Тема 2. Авторські та видавничі оригінали

Проблематика теми:

► Поняття авторського та видавничого оригіналу.

► Види авторських оригіналів.

► Види видавничих оригіналів.

► Вимоги до авторських і видавничих оригіналів за

ДСТУ 3772-98, оригінал-макету, оригіналів для

перевидання.

► Документація, що супроводжує оригінали.

► Порядок роботи з оригіналом при використанні

редакційно-видавничих систем (РВС).

► Помилки верстки.

Повторити:

ш Визначення оригіналів за [19].

■ Види видань за [16].

■ Коректурні знаки за [7].

План теми:

1. Види оригіналів: основні визначення, порядок роботи

з ними.

2. Вимоги до авторського оригіналу.

3. Видавничі оригінали.

4. Репродукований оригінал-макет. Вимоги до оригінал-

макету і матеріалів, що передаються у друкарню.

1. ВИДИ ОРИГІНАЛІВ: ОСНОВНІ ВИЗНАЧЕННЯ,

ПОРЯДОК РОБОТИ З НИМИ

Основою друкованого видання є оригінал, який містить

текстову та ілюстраційну частину авторського твору. Розрізняють

оригінали авторські та видавничі, текстові (шрифтові) та ілюстра-

ційні чи зображальні (штрихові або півтонові, одноколірні або

багатоколірні, на непрозорій або прозорій основі), для перевидан­

ня чи репринтного видання, оригінал-макет. Комп'ютерні техно­

логії опрацювання оригіналів, настільні видавничі системи значно

полегшують видавничий етап роботи з оригіналами. Тому широке

застосування має такий вид оригіналів, як електронні тексти і зо­

50 ТЕМА 2. АВТОРСЬКІ ТА ВИДАВНИЧІ ОРИГІНАЛИ

браження, створені в комп'ютерних системах — кодовані оригінали.

Визначення і вимоги до всіх видів оригіналів регламентовані ДСТу

3772-98 «Оригінали для поліграфічного відтворення».

За Держстандартом оригінал — опрацьована й оформлена за

встановленим порядком текстова та (чи) ілюстраційна інформація,

призначена для відтворення друкуванням.

Текстовий оригінал — оригінал, що містить інформацію у виг­

ляді тексту.

Ілюстраційний оригінал — оригінал, що містить інформацію у

вигляді одночи багатоколірного зображення.

Кодований оригінал — оригінал, записаний на певному носії

інформації (диску, дискеті, магнітній стрічці), опрацьований про­

грамними засобами та призначений для відтворення на друку-

вальному пристрої. Видавництво, за угодою з автором, приймає

кодовані оригінали, створені в певних програмних продуктах.

Оригінал-макет для прямого відтворення — оригінал, виго­

товлений із застосуванням видавничої техніки, який містить текст,

штрихові чи півтонові ілюстрації і є точним макетом майбутнього

видання (друкованого виробу).

При передаванні автором у видавництво оригіналу підпи­

сується авторський договір, в якому обумовлюються всі етапи робо­

ти, у т.ч. розпосюдження готового твору друку. Взаємовідносини

автора і видавця регулюються Законом України «Про авторське

право і суміжні права», Карним, Цивільним, Адміністра- тивним

законодавством України і міжнародними угодами про авторські

права, а також іншими законами і договорами, що регулюють

відносини авторського права. Метою опрацювання авторського

оригіналу є обнародування і поширення авторського твору.

Обнародування твору — здійснена за згодою автора чи іншого

суб'єкта авторського права будь-яка дія, що уперше робить твір

доступним для публіки шляхом опублікування, публічного

виконання, публічного показу, публічної демонстрації, публічного

оповіщення, у тому числі засобами Інтернет.

Опублікування твору — випуск за згодою автора чи іншого

суб'єкта авторського права, виготовлених друкованим чи електрон­

ним способом примірників твору у кількості, передбаченій угодою,

шляхом його продажу, побутового чи комерційного прокату,

надання доступу до них через електронні системи інформації

таким чином, що будь-яка особа може одержати його з довільного

ВИДИ ОРИГІНАЛІВ: ОСНОВНІ ВИЗНАЧЕННЯ, ПОРЯДОК РОБОТИ З НИМИ 51

джерела у будь-який час за власним вибором, чи передавання

права власності на них, чи володіння ними іншими способами.

Опублікуванням твору вважається також його депонування у

сховище (депозитарій) з відкритим доступом і можливістю одер­

жання в ньому копії.

Поширення твору — будь-яка дія, що дає змогу безпосередньо

або опосередковано передати твір читачам, які будуть мати доступ

до твору у будь-який час з довільного джерела за власним вибором.

Авторський оригінал є початковим матеріалом для виготов­

лення видавничого оригіналу, містить текстовий і зображальний

матеріали, подані автором чи колективом авторів у видавництво

для перетворення на твір друку. Авторський оригінал буває тексто­

вим або ілюстраційним.

Авторський текстовий оригінал — текстова частина твору,

підготовлена автором чи колективом авторів (авторського оригі­

налу), оформлена відповідно до вимог стандарту і призначена для

передавання у видавниц гво з подальшою редакційно-видавничою

обробкою. Текстовий авторський оригінал, відповідно до виготов­

лення, буває:

® рукописний;

• машинописний або роздрукований на комп'ютерних друкуваль­

них пристроях;

• перевиданий без змін або зі змінами;

• кодований.

До складу авторського текстового оригіналу входять: титуль­

ний аркуш, основний авторський текст зі всіма зазначеними у

змісті складниками, заголовками, таблицями, формулами, бібліо­

графічним апаратом тощо, зміст, анотація або реферат. Не­

обов'язковими елементами є текстівки, елементи довідково-допоміжної

частини видання.

Авторський ілюстраційний оригінал — ілюстраційна частина

авторського твору, представлена графічними або фотографічними

зображеннями, призначеними для виготовлення видавничих

оригіналів зображень з метою подальшого поліграфічного відтво­

рення у виданні або безпосереднього поліграфічного відтворення.

Авторський ілюстраційний оригінал може бути представлений:

• штриховими або півтоновими зображеннями (креслення, малюн­

ки, схеми, графіки, діаграми, номограми, карти, кардіограми,

чорно-білі або кольорові фотографії, негативи або діапозитиви);

52 ТЕМА 2. АВТОРСЬКІ ТА ВИДАВНИЧІ ОРИГІНАЛИ

• рукописними текстами;

• репродукціями текстів, що підлягають подальшому факсиміль­

ному відтворенню;

• електронними зображеннями, створеними у комп'ютерних сис­

темах, цифровими камерами, а також скопійованими з Інтернету

або електронних каталогів.

Текстові та ілюстраційні оригінали готуються окремо. У

текстовому оригіналі залишаються вільні місця лише вписування

формул чи шрифтових знаків, відсутніх у стандартній клавіатурі,

а зображення подаються окремо і для них не залишають вільного

місця.

Наприклад:

Правильно Неправильно Неправильно

Над авторськими оригіналами працюють у такій послідов­

ності: спочатку над оригіналами ілюстрацій, потім над оригіна­

лами репродукованого зовнішнього і внутрішнього оформлення, і,

нарешті, над текстовою частиною. Така послідовність диктується

тим, що у процесі роботи над ілюстраціями, таблицями та схемами

іноді доводиться змінювати намічений формат набору, а в окремих

випадках — і формат видання. Також ілюстраційний матеріал

може зайняти більшу площу, або таблиці та схеми через погану

насиченість погребуватимуть більшого формату.

Під час роботи над оригіналами технічний редактор у текс­

товому оригіналі перевіряє відповідність текстівок або посилань на

зображення ілюстраційним оригіналам. При цьому враховуються

зміни у масштабі і їх відповідність формату видання. Залежно від

кількості тексту, насиченості окремих його ділянок посиланнями

на зображення, визначають сторінки, на яких вони розміщатимуть­

ВИДИ ОРИГІНАЛІВ: ОСНОВНІ ВИЗНАЧЕННЯ, ПОРЯДОК РОБОТИ З НИМИ 53

ся, і малюють посторінковий макет. Під час роботи з текстовими та

ілюстраційними оригіналами список зображень може зменшува­

тися або збільшуватися. Часто до списку вводять нові джерела

ілюстрацій і додаткові матеріали.

Текстовий та зображальний матеріал, що пройшов редакційно-

видавниче опрацювання, перетворюється у видавничий оригінал —

готується технічним редактором для передання на поліграфічне

підприємство і виготовлення друкарської форми. На поліграфічне

підприємство оригінал надходить повністю укомплектованим, із

вихідними відомостями, оформленими відповідно до стандарту,

вказівками для всіх стадій поліграфічного виконання, в т.ч.

репродукування, друкування, брошурувально-палітурні та оздоб­

лювальні роботи.

Видавничий оригінал — комплект оригіналів усіх частин

видання (тексту, зображень, зовнішнього оформлення, дублікатів),

вичитаний, розмічений для макетування та художнього оформ­

лення. Видавничий оригінал поєднує оригінали текстової та зобра­

жальної частини видання, що пройшли редакційно-видавниче

опрацювання, доповнені оригіналами зовнішнього оформлення,

вказівками щодо поліграфічного виконання, підписані до верстки

або друку відповідальними особами видавництва (видавничої

організації) і мають видавничу специфікацію, у якій зазначені тсхніко-

технологічні параметри видання.

Видавничий оригінал після опрацювання надходить у дру­

карню у вигляді файлів, фотоформ або репродукованих оригінал-

макетів.

Один із різновидів видавничих оригіналів — оригінал-

макет — порядково-посторінкова модель майбутнього видання,

його точна копія. Репродукований оригінал-макет — оригінал, підго­

товлений для виготовлення фотоформи або друкарської форми

фотомеханічним способом чи скануванням як зображення. Він

застосовується для друкування оперативних одноколірних видань

невеликого накладу (листівок, авторефератів, навчальних програм,

практичних завдань тощо).

Існує чотири системи редакційного опрацювання оригіналів:

1. Системи прямого вводу.

2. Настільні видавничі системи (НВС або DTP).

3. Автономні набірні системи (off-line).

4. Набірні системи, що працюють у лінію (on-line).

54 ТЕМА 2. АВТОРСЬКІ ТА ВИДАВНИЧІ ОРИГІНАЛИ

Системи прямого вводу застосовуються для видань з простим

однорідним текстом: складання і форматування тексту здійснюється

з клавіатури, і вже на екрані цей текст редагується. У цьому ж на­

бірному пристрої здійснюється фотографування і проявлення

фотоформ. Ця система у сучасних видавництвах не застосовується.

Настільні видавничі системи — апаратно-програмний комп­

лекс, який складається з комп'ютера; програм набору, верстки і

обробки тексту та ілюстрацій; сканера; пристрою виводу. Текст

вводиться з клавіатури у текстовому процесорі Microsoft Word або

MacWrite, верстається у програмах PageMaker, QuarkXpress. При

перевиданні НВС дає можливість текстову частину відсканувати і

розпізнати спеціальними програмами, наприклад, FineReader.

Редагування здійснюється або у текстовому процесорі, або програ­

мі верстки. Для автоматичної перевірки орфографії використо­

вують програми Lingvo фірми ABBYY або «РУТА». Художник у

сучасних видавництвах також виконує більшість робіт з оформлен­

ня та ілюстрування безпосередньо на екрані комп'ютера. Вивід

здійснюється на лазерному принтері або фотонабірному пристрої.

