Тема 1. Оформлення видання

ЯК СКЛАДОВА ВИДАВНИЧОГО ПРОЦЕСУ

Проблематика теми:

► Функції та завдання, взаємодія художника,

художнього та технічного редакторів.

► Прилади і програмні засоби, якими користуються

художній та технічний редактори.

► Особливості художньо-технічного редагування різних

видів видань.

► Елементи та засоби оформлення друкованого

видання, їх застосування.

► Художньо-технічне та поліграфічне оформлення

друкованої продукції.

Повторити:

■ Види видань за [16].

■ Державні стандарти [9-14].

■ Дисципліни: «Основи видавничої справи

та редагування»: редакторські професії та фахові

вимоги до них, «Режисура та архітектоніка видання»:

архітектонічні елементи і засоби оформлення;

«Системи обробки знакової і графічної інформації»:

формати текстових та графічних файлів.

План теми:

1. Загальні принципи редагування оформлення

видання.

2. Функціональні обов’язки фахівців, які працюють над

оформленням видання.

Друковане видання посідає важливе місце у житті суспільст­

ва. Кожна людина щоденно отримує інформацію з газет, журналів,

книг, рекламних оголошень тощо. Сприйняття цієї інформації

значною мірою залежить від способу її подання: розміщення,

оформлення, зручності, відповідності змісту. Адже важливе пові­

домлення може залишитися непрочитаним, якщо воно не виділено

або розміщене поряд із більш яскравим зображенням чи крупні­

шим текстом. Текст, надрукований дрібним чи нечітким шрифтом,

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ РЕДАГУВАННЯ ОФОРМЛЕННЯ ВИДАННЯ 13

потребує додаткових зусиль читача. Структурне членування тексту

дає можливість швидше знайти потрібну інформацію і зорово

виділяє зв'язані елементи.

Художньо-технічне редагування охоплює всі роботи, пов'яза­

ні з переводом змісту інформації в графічну форму з урахуванням

нормативних документів: від моменту, коли авторський оригінал

надійшов до редакції, до рекомендацій поліграфічному під­

приємству.

Художній редактор розробляє проект оформлення,

слідкує за графічно-стильовими елементами видання, а технічний

редактор задумане оформлення шляхом умовних знаків і

позначень перекладає на мову, зрозумілу робітникам полігра­

фічного підприємства.

1. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ РЕДАГУВАННЯ

ОФОРМЛЕННЯ ВИДАННЯ

Редагування у загальному розумінні має різні аспекти, тобто

норми, на основі яких здійснюється редагування. Кожен такий

аспект має, зазвичай, власну назву.

У США, наприклад, існують такі аспекти редагування:

• смислове (перегляд тексту щодо міри організованості та послі­

довності);

• політичне (слідкування за дотриманням у повідомленні видавни­

чої політики);

• профілактичне (виправлення грубих мовних та числових

помилок);

• мовне (виправлення граматичних, пунктуаційних і синтаксичних

' помилок);

• об'єднувальне (зв'язування посилань і текстів з відповідними

формулами, таблицями, примітками, додатками);

• структурне (установлення підпорядкованості рубрик, шрифтів,

оформлення сторінок);

• стильове (визначення підпорядкованості для символів, цитат,

чисел);

• роз'яснювальне (перелік інструкцій для конструктора і художника);

• координаційне (редакційна діяльність).

14 ТЕМА 1. ОФОРМЛЕННЯ ВИДАННЯ ЯК СКЛАДОВА ВИДАВНИЧОГО ПРОЦЕСУ

У країнах Європи найчастіше розрізняють такі аспекти редагу­

вання:

• літературне (здійснюють одночасно на основі кількох видів

норм: композиційних, інформаційних, лінгвістичних, психо­

лінгвістичних та логічних);

• технічне (виконують на основі поліграфічних норм);

• політичне (використовують політичні норми);

• художнє (здійснюють на основі естетичних норм).

Окрім суто видавничих аспектів, розрізняють також наукове

редагування, коли повідомлення контролюється на основі норм тієї

науки, фактичний матеріал якої висвітлюється у повідомленні.

Науковим редагуванням займаються редактори — фахівці з певної

галузі науки.

Кожнен спеціаліст, який бере участь у виготовленні друкова­

ного видання, постійно удосконалює методи своєї роботи, вивчає

нові вимоги та рекомендації державних установ, освоює нові тех­

нічні можливості, аналізує роботи своїх колег.

Головною метою діяльності будь-якого видавництва є підго­

товка і випуск друкованої продукції. Основу друкованої продукції

складає сукупність різноманітних за формою, змістом, зовнішнім

виглядом, обсягом, характером інформації, структурою, періодич­

ністю та призначенням видань. Саме ці характеристики і є основою

поділу друкованих видань на види. Поділ здійснюється за певною

ознакою (або сукупністю ознак), яку називають підставою поділу.

Вибір підстави залежить від мети, заради якої здійснюється поділ

видань на види. Саме тому одне й те саме видання одночасно нале­

жить до різних видів.

Друковане вилання — документ, який пройшов редакційно-

видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням

або іншим способом, містить інформацію, призначену для по­

ширення, і відповідає вимогам Державних стандартів, інших

нормативних документів щодо їхнього видавничого оформлення і

поліграфічного виконання. Зміст друкованої продукції визначає її

зовнішню форму, а сукупність всіх характеристик дає змогу віднес­

ти до певного виду. Під час роботи над оформленням видання

найістотнішими ознаками є зміст, цільове і читацьке призначення.

В основі оформлення лежить вид літератури. Вміння відрізняти

той чи інший вид видавничої продукції є важливим для визначен­

ня місця друкованого видання у суспільному житті. Друковані

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ РЕДАГУВАННЯ ОФОРМЛЕННЯ ВИДАННЯ 15

видання називають також «творами друку», хоча твором друку є

будь-який окремий документ, що входить до скалду друкованого

видання. За знаковою природою твори друку можуть бути тексто­

вими, ізографічними, картографічними, нотними.

Видавничою продукцією є сукупність видань, призначених до

випуску або випущених видавцем (видавцями). Видавцем є юри­

дична особа, що здійснює видавничу діяльність, вступає у правові,

майнові, виробничі відносини з суб'єктами інших сфер економіки

і культури відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до Держстандарту 3017-95 «Видання. Основні

види. Терміни та визначення», видання класифікуються за такими

ознаками:

1. Призначення:

- соціально-функціональне — офіційні (інформаційні, нор­

мативні), наукові (науково-популярні, науково-виробничі),

практичні (виробничо-практичні), навчальні, довідкові, літе­

ратурно-художні та рекламні;

- читацьке — для широкого кола читачів (масове видання),

для дітей та юнацтва, бібліотечні видання, видання для

службового користування, бібліофільські видання, видання

для сліпих.

2. Інформаційні знаки (текстові, нотні, картографічні і зооражальні).

3. Аналітико-синтетичне перероблення інформації (інформаційні,

бібліографічні, реферативні, оглядові і дайджести).

4. Зовнішні ознаки:

- обсяг (книги, брошури і листівки);

- форма — книжкові, журнальні, аркушеві (газетні, карткові,

буклет, плакат), книжки-іграшки, комплектні;

- структура або спосіб укладання текстів (серіальні, одно­

томні та багатотомні, зібрання творів та вибрані твори,

академічні);

- рівень художнього оформлення і спосіб поліграфічного

виконання (мініатюрні, подарункові, факсимільні);

- склад основного тексту (моновидання, збірники);

- кількість (перше видання, стереотипне видання, перевидан­

ня: доповнене видання, виправлене видання; перероблене

видання, розширене видання).

5. Періодичність:

- періодичні (газети: громадсько-політична, спеціалізована;

спеціальний газетний випуск; журнали: громадсько-політичний,

16 ТЕМА 1. ОФОРМЛЕННЯ ВИДАННЯ ЯК СКЛАДОВА ВИДАВНИЧОГО ПРОЦЕСУ

науковий, науково-популярний, виробничо-практичний,

популярний, літературно-художній, рефератиний);

- неперіодичні (монографія; автореферат дисертації; пре­

принт; тези доповідей (повідомлень), матеріали наукової

конференції (з'їзду, симпозіуму); збірник наукових праць;

статут; інструкція; стандарт; прейскурант; паспорт; посібни­

ки: наочний, практичний, навчальний, навчальний наочний,

навчально-методичний; практичний порадник; підручник;

хрестоматія; методичні рекомендації [методичні вказівки];

курс лекцій, текст лекцій, конспект лекцій; навчальна

програма; практикум; словники: мовний, тлумачний, термі­

нологічний, енциклопедичний; енциклопедія; розмовник;

довідник; путівник; проспект; каталог; альбом; атлас; афіша

(оголошення); інформаційний листок; документально-

художнє, науково-художнє видання; альманах; антологія);

- серіальні (тематичні, збірники творів);

- продовжувані (бюлетені: нормативний, довідковий,

рекламний, статистичний, бюлетень-хроніка, бюлетень-

таблиця; календарі: звичайний, табель-календар, відривний

[перекидний], календар книжкового типу, знаменних дат;

експрес-інформація).

6. Приналежність до видавця, автора або спонсора (власне, спільне,

піратське, відомче, посмертне, прижиттєве, ювілейне, меморіальне).

Отже, кожне друковане видання належить до певної групи

відповідно до обраної ознаки, причому стосується кожної класифі­

каційної групи. Так, книга М. Тимошика «Історія видавничої

справи» (К., 2003 - 496 с.) за соціально-функціональним призначен­

ням належить до навчальних видань, за читацьким призначен­

ням - для широкого кола читачів, за інформаційними знаками —

до текстових, за зовнішніми ознаками — до книжкових однотомних

моновидань, виданих вперше, за періодичністю — до неперіодич­

них (підручник). Відповідно до приналежності — є власним

авторським виданням.

В своїй основі всі види друкованої продукції мають спільні

риси, але кожному з них притаманні ознаки, які відрізняють від

інших: специфічна внутрішня та зовнішня структура, яка є

основою оформлення. Недотримання певних норм і стандартів

при створенні видавничої продукції призводить до того, що друко­

ваний продукт виходить неякісним, незручним, самодіяльним і не

відповідає вимогам читача. Для читача важливі, крім відповідності

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ РЕДАГУВАННЯ ОФОРМЛЕННЯ ВИДАННЯ 17

заданій тематиці, такі показники видання, як формат, читабель­

ність, ілюстративність, обсяг, міцність, зручність пошуку. Саме ці

вимоги читача враховуються під час перетворення авторського

тексту у матеріальний продукт — друковане видання.

