б) титульні дані на титульному аркуші, авантитулі, контртитулі;

в) лінійки, що відокремлюють зноски і примітки від основного

тексту.

Існує кілька способів підрахунку обсягу:

1. При комп'ютерному наборі у текстовому редакторі Word у вікні

статистики кількість знаків з проміжками підраховується автома­

тично. Тому, якщо їх співвіднести з 40000 знаків авторського

аркуша, можна отримати кількість авторських аркушів. Але

комп'ютерна статистика не враховує неповні рядки, тому

авторських аркушів, підрахованих у такий спосіб, значно менше,

ніж насправді.

2. Приблизну кількість аркушів можна отримати, якщо авторський

оригінал надрукований відповідно до стандарту і містить 1800

знаків на сторінці — тобто 60 знаків і ЗО рядків. Приблизно 23

таких сторінки складають авторський аркуш. Тому, якщо загаль­

ну кількість сторінок авторського оригіналу розділити на 23,

отримують приблизну кількість авторських аркушів. Наприк­

лад, авторський оригінал надрукований відповідно до стандарту

і містить 100 сторінок. Тоді в ньому 100:23 = 4,34 авторських аркуші.

3. Точний спосіб. Якщо авторський оригінал надрукований рів­

номірно на одному друкувальному пристрої однаковим шриф­

том і кеглем, тоді можна підрахувати середню кількість рядків

на сторінці і середню кількість знаків у рядку. Помноживши ці

два значення отримують кількість знаків на одній сторінці. Цю

цифру потрібно помножити на загальну кількість сторінок і

розділити на 40 000 знаків (авторський аркуш). Наприклад,

авторський оригінал складається з 100 сторінок, кожна з яких

ОБСЯГ ВИДАННЯ 117

містить 67 знаків і 34 рядки. Тоді кількість авторських аркушів

підраховуються таким чином: 67-34 = 2278 знаків на одній

сторінці; 2278100 = 227800 знаків в усьому оригіналі, який

складає 227800:40000 = 5,69 авторських аркуші. Точність цього

способу можна збільшити, якщо посторін- ково врахувати всі

відхилення від середньої кількості рядків на сторінці: вирахувати

недостатню кількість рядків неповних сторінок і додати кількість

рядків, які перевищують середнє.

4. Якщо текст авторського твору надрукований і різні способи, тоді

попереднім способом підраховують кількість аркушів кожної

частини тексту і складають значення.

5. Також можна дізнатися, скільки сторінок оригіналу складають

авторський аркуш. Для цього 40 000 ділять на кількість знаків на

сторінці, підрахованому, наприклад, другим способом, а

загальну кількість сторінок оригіналу ділять на отриманий

результат. Наприклад, 40000:2278 = 17,5 сторінок авторського

оригіналу відповідають авторському аркушеві. Якщо всього

сторінок 100, тоді 100:17,5 = 5,7 авторських аркуші.

Обсяг в авторських аркушах відрізняється від обсягу видан­

ня, яке вийшло друком, що пов'язано з форматом: при вузькому

форматі набору кількість аркушів збільшується за рахунок

коротких і неповних рядків. Наприклад, предметний покажчик в

авторському оригіналі складав 1,5 авторських аркуші (50 сторі-

нок-30 рядків-40 знаків), а у виданні — на 0,2 —0,4 авторських

аркушів більше. Причина — у зміні кегля і вузькому форматі набо­

ру: покажчик верстався у дві шпальти на формат 3 кв. кожна (34

знаків 8 кегля). Тому кількість рядків збільшується: всі рядки

авторського оригіналу, які мають більше 34 знаків, подвоюються.

Якщо таких рядків буде половина, тоді обсяг тексту збільшиться

на 0,4 авторських аркушів: 50 сторінок —ЗО рядків = 1500 рядків.

(1500+750 (половина від загального обсягу))-34 = 76500:40000 = 1,9.

Якщо у прозовому тексті зустрічається цитата, тоді її обсяг

підраховується множенням кількості знаків у найбільшому рядку

на кількість віршованих рядків.