Зазвичай для виводу застосовується мова PostScript, яка є промисло­

вим стандартом для файлів с посторінковим поділом.

Настільні видавничі системи почали своє існування з комп'ю­

терів Apple Macintosh, лазерного принтера Apple LaserWriter

(з Adobe PostScript) та програмного забезпечення 1985 p. Aldus

(пізні- ше Adobe) PageMaker розповсюдилася у видавничій практиці

з 1991 року.

Автономні набірні системи застосовуються у книговидав­

ництві при безперервному процесі набору і складаються з

пристроїв різних виробників, які можуть працювати окремо або

бути поєднаними у мережу, але зв'язані з одним пристроєм виводу.

Робота у цій системі аналогічна НВС: введення інформації здійс­

нюється на будь-якому комп'ютері, після чого файл передається

мережею у файловий сервер потужного комп'ютера. Остаточно

файли виводяться на фотонабірному пристрої або лазерному

принтері високої роздільної здатності, або передаються на

пристрій для отримання друкарської форми.

Набірні системи, що працюють у лінію, НВС — об'єднані у

мережу, з великою кількістю моніторів для вводу та редагування,

ВИМОГИ ДО АВТОРСЬКОГО ОРИГІНАЛУ 55

які працюють у режимі on-line з основним файловим сервером. Всі

дії виконуються через центральний процесор. Такі системи за­

стосовуються для термінових робіт, з великою кількістю символів,

формул, складним оформленням або коли елементи видання

вибираються з єдиної бази даних.

Перед тим, як матеріал відправити у друкарню, у видавницт­

ві впевнюються, що він представлений у формі, що дає змогу із

найменшими витратами здійснити друк, повторні, сумісні

видання, або репринт. Оригінал на поліграфічне підприємство

супроводжує видавнича специфікація, супровідний лист і (за

необхідності) попередній графік проходження замовлення. Суп­

ровідний лист містить детальний перелік усіх складових частин

оригіналу чи частин, що передаватимуться пізніше або замовлені

для відтворення на іншому поліграфічному підприємстві, та

підтісується завідувачем виробничого відділу чи уповноваженою

для цього особою. Ілюстраційні півтонові оригінали супроводжу­

ються технічним паспортом, від повідно до ДСТу 3772-98. Оригінал,

специфікація та технічний паспорт підписуються від повідальними

особами замовника.

2. ВИМОГИ ДО АВТОРСЬКОГО ОРИГІНАЛУ

Авторський оригінал приймається до виробництва у видав­

ництві лише підписаний на титульній сторінці автором або всіма

членами авторського колективу, а також відповідальними особами,

які зазначаються у надзаголовкових даних, наприклад, керівником

установи, від імені якої випускається видання, із зазначенням дати

і з докладним переліком матеріалів, переданих у видавництво. За

цим переліком технічний редактор перевіряє комплектність оригі­

налу. До комплекту оригіналу входять наступні елементи:

1. Титульна сторінка.

2. Текстова частина оригінала — надрукований повний текст

видання.

3. Оригінали ілюстрацій.

4. Текстові елементи, друкарська форма для яких виготовляється

іншим способом, порівняно із основним текстом:

а) таблиці;

б) формули;

56 ТЕМА 2. АВТОРСЬКІ ТА ВИДАВНИЧІ ОРИГІНАЛИ

в) висновки (знижений кегль шрифту і зменшений формат

набору);

г) зноски (знижений кегль шрифту);

д) заголовки (зміна кегля і накреслення шрифту);

е) додаткові тексти (знижений кегль шрифту);

ж) список літератури (знижений кегль шрифту);

з) схеми;

и) експлікації.

5. Текстівки.

6. Робочий зміст.

7. Оригінали й ескізи зовнішнього оформлення видання (обкла­

динки, палітурки, суперобкладинки, форзаців, корінця).

8. Оригінали й ескізи внутрішнього репродукційного оформлення

видання (репродукційні титульні елементи, заставки, кінцівки,

ініціали, заголовки).

9. Список колонтитулів.

10. План оформлення видання.

Із перерахованих елементів обов'язкові (позначені курсивом)

для будь-якого оригіналу: титульна сторінка, текстова частина,

дублікати на необхідні елементи, робочий зміст (за наявності хоча

б двоступінчатої рубрикації). Всі інші елементи можуть бути виз­

начені і уточнені під час роботи з оригіналом. План оформлення

видання складають у видавництві і узгоджують з автором. У ньому

вказують особливості оригіналу, читацьке призначення, особли­

вості тексту (спеціальні знаки, виділення, позначки), необхідність

в акцентуванні, зразки напису складних чи індивідуальних назв,

імен, термінів, скорочень, принципи виділення і рекомендації

щодо оформлення.

На титульній сторінці вказується дата підпису, загальна

кількість сторінок, обсяг вставлених або видалених фрагментів.

Наприклад: ^Іідписано 1.09.03., 1-100 с., вставлені 5 с., видалені

З с. Сторінки наскрізно нумерують, починаючи з титульної,

кольоровим олівцем у правому верхньому куті сторінки. До

нумерацію входять також сторінки довідкового та додаткового

текстів, бібліографічних списків і посилань, зміст.

Отримавши авторський оригінал, технічний редактор

перевіряє його якість, користуючись нормами, зазначеними у

Держстандарті. Виявивши некомплектність оригіналу або пору­

шення вимог до оформлення його елементів, технічний редактор

повертає оригінал для усунення недоліків.

ВИМОГИ ДО АВТОРСЬКОГО ОРИГІНАЛУ 57

Предметні й іменні покажчики з посиланнями на сторінки

тексту, а також затекстові примітки з такими посиланнями в

авторському оригіналі не потрібні, оскільки вони складаються

після кінцевої верстки, тобто після того, як розташування всього

матеріалу видання точно визначено і у покажчиках та примітках

можна проставити сторінки. Те саме стосується додатків, розта­

шованих поза основним текстом із посиланнями на сторінки тексту

і змісту.

2.1. Вимоги до текстових оригіналів

Технічний редактор приймає від автора якісний, комплект­

ний (з усіма необхідними елементами) текстовий оригінал, що

відповідає вимогам ДСТу 3772-98 «Оригінали для поліграфічного

відтворення. Загальні технічні вимоги». Текстовий оригінал не

повинен містити ілюстрацій, а також залишених для них проміж­

ків. З ним працюють у такій послідовності:

1) (за необхідності) введення тексту — отримання електронного

варіанту;

2) форматування і попередня верстка сторінок — відповідність

встановленому формату та розбиття на сторінки або розробка

інструкції з верстки;

3) редагування — внесення змін та виправлень, зміна формату;

4) виведення (роздрук).

Авторський текстовий оригінал може бути друкованим або

рукописним. Якщо автор має текстовий кодований оригінал, всі

правки робляться лише у роздруківці. Текстова частина оригіналу

має такі елементи:

• титульну сторінку;

• основний текст із заголовками, таблицями, формулами, в тому

числі авторську передмову, вступ, а також анотацію або реферат

(для наукових видань);

• тексти довідкового характеру та додаткові тексти (покажчики,

коментарі, примітки, додатки);

• список літератури і посилання;

• текстівки;

• зміст;

• макет анотованої каталожної картки.

58 ТЕМА 2. АВТОРСЬКІ ТА ВИДАВНИЧІ ОРИГІНАЛИ

У видавництво подаються два примірники (перший та

другий) оригіналу, надрукованого на одному боці паперу білого

кольору формату А4 (210x297 мм) чи близького до нього. Для

розгорнених таблиць можливим є формат АЗ (від 297x420 до

288x407 мм). Поля сторінок оригіналу повинні бути: верхнє — 20,

праве — 10, інші — залежно від довжини рядка та кількості рядків,

але не менше 20 мм. Текст друкується чорним кольором із под­

війним інтервалом (4 мм) малими літерами, висота яких не менше

2 мм на одному боці аркуша. Великими літерами друкуються

заголовні літери та абревіатури згідно з правилами граматики.

Довжина друкованого рядка основного та додаткового

текстів оригіналу становить 60 знаків разом із проміжками між

словами. Для друкування з правильними переносами припускаєть­

ся відхилення +2 знака. Розмір абзацного відступу має бути

однаковим по всьому тексту — 3 — 5 знаків, але не більше 15 — 17 мм.

На кожній сторінці оригіналу друкують не більше ЗО рядків.

Винятком є довідкові видання (20 рядків), а також спускні, почат­

кові та кінцеві сторінки, сторінки із заголовками.

Усі заголовки, що йдуть окремими рядками, друкують без

виділень, тільки малими літерами, незалежно від їх значимості,

відокремлюють від попереднього і наступного тексту трьома

інтервалами. Заголовки, розташовані у підбір до тексту, редактор

підкреслює і фіксує їх співпідпорядкованість. Слова і речення, які

необхідно виділити в тексті, редактор підкреслює і на полях вказує

спосіб виділення.

Формули та таблиці розміщують після абзаців, де вони

згадуються. Якщо таблиці не повністю вміщуються на сторінку, їх

можна перенести на наступну після посилання сторінку. Головки

в таблицях можна друкувати через один інтервал. Вписувати від

руки дозволяється тільки знаки, формули й тексти, що не мають

аналогів у стандартній клавіатурі. Надрядкові та підрядкові індек­

си, показники міри за висотою не можуть бути менше 2 мм.

Декоративні елементи, які можна надрукувати (горизонталь­

ні та вертикальні лінійки), в авторському оригіналі друкуються або

малюються простим олівцем. Рядки боковини таблиці мають бути

в одному рядку із відповідними їм даними у графах, їх підпоряд­

кування передається системою втягнень чи нумерацією рядків

простим олівцем. У цифрових таблицях числа з більше, як чотирма

знаками, відокремлюються проміжком для позначення класів, які

ВИМОГИ ДО АВТОРСЬКОГО ОРИГІНАЛУ 59

вирівнюються вертикально. Примітки та виноски до таблиці

друкують одразу під нею, а всі виноски позначають зірочками.

В оригіналі допускаються виправлення окремих знаків, слів,

що не змінюють кількість рядків на сторінці (не більше 5 на

сторінку), їх обсяг зазначається на титульній сторінці у перерахун­

ку на повні сторінки оригіналу:

• наклейки — заміна тексту без зміни кількості рядків на сторінці.

Обсяг наклейки — від одного до декількох рядків, або абзац.

Кількість накпейок — не більше трьох на десять сторінок;

• вставки — збільшення кількості рядків на сторінці, обсягом не

більше 15 рядків на сторінку. Кількість вставок — не більше двох

на 10 сторінок оригіналу.

• викидання — вилучення тексту заклеюванням.

Текстовий рукописний оригінал подається автором у видав­

ництво в одному примірнику, написаному чітким почерком чор­

нилом (пастою) чорного, фіолетового або синього кольору на

одному боці аркуша білого (незабарвленого в масі) паперу. До них

належать:

• рукописні на мовах, в яких використовуються алфавіти особли­

вих графічних форм (наприклад, арабських, китайських та ін.);

• рукописні словникові на картках;

• картки для каталогів і бібліотек;

• покажчики на картках;

• оперативні матеріали для газет і журналів;

• складні табличні матеріали.