Після того, як авторський оригінал надійшов до видавницт­

ва, головний редактор, виходячи з фінансових і матеріальних

ресурсів (папір, друкарські й палітурні машини), разом із дизайне­

ром, художником, художнім та технічним редактором розробляє

проект конструкції видання, який охоплює внутрішнє та зовнішнє

оформлення та їхні структурні особливості. Головний редактор

керує та координує всі аспекти конструювання видання: передає

тим, хто бере участь у створенні друкованого видання основні дані

про нього (обсяг, кольоровість, співвідношення тексту й зображень,

наявність таблиць, формул, апарату, читацьке призначення, вид

літератури тощо). Особливу увагу редактор приділяє співпраці з

художником, технічним та художнім редактором, адже конструк­

ція видання та його художнє оформлення утворюють єдине ціле.

Процес оформлення друкованого видання складається з

трьох послідовних етапів:

1. Підготовчий етап, на якому виникає, розвивається і складається

задум оформлення: народження і формування задуму; перетво­

рення задуму в проект оформлення; перетворення проекту в

модель оформлення — макет. Цей етап повністю входить до

процесу режисури видання.

2. Етап виконання та редагування оригіналів оформлення: фор­

мується зміст та графічні характеристики обкладинок, суперобкла­

динок, палітурок, форзаців, внутрішнього оформлення,

зображень: робота над ескізами або пошук та добір ілюстрацій і

фотографій; робота з оригіналами, їх компонування і приведення

у єдиний зображальний ряд. Це — етап художнього редагування.

3. Композиційно-технічний етап: набір та верстка, підготовка

зверстаного матеріалу для поліграфічного етапу. Відповідність

всіх елементів видання існуючим нормам і стандартам,

перевірка комплектації.

Авторський оригінал надходить до редакції у вигляді сукуп­

ності текстових та зображальних матеріалів. Завдання художнього та

технічного редакторів на першому етапі — визначити значення і місце

кожного з цих матеріалів у виданні відповідно до задуму і закріпити

за ними певні графічні характеристики, а також їх взаємодію,

ієрархічну структуру і відображення її у системі рубрикації.

18 ТЕМА 1. ОФОРМЛЕННЯ ВИДАННЯ ЯК СКЛАДОВА ВИДАВНИЧОГО ПРОЦЕСУ

Весь текстовий матеріал видання розподіляється на основ­

ний, додатковий та довідково-допоміжний. Кожен з цих видів

тексту відіграє власну роль у виданні і вимагає особливого опрацю­

вання художнім та технічним редактором. Додатковий текст,

зазвичай, дрібніший, ніж основний текст, довідково-допоміжний

також друкується дрібним кеглем, але має виділення, які акцен­

тують увагу читача і виконують пошукові функції.

Зображальний матеріал видання розподіляється на обов'язко­

вий і необов'язковий; документальний, тематичний і абстрактний.

Обов'язковий — такий, який несе основний зміст, отже, і має власну

структуру, послідовність, підпорядкованість, або чітко прив'язаний

до тексту, доповнює і коментує його і є необхідним, за відсутності

зображень текст стає незрозумілим. Необов'язковий не має

прив'язки до певних сторінок видання або текстових фрагментів,

отже, розміщується довільно: на будь-якій сторінці, на вкладках і

вклейках, як додатки, в кінці видання, на окремих розворотах тощо.

На другому етапі завданням є гармонійне поєднання зобра­

жень, текстів, внутрішнього та зовнішнього оформлення. На цьому

етапі вибираються, класифікуються, опрацьовуються всі ілюстра­

ції, створюються макети обкладинок, палітурок, титульних еле­

ментів, сторінок, насичених декоративними, зображальними і

текстовими елементами. Весь графічно-зображальний ряд повинен

зв'язувати різнорідну текстову частину і утворювати нерозривну

єдність, причому видання має сприйматися цілісно і неповторно.

Остаточне розташування текстових та зображальних мате­

ріалів, їх відповідність установленим нормам і стандартам, законам і

закономірностям відбувається на третьому етапі. Тоді ж створюється

оригінал-макет, який передається на поліграфічне під- приємство для

друкування й тиражування. Але і на поліграфічному етапі художній

та технічні редактори можуть узгоджувати деякі поточні питання.

1.1. Етапи розробки проекту видання

На кожне видання, яке передається у типографію, складаєть­

ся план-проект оформлення. Цей план розробляє художній редактор

разом із головним редактором, зважаючи на поради технічного

редактора. У проекті фіксуються повні дані про просторове рішен­

ня видання, перелічуються всі складові елементи видання та їх

характеристики, способи та засоби виконання друкарських форм

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ РЕДАГУВАННЯ ОФОРМЛЕННЯ ВИДАННЯ 19

загалом і кожного елемента окремо, способи друку, засоби оформ­

лення, брошурувально-палітурні процеси. Розробка проекту здійс­

нюється з урахуванням реальних технічних та технологічних

можливостей поліграфічної бази і можливістю забезпечення мате­

ріальними та фінансовими ресурсами.

Основою для розробки проекту оформлення друкованого

видання є:

• Вид видання (жанр, читацька аудиторія, умови читання,

строк користування).

• Обсяг в авторських аркушах.

• Склад видання: кількість і види текстів, зображень.

• Наклад.

Проект художнього оформлення може мати такий вигляд

(зауважимо, що це лише фрагмент плану, у якому схематично

позначені деякі з основних показників видань, але не зазначені всі

технічні параметри):

жуэнал збірка, вірші

окремі твори,

проза

|

Вид і назва видання

і

1.5 3 20 апт. арк. (й і

2 А 22

: С/

обл -вид. арк. ^

100 250 500 Наклад

60* 34/16 70*100/32 84*108/22 Формат, частка

6 3/4x9 1/2 4 3/4x7 1/2 5x9 І/4 Формат набору (кв.)

4 обкладинка - 2 титул

Кількість аркушів у дві

(чотири) фарби

1 офсет 1 ВИСОКИЙ 1 високий Папір, номер, спосіб друку

- - 10

Вклейки, вкладки (кількість,;

спосіб друку)

- - - Накидки (кількість фарб)

25 півтон 18 півтон. 10 штрих.

Ілюстрації (штрихові,

пЬтоіюоі]. Тскстіоси

- -

спуск 4 кв.,

заставка,

заголовок

шиї ішк>

Сп усті -а кінцеві сторінки

(розмір спуску, заставки,

колір, розташування

заїшіивків)

20 ТЕМА 1. ОФОРМЛЕННЯ ВИДАННЯ ЯК СКЛАДОВА ВИДАВНИЧОГО ПРОЦЕСУ

осн. т. 12 п,

заг. 16 п.

осн 12 п, цод 1

л., заг. 16 п.

Шриотоее оформлення

різновидів тексту

-

авантитул

фронтисп с

односторінковий Титульні елементи

- - №7, бумвінш Палітурка (тип, матеріал)

№ 1

крейдована

№3

льон

- Обкладинка

- - - Суперобкладинка

- - - Додаткове оформлення

- -

120 г

офсет, білий

Форзац (папір, фгрбність,

спосіб друку)

• ■ ■ Ляссе

5 ТИ С. гр 3 тис. гр 5 тис. гр. Орієнтовні витрати

При розробці проекту оформлення керуються такими стандар­

тами відповідно до конкретного літературного твору:

ДСТУ 3003-2006. Технологія поліграфічних процесів. Терміни та

визначення понять.

ДСГу 3017-95. Видання. Основні види; Термін та визначення.

ДСТУ 3018-95. Видання. Поліграфічне виконання.

ДСТУ 3772-98. Оригінали для поліграфічного відтворення; Загальні

технічні вимоги.

ГСТу 29.4-2001. Обкладинки та палітурки. Типи.

ГСТу 29.5-2001. Видання книжкові. Поліграфічне виконання.

Загальні технічні вимоги.

ДСТУ 4489:2005 Видання книжкові та журнальні. Вимоги до

форматів.

СОУ 22.2—02477019—01; 2004 Картки образотворчі немарковані.

Технічні умови. СОУ 22.2—02477019—02:2005 Видання аркушеві.

Технічні умови.

СОУ 22.2—02477019—03:2005 Газети. Технічні умови.

СОУ 22.2—02477019—04:2006 Альбоми. Технічні умови.

СОУ 22.2—02477019—06; 2006 Журнали. Технічні умови.

СОУ 22.2—02477019—07:2007 Поліграфія. Підручники і навчальні

посібники для середніх загальноосвітніх навчальних закладів.

Загальні технічні вимоги.

СОУ 22.2—02477019—11:2008 Поліграфія. Видання для дітей. Загальні

технічні вимоги.

ТУУ 29.005—95 Календарі. Технічні умови.

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ РЕДАГУВАННЯ ОФОРМЛЕННЯ ВИДАННЯ 21

Проектом встановлюється:

1. Формат видання (у частці аркуша та обрізний), при виборі

якого передбачається площа сторінки таким чином, щоб було

зручно розташовувати тексти і зображення, таблиці та фор­

мули. Просторові пропорції враховують відношення товщини

та формату відповідно до обсягу.

2. Формат набору відповідно до стандарту. Шпальта (формат

набору) повинна бути достатньою для розміщення в її межах

будь-якого текстового й зображального елемента видання. Це

означає, що формат набору і поля залежать від способу верстки.

У виданнях за індивідуальними макетами нерідко збільшують

розміри шпальт щодо рекомендованих параметрів. При цьому

необхідно зважати на те, що конструкції друкарських машин

обмежують розміри друкарських форм, тому будь-яке збіль­

шення формату набору проти рекомендованих стандартом

необхідно узгоджувати з технологами друкарні.

3. Вид і спосіб друку, який залежить від характеру ілюстрування

та накладу видання.

4. Спускні сторінки, розмір спуску, вид заставки, ініціалу. Роз­

ставлення сторінок за схемою таким чином, щоб після друку

аркуша з обох боків, розрізування та фальцювання зошит мав

вірну послідовність сторінок.

5. Оформлення кінцевих сторінок, характер и вигляд кінцівки.

6. Гарнітура, кегль, накреслення шрифтів для основного та

кожного із додаткових текстів, заголовків. Також визначається

абзацний відступ, вирівнювання рядків, інтерліньяж.

7. Шрифтове та композиційне оформлення рубрикації.

8. Оформлення колонтитулів та колонцифр: склад, гарнітура,

кегль, накреслення, розташування, відстань до тексту, елементи

оформлення. Колонтитули для парних або непарних сторінок.