Якщо текст друкується кеглем 16 та вище, тоді обсяг

підраховується за площею, яку займає текст у см2, відповідно до

3000 см2 в 1 авторському аркуші.

118 ТЕМАЗ. ТЕХНІЧНІ ПАРАМЕТРИ ВИДАННЯ

У драматичних творах обсяг прозового тексту реплік

підраховується так само, як звичайного тексту, а віршованого — як

обсяг віршованого тексту. Імена дійових осіб, надруковані

окремими рядками підраховують таким чином: кожні 5 рядків

вважають за один рядок прозового тексту. Якщо імена надруковані

на полях, тоді кожні 5 імен вважають за один рядок. Кожен рядок

заголовків також приймають за звичайний рядок. Ремарки, що

надруковані окремими рядками вимірюються як звичайний

прозовий текст.

За віршований рядок приймають:

а) кожний окремий рядок віршованого твору, у тому числі слово

або частину віршованого рядка, виділені у окремий рядок як

поетичний прийом;

б) заголовок віршованого твору, скільки б рядків він не займав.

Не враховують у віршованих творах:

а) дату;

б) декоративні елементи, які застосовуються для членування (циф­

ри, зірочки тощо);

в) порядкові номери рядків;

г) неповні рядки, які утворюються при переносі віршованого рядка,

який не вмістився у формат набору.

Обсяг таблиці без лінійок (висновку), безпосередньо включе­

ної у фразу як її продовження або закінчення (без заголовків з

невеликою кількістю граф), підраховують через множення найбіль­

шої кількості рядків у графі на середню кількість знаків у рядку на

повну ширину.

У таблицях кількість рядків підраховується за найбільш

заповненою рядками графою. Обсяг таблиці у знаках дорівнює

кількості рядків, помножених на кількість знаків у рядку довжиною у

повну ширину таблиці. Кожен рядок заголовків таблиці, приміток до

неї вважають за рядок основного тексту. З підрахунків виключають:

а) графи, які не заповнені на сторінці цілком;

б) заголовки, які повторюються при продовженні таблиці на нас­

тупній сторінці, у тому числі і бокові;

в) заголовки типу: «Продовження таблиці», «Закінчення таблиці»;

г) горизонтальні лінійки (крім підсумкової).

Кількість рядків у таблиці-проформі з текстом у боковику і

заголовній частині та пустими графами поділяють на 2 та множать

на кількість знаків у рядку довжиною у повну ширину таблиці.

ОБСЯГ ВИДАННЯ 119

У таблицях-пустографках з текстом лише у заголовках граф

кількість рядків у самому багаторядковому заголовку множать на

кількість знаків у рядку в повну ширину таблиці.

Обсяг виділених в окремий рядок формул підраховують за

кількістю знаків, іцо містяться по довжині кожного формульного

рядка.

Обсяг зображального матеріалу підраховується не за авторсь­

кими оригіналами, а по площі у см2, яку займе кожне графічне

зображення у виданні при реальному масштабуванні. Тому необ­

хідно знати точний масштаб збільшення або зменшення кожного

зображення. Якщо форма зображення непрямокутна, його обсяг

підраховують за шющею прямокутника, у який воно може бути

вписане. Сумарну площу ділять на 3000 см2.

Існує два способи підрахунку площі зображень:

1 спосіб. Всі ілюстрації поділяють на три групи:

1) на повну сторінку;

2) на половину сторінки. Дві такі ілюстрації разом складають

сторінку;

3) на чверть сторінки. Повну сторінку складають 4 таких ілюстрацій.

Після цього підраховують кількість сторінок, повністю зай­

нятих зображеннями. Відповідно до формату сторінки можна

підрахувати її площу і дізнатися про площу зображень. Або з

таблиці (Таблиця 5) беруть відповідне значення і множать на

кількість ілюстрацій.