Рукописні словникові оригінали та покажчики можуть бути

подані на картках із цупкого паперу. Як оригінали рукописні

картки для каталогів і бібліотек подаються на цупкому папері

розміром 125x75 см.

Для виготовлення кодованого оригіналу у видавництві

використовують вичитаний, відредагований і розмічений авторсь­

кий оригінал. Редагування кодованого оригіналу здійснюють на

одному комп'ютері з програмним забезпеченням і гарнітурами

шрифтів, які відповідають тим, що є у видавництві. Всі вказівки з

оформлення для виготовлення кодованого оригіналу редактор

робить олівцем або чорнилами синього кольору:

• зазначає формат набору, розмір абзацного відступу, вирівню­

вання рядків, інтерліньяж;

• вказує гарнітуру, кегель і накреслення вічка шрифту;

60 ТЕМА 2. АВТОРСЬКІ ТА ВИДАВНИЧІ ОРИГІНАЛИ

• текстові елементи, які мають бути виділеними, підкреслює, а на

полях дає вказівки щодо характеру виділення, у тому числі і

виділення кольором;

• всі відмінні за алфавітом літери вказує на полях;

• особливо помічає елементи тексту, які повинні зайняти точну

кількість рядків, а також їх розподіл на рядки;

• позначає підпорядкованість заголовків та їх нумерацію;

• на ліве поле виносить номери ілюстрацій та таблиць навпроти

місць, де бажано їх розмістити. За відсутності в оригіналі поси­

лань, на поля виносять службові номера зображень і таблиць;

• у змісті проставляє номера сторінок;

• розміщує внутріпшьотекстові посилання на відповідні сторінки

оригіналу;

• вставляє текстівки та формули.

На першій сторінці оригіналу має бути текст обкладинки

(палітурки), на другій сторінці — текст титульного аркуша або

авантитулу. Якщо у виданні передбачений розгорнений титул,

зміст авантитулу, контртитулу й основного титулу друкують на

окремих сторінках.

2.2. Оригінали ілюстрацій

Оригінали ілюстрацій — це графічні або фотографічні зо­

браження, призначені для поліграфічного відтворення. Технічний

редактор, відповідно до призначення видання, відбирає з авторсь­

ких ілюстраційних оригіналів такі, що збагачують зміст твору,

допомагають читачеві краще, повніше і глибше сприйняти перебіг

подій. Вони можуть бути представлені у вигляді:

• фотографічного зображення — фотографії, півтонові ілюстра­

ції, вирізані з книг і журналів;

• мальованого зображення — півтонові рисунки (акварель, офорт,

живопис); креслення, ієрогліфи, фотокопії та ксерокопії, штри­

хові малюнки й ескізи, намальовані чи вирвані з інших видань;

• оптичного зображення, створеного, наприклад, у мікроскопі, на

матовому склі фотоапарата, на екрані при проектуванні

діа_проектором, кіноапаратом або іншою апаратурою;

• електронного зображення, тобто комп'ютерного файла;

• голографічного зображення — всі види голограм на плівці або

фользі;

ВИМОГИ ДО АВТОРСЬКОГО ОРИГІНАЛУ 61

• зображення, створеного лазерними променями;

• друкованого зображення — друкарські відбитки, роздрук

комп'ютерного файла, текст, надрукований на друкарській

машинці — рукописні, машинописні та друковані тексти або їх

репродукції, а також роздруківки, що підлягають факсиміль­

ному відтворенню;

• негативів чи діапозитивів (слайдів) штрихових і півтонових

зображень із доданням контрольних фотовідбитків з них.

Ілюстрування видання здійснюється, виходячи із загального

задуму, за ретельно продуманим планом, який допомагає поз­

бавитися випадкових зображень, що акцентують увагу на друго­

рядних деталях тексту, і ілюструє стрижневі моменти. У сукупності

зображення повинні складати струнку цілісну систему. Ілюстра-

ційні оригінали (авторські та видавничі) можуть бути штри ховими

або півтоновими. Бажано, щоб один твір супроводжували зобра­

ження лише одного виду.

Штриховий оригінал — ілюстраційний оригінал, зображення

якого утворюється з крапок, штрихів, ліній чи суцільних площин

різних розмірів, але однакової насиченості.

Півтоновий оригінал — ілюстраційний оригінал, зображення

якого утворюється з окремих ділянок різної насиченості (оптичної

густини), що поступово переходить від світлого до темного тону.

Кожне зображення має відповідати тексту, а текст — ілюстраціям.

Зображення мають бути чіткими, графічно виразними, наочними.

Штрихові зображення — креслення, схеми, графіки — повинні

бути зрозумілими читачам, яким видання призначене. Редактор

перевіряє точність і ємність експлікацій, їх відповідність текстівкам

і текстовій частині.

Оригінали ілюстрацій надходять до технічного редактора у

вигляді зображень на непрозорому (креслярському папері, кальці,

фотопапері, голограми на фользі) або прозорому (у вигляді

слайдів, плівкових голограм, негативів і кольороподілених діа­

позитивів) матеріалі із додаванням контрольних фотовідбитків,

комп'ютерних файлів, або ж на твердій підкладці, наприклад,

відбиток на жерсті, ікони, малюнки на камені. Оригінали повинні

бути чистими, без згинів, фальців, складок і тріщин, подряпин і

інших ушкоджень, зображення — без сторонніх написів і позначок

ні на лицьовому, ні на зворотному боці, які б спотворювали зобра­

ження чи перешкоджали його сприйняттю. Надписи із зворотного

62 ТЕМА 2. АВТОРСЬКІ ТА ВИДАВНИЧІ ОРИГІНАЛИ

боку роблять акуратно і чітко так, щоб вони не були помітні з

лицьового боку. Допускаються на підкладці прозорих оригіналів

подряпини, які не впливають на якість зображення під час відтворення.

Із впровадженням у поліграфію комп'ютерних видавничих

систем особливо широкого застосування отримали електронні

зображення, створені в комп'ютерних програмах, цифровими

фотокамерами, а також зображення, скопійовані з Інтернету у

вигляді растрового одночи багатоколірного зображення, які

можна:

• редагувати, змінювати чіткість, яскравість, контрастність,

кольорове відтвореніїя, зняти ефект «червоного ока»;

• обрізати до потрібного формату;

• укрупнювати, деталізувати;

• надати різних ефектів: рельєфність, зсув, імітація художніх

стилів та багато інших;

• доповнити текстівками та експлікаціями;

• включити у повноекранні слайд-шоу.

Зображення не можуть бути розміщені всередині авторсь­

кого текстового оригіналу, вони подаються окремо. На лівому полі

у кружечку розміщають лише їх порядкові номери у послідовності,

що відповідає згадуванню у тексті, номери мають відповідати

текстівкам. Якщо видання складається зі статей або розділів із

власного нумерацією ілюстрацій, оригінали до кожної статті або

розділу вкладають в окремі конверти або папки з вказівкою, до

яких статей або розділів вони належать.

Оригінали за розміром і масштабом відтворення повинні

бути пристосовані до технічних можливостей засобів репродукції,

а масштаб відтворення однотипних оригіналів одного видання

бажано, щоб був однаковим. Розміри авторських оригіналів

ілюстрацій частіше випадкові, і завдання художнього редактора —

установити для кожної ілюстрації оптимальні розміри. На вибір

масштабу репродукції майбутнього оригіналу ілюстрації впливає

формат видання, формат набору, характер ілюстрації.

Якщо штрихові зображення вилучені з інших джерел (робочі

креслення, схеми, графіки, вирізки штрихових зображень з інших

друкованих видань та ін.), на них позначають елементи, лінії,

позначки, написи, які слід видалити, або, навпаки, ввести додат­

ково при виготовленні видавничих оригіналів. При запозиченні

ілюстрацій з різних видань автор може подати, замість оригіналів

ВИМОГИ ДО АВТОРСЬКОГО ОРИГІНАЛУ 63

ілюстрацій, список цих видань (якщо вони випускались тим самим

видавництвом), оформлений у вигляді бібліографічного опису, або

примірники використовуваних видань (якщо вони випускались

іншими видавництвами) із зазначенням запозичених ілюстрацій та

сторінок, на яких вони надруковані.

На ілюстраціях з нечіткою орієнтацією або за необхідності їх

розташувати особливим способом, чітко позначають «верх» чи

«низ», «вертикаль» чи «горизонталь».

2.3. Підготування авторського оригіналу для перевидання

Перевидання або повторний випуск видання має кілька

підвидів:

• перевидання без змін — саме видання, що перевидається;

• доповнене видання (автором чи видавництвом додані нові

розділи, тексти або зображення, довідкові дані, коментарі);

• виправлене видання (усунені виявлені граматичні і фактоло­

гічні помилки, неточності);

• перероблене видання (значна частина тексту зазнала суттєвих

змін);

• розширене видання (виклад матеріалу став більш детальним,

тематично розширеним новими даними та прикладами).

Перевидання без змін виконується без повторного друкування —

шляхом репродукування друкарських відбитків або із застосуванням

негативів, монтажу попередніх видань, з готових матриць або

фотоформ. Тому таке перевидання готується у видавництві.

Для усунення окремих помилок у тексті автор подає перелік

потрібних виправлень без зміни загальної кількості рядків на сто­

рінці. Автором подаються два примірники видання, яке необхідно

перевидати, один з яких підписується на титульній сторінці, або

його оригінал-макет, або фотоформи. На підписаному автором

примірнику роблять зміни відповідно до списку помилок, які

можна виправити в матрицях або на фотоформах.

Для перевидання шляхом репродукування сторінок раніше

надрукованого твору автор подає у видавництво три примірники

попереднього видання, один з яких підписує на титульній сторінці.

У видавництві роблять посторінкове розклеювання видання, що

перевидається, з необхідними змінами у вихідних відомостях. До

64 ТЕМА 2. АВТОРСЬКІ ТА ВИДАВНИЧІ ОРИГІНАЛИ

текстової частини оригіналу попереднього видання існують певні

вимоги: він повинен бути чітко віддрукованим на папері кеглем не

нижче 10, а таблиці — 8. Відбитки сторінок матимуть чисте чітке

вічко літер, чисті проміжки і поля, рівномірну насиченість фарби по

всьому виданню. Правки, вставки, наклейки та вилучення в оригіналі

позначаються коректурними знаками відповідно до ГОСТ 7.62-90.

Обсяг доповненого перевидання збігається з попереднім

випуском або може бути збільшений за рахунок додаткових тексто­

вих чи зображальних елементів. Автор подає у видавництво чистий

примірник видання і авторські оригінали додаткових матеріалів.

Зміни у вигляді додаткового тексту (примітки, коментарі, після­

мови, додатковий текст) повинні бути розташовані після основного

тексту для уникнення складних виправлень у нумерації сторінок,

у внутрішніх текстових посиланнях і в додатках. У виданнях, в яких

це зробити неможливо, для нумерації додаткового тексту (наприк­

лад, вступу) використовують римські цифри.