Довжина колонтитулу дорівнює формату набору, тому важли­

во визначити кількість знаків в рядку колонтитула.

9. Склад титульних елементів і оформлення фронтиспіса, аванти­

тулу, контртитулу, титулу).

10. Оформлення зображень (вид, розташування щодо тексту,

розмір шпальти при розташуванні зображень поза текстом,

композиційні варіанти тексту та зображення). При цьому ви­

22 ТЕМА 1. ОФОРМЛЕННЯ ВИДАННЯ ЯК СКЛАДОВА ВИДАВНИЧОГО ПРОЦЕСУ

пуск в обріз обумовлюється в проекті видання. Також визна­

чається наявність вкладок і вклейок.

11. Оформлення текстівок; гарнітура, кегль, накреслення шрифту,

формат, вирівнювання, розташування відносно зображення.

12. Характер та спосіб друку зовнішнього оформлення (тип обкла­

динки або палітурки, кольоровість, наявність суперобкладинки,

футляру, ляссе тощо).

13. Оформлення форзаца; білий, кольоровий, приклеєний, приши­

тий, з фальцем, задрукований фоном, орнаментом, із тематич­

ним зображенням.

14. Брошурувально-палітурні операції; фальцювання (перпенди­

кулярне, паралельне, комбіноване, кількість згинів, послідов­

ність), комплектування зошитів у блок (вкладання, підбирання),

шитгя (внакидку, втачку, брошурне, палітурне, безшвейне),

обріз блоку, спосіб кріплення обкладинки до блоку (вкладання,

підбирання, вставка у палітурку).

15. Матеріали: папір (вид та марка, формат, маса), картон (вид,

товщина), тканини (вид колір, фактура), каптал (колір), ляссе

або закладка (колір).

Проект оформлення уточнюється в різних своїх частинах під

час всього редакційного опрацювання видання відповідно до змін

у текстовому та зображальному матеріалі. Але перед тим, як почати

працювати над авторськими оригіналами, технічний редактор

повинен мати узгоджений із можливостями видавництва та полі­

графічного підприємства проект. Неабияку роль відіграють фінан­

сові можливості видавця. Дані проекту фіксуються на спеціальному

бланку та візуються редактором видання, художником, виробни­

чим відділом.

Створений попередній проект заповнюється художнім ре­

дактором, за винятком розділів, що стосуються поліграфічної бази,

тиражу та обсягу. Після цього підраховуються витрати на цей

проект. У виробничому відділі проект коригується відповідно до

можливостей поліграфічного підприємства та вартості декоратив­

но-оздоблювального оформлення. Всі зауваження вносяться у про­

ект, який може бути майже повністю перероблений. Але основні

показники обов'язково зберігаються.

Склад книжкового видання і його оформлення зазначаються

на спеціальному бланку (причому всі пункти повинні бути запов­

нені обов'язково) у такому вигляді:

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ РЕДАГУВАННЯ ОФОРМЛЕННЯ ВИДАННЯ 23

Видавництво

Автор

Назва

Обсяг за планом Тираж за планом

Формат паперу і Формат набору

Шоибт Папір N°

Заголовки

Титул. Кількість фарб Оригінал додається, буде зданий

Заставки (які. скільки) додаються, будуть здані

Кінцівки (які. скільки) додаються, будуть здані

Шмуцтитули (які. скільки) додаються, будуть здані

Зображення в тексті (які. скільки) додаються, будуть здані

Фронтиспіс (спосіб відтворення)_ додається, буде зданий

Вклейки (які. скільки) додаються, будуть здані

Обкладинка № Спосіб друку Папір на обкладинку

Палітурка № .колір Спосіб д р ук у Папір Тиснення боковин, корінця.

Суперобкладинка. Спосіб друку Папір

Підписи

Затверджую

Коли зазначено, що оригінали додаються, вони повинні вхо­

дити до комплекту.

План дає можливість сконцентрувати всі основні параметри

видання в одному місці і тим самим встановити між ними залеж­

ності і побачити неузгодженості. Поліграфічна база також

враховується під час складання проекту. Одночасно орієнтовно

підраховуються витрати на матеріали і необхідність замовлення

певних складників видання поза штатом видавництва. Проект

стимулює автора подати у максимально можливій кількості зобра­

жальні матеріали. Але він не завжди повністю втілюється у видан­

ня. Виникають випадки, коли заплановані ілюстрації не входять до

остаточного варіанту видання через їх низьку якість або невідпо­

відність загальному стилю оформлення.

1.2. Видавничо-редакторський цикл видання

Авторський оригінал, який надходить до редакції, проходить

кілька етапів опрацювання у видавництві. До нього (як текстової,

так і зображальної частини) висуваються вимоги відповідно до

ДСТу 3772-98 «Оригінали для поліграфічного відтворення: Загаль­

24 ТЕМА 1. ОФОРМЛЕННЯ ВИДАННЯ ЯК СКЛАДОВА ВИДАВНИЧОГО ПРОЦЕСУ

ні технічні вимога». Видавничий оригінал, який надходить до друку,

може бути представлений у вигляді файлів, фотоформ або репро­

дукованого оригінал-макету.

Після прийняття авторського оригіналу до друку у видав­

ництві починається робота над ним. Спочатку його приводять у

зручну для коригування та редагування форму — друкують та

переводять в електронний вигляд у форматі, яким користуються у

видавництві. Текстовий файл друкується або в операційному

середовищі Windows останньої версії текстового процесора Mi­

crosoft Word, або на платформі Apple Macintosh в операційному

середовищі MacOS. Причому текст не повинен мати будь-які

особливості розміщення та форматування, або це повинно бути

ретельно узгоджено з видавництвом. Всі спеціальні символи,

математичні знаки, іноземні літери також повинні особливо позна­

чатися у тексті.

Автор обов'язково подає надрукований примірник свого

тексту, а також може представити кодований оригінал у вигляді

файлів, надрукованих на комп'ютері, переслати оригінал елек­

тронною поштою, передати мережею. Оформлення кодованого

варіанту оригіналу, крім відповідності до вимог стандарту, має

бути ретельно узгоджене з вимогами видавництва. З автором

обговорюються вимоги до розмітки сторінок і всіх структурних

одиниць твору. Для цього йому або дають електронний шаблон,

якщо автор працює за стандартним пакетом, наприклад, Microsoft

Word або QuarkXPress, або сітку, в яку автор вставляє свій матеріал.

Електронний шаблон містить лише зону тексту та зони меж сторі­

нок, більш складна сітка може також мати зони розташування

внутрішніх заголовків, колонцифр, назв розділів, перших рядків

нових розділів, вирівнювання, інтерліньяж, шрифтові стилі.

При кодуванні тексту заголовкам всіх рівнів привласнюють

визначені стилі, які мають свої коди. Фотонабірний пристрій потім

автоматично інтерпретує ці коди. Спеціальні літери — матема­

тичні знаки або символи, дробі, іноземні літери — які не можуть

бути надруковані автором, також кодують, щоб їх потім можна

було розпізнати у процесі перетворення тексту.

Якщо автор подає матеріал, відформатований на власний

розсуд, із великою кількістю виділень, різних знаків, позначок,

набагато легше передрукувати весь текст, ніж перетворити його у

зручний для подальшого опрацювання формат. Це пояснюється

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ РЕДАГУВАННЯ ОФОРМЛЕННЯ ВИДАННЯ 25

тим, що набиральникам доведеться ретельно перевіряти сторінку

за сторінкою, рядок за рядком, шукати заголовки, кеглі шрифтів,

спеціальні символи, вирівнювання. Недоліки друкованого тексту

можна класифікувати за такими критеріями:

• стосовно власне тексту;

• стосовно елементів архітектоніки;

• стосовно сполучення із зображеннями, таблицями.

У текстовій частині авторського твору технічний редактор,

насамперед, звертає увагу на такі недоліки:

• відповідність обсягу тексту зазначеному в договорі чи для виз­

наченого текстового блока;

• зайві пробіли між словами (більше одного);

• нерівномірний інтерліньяж;

• неоднакові межі тексту (права та ліва);

• порушення пропорцій інтерліньяжу (великий кегль з малими

проміжками чи навпаки);

• відмінність гарнітур чи кеглів однакового за значенням тексту;

• значні обсяги тексту подаються курсивом чи напівжирним

накресленням;

• неуніфікованість виділень;

• відсутність виділень чи навпаки, перенасиченість ними;

• заміна символу абзацу символом розриву рядка чи символом

табуляції;

• наявність м'яких переносів;

• неправильне застосування тире та дефісів; лапки різних накрес­

лень;

• відсутність нерозривних проміжків між ініціалами та прізвищем;

• наявність зайвих елементів: рамок, блоків малюнків, кадрів;

• автоматичні посилання в тексті на підрядкові чи затекстові

примітки;

• наявність символів, відсутніх в гарнітурі основного тексту; іншою

мовою.

Виявлення структурних і архітектонічних помилок авторсь­

кого тексту — складна і кропітка робота. Адже редактор має

ретельно ознайомитися з текстом і добре в ньому орієнтуватися.

До того ж, на всі виявлені недоліки потрібно дуже чітко вказати

авторові і обгрунтовано пояснити причини, з яких текст потребує

змін. Насамперед, редактор звертає увагу на:

• відповідність заголовків змісту тексту;

26 ТЕМА 1. ОФОРМЛЕННЯ ВИДАННЯ ЯК СКЛАДОВА ВИДАВНИЧОГО ПРОЦЕСУ

• повноту розкриття назви у тексті і рубрикації;

• повну ідентичність заголовків у тексті та у змісті;

• змістову відповідність підпорядкованих рівнів рубрикації (ниж­

ні рівні можуть не розкривати зміст вищого рівня, чи навпаки,

давати зайві відомості);

• єдність способу, позначень, виду системи рубрикації (тематична,

нумераційна, мішана);

• обсяг текстів, що відповідають однаковим рівням рубрикації;

• наявність хоча б двох нижніх рівнів рубрикації (один — немож­

ливий);

• довжину заголовків (особливо, коли їх передбачено зазначати у

колонтитулах);

• позначення додаткових текстів, врізів проміжками, форматом

набору кеглем тощо;

• єдність графічного оформлення однакових композиційних

елементів;

• значний обсяг врізу, поданий напівжирним чи вивороткою;

• обсяг різних видів тексту (для встановлення правильного фор­

мату, розмірів полів, формування приміток, коментарів тощо).