Таблиця 5. Площа зображального матеріалу відповідно до формату видання

Формат видання Формат набору

Площа у см2 ілюстрації на

сторінку 1/2 сторінки 1/4 сторінки

60хд0/16 6 1/4 х ю 204,5 102,2 21,1

70хд0/32 4 1/2x7 1/2 110,8 55,4 27,7

70хд0/1б 7 1/2 х ю 245,2 122,6 61,3

70x108/32 5 1/2x7 1/2 134,6 65,3 32,6

70x108/16 71/4x12 1/4 28д,5 144,7 72,4

70x108/16 7 х 12 273,д 136,6 68.4

84x108/32 5 1/2 х д ібо.д 80,4 40,2

84x108/16 д 1/4 х 12 1/4 збд,і 18д,5 9 4 . 7 ................

Отримане число слід розділити на площу одного авторського

аркуша ілюстрацій 3000 см2 та отримати кількість авторських

аркушів, зайнятих зображеннями.

Наприклад, у виданні буде надруковано 7 ілюстрацій на

повну сторінку, 12 - на половину і 26 на чверть сторінки. Тобто

всього 7+(12:2) + (26:4) = 7+6+6,5 = 19,5 сторінок, зайнятих

12 0 ТЕМА 3. ТЕХНІЧНІ ПАРАМЕТРИ ВИДАННЯ

зображенням. Якщо формат видання 60x90/16, але зображення

займають всю площу сторінки, тобто 145-215 = 31175 мм2 на одній

сторінці, 311,7519,5 = 6203,825 на 19,5 сторінках, тоді площа

зображень 6203,825:3000 = 2,07 авторських аркуші, зайнятих

зображеннями. Якщо ж зображення містяться в межах формату

набору, тоді їх площа дорівнює 204,5-19,5 : 3000 = 1,3 авторських

аркушів.

2 спосіб. Для підрахунку загальну кількість зображень

поділяють на 30-40 (середня кількість ілюстрацій у авторському

аркуші) залежно від наявності більших або менших за площею

зображень. Чим менша площа, тим більша середня кількість

ілюстрацій у авторському аркуші.

4.4. Розрахунок повного обсягу видання

Вибір формату і підрахунок обсягів авторського оригіналу

дає можливість попередньо підрахувати обсяг видання. Повний

обсяг книги, журналу або брошури в обкладинці становить повний

обсяг авторських текстових та ілюстраційних оригіналів, а також

сторінки, додані редакцією: редакційна вступна стаття, примітки,

коментарі, зміст, титульні сторінки, шмуцтитули, випускні дані.

Обкладинка або палітурка в обсяг не входить через те, що дру­

куються на іншому папері іншою технікою.

Обсяг журнального та газетного видання повинні бути

постійними, а кожна сторінка вміщувати визначену кількість

знаків. Те саме стосується окремих матеріалів, які мають бути чітко

вміщені у фіксований текстовий блок.

Завдання технічного редактора — довести обсяг авторського

оригіналу разом із доданими редакцією сторінками до цілої

кількості аркушів обраного формату. Лише при форматі у 1/32

частку можна припустити половину друкованого аркуша.

Обсяг книжкового видання доводять до потрібної кількості

сторінок відповідно до обраного формату і частки аркуша.

Наприклад, якщо обраний формат 70x108/16, кількість сторінок

видання разом із титульними сторінками, вступом, додатками,

змістом, випускними даними кратна 16, а це: 16, 32, 48, 64, 80, 96,

112... Тобто, якщо виходить, що за попередніми розрахунками

обсяг видання 100 сторінок, необхідно або зменшити обсяг до 96

ОБСЯГ ВИДАННЯ 121

сторінок, або збільшити до 112. Зазвичай, обсяг зменшується, що

пов'язане з вартістю паперу і друку.

Розглянемо приклад попереднього розрахунку обсягу в

друкованих і умовних друкованих аркушах довідника, оригінал

якого складається з 500 сторінок. Зауважимо, що у таких роз­

рахунках цифри не потрібно округляти — лише остаточний

результат.