При перевиданні зі змінами автор подає у видавництво один

чистий (без правки) примірник попереднього видання твору й

один примірник з внесеними правками. Доповнення, виправлення

подаються у надрукованому чи електронному вигляді з позна­

ченням місць, де були зроблені зміни чи яка частина розширюється

новою інформацією.

Оригінал перевидання повинен відповідати загальним

вимогам стандарту до авторських оригіналів. Всі виправлення за­

значаються на титульному аркуші. Технічний редактор перевіряє

відповідність виправлення всіх помилок згідно з переліком їх на

титулі. Ілюєтраційні оригінали й інші репродукційні елементи в

тексті закреслюють або вирізають, а для виготовлення репродук­

ційних форм подають оригінали.

Повідомлення про перевидання і відомості про видання, з

якого воно передруковано, наводять на звороті титульного аркуша.

Вихідні відомості перевидань маю ть містити нові дані.

3. ВИДАВНИЧІ ОРИГІНАЛИ

Видавничий оригінал подається у вигляді файлів, фотоформ

або репродукованих оригінал-макетів. Він містить всі елементи

майбутнього видання: текстову та ілюстраційну частину, зовнішнє

оформлення, вихідні відомості.

ВИДАВНИЧІ ОРИГІНАЛИ 65

3.1. Робота з текстовою частиною видавничого оригіналу

Після редагування у видавництві авторський текстовий

оригінал роздруковусться (повністю або частково) і заново перену­

меровується кольоровим олівцем. Потім цей оригінал розмічають

для верстання відповідно до плану оформлення видання. Всі по­

значки редактор робить на лівому полі сторінки оригіналу синіми

чорнилами коректурними знаками. При цьому зазначається:

• формат сторі 11 ки без полів;

• розмір середі їй ка (середників) гцд час складання в декілька шпальт;

• кількість рядків па сторінці (у шпальті);

• гарнітура, кегель, накреслення, оформлення колонтитулу,

розмір проміжку до тексту;

• гарнітура, кегель, накреслення колонцифри, місце її розта­

шування та відст ань до тексту;

• розмір спуску на початкових сторінках;

• розмір проміжків всередині тексту, між різними текстовими

блоками та (за і іеобхідності) всередині них.

За наявност і таблиць, вказується формат всіх граф, вид і

накреслення лінійок, місце поділу багатосторінкових таблиць.

Редактор особливу увагу звертає на літери, знаки і цифри

абеток, що збігаються за накресленням з аналогічними інших

абеток (у тому числі й ті, що рідко використовуються). Коли вини­

кають сумніви у накресленні, на лівому полі даються роз'яснення

щодо особливостей написання. У формулах літери грецької абетки

обводяться олівцем червоного кольору, готичної абетки — синього

кольору, а рукописні всіх абеток — простим олівцем. Літери прямо­

го накреслення знизу помічаються прямою дужкою, а курсивного

накреслення — хвилястою лінією. Якщо у формулах зустрічаються

великі літері української абетки та окремі літери інших абеток,

римські цифри І, II, III, IV, V, X, що збігаються за рисунком з літе­

рами української абетки (3,1,0,11, У, III, X) чи арабською цифрою

1, їх підкреслюють знизу двома рисками. Якщо літери і цифри

подібні за накресленням, тоді на полях додатково пояснюють

простим олівцем у дужках їх значення.

Технічний редактор перевіряє однаковість малюнка лапок по

всьому тексту. При першому застосуванні зазначає їх малюнок

(« » чи „ ") і на полі приводить зразок. Для того, щоб відрізнити

круглі дужки від квадратних, для крутих дужок знак закругляють, а

для квадратних — домальовують зверху та знизу горизонтальні рисочки.

6 6 ТЕМА 2. АВТОРСЬКІ ТА ВИДАВНИЧІ ОРИГІНАЛИ

До дефісу, надрукованого знаком «-» додається зверху риска.

На оригіналах словникових видань допускається використову­

вати довільні позначення, але за згодою поліграфічного підприємства.

За наявності складної рубрикації заголовків (більше двох) їх

підпорядкування позначають різними кольоровими олівцями,

вертикальними рисками поряд із заголовками на оригіналі та на

дублікатах заголовків.

Посилання в тексті на зображення робляться у прямокут­

нику на лівому полі синім олівцем: зазначають номери ілюстрацій

і вказівки щодо їх композиції. У складних випадках додають схеми

(ескізи) верстки ілюстрацій і текстівок. Слова «ілюстрація», «рису­

нок», «схема», «таблиця» записуються скорочено.

Наприклад,

ІЛ. 1 Рис. 5 Сх. 2 Та б л.9

За наявності паралельної нумерації рисунків до статей у

збірниках і журналах допускається наводити подвійну нумерацію.

Наскрізний номер наводиться поруч із основним (чи нижче) та

обводиться кільцем червоного кольору.

Наприклад,

Рис. 5

Якщо у тексті необхідні посилання на сторінки, номери яких

ще не відомі остаточно, їх позначають нулями у дужках.

3.2. Оцінка придатності ілюстраційних оригіналів

для відтворення поліграфічними засобами

Авторські оригінали ілюстрацій після затвердження як такі, що

входять у видання, підписуються і нумеруються відповідно до

послідовності їх розташування. На зворотному боці непрозорих

оригіналів у спеціальному штампі синім (чорним) олівцем вносять

такі дані:

ИИЛАІІМИЧІОИИПНАЛИ 0 7

І І І її ПІЦ ІІЧ О їів іШ Ц тб іІ.

' І Іп і«и іч ііЬііііін ч и п в п ічр (на іва замовлення).

' І іііііі'і пі,-ііш її/ (пі фих, тої і, слайд, кольороподілений діапозитив, файл).

I //имг/і і п т п і/п іц и . Якщо в кожній статті (розділі, главі) своя

м\ мі-|і.иіг.і зображень або кількість оригіналів перевищує кіль-

......... номерів, усім ілюстраціям дають допоміжну — наскрізну

нумерацію (тільки цифрами). Крім того, накожному оригіналі

1111111 у 11, м ату відповідного розділу (етапі). Наскрізну нумера­

ции повторюють біля посилань на малюнки на полях текстової

чаї іиии, а також поряд із текстівками. На кожному малюнку до

і лП 11 и ці. указують сторінку тексту і номер таблиці, до якої нале-

жи гь малюнок. Якщо до таблиці додається декілька ілюстрацій,

кожній і и іих дають додаткові номери або літери, що прив'язу-

ю 11, зображення до визначеного місця в таблиці. Номер або

чі іеру понторюють кольоровим олівцем у відповідному місці

і а і иіиці в основному тексті і дублікатах. За відсутності в тексті

і іоі н іань на зображення оригіналам ілюстрацій дають службо­

ву нумерацію, що повторюють також біля текстівок і на полях

п г і гової частини оригіналу.

• 11.1 чіа і і пост рації.

і • І їй іа і ура растра (у високому друці) або спосіб друку (при офсеті

і а і щГнжому друці).

'міна маї штабу ілюстрації при репродукуванні.

II Пі мі Vу. іожнього і головного редакторів видання.

Д'ІЯ оформлення звороту оригіналів і контрольних фото­

ні і (1111 к і 11 в и готовляють гумовий штамп з рядками для заповнення

іи і рукн, наприклад:

«Основи»

Лшор Далі______________________

11.1 піп видання_____ Альбом___________

И н д о р и гін а л у ____ с ла й д _____________________

Корекіуру робити____ по слайду_____

14" Ілюстрації._____ 13___________________

Нічна ілюстрації___Гала______________

Спосіб друку_____ офсет______________

віза худ. редактора_____________________

Шза гол. редактора____________________

11 розорі оригінали вкладаються у кої .‘рти, на яких зазна-

•н ні и сім і дані, що й для непрозорих оригіналів. За наявності

• • • м 11 м. іьііого відбитку, ці дані зазначаються на ньому.

70 ТЕМА 2. АВТОРСЬКІ ТА ВИДАВНИЧІ ОРИГІНАЛИ

Штрихові оригінали виконують з невеликим збільшенням,

але при значному зменшенні оригіналу можливе зникнення дріб­

них деталей зображення, тому їх варто перебільшити. Якщо з цього

зображення роблять негатив — після зменшення ширина лінії на

ньому буде не менше 0,15 мм, а ширина проміжку між ними — не

менше 0,1 мм.

Для багатоколірних штрихових оригіналів створюють для

кожного кольору кольороподілені кальки, на полях яких ставлять

розмірні мітки, що забезпечують сполучення контурів при друці.

Крім того, додається кольоровий ескіз оригіналу.

Штрихові прозорі одноколірні оригінали можуть бути у

вигляді діапозитивів чи негативів, а багатоколірні — тільки у вигляді

діапозитивів. Як штрихові оригінали, використовують також скляні

і плівкові негативи і діапозитиви, штрихові друкарські відбитки,

зображення, мальовані на прозорому папері без жовтуватого

відтінку або на прозорій плівці. Оптична щільність основи не

повинна перевищувати 0,20 Б (прозорість 56 %), а штрихові еле­

менти — рівномірну насиченість.

3.2.2. Особливості роботи з півтоновими оригіналами

Півтонові оригінали бувають одноколірні або багатоколірні,

виконані на прозорому або непрозорому матеріалі.

Півтонові непрозорі оригінали можуть бути рисовані, друко­

вані, у вигляді фотовідбитків:

• фотографії;

• репродукції творів живопису, графіки;

• мікро- і макрофотографії;

• зображення, виконані олівцем, вугіллям, тушшю з розмиттям

тощо.

Одноколірні півтонові оригінали оцінюються за такими

критеріями:

1. Чорно-білі відбитки подаються на білому глянсовому папері (не

тонованому, не матовому, не рельєфному) з рівномірним глянсом.

2. Півтонові оригінали одноколірних ілюстрацій не можуть мати

будь-яких відтінків додаткових кольорів.

3. Зображення має бути із чітким передаванням дрібних деталей

на середніх ділянках зображення, їх відокремленням із суміж­

ними деталями іншої яскравості. Нерізкість в деяких випадках

робиться спеціально.

ВИДАВНИЧІ ОРИГІНАЛИ 71

4. Зорово не може виявлятися зернистість, особливо в масштабі

відтворення.

5. Відбитки мають бути без згинів, ушкоджень від скріпок або

кі юпок, проколів, різних дефектів, які неможливо відретушувати.

При роботі з чорно-білими фотографіями, зображення

і іеред друком перетворюють у півтони. Точки півтону дають змогу

у процесі додрукарської підготовки використовувати чорнила

і V і,і юго кольору, щоб відобразити діапазон тонів та відтінків сірого.

Якщо півтон подається як позитив (попередній растровий друк),

піп розташовується у макеті і потім фотографується. Якщо півто-

і юно зображення є негативом, воно монтажується на чистій ділянці

або у вікні фотоплівки з текстом.