При наявності зображального, табличного матеріалу редакто­

рові слід звернути увагу на такі аспекти авторського твору:

• ілюстрації подаються окремо від тексту, а в тексті вказується їх

місцерозташування;

• композиція зображень, тексту їх уніфікація;

• вид зображального матеріалу (пов'язаний з текстом чи ні) задля

правильного його розміщення;

• бажані пропорції і масштаб зображення;

• потреба в текстівках, експлікаціях, їх уніфікація і відповідність

змісту;

• композиція ілюстрації і тексту;

• якщо зображення буде підкладкою до тексту, чи буде текст

читатися;

• зв'язок таблиці з текстом: на одній сторінці, на окремій сторінці

чи розвороті, у кінці видання тощо;

• заголовки таблиць і діаграм;

• обгрунтованість подання зображень і таблиць та їх відповідність

змісту текстової частини;

• посилання в тексті на всі зображення і таблиці, та їх однома­

нітність.

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ РЕДАГУВАННЯ ОФОРМЛЕННЯ ВИДАННЯ 27

Технічний редактор оцінює оригінал і вирішує, чи потрібно

здійснювати перенабирання оригіналу. Це робиться у таких

випадках:

1. Авторський оригінал надрукований у невідомій текстовій

програмі.

2. Невеликий за обсягом текст (наприклад, книги з великою кіль­

кістю ілюстрацій, інструкції).

3. Неодноманітно надрукований текст.

4. Авторський текст зі значними редакторськими правками.

5. Будь-які видання, зміст яких збирається з різних джерел.

6. Складні тексти з великою кількістю спеціальних символів (науко­

ві, математичні, на рідкісних іноземних мовах).

Крім простого набору, текст також може водитися у комп'ю­

тер скануванням із подальшим оптичним розпізнаванням символів

(у програмі FineReader). У такий спосіб зручно опрацьовувати

перевидання, хрестоматії. Текст подається у форматі ASCII-кодів

або має параметри форматування символів (курсив, напівжирний).

Кодування ASCII (American standard code for information inter­

change), або Американський стандартний код для обміну інформа­

цією є набором з 128 кодів у двійковому кодуванні від 0000000

(десятковий 0) до 1111111 (десяткове 127). Семи- або восьмибітна

таблиця ASCII дозволяє закодувати 128 або 256 різних знаків. Перші

128 стандартних символів ASCII, або основний набір кодів

символів, що вводяться з клавіатури, мають також додаткові і

міжнародні символи, які вставляються через програму «Таблиця

символів». Таке стандартне кодування ASCII використовує 7 бітів

для представлення усіх великих і малих літер, чисел від 0 до 9,

розділових знаків і спеціальних керуючих символів, застосовуваних

в англійській розкладці. Розширене кодування використовує

восьмий біт кожного коду для представлення 128 додаткових

спеціальних символів, букв різних алфавітів і графічних знаків. Всі

символи і знаки, що не входять до стандартного та розширеного

набору ASCII потребують додаткового опрацювання.

При друкуванні документа з Windows кожен символ, що

надсилається програмою на принтер, перетворюється у відповідний

символ убудованого шрифту принтера. Якщо символ підтри­

мується принтером, він друкується, інакше відображається інший

символ. Саме тому важливо, щоб текст, надрукований спеціаль­

ними гарнітурами, був супроводжений файлами з повним набо­

28 ТЕМА 1. ОФОРМЛЕННЯ ВИДАННЯ ЯК СКЛАДОВА ВИДАВНИЧОГО ПРОЦЕСУ

ром шрифтів, що застосовуються. Усі символи гарнітур TrueType і

ОрепТуре друкуються правильно, якщо ці шрифти не зіставлені

убудованим шрифтам принтера. За наявності такого зіставлення

будуть друкуватися тільки ті символи шрифту TrueType або Ореп­

Туре, що підтримуються принтером.

Перетворення формату файлів, пов'язане з кодуванням

символів, здійснюється програмами, які текстовий файл (кодова­

ний в універсальному стандарті ASCII) записують як файл для

друкарського набору (кодування Postscript) із заміною параметрів

(символ, код, набір кодів). Цей процес поділяється на три етапи:

1) перетворення слів та проміжків;

2) призначення вірних розділових знаків та спеціальних символів

(пошук та заміна):

- символи форматування абзаців (кінці абзаців і абзацні відсту­

пи (виступи)); .

- уніфікація і накреслення лапок;

- елементи, які позначають марковані списки;

3) перетворення спеціальних електронних міток (тегів1) для

верстання.

Кожен текстовий файл є набором символів (літер і цифр) і

проміжків у стандартній або розширеній системі кодування ASCII.

Розділові знаки і спеціальні символи мають відмінності у різних

системах кодування, тому їх обов'язково перевіряють. Коди електрон­

них міток перетворюються у їх еквіваленти на мові системи друкар­

ського набору, чим завершується обробка файла перед редагуванням.

Отже, перед безпосередньою редакторською роботою з

авторськими оригіналами необхідно виконати такі етапи:

1. Оцінити кодований авторський оригінал і вирішити питання

про його передрук.

2. Перетворити формат файла у зручний для подальшого опра­

цювання — конвертація (перехід від специфічних форматів до

єдиних стандартів).

Коректорські та редакторські правки вносяться в авторський

текст, після чого його розбивають на сторінки відповідно до обра­

ного проекту оформлення. Важливо, щоб після цього етапу у текст

не вносилися значні правки.

1 Тег - умовний знак у комп'ютерному опрацюванні документів, що вказує на перетворення

об'єкта: наприклад, буква А вказує на те, що цей текст повинен бути виділений як заголовок.

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ РЕДАГУВАННЯ ОФОРМЛЕННЯ ВИДАННЯ 29

З автором також узгоджують форму подання кінцевого

продукту. Якщо він має можливість створити PostScript файл,

а типографія здатна здійснити безпосередній вивід форми, тоді

PostScript файл відправляється на друк (спочатку роблять пробні

відбитки на лазерному принтері для читання матеріалу).

1.3. Формат Adobe Postscript та Portable Document Format

Основою майже всіх сучасних технологій друку є мова опису

сторінки (Page Description Language — PDL) Adobe PostScript, на

якій базуються як системи розробки і відображення графіки, так і

технології PDF. З моменту появи в 1985 році мова PostScript стала

основним форматом виводу видавничої продукції, що обумовлено

можливістю роздруковувати довільний файл PostScript на будь-

якому пристрої PostScript. Саме незалежність від пристрою виводу

призвела до радикальних змін в галузі високоякісного друку

високого дозволу, майже повну відмову від використання громізд­

ких технологій фотонабору. Нині майже всі програми підготуван­

ня видання до друку користуються мовою PostScript, більш 75 %

видавництв використовують для друку пристрої з підтримкою

мови Adobe PostScript. Наприклад, у Adobe Illustrator або Adobe

InDesign її використовують для формування сторінки, що

друкується на PostScript-сумісному принтері.

Модель функціонування PostScript можна порівняти з

роботою устаткування трафаретного друку: для формування

зображення створюється трафарет, через який на підкладку

наноситься фарба. Наприклад, щоб сформувати окремий символ,

програміст PostScript викликає процедуру завдання необхідного

трафарету, тобто створення контуру символу, а потім визначає

джерело, що «проходить» через трафарет для формування

зображення на сторінці. Штрихи формуються на сторінці за

допомогою різноманітних операторів виводу, що складаються з

аргументів. Одним із найбільш важливих аргументів є поточний

шлях — опис набору точок (з'єднаних або не з'єднаних), ліній і

кривих, що формують фігуру, а також їх місцерозташування.

Сторінка може складатися з декількох пластів зображень. При

цьому видимими є тільки верхні, оскільки «фарба» PostScript

непрозора. Після того, як сторінка цілком сформована, вона

зо ТЕМА 1. ОФОРМЛЕННЯ ВИДАННЯ ЯК СКЛАДОВА ВИДАВНИЧОГО ПРОЦЕСУ

друкується на пристрої виводу за допомогою оператора showpage

з очищенням поточної сторінки після друку або copypage зі

збереженням зображення поточної сторінки для подальшого

використання. Оператори шляху задають послідовність точок

(координат х, у) на сторінці в декартовій системі координат, якими

у межах сторінки або за її межами створюється шлях. Пристрої

виводу використовують різні системи координат, але мова

PostScript містить інтерпретатор, що автоматично перетворює всі

координати у коди друкуючого пристрою.

Мова PostScript оновлювалася у кілька етапів. PostScript-З дає

можливість проводити додрукарські процеси повністю у цифро­

вому вигляді. При цьому кольороподілене зображення не потрібно

розбивати на файли для кожного з кольорів — всі кольори зобра­

ження зберігаються в одному файлі. Як наслідок — файли

PostScript-З зменшилися в обсязі. PostScript-З має такі переваги:

• Поліпшена технологія зображень (Enhanced Image Technology) — авто­

матичне розпізнавання й оптимізація зображень з максимально

можливою якістю.

• Device — оператор, що дає змогу опрацьовувати будь-яку кількість

кольорів: від двох (duotone) до шести (Pantone Hexachrome).

• Система Networks підтримує для принтера Web-сторінку, якою

можна виконувати віддалене адміністрування принтера.

• ШР-трепінг, дозволяє проводити трепінг на етапі візуалізації.

• RIP-кольороподіл на етапі роботи RIP підтримує HiFi Coloro.

• Прямий друк PDF дозволяє RIP приймати файл у форматі PDF,

замість файла PostScript.

• Набір із 136 стандартних шрифтів враховує сумісність платформ

Macintosh і Windows. Є також підтримка двобайтних шрифтів

для набору текстів азіатськими мовами.

• Друк PlanetReady підтримує набори символів для більшості ла­

тинських і азіатських шрифтів.

• Драйвер принтера AdobePS: друк водяних знаків, багатозадачний

друк, поліпшене керування кольорами, необмежена можливість

настроювання форматів паперу, пряме створення PDF-файлів.

• Плавні кольорові переходи завдяки 16-бітовій глибині кольору по

кожному кольоровому каналу. Також підвищена якість відобра­

ження півтонів і градієнтів.

Формат PostScript Extreme об'єднує три основних технології

Adobe: інтерпретатори Adobe PostScript-З, формати PDF (Portable

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ РЕДАГУВАННЯ ОФОРМЛЕННЯ ВИДАННЯ 31

Document Format) та PJTF (Portable Job Ticket Format). Формат PDF

є внутрішнім, він дозволяє переглядати (на відміну від PostScript),

архівувати, редагувати документи перед друком і друкувати

файли незалежно від того, за допомогою якого програмного забез­

печення й операційної системи вони створені, у т.ч. шрифти,

загальне розташування тексту і формат сторінок. Adobe PostScript

Extreme має такі характеристики:

1. Умонтована підтримка як файлів PDF, так і файлів PostScript.