1. Сторінка авторського оригіналу містить 1800 знаків. З 500 сторі­

нок нетекстовими є 5: обкладинка, титул, зворот титулу, зміст,

остання сторінка з випускними даними. Отже, текстом зайнято

500-5 = 495 сторінок. Але є 12 неповних сторінок. Будемо вважа­

ти, що 12 неповних сторінок приблизно дорівнює 6 повним.

Тоді, 495-12+6 = 489 сторінки оригіналу цілком зайняті текстом.

1800 знаків-489 сторінки = 880200 знаків в оригіналі загалом.

2. Виходячи з цільового призначення і категорії читача, обраний

формат 84x108/32, 2 варіант оформлення, шрифт 8 кегля. Це

означає, що формат набору буде 5 3/4х9 ’/ ь поля 13; 18; 18; 21 мм.

3. Відповідно до формату, ширина набору буде 5-48+36 = 276

пунктів.

4. Ширина однієї букви ~'/г висоти кегля, отже, при 8 кеглі — 4 п.

Тоді, 276 п.:4 п. = 69 знака в одному рядку.

5. Висота набору 9-48+24 = 456 п.

6. Кількість рядків на сторінці з урахуванням інтерліньяжу. Якщо

кегль 8, тоді інтерліньяж буде 10 п. 456 п.:10 п. = 45 рядків та

6 пунктів або 46 рядків при висоті набору 91/г кв.+4 п. = 9 кв. 28 п.

7. Отже, реальний формат набору — 5 3/4x9 кв. 28 п.

69 знаків (в одному рядку) -46 рядків = 3174 знака на сторінці.

8. Підрахуємо кількість сторінок видашія. Для цього кількість зна­

ків оригіналу розділимо на кількість знаків на одній сторінці:

880 200 (знаків в оригіналі):3174 = 277,3 або 274 сторінки.

9. Додамо необхідні сторінки на зміст, титульні сторінки, випускні

дані: 274+4 = 278. Отже, видання повинне складатися з 278

сторінок.

10. Підрахуємо кількість фізичних друкованих аркушів. 278:32

(частка) = 8,68. Але фізичних аркушів може бути лише ціла

кількість. Найближчий обсяг — 9 аркушів. Тоді видання повин­

не вміститися на 9-32 = 288 сторінках. Це означає, що технічний

редактор повинен продумати способи збільшення обсягу

видання на десять сторінок.

122 ТЕМА 3. ТЕХНІЧНІ ПАРАМЕТРИ ВИДАННЯ

11. Умовних друкованих аркушів у такому виданні 9-1,68 (коефі­

цієнт формату) = 15,2.

5. РОЗМІРНІ ПАРАМЕТРИ ШРИФТІВ

Шрифт (нім. Schrift) — це графічна, художня форма зображен­

ня літер, знаків і цифр певної системи письма, комплект літер, який

відтворює будь-який алфавіт (латинський, російський, арабський,

грецький), а також цифри і знаки, набір символів певного розміру

і малюнка (наприклад, напівжирний шрифт New Baskerville

розміром 10 пунктів). «Комп'ютерний словник»3 додає до цього

визначення: це набір символів певного типу зображення (гарні­

тура), стилю (накреслення), інтенсивності (насиченості) та розміру.

Поняття «шрифт» пов'язане з комплексом характеристик певного

дизайну набору символів (стиль, насиченість та розмір).

Шрифт є основою друкованого видання, і після визначення

формату видання, формату набору, полів, кількості і ширини

шпальт, художній та технічний редактори вибирають шрифти для

всіх елементів видання: основного і додаткових текстів, заголовків

всіх рівнів, текстівок, довідково-допоміжного апарату, колонти­

тулів, змісту. Завдання шрифту — не лише легко сприйматися і

гармонійно поєднуватися у цілісному організмі видання, але й

відповідати всім іншим розмірним характеристикам видання, до

того ж певний обсяг текстового матеріалу має вміщуватися у

заданий формат набору.

У видавничій справі та поліграфії шрифти вимірюються у

типометричній системі. Це дає можливість зіставити розмір шриф­

ту з іншими елементами видання — форматом набору, розміром

сторінки, проміжками тощо.