Півтонові непрозорі багатоколірні оригінали повинні мати

чітко зображення у всіх деталях, якщо нерізкість не потрібна

і ііоціамі.по. Технічний редактор перевіряє:

• можнипііті. трати сюжетно важливих деталей на світлих і

юмппч ділянках зображення;

• іґіаиаіи онаністі, кольорового зображення по відтворенню

іи п 11м и.і пі Vкош.оріи, відсутність кольорової вуалі;

• рівномірніш і о.....ні....... ній поиерхні у глянсових відбитках;

• ні м | і ■н і ■11 •її 111 > іціиаіоііой по мопшо 1,5, оптична щіль­

нії 11, пум її но ПІ'ііап 0,5;

• и.шині' и мамів, прокопів, подряпин та інших механічних

і.......... ми 111. . і і а к о ж 1111 я м, за ги 11 і в, рельєфу на лицьовій сторо-

н! ні і панік ін па широті;

• ти,гімн, п, і структуру поверхні ретушованих ділянок оригі-

п.І іу, які по повинні виділятися при відтворенні.

І’н »фарбовані чорно-білі фотографії як оригінали не

п|ніп\ і німі І вири, виконані гуашшю, повинні мати поля, вкриті

і \ пі н ним шаром фарби, яка забезпечує рівномірне розсіювання

. ніша, При оцінюванні мальованих оригіналів варто дотриму-

па і їв я іакпх правил:

• папір мас бу ти із гладкою поверхнею із оптичною густиною не

вішане 0,20 Б без дефектів;

• 1111 іуоресцєнтні фарби застосовувати не бажано — їх неможливо

якісно відтворити з використанням чотириколірного друку,

рекомендується враховувати кольори триадного друку;

• чисті зелені, пурпурні та рожево-лілові фарби можуть бути

правильно відтворені тільки шляхом поділу кольору на більшу

72 ТЕМА 2. АВТОРСЬКІ ТА ВИДАВНИЧІ ОРИГІНАЛИ

кількість складових, ніж традиційний набір із чотирьох

кольорів;

• для чорних штрихових контурів, якими обмежені кольорові

ділянки, виготовляють окремий оригінал.

Складені фотооригінали (фотомонтажі) розглядаються як

єдиний оригінал, тому кожне зображення, що входить у фото­

монтаж, повинне мати однакову щільність як у найтемнішій, так і

у найсвітлішій ділянці, бути видруковано на папері однієї тональ­

ності, структури поверхні і ваги (не вище 120 р/м2).

Панорамні фотооригінали (об'єкт сфотографований на

кількох кадрах, що підлягають монтажу в єдиний оригінал) зніма­

ються з однієї точки.

Фотографії творів мистецтва, презентацій, виставок,

рекламні фото супроводжуються кольоровою шкалою, відбитою

тріадними фарбами.

Півтонові оригінали, що мають складні градації різних

яскравостей, можуть змінити свою художню характеристику завдя­

ки збільшенню або зменшенню зображення. Наприклад, збільшені

окремі дрібні колірні плями на кольоровому оригіналі втрачають

свої обриси, а надто укрупнені фрагмента зображення створюють

неприродне дисгармонійне враження. При значному зменшенні

оригіналу виникає зворотна дія: великий елемент зображення

отримує узагальнений колір, що майже не нагадує колишній,

натуральний, а дрібні деталі зовсім зникають.

Півтонові прозорі одноколірні оригінали можуть бути у вигляді

діапозитивів або негативів. їх формат становить не менше 40><60

мм, за згодою з друкарнею можливі мінімальні розміри — 24x36 мм.

Інтервал щільностей для негативів — 1,25+0,25, для діапозитивів —

1,45±0,25. Збільшувати такі оригінали можна максимум у 4 рази.

Оригінали з негативів, позитивів, прозорих плівок перетворюють у

цифрову форму слайд-сканером, планшетним сканером з додат­

ковим модулем для слайдів, фотовивідним пристроєм (фіксована

роздільна здатність).

Прозорі багатоколірні оригінали можуть бути лише у вигляді

кольорових діапозитивів (слайдів). Діапозитив значно відрізняється

від надрукованого зображення. Зображення на фотоплівці мають

яскравість і блиск, які не відтворюються при друкуванні. Вимоги

до таких оригіналів:

• Формат — не менше 40х60 мм: для творів мистецтва розміри

збільшують — не менше 90х120 мм; для репортажних, хроні —

ВИДАВНИЧІ ОРИГІНАЛИ 73

кально-документальних діапозитивів, рухомих об'єктів допус­

тиме зменшення — 24x36 мм. Потрібно враховувати, що

діапозитив істотно збільшують при друкуванні.

• Чіткість відтворення — у всіх деталях, якщо нерізкість не потріб­

на спеціально.

• Зерно при значному збільшенні на зображеннях, створених на

високочуттсвій фотоплівці формату 35 мм.

• Кольоровідтворення. Кольорове зображення повинне бути

збалансованим по відтворенню нейтральних кольорів. Допус­

тиме відхилення кольоровідтворення повинно відповідати

корекційному світлофільтру з оптичною густиною не більше

0,2 І). Елемен ти надрукованого зображення видимі при відобра-

жепні сві тла, тому мають меншу інтенсивність кольорів, порів­

няно з діапозитивом.

• Кольорова вуаль — інтервал оптичних густин на зображенні

оригіналу обмежується 1,6-2,75 Б. На специфічних оригіналах

(иаприкчад, знімок в тумані) допускається зменшення показника.

• І і <иотиція збільшена експозиція робить оригінал вигорілим

і ннімріничіим, недостатня — вовкуватим і затіненим, із погано

номі і ними деталями.

• І )іппчн,і щііьпііть тональна характеристика фотогра­

фічною юПріьічч іия, що та чоі арифмічпою шкалою змінюється

міч ПО ч іч м.пм имачьиої яскравості світла (при минаючому або

мі чаїному «мі і ті) до 3,1 майже повна непрозорість (відсутність

мпі і. ночі по або підбитого світла). Ідеальний діапазон щільності — від

0, V. Гідчя найсвітлішої ділянки, до 3,1 Б - для найтемнішої.

• І (ефекти (і іезпачні подряпини на плівці) допустимі для форма­

ту не менше 90x100 мм і масштабу відтворення не більше 200 %.

До кольорових і кольороподілених діапозитивів і негативів

і о чають контрольні позитивні фотовідбитки, зворот яких оформ-

і і юті. так само, як і інших оригіналів, але вписують: «слайд (діапо-

литив) додається» і вказівки для кольороподілених діапозитивів,

І яких здійснюють кольорову коректуру.

Півтонові оригінали у друкарню супроводжує технічний

і іас і юрт, в якому реєструються всі особливості оригіналу (відхилення від

іагальноприйнятих кольорів, загальний кольоровий тон, ретуш,

фільтри тощо). Крім обов'язкових даних, у розділ «анотація» вно-

і я ть всі зміни у зображенні оригіналу в процесі його відтворення.

11,о оригіналів творів мистецтва додають спеціальний тест-об'єкт

ііідно з нормативом. У разі застосування корекційного світло­

74 ТЕМА 2. АВТОРСЬКІ ТА ВИДАВНИЧІ ОРИГІНАЛИ

фільтра в процесі фотографування таких об'єктів видавець чи

замовник роблять відповідні позначки в анотації до технічного

паспорту оригіналу.

Доповнення, які повинні бути внесені в оригінал під час його

відтворення (текст, растровий фон), розміщуються на кальці, яка

має мітки суміщення з оригіналом. Доповнення, що містять текст,

виконуються на окремому аркуші з відповідною розміткою, чи у

вигляді окремого оригіналу.

Текст до багатоколірного оригіналу, набраний дрібним

кеглем, виконують на окремій кальці. Якщо текст розташовується

на темних ділянках зображення, роблять вирізи на папері або

«вікна» для подальшого друкування їх фоновими фарбами.

Виворітний текст з шириною штриха менше 0,5 мм не допускаєть­

ся. Позначки, терміни, розміри на ілюстраціях мають відповідати

згадуванню їх у тексті та текстівкам.

3.3. Створення і редагування оригіналів зовнішнього

оформлення

До оригіналів зовнішнього оформлення застосовують такі

самі вимоги, як і до ілюстраційних оригіналів, відповідно до того,

штрихові чи півтонові вони. Особливу увагу приділяють кольоро­

вому відтворенню. Кольорів, які важко відтворюються, — зелений,

пурпурний і рожево-ліловий — бажано уникати, особливо якщо

кольорове відтворення відіграє важливу роль.

Художник або художній редактор виконує ескіз елементів

зовнішнього оформлення (обкладинки, палітурки, форзаців,

корінця, суперобкладинки), або схему зовнішнього оформлення,

або кінцеві оригінали, якщо поєднують кольорову гаму, шрифтове

оформлення и композицію розвороту. Якщо формат видання

остаточно не визначений, слід врахувати можливість зміни

розмірів через пропорційні відношення між всіма елементами.

Також враховується можлива втрата яскравості при друкуванні.

Для видань у паперових обкладинках окремо виготовляють орна­

ментальний або текстовий оригінал корінця.

Для одноколірного штрихового зображення за ескізом

виготовляють один оригінал, для багатоколірного — на кожну

фарбу окремий оригінал з мітками суміщення.

ВИДАВНИЧІ ОРИГІНАЛИ 75

Півтонове одно- та багатоколірне зображення відтворюється

з одного оригіналу. Будь-які тиснення, рельєфні ефекти ретельно

опрацьовуються.

Комбіноване репродукційне одноколірне зображення від­

творюють за одним оригіналом, якщо штрихове зображення

перетинається з півтоновим. Для багатоколірних комбінованих

зображень виготовляють такі оригінали:

• на кожну фарбу штрихового зображення;

• на кожну фарбу півтонового зображення;

• сумісно на штрихове і півтонове зображення, якщо вони сти­

каються і відтворюються в одному кольорі.

Оригінали зовнішньогоа звороті оригіналів зовнішнього

оформлення вказують їх характеристики «Суперобкладинка»,

«Обкладинка (п а літур ка ) №...».

Готові оригінали елементів зовнішнього оформлення дода­

ють до текстових та ілюстраційних оригіналів.

3.4. Вимоги до оригіналів для перевидання

Видавничим оригіналом для перевидання може бути:

• само видання, що перевидасться;

• чорно-біла фотокопія видання;

• однобічні текстові відбитки на папері з друкарських форм

попереднього видання та фотоформи ілюстрацій (негативи,

діапозитиви, монтажі) попереднього видання;

• відбитки попереднього видання з друкувальних пристроїв;

• оригінал-макет попереднього видання;

• робочі фотоформи попереднього видання.

За відсутності оригіналів чи ретушованих фотоформ

іиюстрацій попереднього видання за згодою поліграфічного

і іідприємства при перевиданні оригіналом півтонової ілюстрації

може бути використана якісна півтонова ілюстрація попереднього

видання. Відбитки цифр і знаків повинні мати рівномірну насиче-

пість, візуально різкі краї та виконуватись на папері з оптичною

густиною не більш як 0,15. Оптична густина знаків і цифр має бути

не менш як 1,5.

Якщо видання складається з роздруківок, виготовляють,

оригінал-макет для репродукування.

76 ТЕМА 2. АВТОРСЬКІ ТА ВИДАВНИЧІ ОРИГІНАЛИ

При зменшенні формату з 60x90/16 до 84x108/32, формат

набору при масштабі відтворення 88,5 % по ширині зменшиться з 6

1/2 кв. до 5 3/4 кв., а висота буде дорівнює 9 кв. 4 п. (а не 9 1/2 кв.)