2. Умонтована підтримка створення і друку файлів у форматі PDF.

Для перетворення PostScript у PDF використовується оброблю­

вач Adobe Normalizer.

3. Технологія, що поєднує RIP з інтерпретатором PostScript 3.

4. Технологія для розподілу, автоматизації і керування виконан­

ням послідовностей задач.

5. Інформація керування процесом подається у форматі PJTF.

6. У процесі використовуються проміжні файли у форматі PDF.

Основне призначення цього формату — перехід до «безпапе-

рового офісу». Цифровий оригінал у форматі PDF має менший

розмір, ніж вихідний файл у форматі PostScript. При цьому він

підтримує такі можливості керування друком, як ОРІ-посилання,

керування кольором, спуск полос, трепінг, інформацію про растру-

вання і півтони, команди друку тощо. Крім того, PDF можна

перетворити назад у PostScript.

Існує два різновиди технології PostScript Extreme — для

високошвидкісного чорно-білого друку та для друку високоякісної

повнокольорової продукції. Для чорно-білого швидкісного друку

користуються алгоритмами RIP-опрацювання на основі PDF, який

перетворюється на растр із мінімальними витратами ресурсів і

виводиться зі швидкістю більше 650 сторінок за хвилину. Пристрій

InfoPrint-4000 корпорації IBM друкує із дозволом 480/600 dpi зі

швидкістю до 708 двосторонніх відбитків формату А4 за хвилину.

PostScript Extreme є набором модулів JTP (Job Ticket Proces­

sors — оброблювачі завдань), які взаємодіють один з одним і цілком

автоматизують весь додрукарський процес. Ці модулі одержують

дані у форматі PJTF (Portable Job Ticket Format), містять інструкції

про опрацювання документа в форматі PDF. Формат PJTF ґрунту­

ється на мові PDF, до первісного документа можна повернутися

тоді, коли необхідно внести зміни. Крім цього, можна тимчасово

підкласти визначення певних деталей виробничого процесу або

32 ТЕМА 1. ОФОРМЛЕННЯ ВИДАННЯ ЯК СКЛАДОВА ВИДАВНИЧОГО ПРОЦЕСУ

змінити їх у будь-який момент. Тобто деякі інструкції можуть бути

задані після створення файла документа. У цьому виникає необхід­

ність, коли:

• створенням документів займаються непрофесіонали без нави­

чок підготовки друкованої продукції. Тут важливу роль відіграє

можливість попереднього перегляду файлів для оцінювання їх

відповідності заданим умовам;

• файли створюються художниками, які не мають грунтовних

знань програмного забезпечення і створюють складні докумен­

ти, які дуже дорого, важко або неможливо роздрукувати;

• існує необхідність друку документа в декількох варіантах — як

високої якості (наприклад , із використанням Hexachrome), так і

низької (цифровий оперативний друк);

• потрібно поєднати кілька растрованих документів для змен­

шення обсягу пам'яті.

Найважливіші можливості PostScript Extreme можна звести до

таких:

• Безпосередня робота з PDF. Результат роботи можна представити

як у форматі PDF, так і у форматі PostScript. Крім того, документ

у форматі PostScript може бути перетворений у PDF за допо­

могою Extreme Normalizer. При цьому не потрібно змінювати

процес підготування документа, технології і методи роботи.

• Використання алгоритмів як компанії Adobe, так і інших розроб­

ників.

• Додрукарське підготування. Сторінки документа збираються в

однин документ з різних джерел за тривалий час, а зміни можна

вносити до остаточного друку.

• Розподілене опрацювання. Паралельна робота над тестуванням,

спуском полос, трепінгом, кольорокорекцією.

• Промисловий друк. Всі файли прямо передаються на RIP, розби­

ваються на сторінки, або фрагменти, і передаються відповідним

RIP-оброблювачам.

2. ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ’ЯЗКИ ФАХІВЦІВ,

ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ НАД ОФОРМЛЕННЯМ ВИДАННЯ

Художньо-технічне оформлення — один із головних етапів

перетворення авторського оригіналу у твір друку. Головний

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ'ЯЗКИ ФАХІВЦІВ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ НАД ОФОРМЛЕННЯМ ВИДАННЯ 33

редактор знає зміст видання, розуміє всі особливості цільового

призначення і читацької адресації, тому завжди бере участь в

оформленні друкованого видання і приймає всі остаточні рішення:

складає замовлення на оформлення, висловлює побажання щодо

підготовки оригіналів зображень, візує зображальні оригінали.

Оформленням книги, переважно, займаються художній і техніч­

ний редактори, запрошені ними фотографи і художники. Але

головний редактор несе основну відповідальність за видання

загалом. Хоча з часом традиційні обов'язки всіх зайнятих у видав­

ничому процесі змінюються, розширюється коло обов'язків,

додаються нові функції, осучаснюються назви посад, функції

художнього та технічного редакторів перехрещуються між собою,

головним залишається принцип — кожен робітник редакції прагне

зробити все, або майбутнє видання було якісним, красивим,

зручним у користуванні.

Отже, над зовнішньою формою видання у видавництвах

працюють: технічний редактор, художній редактор, дизайнер,

художник, більд-редактор, верстальник, копірайтер. Нерідко ці

посади суміщаються. Коротко їх функції зводяться до таких:

Технічніш редактор відповідає за детальну кількісно-розмірну

характеристику видання, його технічні параметри, їх відповідність

існуючими вимогами і поліграфічним процесам.

Художній редактор відтворює художніми засобами проект

оформлення видання.

Дизайнер проектує майбутнє видання і розробляє його гра­

фічний макет.

Художник на замовлення редакційного колективу створює

окремі елементи видання: обкладинку, титули, декоративні

елементи, ініціали, шрифти, малюнки.

Більд-редактор (від слова build — зовнішній вигляд, форма,

стиль, конструкція) — фахівець, що розробляє детальний проект

видання і визначає всі його графічні елементи.

Верстальник заповнює розроблений макет відредагованими

авторськими матеріалами.

Копірайтер — фахівець з написання текстів, що викликають

в людини певні емоції.

Роль і внесок кожного з учасників творення зовнішньої

форми видання залежить від його особливостей. Якщо для видання

створюються ілюстрації чи фотографії, або видання має складне

34 ТЕМА 1. ОФОРМЛЕННЯ ВИДАННЯ ЯК СКЛАДОВА ВИДАВНИЧОГО ПРОЦЕСУ

декоративне оформлення, тоді художник або фотограф відіграють

провідну роль. Якщо видання має складний макет, велику кількість

поданих автором документальних фотографій та малюнків, а зов­

нішнє оформлення обмежується шрифтовою композицією, тоді

головна роль переходить до художнього редактора. У неілюстрова-

них виданнях, але зі складною структурою тексту та рубрикацією,

особливо у наукових і навчальних, важливе значення має техніч­

ний редактор.

2.1. Співпраця художника, фотографа

та художнього редактора

В оформленні видання стрижневою фігурою є художній

редактор, який запрошує художника. Художній редактор —

людина з художньою поліграфічною освітою, що деякою мірою

виконує функції адміністратора, керівника, людини, яка ставить

завдання художникам (фотографам) і перевіряє його виконання.

А художник — творча особистість, яка бачить світ і, звичайно, літе­

ратурний твір, власними очами, що і відображається в ілюстраціях,

виконаних у певному стилі. Композиційне оформлення видання

повинно органічно сполучатися з жанром і стилем літературного

матеріалу, зображальними засобами і технікою виконання всього

декоративного оформлення. Все це обмежує оформлювальні мож­

ливості видавництва.

Художній редактор впливає на оформлення тим:

• як він складає план художнього оформлення;

• якого саме художника (фотографа) запросить;

• як точно сформулює завдання;

• наскільки знайде спільну мову з художником під час перевірки

виконання завдання.

Затвердження проекту оформлення видання означає перехід

до етапу художнього та технічного редагування. Художній редак­

тор ретельно вивчає авторській твір і вирішує питання щодо

доцільності його ілюстрування, причому визначається кількість,

кольоровість, розміри, спосіб виконання всіх зображальних елемен­

тів видання. За відсутності ілюстративного матеріалу художній

редактор звертається до художників або фотографів. Тут врахову­

ються їхні попередні роботи, відповідність стилю авторського

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ'ЯЗКИ ФАХІВЦІВ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ НАД ОФОРМЛЕННЯМ ВИДАННЯ 35

твору. Художній редактор ставить художнику або фотографу зав­

дання на:

• ілюстрування всього твору або певних його фрагментів,

шмуцтитулів;

• оформлення обкладинки, палітурки, титулу, яке поєднує як

зображення, так і текстову частину;

• створення ініціалів, заставок, кінцівок;

• зйомку і опрацювання фотографій;

• виконання креслень і схем;

• створення монтажу з різних малюнків, фотографій і тексту;

• ретуш зображень;

• створення шрифтів для заголовків, тексту.

Робота художника друкованого видання істотно відрізня­

ється від роботи художника — творця власних творів мистецтва.

Оформлювач друкованого видання у своїй роботі чітко стежить за

змістом авторського твору, перетворює слово в образ, що сприй­

мається візуально, при цьому форма не може затуляти або виперед­

жати зміст. Друковане видання, особливо книга, може жити

сторіччя, тому завдання оформлювала — виражальними засобами

підкреслити стрижневі моменти твору, акцентувати у потрібних

місцях, полегшувати сприйняття суцільного тексту. Відомі творці

художнього обличчя книги розробили методи та прийоми оформ­

лення, вміле застосування яких завжди дає очікуваний результат.

Якщо ж художник не до кінця розуміє авторський задум, ідею

твору, виникає невідповідність змісту й ілюстративного ряду.