Кегль шрифтів та міжрядковий проміжок, або інтерліньяж,

вимірюються у пунктах (нім. punkt — крапка), який в системі Дідо

дорівнює 0,376 мм, а у системі Піка — 0,351 мм. Таблиця 6 дає змогу

порівняти розміри шрифтів у типометричних системах Піка та

Дідо.

3 Комп'ютерний словник. — K.: Україна, 1997. — С. 172.

РОЗМІРНІ ПАРАМЕТРИ ШРИФТІВ 123

Таблиця 6. Кеглі шрифтів у типометричних системах Піка та Дідо

Кегль

Англо-американська система (Піка) Система Дідо

мм дюйми мм дюйми

1 0,351 0,013837 0,376 0,0148

3 1,054 0,041511 1,128 0,0444

6 2,109 0,083022 2,256 0,0888

7 2,460 0,096859 2,631 0,1036

8 2,812 0,110696 3,007 0,1184

9 3,163 0,124533 3,383 0,1332

10 3,515 0,138370 3,759 0,1480

11 3,866 0,152207 4,135 0,1628

12 4,218 0,166044 4,511 0,1776

14 4,920 0,193715 5,263 0,2072

18 6,326 0,249066 6,767 0,2664

24 8,435 0,332085 9,022 0,3552

5.1. Кегль

Розміром шрифту, або кеглем (нім. Kegel) називають відстань

між верхньою і нижньою шрифтовими лініями. Оскільки це понят­

тя виникло у часи металевого набору, кеглем називали ширину

місця, на якому розміщується знак (літера або цифра) або розмір

знаку, який поєднує висоту літери (вічка) і заплечиків (вільного

простору над і під вічком). Наприклад, кегль 10 пунктів дорівнює

3,76 мм (3,52 мм у системі Піка), але вічко знака, розміщеного на

ньому, менше, тому що в розмірі передбачене місце надрядкових і

підрядкових елементів (діакритичних знаків). На Рис. 3.4 зображені

декілька кеглів однієї гарнітури:

,,.12 14 1618 20 22 24 2 6 2 8 ЗО

Рис. 3.4. Кеглі шрифтів гарнітури Arial

Розмір більшості кеглів, крім пунктів, ще з часів металевого

набору позначається назвами, які і сьогодні вживаються друкар­

нями і фігурують у спеціальній літературі (рис. 3.5):

• кегль 3 пункти — брильянт (фр. brillant — блискучий, сяючий);

найменший із шрифтів, майже вийшов з ужитку;

• кегль 4 пункти — діамант (нім. diamant — діамант);

• кегль 5 пунктів — перл (нім. perle — перлина);

• кегль 6 пунктів — нонпарель (фр. nonpareille — незрівнянний);

• кегль 7 пунктів — міньйон (фр. mignonne — крихітний);

• кегль 8 пунктів — петит (фр. petit — маленький);

• кегль 9 пунктів — боргес (нім. borgis, від італ. borghese — міський);

124 ТЕМАЗ. ТЕХНІЧНІ ПАРАМЕТРИ ВИДАННЯ

• кегль 10 пунктів — корпус (лат. corpus juris civilis — збірка цивільних

законів, від назви першої книги, надрукованої шрифтом такого розміру);

• кегль 12 пунктів — цицеро (лат. сісего — за ім'ям давньоримського

політичного діяча, книга творів якого вперше була надрукована

шрифтом такого розміру);

• кегль 14 пунктів — мітель (нім. mittel — середній; середній за розміром

шрифт, який існував свого часу);

• кегль 16 пунктів — терція (лат. tertia — третя; свого часу третій за

розміром шрифт);

• кегль 20 пунктів — текст.