Тому розміри полів по висоті збільшаться на 8 мм). Якщо зменшити

формат набору по висоті з 10 1/4 кв. до 9 1/2, тоді ширина буде

дорівнювати 6 кв. 2 п. (замість 5 3/4 кв.) (масштаб відтворення

92,7 %), а поля по ширині зменшаться на 6 —7 мм. При цьому кегль

шрифту зменшиться з 10 п. до 9 п., з 8 п. — до 7 п. При форматі

70x108/16 рекомендується масштаб 80 % (4/5), при якому кегль

10 п. знизиться до 8 п„ а 8 — до 6,4 п. При зменшенні із макси­

мальною економією паперу в 40 % формату 70x108/16 до 84x108/32,

рекомендується призначити масштаб відтворення 75 % (3/4), при

якому поля зменшаться по ширині на 4 мм, по висоті на 1 мм, а 10 кегль

знизиться до 7,5 п., 8 — до 6 п. (с розміром вічка малої літери 1,13 мм).

У перевиданні без змін на оригіналі замінюють усі вихідні

відомості.

3.5. Оригінал-макет

У результаті процесу автоматизованого підготування

видавничих оригіналів утворюється репродукований оригінал-макет

(РОМ) — оригінал, підготовлений для виготовлення фотоформи

чи друкарської форми фотомеханічним способом або скануванням

як зображення. Він містить зображення, текст, нумерацію сторінок,

примітки і допоміжні елементи, тобто повністю відображає відбиток.

РОМ широко застосовується для друку оперативних мало­

тиражних однофарбних видань (авторефератів, матеріалів конфе­

ренцій, листівок). РОМ готується у видавництві, у друкарню надходять

зверстані сторінки чи монтажні аркуші (спускні макети) на папері

чи плівці.

Метод РОМ потребує застосування у видавництві комп'ютер­

ної техніки, що дає можливість складати оригінал будь-якими

шрифтами, усіма кеглями і накресленнями, з довільним формату­

ванням рядків. Схема його виготовлення така:

1. Набір тексту оригіналу.

2. Виведення оригіналу на лазерному принтері — коректура і вичи­

тування.

3. Редагування оригіналу.

ВИДАВНИЧІ ОРИГІНАЛИ 77

4. Виведення на лазерному принтері — розмітка оригіналу до набо­

ру і верстання.

5. Верстання сторінок.

6. Виведення сторінок на принтері — коректура і правка верстання

технічним редактором.

7. Редагування сторінок.

8. Виведення сторінок на папір (плівку).

9. Підписання до друку.

Для виготовлення оригінал-макету використовується вичи­

таний, відредагований і розмічений оригінал. Допускаються ви­

правлення окремих слів, рядків, абзаців, виконані на тому самому

матеріалі, що й оригінал-макет, і акуратно наклеєні у потрібне

місце. Дрібні виправлення, наприклад, розділових знаків, роблять

чорною пастою. Видалення окремих знаків здійснюють корек­

тором. На оригінал-макеті не допускається наявність:

• розривів, ореолів, слідів тонера на пустих ділянках зображення;

• знаків, відтворених пошкодженими шрифтоносіями, чи інших

гарнітур, кеглів і накреслень;

• дефектів (здвоєних знаків, відсутніх чи завеликих проміжків між

літерами в словах, слідів виправлень підчисткою, осипання

порошку, нерівномірної оптичної густини шрифту на сторінці

видання без полів);

• більше однієї наклейки у рядку: наклейки однієї літери чи

групи літер у слові; більше двох наклеєних рядків на сторінці,

відокремлених рядком, що не виправляється;

• плям або зморшок.

Контрольні фотовідбитки, отримані із штрихових, півто-

пових одноколірних та багатоколірних оригіналів за масштабу

підтворення 1:1 і растру з лініатурою більше 40 см вклеюють в

оригінал-макет. Допускається залишати місце для штрихових

оригіналів у разі зменшення масштабу їх відтворення. При репро­

дукуванні кольорових оригіналів ретуш і кольорокорекція мають

особливе значення. Це пов'язане з тим, що і кольори оригіналу, і

друкарські фарби, і самі процеси перетворення і синтезу зобра-

/м*і 11 ія Далекі від ідеальних фізичних явищ і вимагають ретуші:

і іі'ктронним способом — у комп'ютерних видавничих системах,

.іПо фотомеханічним — за допомогою масок, або хімічним чи

механічним вручну.

Оригінал-макет роздруковується на папері з білизною не

м і' 1111 іо 83 % чи на спеціальній плівці з одного боку на фотонабірних

78 ТЕМА 2. АВТОРСЬКІ ТА ВИДАВНИЧІ ОРИГІНАЛИ

пристроях або лазерному принтері PostScript. У системах прямого

виводу або з виводом на форму не застосовуються проміжні носії

на фотоматеріалі, оригінал-макет не роздруко- вується, а файл

PostScript, або аналогічний файл опису сторінок, використовується

для керування лазером, який випромінює світло або теплочутгєвий

формний матеріал на фотопапір або плівку. Такі системи

застосовуються для чорно-білого друку.

Існує кілька технологій створення оригінал-макету. Найдав­

ніша — із застосуванням репродукційного фотоапарату, який

займав цілу кімнату. На столі технічного редактора розташуються

одночасно набірний, верстальний, репродукційний центри. У

фотоформі за допомогою червоного вікна для плівок, що на

негативі має вигляд чистої ділянки, утворюється півтонове

зображення. Дві ділянки плівки (один — із зображенням шрифту,

інший — растровою фотографією) з'єднуються у процесі монтажу

плівок або зачистки. Фотографія знімається окремо, через те, що

застосування растрового екрану, необхідного для формування

растрових точок може зіпсувати елементи шрифту та ліній на

фотоформі.

НВС застосовуються для друкування газет та журналів, коли

кожна сторінка містить різноманітні тексти, інтегровану графіку,

штрихові та півтонові ілюстрації. Сторінки оригінал-макету,

створеного у НВС, розташовуються на моніторі таким чином, щоб

можна було ними маніпулювати за принципом «What you see is

what you get». При застосуванні попереднього растрового друку,

коли півтонове зображення подається у вигляді позитива (спочатку

розташовується у макеті, а потім фотографується), у цифровий

макет вставляється прямокутник. Зібрані сторінки друкуються або

на лазерному принтері на звичайному папері, або на фотонабірній

машині із застосуванням фотопаперу. Потім роздруковані відбит­

ки накладаються таким чином, щоб вони збіглися із ділянкою

вікна, і закріпляються на потрібній сторінці клейким воском. Якщо

застосовуються півтонові оригінали на прозорій основі (негатив),

тоді видавець у цифровий макет вставляє чорний прямокутник, і

результат друкується або на лазерному принтері, а потім фотогра­

фується для отримання негатива, або виводиться безпосередньо на

фотонабірній машині для отримання негативу плівки. Потім чорні

ділянки макета перетворюються у пусті ділянки на фотоплівці,

куди вставляються негативи. Однак головною особливістю вико-

ВИДАВНИЧІ ОРИГІНАЛИ 79

ристания НВС є можливість інтеграції редакції і верстки. Це дає

можливість оперативно верстати видання і вирішувати питання

зайвого чи відсутнього тексту «журналістськими» методами, без

ущільнення чи розтягуваня тексту. Також підвищується рівень

контролю за створенням видання, з'являється можливість відслід­

ковувати процес підготовки видання в реальному часі і передавати

мережею готові сторінки.

Для створення спускних макетів на аркуші паперу, що за

форматом відповідає аркушам, на яких друкується видання,

окреслюють на лицьовому та зворотному боках межі аркуша, за

винятком країв, що обрізаються за технологічною необхідністю. З

обох боків на цих аркушах відповідно до розміру спуска креслять

межі сторінки видання. У межах кожного аркуша на кожній сторін­

ці на рівні зовнішнього поля знизу простим олівцем проставляють

її номер.

Для вірного розставляння колонцифр роблять невеликий

макет аркуша, який фальцюють відповідно до частки аркуша і

нумерують його сторінки: на непарних сторінках — у нижньому

правому куті, на парних — нижньому лівому. Після цього аркуші

розгортають та послідовно переносять з них на монтажні аркуші

номера сторінок.

&

І'к

11"

1." 1

Ші 1 1'

ми ,

ІНШІ .

ь

|х

і!1"

.ми

-Ній ■

III! Е

IIІШІ .

НІ ІШІ ■Ш п = МІНіИЖ и

1Ш - іа --Ін і

Рис. 2.1. Спускний макет аркуша, сфальцьованого на 16 сторінок

Потім, орієнтуючись по виклеєному макету та верстці, виклею­

ють на кожній сторінці спускних аркушів відповідні сторінки з

текстом та ілюстраціями з встановленою розкладкою у корінці та

голівці, після цього на кожній сторінці вказують проміжки та відстань

між елементами у міліметрах. Розклеєний спускний макет із

додаванням відбитків тексту і зображень (за необхідності) і вказівками

до друку, видавничою специфікацією направляють у друкарню.

80 ТЕМА 2. АВТОРСЬКІ ТА ВИДАВНИЧІ ОРИГІНАЛИ

Якщо матеріал є спускним макетом або змонтованим РОМ,

технічний редактор перевіряє оптичну щільність всіх сторінок і

фрагментів, вірність їх розташування, наявність зайвих контурних

ліній, сліди ластику, незнищені помітки олівцем, які можуть бути

помітними при друкуванні, а також міцність приклеєних фраг­

ментів. Якщо підготовлений матеріал є репринтом раніш виданого

видання, перевіряється насиченість фарби та її однорідність по

всьому виданню.

Коректурою у видавничій практиці прийнято називати

виправлення помилок і технічних недоліків у матеріалі, підготов­

леному для тиражування. Робота редактора над коректурою —

один з видів контролю за процесом підготовки видання. Коректура

як процес — читання коректурних відбитків і внесення до них

виправлень. Коректурний відбиток — відбиток набору, виготовле­

ний на різних стадіях виробничого процесу. Залежно від стадії

процесу розрізняють такі види коректурних відбитків: гранки,

зверстані аркуші, аркуші для звірювання.

Читання коректурних аркушів редактором складається з

таких пунктів:

1) повторний аналіз літературного матеріалу, оцінка результатів

на конкретному етапі;

2) усунення помилок, не помічених в авторському оригіналі;

3) перевірка фрагментів, що вимагають підвищеної уваги;

4) виявлення випадків невиконання редакційно-технічних указівок

редакції;

5) усунення технічних дефектів набору і верстки;

6) контроль роботи коректора, зняття поставлених коректором питань.

Виправлення в коректурних аркушах бувають двох видів:

1) когг'юнктурного характеру, коли вносять виправлення в зміст твору

відповідно до реального часу, стану наукової чи технічної думки,

історичного періоду (наприклад, були отримані нові результати в

наукових експериментах, у теоретичних дослідженнях, з'явитися

нові технічні засоби в галузі, змінилися деякі назви);

2) виробничого характеру, коли виправляють помилки, що з'яви­

лися на різних стадіях виробничого процесу (наприклад, при

наборі пропущені слова).

Виправлення в коректурі виконуються коректурними зна­

ками [7] відповідно до прийнятої методики і техніки, що залежать

від виду видавничого оригіналу, способу друку і технічних засобів.