Автор книги іноді може бути художником свого видання,

наприклад, у книзі Анни Середи «Homo viator» видавництва

«Лілея-НВ» автор емоційно зобразила свій внутрішній світ в

ілюстраціях, що позитивно вплинуло на оформлення видання. В

цьому випадку вдало збігається зміст ілюстрацій та тексту, вони

иерозривно зв'язані, доповнюють одне одного. За стилем і змістом

малюнки такі ж авангардні і неконкретні, як і самі твори. На них —

герої, химерні постаті. Проте зрозуміло, що зображення не створю­

валися спеціально для книги, а є пошуком автора, відображенням

ного світогляду. Як і тексти, малюнки немовби виникали мимохідь,

на полях зошитів, у блокнотах, на клаптиках паперу. В цьому

виданні надзвичайно складною і важливою була робота дизайнера

О. Рубановської, яка зробила цілісне і гармонійне видання, розміс­

тила малюнки автора і на обкладинці, і проілюструвала основний

текст. Кольорове вирішення обкладинки — поєднання чорного,

синього і білого злагоджено сприймається, а назва книги і прізвище

36 ТЕМА 1. ОФОРМЛЕННЯ ВИДАННЯ ЯК СКЛАДОВА ВИДАВНИЧОГО ПРОЦЕСУ

автора добре виділяються на синьому квадраті. На розгорнутому

титулі розміщена цитата Ю. Андруховича про авторку і, знову ж

таки, малюнки різних предметів.

Художники або фотографи, які творять для друкованих

видань, мають знати видавничі і поліграфічні процеси, вимоги

стандартів та технологічних інструкцій до ілюстраційних оригі­

налів. Це не лише допоможе їм у роботі, але й позбавить помилок

у виконанні замовлення. Художник-конструктор видання творчо

враховує значну кількість чинників: політичних і освітніх, духов­

них і матеріальних, соціальних і культурних, які впливають на

сприйняття твору. Його завданням є естетично сформувати

просторово-образну форму видання. Крім цього, сучасний худож­

ник має володіти комп'ютерними графічними програмами Adobe

Photoshop, Adobe Illustrator, Corel Draw, щоб якісно обробити свої

роботи, підготувати їх до друкування.

Розвиток цифрових технологій змінив традиційну роль

фотографів: знімки стало можливим переглядати майже одразу

після зйомки, при цьому фотограф реально оцінює придатність

електронного файлу до подальшого використання. Нерідко фотог­

раф самостійно опрацьовує свої знімки на комп'ютері: редагує,

ретушує, перетворює кольорові режими тощо, чим раніше займа­

лися фахівці з додрукарських процесів.

Художній редактор, перед тим, як запросити художника для

роботи над виданням, знайомиться з його творчим доробком за

попередніми виданнями, на виставках, при спілкуванні. При

цьому важливо також знати умови праці художника, швидкість

виконання замовлень, досвід роботи з технічними пристроями,

графічними програмами, можливість опрацювати свої роботи на

комп'ютері. Художній редактор слідкує за роботою художника,

оцінює її, коректно робить зауваження і спрямовує роботу у

напрямку, передбаченому проектом художнього оформлення і

технологічними можливостями. Зауваження повинні бути ясними

та обгрунтованими, тому слід готуватися до обговорень робіт,

добре знати матеріал і всі найдрібніші пункти проекту оформлен­

ня. Найважливішим у співпраці художника і художнього редактора

є принцип єдності концепцій оформлення видання, вміння

конструктивно обговорювати результати роботи.

Потреба у художникові зникає, якщо видання перевидається,

і всі ілюстрації вже є, їх потрібно лише опрацювати, поновити і

пристосувати для сучасної техніки. Якщо не потрібно створювати

малюнків, а у план оформлення входять декоративні елементи і

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ'ЯЗКИ ФАХІВЦІВ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ НАД ОФОРМЛЕННЯМ ВИДАННЯ 37

заставки, це може розробити художній редактор (він, зазвичай, за

освітою є художником).

Видатні художні редактори минулого мали різну тактику

роботи з художниками, яких запрошували для оформлення видань.

Так, 1.1. Лазаревський не ставив перед художниками вузьких твор­

чих завдань - він лише обирав найкраще із запропонованого йому,

і так розшукував молоді таланти. С. Б. Телінгатер бачив у поліграфії

не лише можливість розмножувати тексту і репродукування ілюст­

рацій, а й художній засіб вираження ідейного змісту книги, він

широко пропагував нові ідеї і тенденції оформлення видань.

М. В. Ільїн обличчя книги завжди бачив заздалегідь і жорстко

керував видатними художниками, з якими працював (наприклад

Петров-Водкін). В. В. Пахомов сам конструював видання і про­

понував художникам власний логічний розклад тексту на складові,

дуже обережно ставився до зображальної системи видання і її

відповідності тексту.

Художні редактори і художники-оформлювачі щедро ділилися

своїм досвідом, аналізували випущені видання, вказувати на їх

недоліки і переваги. Дослідження та теоретичні праці митців книги

дають багатий матеріал для вивчення.

Перші теоретичні праці з книжкової графіки з'явилися на

початку 20 сг.: статті видатного художника, історика мистецтв, ідеолога

журналу «Світ мистецтва», оформлювача театральних постановок і

книжкових видань Олександра Миколайовича Бенуа (1870-1960) —

«Завдання графіки» у журналі «Мистецтво та друкарська справа» (К.,

1910, № 2-3), Миколи Ернестовича Радлова —«Сучасна російська

графіка та малюнок» у журналі «Аполлон» (1913, № 6-7). Бенуа писав

про книгу як цілісний художній організм: «Художник, зайнятий

книгою, має звернути увагу спочатку на основні вимоги краси у книзі:

на вироблення формату, на якість, поверхню і колір паперу, на

розміщення тексту на сторінці, на розподіл і співвідношення

заповнених і порожніх просторів, на шрифт, на пагінацію, на обріз,

брошурування тощо. Книга може стати прекрасною без жодної

прикраси, і, навпаки, всі прикраси ні до чого не призведуть, якщо

будуть забуті ці основні вимоги» [85,45].

У своїй фундаментальній праці «Книжкове мистецтво» оформ-

лювач з великим досвідом роботи В. В. Пахомов розглядає весь

додрукарський процес роботи над оформленням видань різних

видів. Макети книг, випущених під його редакцією, самі були

твором мистецтва. У них було розраховано все: кожна буква, кожен

проміжок. Як писав про нього Ю. Б. Адамов: «Яка ретельна робота над

текстом! Який аналіз пропонованих художнику обставин місця, часу, дії, яке

досконале почуття композиції книжкового аркуша!» [55,23].

У працях видатного художника-графіка, оформлювача видань

В. А. Фаворського (1886—1964) можна знайти різні аспекти теорії та

практики книжкового мистецтва [129—136]. Він не лише розглядав

окремі елементи оформлення, такі, як зображення, шрифт, але

38 ТЕМА 1. ОФОРМЛЕННЯ ВИДАННЯ ЯК СКЛАДОВА ВИДАВНИЧОГО ПРОЦЕСУ

багато уваги приділяв композиції, взаємозв'язку складників оформ­

лення, розробив струнку систему оформлення книги, особливо

загострював увагу на просторових властивостях шрифтів. Компо­

зиційною творчістю художник називав процес «приведення до

цілісності зорового образу». При цьому за основу брав «те, що люди­

на не спроможна воднораз сприймати цільність зорового образу, бо

вона не в змозі охопити об'єкт увесь, а лише окремі моменти

спокійного зору, зв'язані рухом при розгляданні його частинами»

[129]. Тому рух і рухові уявлення є в основі тієї зорової цілісності

зображення, що в результаті споглядання відчуває глядач. Компози­

цію Фаворський визначав як зорову цілісність, основою якої є рухова

конструкція. Зміна сторінок, перехід від однієї до наступної є «і

механіка книги, і її метрична основа, необхідна для організації руху,

для організації зупинок, аби читач міг оглянутися, затриматися,

пригадати те, що прочитано» [135]. Його концепція побудована на

точному функціональному аналізі книжкового організму і поєднує

досконало розроблену теорію художньо-образного осмислення

всього ансамблю книги — від конструкції блока до ілюстрацій.

Український дослідник оформлення друкованих видань

Б. В. Валуєнко у цікавому не лише за змістом, але й оформленням

виданні «Архітектура книги» [40] розглядає тенденції оформлення

видань, виразність і функціональності різних засобів оформлення,

як шрифтових, так і нешрифтових. Його кігига, конструкція якої

була розроблена власноруч, складається з двох частин — текстової та

ілюстраційної, які можна переглядати одночасно. Можна сказати,

що автор на власному виданні показав можливості виражальних

засобів і їх вплив на читача.

Досконалість, повне пристосовування поліграфії, графічних

засобів оформлення до змісту — мета друкарського мистецтва.

Художнику книги, насамперед, потрібно тонко розуміти літератур­

ний зміст, а також правильно оцінити його значення. Художники

оцінюють видання візуально, вони позбавлені літературних

інтересів, але нерозуміння змісту призводить до втрати авторського

змісту.

У газетно-журнальних виданнях мета інша — привернути увагу'

до конкретного матеріалу, застосувати новий незвичний прийом і

цим його виділити. Нерідко матеріали періодичних видань мають

рекламний характер, що й визначає форму їх представлення. Тому

у журнальних виданнях часто кожен матеріал друкується власним

шрифтом. Фотографія або малюнок у періодичних виданнях — це

перше, на що звертає увагу читач при перегляді сторінок. Тому їхнє

значення не обмежується лише ілюструванням текстового мате­

ріалу. Зміст зображального матеріалу, підготовленого фотографом

або художником, має нести власний зміст, розкривати певний бік

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ'ЯЗКИ ФАХІВЦІВ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ НАД ОФОРМЛЕННЯМ ВИДАННЯ 39

матеріалу, бути чітким і привабливим. Використання незвичних

шрифтів найбільше підходить для видань, розрахованих на малий

термін служби — буклетів, газет та журналів. Чим конкретніший

зміст видання, тим меншою мірою оформлювач має право засто­

совувати свій персональний стиль.

Робота фотографів та фотокореспондентів у періодичних

виданнях пов'язана із сенсацією, є засобом привернення уваги

читача до відомої інформації, але з незнайомого боку. Іноді яскрава

робота фотографа відіграє більшу роль, ніж значний за обсягом

текстовий матеріал.

Коли фоторепортер приносить у редакцію низку фотогра­

фій, що ілюструють подію, завдання художнього редактора

полягає в тому, щоб обрати найбільш вдалу світлину. Звичайно,

важливим є ряд нюансів: кольоровість видання, його формат, роз­

мір ілюстрації і місця, відведеного конкретній події, якість знімків.

Отже, художній редактор, перед тим, як почати роботу з

художником або фотографом, має знати такі показники видання:

1. Формат і обсяг видання загалом.

2. Формат набору, поля і спосіб верстки.

3. Зовнішнє оформлення: обкладинка, палітурка, суперобкладинка.

4. Планування ілюстрацій:

а) документальні або художні;

б) тонові або штрихові;

в) новостворені або раніше друковані;

г) спосіб друку, кольоровість і сорт паперу.