TZZ. ІСГк

д>да|*да

ТЛІНШОК

-хкпв* іунаі*

—кїгпь 7 ггикті,

і опаре лк

глньион

-югльбгуїігЬ;

-кегль? пушії;

титеп;*іт кнуп 3 ьлгек -та т иг— кегль 8 пун кті»;

боргес - кешь 9 пунктів, боргес - кегль 9 пунктів;

корпус - кешь 10 пунктів; корпус - кегль 10 пунктів;

цицеро -кегль 12 пунктів; цицеро - кегль 12 пунктів;

м іт е л ь - кегл ь14 п ун к тів; мітель - кегль14 пунктів;

терція - кегль 1 6 пунктів; терція - кегль 16 пунктів;

текст - кегль 20 пунктів текст - кегль 20 пунктів

Рис. 3.5. Кеглі шрифтів

Д ля правильного вибору шрифту і кегля, технічний редак­

тор повинен знати відмінності пропорційних співвідношень різних

гарнітур. Від ширини шрифту залежить кількість знаків на сторін­

ці. Так, сторінка однакової ширини, що містить 45 рядків символів

12 кегля, заповнена 7 100 знаками шрифту Traktir, 4 100 знаками

шрифту Times New Roman, 3 800 знаками шрифту Arial, і лише

1 300 знаками шрифту Megen.

Державні стандарти чітко регламентують кеглі шрифтів для

основного тексту у різних видах видань. Для основного тексту

обирають кеглі 8,8/10,9,9/10,10,10/12, для довідкової літератури

припускаються кеглі 6, 6/8, 7, 7/8. У виданнях для дітей дошкіль­

ного і молодшого шкільного віку застосовуються шрифти кеглем

від 12 до 24 пунктів.

Зв'язок обраного кегля з форматом набору показаний в

таблиці (Таблиця 7):

Таблиця 7. Відповідність кеглів шрифтів та формату набору

Кегль шрифту (пункти) Рекомендований формат (квадрати)

6, 7 До 4 1/2,

8 До 5

9 До 5 ’/S

10 5 1/2-6 У2

8/10 До 6

9/10 До 7

РОЗМІРНІ ПАРАМЕТРИ ШРИФТІВ 125

З огляду на зручність читання шрифту, не варто забувати і

про економічність. Економічність шрифту пов'язана з його

ємністю, тобто кількістю знаків в одному квадраті. Ємність шрифту

дозволяє визначити місткість рядка, а, значить, і ємність формату

набору. Чим більше місткість шпальти, тим більш економічний

шрифт, а отже, з'являється можливість зменшити обсяг видання,

заощадити папір.

Відповідно до ГСТу 29.5-2001, довжина рядка пов'язана із

кеглем шрифту.

Важливо, щоб оформлення основного тексту видання від­

повідало стандартам, причому проміжки між словами в рядку

повинні бути рівномірними.

5.2. Ємність шрифту. Підрахунок обсягу

текстового оригіналу

Щоб вмістити текст у встановлений формат набору, необ­

хідно підрахувати обсяг окремих текстових матеріалів у кількості

знаків, і співвіднести їх із кеглем та форматом набору. Це можна

зробити в різні способи.

1. Для орієнтовного підрахунку спочатку підраховують середню

кількість знаків у рядку оригіналу (залежно від обсягу тексту

через З, 5, 10, 15, 20 сторінок). Потім визначають середню

кількість рядків на одній сторінці. При цьому неповні кінцеві

сторінки не враховують, а заголовки, таблиці, формули

приймають за визначену кількість рядків.

Потім середню кількість знаків множать на середню кількість

рядків і сторінок оригіналу разом із титулом. Отримане число

співвідносять з обраним форматом, гарнітурою шрифту і

кеглем. Результат показує кількість сторінок майбутнього

видання.

Якщо частина видання друкується іншим кеглем, тоді обсяг цієї

частини у знаках визначають окремо й отримане число

поділяють на ємність формату при зниженому кеглі.

До отриманої кількості сторінок тексту додають необхідну

кількість сторінок для спусків залежно від їхньої кількості і

розміру.

126 ТЕМАЗ. ТЕХНІЧНІ ПАРАМЕТРИ ВИДАННЯ

2. Для точного підрахунку ємність рядка заданого шрифту

помножити на кількість рядків цього шрифту заданого формату

набору.

За таблицями ємності шрифтових рядків різних гарнітур,

кеглів і форматів можна вирішувати такі задачі:

1. Визначити кількість рядків тексту.