ВИДАВНИЧІ ОРИГІНАЛИ 81

Остаточно оригінал-макет перевіряють з таких позицій:

1. Комплектність оригіналу відповідно до даних специфікації та

супровідного листа.

2. Чітка послідовність сторінок, особливо, коли вони відсутні у

колонтитулах.

3. Формат оригіналу, розміри полів, формат набору, формат

шпальт, розміри розкладу, середника, додаткових елементів

оригіналу.

4. Межа задрукованої ділянки на спускних сторінках та сторінках,

відмінних від традиційних, розмір спуску.

5. Висота звичайних сторінок та перших сторінок розділів.

6. Кегель і гарнітура шрифту, формат таблиць і граф у них,

точність взаєморозташування окремих елементів, якість тексту

на оригіналі (дублікаті).

7. Якість поверхні ілюстраційного оригіналу, ретуші; наявність

усіх елементів зображення; відсутність дефектів; рівномірність

глянсу і штрихових елементів; ширина штрихів, відстань між

ними, рівномірність насиченості; зернистість оригіналу; наяв­

ність деталей зображення на світлих, середніх і темних ділянках

півтонового оригіналу.

8. Відповідність кольоровості зображення на сюжетно важливих

ділянках ілюстраційних оригіналів, призначених для монтажу-

вання.

9. Порядок розташування вступної та заключної частин, основ­

ного тексту.

10. Чітке визначення місця титульної сторінки, початкових сторі­

нок розділів.

11. Наявність окремих аркушів або зошитів ілюстрацій, їх місце та

номери сторінок.

12. Зміст перемінних колонтитулів.

3.6. Підготування видавничого оригіналу

до передавання в друкарню

Підписаний до друку головним редактором, художнім та

технічним редакторами, повністю укомплектований, з вихідними

відомостями, оформленими згідно з стандартом, видавничий ори­

гінал, разом із видавничою специфікацією, супровідним листом та

82 ТЕМА 2. АВТОРСЬКІ ТА ВИДАВНИЧІ ОРИГІНАЛИ

попереднім графіком замовлень (за необхідності) відправляється у

друкарню. Зображальні півтонові оригінали супроводжуються

технічним паспортом оригіналу. Супровідний лист містить деталь­

ний перелік усіх складових частин оригіналу чи частин, що пере­

даватимуться пізніше, або замовлені для відтворення на іншому

поліграфічному підприємстві, підписується завідувачем вироб­

ничого відділу.

Друкарня протягом п'яти робочих днів від дня надходження

оригіналу перевіряє його комплектність і відповідність вимогам

стандарту, супровідної документації. За невідповідності оригіналу

вимогам стандарту поліграфічне підприємство повертає оригінал

видавцю (замовнику) на доопрацювання із супровідним листом з

наведеними в ньому порушеннями.

3.6.1. Загальні вимоги до макетування і верстки

В опрацюванні кожного виду видавничого оригіналу є свої

особливості, але всі оригінали перед здаванням у друкарню повин­

ні бути технічно оформлені і розмічені. Розмітка полягає в даванні

вказівок з верстки. Отже, технічний редактор передає верстальнику

повністю виправлений оригінал з вказівками до верстки. Розмітку

елементів різних видів тексту технічний редактор здійснює на

лівому полі сторінки, зазначаючи такі відомості:

• якого тексту чи яких сторінок стосується ця вказівка;

• гарнітуру, кегль і накреслення шрифту;

• формат набору;

• розмір абзацного відступу і характер вирівнювання рядків;

• інтерліньяж (міжрядковий проміжок);

• розбивку тексту на рядки (заголовків, формул);

• внутрітекстові й інші виділення, у тому числі кольором;

• формат набору;

• розмір середника (проміжку між шпальтами) при багато-

шпальтному наборі;

• кількість рядків у форматі (колонку);

• гарнітуру, кегль і накреслення, місце розташування, відбиття

від тексту, оформлення колонтитула, колонцифри;

• розмір спуска на початкових сторінках;

• розмір внутрітекстових проміжків й усередині них.

У таблицях, крім перерахованого, дають вказівки щодо

загального формату таблиці, граф, вид і накреслення лінійок,

місця розриву таблиць при розміщенні їх на розвороті.

ВИДАВНИЧІ ОРИГІНАЛИ 83

У видавничих оригіналах з зображеннями на полях біля

посилань на номери малюнків дають докладні вказівки щодо верст­

ки; у складних випадках додають схеми (ескізи) верстки ілюстрацій

і текстівок.

Порядок розташування окремих елементів видання при

верстанні такий:

1. Авантитул — на першій сторінці.

2. Контртитул чи фронтиспіс — на другій сторінці.

3. Титул — на третій сторінці (за відсутності авантитулу і колон­

титула чи фронтиспісу — на першій сторінці).

4. Анотація, випускні дані, індекси УДК, ББК, ЕЖчГ — на четвертій

сторінці (зворот титулу).

5. Посвята чи епіграф до книги — на п'ятій сторінці.

6. На наступній, непарній сторінці може бути розміщений зміст,

потім (на непарній) — вступна стаття, після вступної етапі —

передмова.

7. Після всіх передмов з непарної сторінки починається основний

текст.

8. Після тексту, наприкінці видання, заверстують післямову або

заключну статтю, які бажано починати з непарної сторінки.

9. Затекстові примітки і коментарі — після післямови з непарної

сторінки зі спуском, іноді зі шмуцтитулом.

10. Додатки завжди з непарної сторінки зі спуском, а за наявності

шмуцтитулу — без спуску.

11. Література — на окремій сторінці зі спуском.

12. Покажчики — з нової сторінки зі спуском.

13. Зміст — з нової сторінки зі спуском.

14. Випускні дані — на окремій сторінці на оптичній середині,

інколи знизу сторінки змісту на повний формат.

15. На окремих вільних сторінках, що залишаються за неможли­

вості доведення верстки до повного аркуша, розмішують рекла­

му, нотатки, оголошення.

Цим переліком користуються тоді, коли немає інших вка­

зівок від видавництва, видавничої організації чи особи.

Верстка видання обумовлюється способом скріплення:

• При скріпленні скобою виліт зображення за обрізний формат

має бути не менше 5 мм.

• При клейовому скріпленні вшііт 5 мм робиться з кожного боку

сторінки, при великій кількості сторінок додають до відступу

корінця 10 — 12 мм, оскільки видання може погано розгортатися.

84 ТЕМА 2. АВТОРСЬКІ ТА ВИДАВНИЧІ ОРИГІНАЛИ

Макетування і верстку друкованого твору здійснюють

у програмних пакетах: Quark Xpress, Adobe Pagemaker, Adobe

Indesign, Corel Draw, Adobe Illustrator. Файли мають бути у

форматах: EPS; PSD; TIFF; PDF; PS.

Вимоги до файлів верстки:

Для кожного файлу вказують формат, необхідну лініатуру і роз­

дільну здатність виводу.

Розмір сторінки має відповідати обрізному формату із до­

даванням вильоту під обріз (2—4 мм) і бути кратним міліметру (без

десятих, сотих, тисячних часток).

При передаванні публікації в друкарню додається чорно-білий

чи кольоровий роздрукований примірник твору, краще — кольоро-

проба.

При великих плашках чорного кольору краще застосовувати

складений чорний колір С50, М50, Y50, К100.

Для оцінки тиражного кольору використовуються каталоги

зразкових відбитків триадних кольорів PANTONE Process.

При виготовленні публікації використовують тільки CMYK - палітру.

Застосування кольорів палітр Pantone Process Systems і Pantone

Matching Systems припустимо після консультації з менеджерами. До

виробництва не приймаються публікації з використанням палітр,

відмінних від CMYK (особливо з використанням RGB-палітри).

Якщо публікація не є повнокольсіровою (наприклад, дво- триколірна),

відповідним кольорам друку задають значення відкритих кольорів

CMYK-палітри (Cyan, Magenta, Yellow, Black). He можна задавати

кольорам неповнокольорової публікації змішані кольори CMYK,

Р ANTONE.

Якщо застосовуються кольорові лінії тонше 0,75 п., чи текст кегля

менше 6 п., для кольорового друку задаються лише основні кольори

(CMYK). Бажано не застосовувати лінії тонше 0,2 п.

При верстці великого обсягу тексту шрифти додають до файлу

публікації. Краще використовувати тільки PostScript шрифти і

тільки шрифти від відомих виробників, ніколи не застосовувати

системні шрифти (які всганов— люються в систему при інсталяції

Windows чи MacOS).

Растрова графіка опрацьовується програмою Adobe Photoshop з

роздільною здатністю 300-400 dpi. В публікації її треба представити

як:

- TIFF CMYK (повнокольоровий друк),

- TIFF Grayscale (неповнокольоровий друк),

-EPS.

Для формату Photoshop EPS застосування DCS (EPS-5) неприпус­

тимо, тобто всі кольори CMYK зберігаються в одному файлі. Для

чорно-білих об'єктів неприпустимо використання кольору. Не

дозволяється використовувати растрову графіку у форматах JPEG,

GIF, BMP.

ВИДАВНИЧІ ОРИГІНАЛИ 85

Растрова графіка повинна бути або збережена усередині публ­

ікації (Embded Image), або пов'язана з публікацією (Linked Image).

При використанні зв'язаної графіки обов'язково повинні додаватися

необхідні зображення до файлу публікації. Не дозволяється поміща­

ти растрову графіку, представлену як OLE-об'єкт.

При імпорті зображень, вони мають бути розташовані в одному

каталозі з публікацією, якщо не виконана операція Collect for output

(Prepare for service bureau).

До публікацій, підготовлених в програмі Corel Draw висуваються

вимоги:

- оригінал-макети приймаються у вигляді готових файлів у

форматі CorelDraw версії 9.0 із заданим форматом сторінки. Для

публікацій зі спуском розмір сторінки встановлюється за форматом

оригіналу;

- палітра кольорів повинна бути тільки CMYK;

- всі шрифти переводяться у криві;

- не допускається наявність таких ефектів: Drop Shadow (Тіні),

Transparency (Прозорість), Gradient Fill (градієнтні залиття), Lens

(яскравість), Texture Fill (залиття текстурою) і Postscript Fill (Postscript

залиття). Якщо подібні ефекти застосовуються, вони повинні бути

конвертовані в CMYK 32-bit з роздільною здатністю bitmap 300 dpi;

- не допускається застосування растрової графіки з прозорим

тлом (поміщених файлів у форматі PSD);

- при імпорті растрової графіки для точного передавання

кольору застосовується формат TIFF CMYK (LZW компресія непри­

пустима). Перетворення в TIFF CMYK рекомендується робити в

Adobe Photoshop.

При верстці в QuarkXpress, Adobe PageMaker допускається

використання тільки TYPE-1 шрифтів. Векторні зображення в прог­

рамах верстки QuarkXPress і PageMaker подаються у вигляді EPS-

файлів (усі непотрібні шляхи видаляються, залишається лише

обтравочний контур). У файлі містяться тільки посилання (link) на

відповідні файли.