5. Папір для основного тексту видання і вкладок та вклейок.

6. Форзац і спосіб скріплення.

Художньо-конструкторська робота художника та художньо­

го редактора повинні мати фундаментальну науково-творчу базу.

Це — досягнення культури, мистецтва, вивчення кращих зразків

друкованих видань минулих років, а також знання великої

кількості наукових дисциплін: соціології, психології, економіки,

педагогіки, теорії інформації, теорії візуального сприйняття,

графічний дизайн, комп'ютерні методи опрацювання інформації.

\ 2.2. Завдання художнього та технічного

редакторів, їх взаємодія

Терміни «художнє редагування», «технічне редагування»

виникли у 20-30-ті роки XX ст. за аналогією з терміном «літературне

40 ТЕМА 1. ОФОРМЛЕННЯ ВИДАННЯ ЯК СКЛАДОВА ВИДАВНИЧОГО ПРОЦЕСУ

редагування», але термін «редагування» не зовсім підходить до

творчого процесу, який супроводжує процес оформлення видання.

Так, наприклад, художник Микола Васильович Ільїн при виконан­

ні роботи технічного редактора мав посаду «конструктор книги».

Іноді художнього редактора називають режисером книги, худож­

ника — дизайнером, технічного редактора — книжковим техніком,

конструктором. Нині посади технічного та художнього редакторів

нерідко суміщаються, а художник працює лише над створенням

зображального ряду.

Перед художнім та технічним редакторами стоять такі зав­

дання:

1) систематизувати зміст, виявити найбільш важливе у тексті;

2) спрямувати увагу читача на головне;

3) поліпшити сприйняття текстового матеріалу.

Виконання цих вимог неможливе, якщо:

а) оформлення не відповідає змісту;

б) текст втомлює очі;

в) видання оформлене без дотримання законів композиції і

дизайну.

Художній редактор розробляє композицію видання, ставить

завдання перед художниками і фотографами та оцінює результат,

у складних виданнях виконує розмітку оригіналів, макет для

верстання, перевіряє зверстані аркуші, бере участь у процесі

оцінювання відтворення і друку виконаних оригіналів.

Технічний редактор надає авторському твору зручну, логічну і

красиву друкарською форму з урахуванням сучасних засобів і

методів роботи, досягнень техніки та поліграфії. Він знає техноло­

гічний процес і вимоги до оригіналів, які передаються на полігра­

фічне підприємство, тому задає технічні характеристики всіх

елементів видання. Особливо важлива роль технічного редактора у

виданнях без ілюстрацій зі складною структурою тексту та багато­

рівневою рубрикацією. За Мільчиним, «технічне редагування —

художньо-технічне керування детальним втіленням в матеріалі

художнього задуму видання (проекту оформлення) та контроль за

виконанням друкарнею всіх художньо-оформлювальних вказівок

видавництва, а також дотримання технічних правил набору та

верстки» [114, 392].

Детальна розробка плану оформлення починається з вибору

формату видання й інших розмірних характеристик, які стосу­

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ'ЯЗКИ ФАХІВЦІВ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ НАД ОФОРМЛЕННЯМ ВИДАННЯ 41

ються задрукованої та незадрукованої частин, розмірів ілюстрацій,

кеглю шрифтів для всіх текстових елементів. Особливо важливо

обрати правильний формат для серійних, багатотомних і періо­

дичних видань, оскільки у межах цього формату будуть розташо­

вуватися елементи всіх випусків.

Під час роботи над планом ілюстрування видання художній

редактор виділяє фрагменти твору, які потребують посилення

зображенням. У книжкових та журнальних виданнях визначається

кількість сторінок, повністю зайнятих зображеннями, або на поло­

вину, або чітко визначається їхня кількість. Значення має й прийом

ілюстрування: чорно-білий або кольоровий штриховий чи півтоновий.

Технічне редагування — перетворення шрифтових та зобра­

жальних матеріалів на мову поліграфії. Завдання технічного

редактора — дотримання норм і стандартів, які визначаються

Держстандартами та технічними умовами. Насамперед, технічний

редактор визначає основні параметри видання: формат, обсяг,

шрифт, оформлення, яке допомагає сприйняттю і підвищує

читабельність. Він працює над оригіналом, версткою, звіркою,

переглядає контрольні примірники, створює макет.

V роботі технічного редактора необхідні такі прилади:

І І мити- і ............1111 і 11 Ксі дня різних вимірів, а також переведення

идмпч іипомстричмих одиниць у інші. Так, кегль, формат

иимірюіп.ся и пунктах, який дорівнює 0,376 мм, і квадратах,

рівних 4Н п або приблизно 18 мм. Найпоширенішими кеглями

шрифтів є цицеро = 12 п = 4,5 мм, нонпарель = 6п = 2,25 мм,

петіт = 8п. = 3 мм, корпус = Юп. = 3,76 мм.

2. Макетні аркуші всіх стандартних форматів з позначенням

форматів набору.

3. Альбоми кольорів.

4. Зразки паперу, обкладинок, палітурок.

5. Каталоги шрифтів і таблиці їхньої ємності.

Це дає можливість створити професійно грамотне видання

у точно встановленому форматі, віддруковане певним шрифтом

тим чи іншим способом друку на папері потрібної якості.

Ретельний підбір технічних параметрів особливо важливий в

оформленні дитячих видань. Шрифтові параметри — гарнітура,

кегль, насиченість, накреслення, інтерліньяж — мають не лише

функціональне і естетичне значення, але й враховують санітарно-

гігієнічні вимоги. Адже дитина, яка читає ще недостатньо впевне­

42 ТЕМА 1. ОФОРМЛЕННЯ ВИДАННЯ ЯК СКЛАДОВА ВИДАВНИЧОГО ПРОЦЕСУ

но, не повинна мати утруднення із розрізненням шрифтових

знаків. Тому у виданнях для читачів-початківців застосовуються

гарнітури шрифтів, що завдяки своїм пропорціям, формі кінцевих

знаків, оптичним властивостям роблять текст максимально чита­

бельним.

У художніх виданнях, збірках поезії чи прози, робота тех­

нічного редактора зводиться до впорядкування матеріалу. Так,

приміром, у книзі Анни Середи «Homo viator» видавництва «Лілея-

НВ» основний зміст складається з двох окремих частин: листів та

віршів, надрукованих паралельно: листи на парних сторінках, а

вірші — на непарних. До того ж продовження прозового тексту йде

через сторінку, лише на правих сторінках розвороту. Така конст­

рукція видання дає вільний вибір читачеві: чи читати вірші, чи

ознайомитися з листами. Структура видання чітко відображається

у колонтитулах: назва видання і вид тексту (листи чи назва вірша).

Навіть кінцівки і заставки відповідають назві (в перекладі —

«людина-мандрівник»), у зображеннях фігурує людина на коні.

Майстерність художнього і технічного редакторів полягає ще

й у тому, щоб у процесі верстки створити цілісне, струнке, естетич­

но гармонійне видання. Для цього застосовуються композиційні

закони: симетрії, пропорційності, рівноваги, оптичної ілюзії, а

також елементи контрасту. Щоб досягти потрібного ефекту,

необхідно:

• вміло обирати кегль та накреслення шрифтів основного та

додаткового тексту;

• розумно використовувати різноманітність форматів набору;

• домагатися логічного підбору шрифтів для заголовків;

• застосовувати таку верстку, щоб обсяг суцільного текстового

набору оптично скорочувався, а найважливіше було яскравішим.

Технічний та художній редактори повинні пам'ятати: при

виділенні головного не можна принижувати другорядне, яке також

має значення для розуміння змісту. Одночасно слід творчо врахову­

вати велику кількість факторів: політичних та освітніх, духовних

та матеріальних, соціальних та культурних, які впливають на

формування видання.

Отже, обов'язки художнього редактора полягають у:

• розробці плану, концепції та затвердженні проекту оформлен­

ня видання;

• контролі за втіленням концепції видання;

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ'ЯЗКИ ФАХІВЦІВ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ НАД ОФОРМЛЕННЯМ ВИДАННЯ 43

• замовленні художникам, фотографам, графікам оригіналів

ілюстрацій для видання, контролі якості їх виготовлення;

• організації виїзних зйомок;

• критичному оцінюванні робіт фотографів і художників на

відповідність їх ідейному задуму видання і художньої форми;

• обробці авторських оригіналів зображень для подальшого

виготовлення за ними ілюстраційних оригіналів (у програмах

Adobe Photoshop та Adobe Illustrator);

• підготовці макету видання;

• контролі художнього рівня макету і відповідності його тех­

нологічним вимогам;

• створенні заставок, кінцівок, інших декоративних елементів

(якщо для цього не запрошується художник);

• наданні вказівок технічному редактору щодо поліграфічного

оформлення текстових і зображальних елементів видання

(якщо немає макету);

• консультуванні технічного редактора з питань загальної

конструкції, деталізації і особливостей макету, розробленого

художником-оформлювачем;

• контролі роботи технічного редактора над оригіналом видання,

перевірці відповідності видавничого оригіналу принципам

оформлення видання, відображених у макеті;

• здійсненні коректури чорно-білих і кольорових репродукцій­

них форм;

• нагляді за процесом друку видання безпосередньо на полігра­

фічному підприємстві;

• контролі якості друку видання за віддрукованими аркушами;

• контролі рівня підготовки матеріалів видання на етапі

підписання до друку;

• затвердженні сигнального примірника видання;

• оформленні документації для огоіати праці позаштатних

художників-оформлювачів, графіків, фотографів згідно з

установленим у видавництві порядком.

Обов'язки технічного редактора полягають у:

• практичній роботі над створенням макету;

• розмітці всіх текстових та ілюстративних елементів видавничого

оригіналу — технічне виконання макету видання на папері та у

програмі верстки;

• розробці системи рубрикації видання із закріпленням пара­

метрів за кожним рівнем заголовків;

44 ТЕМА 1. ОФОРМЛЕННЯ ВИДАННЯ ЯК СКЛАДОВА ВИДАВНИЧОГО ПРОЦЕСУ

• створенні довідково-допоміжного апарату видання (виноски,

покажчики, списки літератури або ілюстрацій, примітки,

коментарі тощо);

• усуненні технічних порушень набору та верстки, які виникли

внаслідок редакційної правки;

• обробці верстки видання та його зовнішнього оформлення для

підписання до друку, оформлення його;

• контролі дотримання існуючих стандартів і технологічних

інструкцій;

• оцінюванні якості підготовки видавничого оригіналу (текстової

та зображальної інформації) відповідно до установлених вимог

та сигнального примірника, утвердження його.