2. Визначити кількість знаків, що можуть заповнити вільне місце

на сторінці.

3. Обрати формат набору при відомій кількості знаків і кількості

шрифтових рядків.

4. Переверстати текст на інший формат набору.

5. Вибрати шрифт і кегль для заповнення певної площі

визначеним текстом.

6. Переверстати текст іншою гарнітурою і кеглем.

Для визначення кількості рядків тексту заданого обсягу,

надрукованого визначеним шрифтом, приміром, Times New

Roman 10 кеглем на формат 4 квадрати, за таблицею знаходимо

задану кількість знаків, наприклад, 650 знаків. Ця цифра розміщена

між 636 (15 рядків) та 678 (16 рядків), тому текст займе 15 повних і

1 неповний рядок.

Для визначення кількості знаків, необхідних для заповнення

вільного місця у форматі набору, наприклад, гарнітурою Times

New Roman 8 кеглем на формат 51/2 кв., коли під час редагування

викинуто 10 повноформатних рядків і 5 рядків оборки по 3 кв., за

таблицею знаходимо, що 10 рядків складають 728 знаків, а 5 рядків

оборки форматом 3 кв. - 116 знаків. Отже необхідно додати текст

обсягом 728+116= 844 знаків.

Для визначення формату набору при відомій кількості знаків

і кількості рядків тексту, наприклад, 20 рядків Times New Roman 10

кеглем, якщо обсяг авторського тексту 925 знаків, за таблицею

знаходимо, що формат набору буде між 41/4 (894 знаків) та 4 1/2

(970 знаків). Отже, текст має бути зверстаний на формат 41/2 кв.

Якщо необхідно переверстати текст, щоб заповнити

визначене місце на сторінці видання (це найчастіше потрібно для

блоків у газетах, буклетах, проспектах, рекламних виданнях,

плакатах), підраховують, скільки рядків при стандартному

інтерліньяжі вміщується по висоті набору. Наприклад, 10 рядків 12

кегля, 12 рядків 10 кегля, 15 рядків — 8. Обсяг тексту — 500 знаків.

Тоді, щоб заповнити формат набору 4 1/2 кв., необхідно обрати

гарнітуру Times New Roman 10 кегль або гарнітуру.

РОЗМІРНІ ПАРАМЕТРИ ШРИФТІВ 127

Під час переверстки тексту іншим кеглем або іншою

гарнітурою, наприклад, текст надрукований 10 кеглем Times New

Roman на формат 6 кв., а у 29 рядках слід зменшити кегль на

2 пункти, необхідно підрахувати, кількість шрифтових рядків.

За таблицею знаходимо, що 29 рядків, набраних 10 кеглем, при

форматі 6 кв. складають 1893 знаки, що при 8 кеглі займе 23 рядки

(1911 знаків). Якщо цей текст необхідно надрукувати гарнітурою

Impact 10 кеглем, тоді він займе 31 рядок.

Питання:

1. Формати видань. Стандартні й нестандартні, їх позначення і застосування.

2. Формат набору. Варіанти розкладки, одиниці виміру.

3. Формати аркушевого і рольового паперу. Серії форматів.

4. Основні й додаткові частки, у яких випускається книжкова, брошурна і журнальна

продукції.

5. Обгрунтувати застосування вертикальних, горизонтальних і квадратних форматів.

Способи отримання квадратних форматів.

6. Формати журнальних видань.

7. Формати газетних видань.

8. Розмірні параметри шрифтів.

9. Друкований аркуш. Одиниці виміру друкованої продукції.

10. Умовний друкований аркуш. Способи отримання коефіцієнту переведення друкованих

аркушів в умовні.

11. Вимоги до обсягу друкованого видання.

12. Схема підрахунку обсягу готового видання.

13. Схема підрахунку обсягу в авторських аркушах.

Література:

[7], [9-14], [21-23], [25], [28-36], [47,18-33], [56], [59], [60], [61], [74, 81-124], [77], [114,

411-412], [115], [122], [126], [151].