При верстці в QuarkXPress, у випадку використання додаткових

модулів (plug-in), необхідно подати їх розширення. Неприпустима

вставка об'єктів у публікацію через Windows Clipboard чи Macintosh

Scrapbook. Приладами програм верстки не допускається масштабу-

вання чи кольорокорекція вставленого у програму верстки графіч­

ного об'єкта. При використанні кольорів з каталогу Pantone

коректне передавання кольору не гарантується. Нерекомендується

використовувати плашки з великою поверхнею задруковування (до

них варто додавати текстуру чи шум 10—30%). Ліміт фарби — 280%.

При виводі плівок на фотошрифтовому автоматі Panther у

форматі PostScript в файлі опису PPD для Panther VR/IR для поліп­

шення сполучення при генерації PS-файлу рекомендується давати

для чорного кольору опцію "Black overprint", а також передбачити

трепінг для інших кольорів. Також в PS-файл мітки різу додаються

мітки сполучення для багатоколірних публікацій.

86 ТЕМА 2. АВТОРСЬКІ ТА ВИДАВНИЧІ ОРИГІНАЛИ

Після виводу контрольного примірника технічний редактор

перевіряє його відповідність. Особливо слід звернути увагу на такі

помилки верстки:

• правильність застосування тире, дефісу;

• висячі рядки;

• кількість рядків з переносами підряд;

• заголовки внизу сторінки (шпальти);

• після заголовка, прізвища автора, текстівки, врізу крапка не

ставиться, лише якщо заголовок складений у підбір до тексту;

• ініціальна літера не може бути з нижнім виносним елементом,

також не допускається застосовувати як ініціал лапки, цифри,

ініціали перед прізвищем; між ініціалом і текстом не повинен

бути збільшений проміжок;

• після крапки, двокрапки, крапки з комою, знака № обов'язково

ставиться пробіл (це правило розповсюджується на ініціали з

прізвищем;

• текст, вирівняний по правій межі не може бути довгим;

• всі літери алфавіту мають читатися в обраній гарнітурі, знак

апострофу;

• для одного тексту обирається лише один шрифт (гарнітура, кегль);

• доречність застосування капітелі, великих літер, виділень;

• зайві проміжки, нерівномірний набір, коридори;

• нумерація будь-яких пунктів має бути без пропусків номерів;

• уніфікованість таких елементів:

- лапки;

- проміжки, що відокремлюють однакові значеннєві частини,

повинні бути однакового розміру;

- абзацні відступи;

- декоративні елементи;

- рубрики;

- виділення в тексті, оформлення визначень;

- шрифтове оформлення однакових текстів;

- прямої мови риска і виділення;

- назв, підписів: виділення, вирівнювання, зв'язок з текстом;

- вирівнювання тексту по певній межі;

• всередині сторінок не може бути порожніх місць;

• відсутність д зеркально надрукованих текстів, складених нерівно;

• кількість застосовуваних кольорів, їх відповідність і читабель­

ність тексту, особливо надрукованого вивороткою чи на кольоровому

тлі, у дитячих виданнях виворотка заборонена;

ВИДАВНИЧІ ОРИГІНАЛИ 87

• кожен пункт переліку має починатися з нового рядка, а між

маркерами і тестом повинні бути однакові проміжки;

• застосування великої кількості кольорів тексту;

• відповідність зображення і текстівки, зображення і тексту,

близькість зображення до відповідного тексту, чіткість позна­

чення, до якої частини відносяться зображення;

• наявність підписів зображень і посилання в тексті (в наукових

виданнях);

• рядки не можуть бути обрізані;

• правильність оформлення і переносу таблиць, схем;

• повтори тексту.

Крім цього, в періодичних і неперіодичних виданнях можуть

бути власні специфічні помилки

У періодичних виданнях:

• невідповідність заголовка в анонсі заголовку всередині видання,

подання неповного заголовка;

• заголовок не може затуляти собою текст, особливо логотип ви­

дання;

• читабельність шрифту заголовка, правильний вибір інтерлінь­

яжу;

• відповідність рубрики, заголовка змісту статті;

• заборона переносів у заголовках і врізах;

• лід не може розрізати статтю;

• чіткі межі текстових блоків різних матеріалів і достатні про­

міжки між текстом і рамками;

• зображення має розмішуватися чітко в межах того матеріалу, до

якого воно належить, щоб читач чітко розумів, якого тексту воно

стосується;

• зображення повинні мати підписи;

• в спортивних виданнях повідомлення про результати краще

сприймається не суцільним текстом, а у вигляді таблиці чи

списку, кожен матч з нового рядка;

• будь-які виділення декоративними елементами мають бути

обґрунтованими;

• однозначність кожного елемента в публікації (незрозуміло

автори чи текстівка;

• неоднакова кількість інформації в однотипних блоках;

• велика кількість гарнітур заголовка;

• доцільність застосування великої кількості кольорів;

88 ТЕМА 2. АВТОРСЬКІ ТА ВИДАВНИЧІ ОРИГІНАЛИ

• відповідність призначення, тематики видання і його оформ­

лення, недопустимість сторінок без зображень, особливо в

молодіжних виданнях;

• вирівнювання по правій межі довгого тексту створює враження

перевернутої сторінки, невирівняна права межа довгого тексту

поряд з вирівняним створює враження неохайності;

• у вузьких шпальтах слова не можуть розтягуватися.

У неперіодичних виданнях:

• точна відповідність заголовків у змісті і всередині видання, а

також правильність відповідних номерів сторінок;

• єдність оформлення обкладинки і титулу, однаковість назв за

змістом та мовою;

• Обов'язкове винесення у зміст всіх заголовків до встановленого

нижнього рівня, без пропусків ієрархічних рівнів;

• заголовок, винесений у зміст має складатися з одного речення;

• відповідність формату і змісту, особливо в збірках віршів;

• не може бути лише один підзаголовок, інакше дублюється назва.

Крім цього, у зверстаний оригінал додають норму та

сигнатуру.

Сигнатура — порядковий номер друкованого аркуша видан­

ня, необхідний для полегшення виконання друкарських операцій,

а саме: друку, фальцювання, комплектування блоків, перевірки

готової продукції. Переважно сигнатуру складають шрифтами тієї

самої гарнітури, що й основний шрифт, цифрами кегля 8 п. і

ставлять у лівому куті першої та третьої сторінок кожного

друкарського аркуша видання відповідно до частки аркуша: при

1/16 — через 16 сторінок, 1/8 частці — через 8 сторінок. На третій

сторінці аркуша після сигнатури без проміжку друкують зірочку.

У формат сторінки складання сигнатура не входить, її заверстують

в одному рядку з нижньою колонцифрою або нижче її на

4 пункти. Сигнатуру ніколи не ставлять на титульному аркуші та

вклейках.

Норма — помітка про замовлення, в яку входить прізвище

автора, перші слова назви, інколи просто номер замовлення.

Встановлюється на першій сторінці кожного друкованого аркуша,

крім першого, складають 6 кеглем, гарнітурою основного шрифту

у лівому куті після сигнатури. Норму ставлять і на вклейках. На

сторінках з художніми ілюстраціями норму бажано заверстувати

так, щоб при обрізанні блока вона відрізалась.

ВИДАВНИЧІ ОРИГІНАЛИ 89

3.6.2. Видавнича специфікація

Готові о р иг ііі ал-м а кети передаються у друкарню. Здавання

повинне бути комплектним, тобто всі елементи видання, що

будуть відтворені на поліграфічному підприємстві, передаються

одночасно. Кількість складових частин залежить від особливостей

самого видання, схеми видавничого процесу, а для видавничого

оригіналу — ще і від технологічних особливостей виробництва

друкарні. Виняток становлять покажчики, зміст, у яких повинні

бути проставлені номери сторінок; вони можуть бути здані разом

із першою коректурою.

До кодованих оригінал-макетів додають: розклеювання

зображень чи відбитки ілюстрацій, вклеєні в оригінал-макет у ті

місця, що залишені для них заздалегідь; повнокодову програму;

розмічені дублікати; видавничу специфікацію і супровідний

аркуш чи бланк-замовлення видавництва і заздалегідь погоджений

календарний графік проходження у виробництві. Видавничі текс­

тові репродуковані оригінали-макети підписують до друку: голов­

ний редактор, завідувач редакцією, редактор, технолог, художній і

технічний редактори.

Кожен пункт видавничої специфікації заповнюється на

основі плану оформлення й особливостей певного видання.

У пунктах, які не заповнюються, ставиться риска. Додаткові

вказівки пишуться на окремому аркуші. Оригінал-макети повинні

відповідати вказівкам у специфікації.

Якщо редакція передає на поліграфічне підприємство

оригінал-макет на плівках, до них висуваються такі вимоги:

• Спуск полос має бути зроблений безпосередньо на плівках.

• Плівки повинні бути того формату, яким передбачається

друкувати тираж.

• Зображення на плівках повинне бути дзеркальним (Emulsion

Down).

• Обов'язкова наявність міток сполучення, міток різу, контроль­

них шкал і назви фарб. Товщина ліній міток дорівнює 0,2 п.

• По всьому широкому боку сторінки у верхній частині розмі­

щується колірна калібрована шкала для контролю точності

передавання кольору.

• І Іа кожній плівці підписується колір фарби.

Роздруківка оригінал-макету здійснюється відповідно до

і і и.кості сторінок у зошиті і способу скріплення:

90 ТЕМА 2. АВТОРСЬКІ ТА ВИДАВНИЧІ ОРИГІНАЛИ

• Якщо видання скріплюється скобою і містить лише один зошит,

тоді перша сторінка виводиться разом з останньою, друга з

передостанньою.

• При клейовому способі скріплення сторінки йдуть відповідно

до кількості сторінок у зошиті, приміром, четверта з першою,

друга з третьої.

Виготовлення видання в друкарні складається з підготовки

друкованих форм, друкованих, брошурувальних, палітурних й

оздоблювальних процесів. Усі роботи виконуються відповідно до

видавничої специфікації, що супроводжує видавничий оригінал

чи оригінал-макет.

Завершується виробничий етап переглядом чистих аркушів,

потім сигнального примірника і затвердженням його усіма відпові­

дальними особами.

Чисті аркуші (проби) — перші примірники видрукуваних

аркушів тиражу видання, що надсилаються друкарнею у видав­

ництво для контролю. Використовуються, зазвичай, при складній

верстці, розгалуженій рубрикації.

Сигнальний примірник — примірник видання з перших виго­

товлених друкарнею, що надсилається у видавництво для контро­

лю і затвердження як зразок для виготовлення всього тиражу.

Використовується, щоб переконатися в правильності брошуру­

вання. Зазвичай, надсилається кілька примірників: один, затверд­

жений співробітниками редакції, повертається в друкарню, інші

використовуються для роботи з книготорговельними організа­

ціями.

Питання:

1. Класифікація оригіналів, їх визначення.

2. Види авторських текстових оригіналів, їх склад.

3. Види авторських ілюстраційних оригіналів, їх склад.

4. Види видавничих текстових оригіналів.

5. Системи редакційного опрацювання оригіналів.

6. Схема виготовлення репродукованого оригінал-макету.

7. Вимоги до оригінал-макету і матеріалів, що передаються у друкарню.

8. Параметри паспорту видання.

Література:

[1 6 ], [1 7], [1 9 ], [2 4], [2 5 ], [4 6 ], [51], [5 2 ], [5 5 ], [5 6 ], [6 0 ], [6 2 ], [1 1 8 ], [1 4 6 ].