Художнє конструювання як творча діяльність входить до

складу мистецтва оформлення друкованих видань разом з графі­

кою та типографікою. Художник створює зображальні оригінали

(ілюстрації та оформлення), художній редактор формує зовнішнє

та внутрішнє обличчя видання у матеріальній формі, а технічний

редактор має організувати видання цілком як функціональний

комплекс і композиційний ансамбль.

2.3. Цілісність змісту та оформлення

Оформлення та зміст — дві нерозривні складові друкованого

твору. Цікавий, якісно написаний твір може не знайти свого чита­

ча, якщо оформлення буде суперечити тематиці або читацькому

призначенню твору.

Обличчя видання, його композиція та зображальний ряд

виникає і втілюється в оригіналах, композиційно-графічній моделі,

макетах. Видатний художній редактор В. В. Пахомов розрізняє два

етапи процесу творення видання [118, Т. 1. — С. 7]:

1. Видавничий — установлення композиційних основ книги та

засобів її оформлення, створення оригіналів оформлення та

розробка деталей композиції.

2. Поліграфічний — виготовлення друкарських форм, друкування

накладу, брошурувально-палітурні роботи.

Образ видання, композиційне та зображальне рішення його

оформлення формується на видавничому етапі роботи: видання

замислюється, проектується, виконується в оригіналах, розробля­

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ'ЯЗКИ ФАХІВЦІВ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ НАД ОФОРМЛЕННЯМ ВИДАННЯ 45

ється композиційно до найдрібніших деталей. На другому етапі

видання втілюється у форму, придатну для механічного розмно­

ження, без змін у зовнішньому вигляді.

Художнім редагуванням вважається той етап роботи над

виданням, коли формується задум, виробляється проект видання,

безпосередньо пов'язаний з режисурою, а також здійснюється

редагування та затвердження оригіналів. Після етапу художнього

редагування виконуються переважно технічні завдання — визна­

чаються характеристики всіх елементів видання: шрифтів, зобра­

жень, проміжків, декоративних елементів, тобто утворюється єдина

система елементів майбутнього видання із заздалегідь визначеними

параметрами, які стають в основі композиційно-графічної моделі.

Приміром, видання «Пані Каккі стає Врублевською. Ремонт

прізвищ» видавництва «Факт» за своїм призначенням — для

організації дозвілля. Це видання має упорядника — Генріха

Олешкевіча - який у середині 1930-х років збирав прізвища, які

люди бажали змінити. Вся ця інформація друкувалася на сторінках

газет в рубриці «Оголошення». Саме оголошення і є основним

наповненням видання. Тому оформлювачі подали їх у вигляді

газетних вирізок, наче вирізаних ножицями і наклеєних в зошиті.

Цілісність оформленню надає оформлення обкладинки: ножиці,

вирізані оголошення на тлі сторінки із зошита в клітинку.

Зовнішнє оформлення перегукується із оформленням книжкового

блока. Прізвища в газетних оголошеннях виділяються підкреслен­

ням ручкою від руки, до того ж колір підкреслення відповідає

кольору малюнків між вирізками. Малюнки певним чином пов'я­

зані із прізвищами, немовби іронізують текст, додають гумору, що

відповідає призначенню видання. Для передмови був обраний

рукописний шрифт. Видання має невеликий формат 75x90/32,123

сторінки, що сприяє найкращому сприйняттю змісту.

У періодичному виданні модель створюється один раз, але

кожний окремий номер (випуск) також потребує ретельного

опрацювання художнім і технічним редакторами через різну

кількість текстових, зображальних матеріалів, тематичну спрямова­

ність тощо. Первісну модель періодичного видання (макет),

зазвичай створює професійний дизайнер, а спільне завдання

художнього та технічного редакторів — дотримуватися цього

макету, його основних принципів, аби не порушувалась уніфікація

видання. Саме тому у періодичних виданнях роботу технічного

редактора найчастіше виконує верстальник.

46 ТЕМА 1. ОФОРМЛЕННЯ ВИДАННЯ ЯК СКЛАДОВА ВИДАВНИЧОГО ПРОЦЕСУ

Початкові елементи дизайну видання, які розробляються

дизайнером - формат, обсяг, кількість колонок — виробляються

одноразово. Наступні етапи оформлення окремого номера або

спеціальних сторінок полягають у художньо-технічному процесі,

що поєднує вибір та застосування шрифтів, зображень, способи

розміщення матеріалів, засновані на використанні законів контрас­

ту, пропорції ритму. Бажано, щоб ці елементи були більш-менш

постійними. Звичайно, можна змінити дизайн газети або журналу,

але не варто робити це занадто часто, бо стійкість композиції

видання виробляє у читача своєрідну модель очікування, що

покращує ознайомлення з матеріалами, привчає шукати їх на

звичному місці, виробляє готовність сприймати публікації в знайо­

мих і звичних формах. Стабільність в оформленні пов'язана зі зміс­

том, тематикою та жанровою структурою видання. Стійка ком­

позиція номера — запорука довготривалої моделі періодичного видання

У дитячих виданнях зображення і оформлення відіграють

надзвичайно важливу роль. Саме завдяки ілюстрованоєті дитячі

видання виокремлюються у художню структуру. У сприйнятті

змісту дитячого видання роль зображень є настільки вагомою, що

часом процес створення книги починається не з тексту, а з

ілюстрацій. Зображальний ряд у виданнях для дітей може бути

представлений малюнками, науково-пізнавальними та художньо-

образними ілюстраціями. Але однак перевага надається предмет­

ним зображенням, оскільки вони забезпечують максимально

можливу подібність між знаком та зображувальним фрагментом

дійсності. Портрет героя, пейзаж, побутова замальовка, яскравий

фрагмент змісту твору викликають цікавість дит ини, яка сприймає

зміст через знайомі образи. Абстрактні зображення вкрай небажані.

Оформлення дитячого видання демонструє події, явища, персо­

нажів, описаних автором за допомогою слів.

Наймолодші читачі надають перевагу малюнкам, вони дещо

спрощено представляють навколишній світ. Фотографії більше

підходять для ілюстрування видань, адресованих школярам. У

виданнях для дітей 12 — 15 років нерідко зустрічаються умовні

ілюстрації, що формують здатність до абстрактного мислення. Так,

у збірці віршів для дітей Г. Кружкова «Хмарка з ганочком» кожна

сторінка містить малюнки химерних чоловічків, дивних істот.

Художник не робив значних змістовних малюнків, а розкидав по

сторінках, шмуцтитулу, авантитулу, змісту величезну кількість

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ'ЯЗКИ ФАХІВЦІ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ НАД ОФОРМЛЕННЯМ ВИДАННЯ 47

віньєток, орнаментів, малюнків, які створюють особливий настрій,

що відповідає змісту віршів. Усі вірші рухливі, кумедні, ритмічні і

мелодійні, і художник гарно показав це у малюнках. Приміром, у

лічилках для дітей «Ми вчимося рахувати» Л. Верьовки зображен­

ня повністю вмотивовані відповідно до структури та змісту, до

кожної цифри є малюнок і зображено саму цифру.

Для видань пізнавального характеру спеціально створюють­

ся художньо-образні ілюстрації, які виконують функцію зацікав­

лення, підтримки уваги. Науково-пізнавальні ілюстрації вмішуються у

виданнях нехудожнього характеру і представлені предметними

(фотографіями, малюнками) та умовними (схема, креслення,

карта, графік) формами.

Оформлення видання демонструє художню політику видав­

ництва, його стильові особливості. Саме відповідно до оформлення

читачі впізнають періодичне видання, книги певної серії чи

випущені одним видавництвом.

У художньому оформленні книг і журналів важливе значен­

ня має оформлення обкладинки. Вона ніби вводить читача у світ

автора, дає перші натяки на зміст, жанр, створює настрій.

Приміром, неможливо уявити обкладинку роману Стівена Кінга з

обкладинкою в мажорних тонах, у квітах, з усміхненими облич­

чями. Невідповідність кольорової гами, невдало розміщений

заголовок можуть відвернути потенційного читача від видання,

незважаючи на цікавий зміст. В газетах, особливо соціально-

політичної тематики, оформлення переважно інформативне.

Нерідко основний зміст передається фоторепортажем.

На чорно-білій фотографії, особливо невеликій за розміром,

краще подавати крупний план, деталі події, а не загальний вигляд.

Наприклад, у газетній статті «Жест розпачу» розповідається про

протест громадян, а фотоілюстрація демонструє звичайне будів­

ництво серед міста. Але ж мова йде про певний акт, дію, вчинену

мешканцями міста, що і повинна демонструвати фотографія.

Рубрика «Фотофакт», відповідно до назви повинна основний

зміст відбивати зображенням. Але нерідко текст суттєво розхо­

диться із зображенням. Так, наприклад, у коментарі йдеться про

зразки раритетів трипільської культури, а фотографія відображає

предмети побуту 17 — 18 ст. У статті «Зустрічають за візиткою,

проводжають...» ґрунтовно описується роль візитівок у житті

ділової людини, а на великій кольоровій фотографії читач бачить

зустріч чоловіка та жінки, що ніяк не натякає на тему статті.

48 ТЕМА 1. ОФОРМЛЕННЯ ВИДАННЯ ЯК СКЛАДОВА ВИДАВНИЧОГО ПРОЦЕСУ

При виборі фотографій для журнального матеріалу, худож­

ній редактор враховує те, що людину більше цікавить щось

незвичне. Отже, перевага надається не загальним планам, а

деталям, подробицям. Часто у прагненні створити щось оригіналь­

не дизайнери та художні редактори вдаються до абсурдних

прийомів. Приміром, у журналі «Четвер» майже неможливо

відшукати тексти потрібного автора, деякі вірші надруковані знизу

вгору, а прозу друкують у дзеркальному відображенні. Звичайно,

концепція журналу основним завданням ставила оригінальність,

незвичність, адже це молодіжне видання. Але читач не завжди

може зрозуміти, що йому пропонують прочитати, крім перегляду

незвичних картинок.

Питання:

1. Види видань за ДСТУ 3017-95. Зв'язок між змістом і оформленням видання.

2. Процес художнього редагування книги. Функції художнього редактора.

3. Розкрити особливості співпраці художника та художнього редактора.

4. Взаємодія художнього та технічного редактора.

5. Пояснити функції та обов'язки технічного редактора.

Література:

[9-14], [16], [25], [55, 130-146], [57], [61, 174-191], [63, 202-248], [70], [74, 11-40], [116],

[118], [126], [144], [146-147], [150, 39-44].