
- •1. Соціокультурна зумовленість філософії.
- •2. Філософське мислення та його специфіка.
- •3. Своєрідність предмету філософії.
- •4. Історичні форми постановки основного питання філософії.
- •5. Будова системи філософського знання
- •6. Поняття методу.
- •7. Співвідношення філософських, загальнонаукових і спец-наук. Методів.
- •8. Діалектика як загальнотеоретичний метод філософського пізнання, її форми та альтернативи.
- •9.Основні функції філософії:
- •10, 11. Особливості розвитку та функціонування системи філософських категорії.
- •12. Характерні риси стародавньої філософії.
- •13. Специфіка філософської думки в період Середньовіччя
- •14.Особливості філософії епохи Відродження
- •15.Філософія Нового Часу: загальна характеристика.
- •16.Класична німецька філософія
- •17. Своєрідність філософії українського духу
- •18. Марксистська філософія:сучасне осмислення нових положень.
- •23. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу
- •24. Cтруктура світогляду
- •25.Історичні типи світогляду
- •26. Класична онтологія та її фундаментальні проблеми
- •27. Основні рівні буття.
- •28. Філософський зміст категорії “матерія”
- •29. Рух,як спосіб простір та час як форми існування матерії
- •32. Визначальні категоріальні характеристики світу.
- •33. Поняття природи
- •34. Народонаселення як природне явище
- •35. Поняття біосфери і ноосфери
- •36 . Поняття глобалізаціїї та форми її існування.
- •37. Глобальні проблеми сучасності.
- •38. Інтелект, почуття, пам»ять і воля як здатності людини.
- •39. Співвідношення понять «людина», «індивід», «особистість» та «індивідуальність»
- •40. Основні форми діяльності людини.
- •41. Проблема сенсу життя людини
- •43.Свідомість як найвища форма відображення.
- •44. Феноменологічна концепція свідомості
- •45.Чуттєве,раціональне-когнітивне та емоційно-вольове у структурі свідомості
- •46.Еврестична і творча функції інтуїції
- •47. Поняття та форми суспільної свідомості
- •48. Несвідоме, свідоме і надсвідоме
- •50. Гносеологія та епістемологія.
- •51. Можливості та межі пізнавального процесу.
- •52. Проблема істини в теорії пізнання
- •54. Проблема критеріїв істини
- •53. Істина і правда
- •55. Поняття методології
- •56.57 Основні форми наукового пізнання
- •58. Мова як засіб комунікації та пізнаня.
- •60. Поліструктурність мови
- •63.Об єкт і предмет філософії історії
- •64. Єдність і розмаїття всесвітньої історії.
- •65. Периодизація історії та її критерії
- •66. Проблема спрямованості, сенсу історії та її цінностей.
- •68.Основні характеристики суспільства
- •70) Нація як соціальний феномен.
- •72. Ідеологія та утопія як форми організації соціуму.
- •73. Рушійні сили соціального процесу.
- •74. Духовність та її призначення.
- •75. Цінності як ядро духовного світу людини.
- •76. Гуманізм філософії.
- •77. Поняття філософії економіки.
- •78. Поняття суспільного виробництва та його різновиди.
- •80. Нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки.
- •81) Поняття політики
- •82. Поняття політичної системи та її структури
- •83. Держава – основна складова політичної організації суспільства
- •84. Правова держава.
- •86. Поняття культури.
- •87. Масова культура,контркультура і антикультура.
- •88. Поняття цивілізації.
- •89.Спадкоємність та традиції в культурі
- •90. Новаторство і гуманізм культури
23. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу
Філософія має органічний зв’язок зі світоглядом. У сучасних філософських працях про світогляд мовиться таке: “світогляд – це форма суспільної відомості; “світогляд – це форма самоусвідомлення особистості”; “світогляд – це система поглядів на світ і на місце людини у цьому світі”; “світогляд – це система принципів
діяльності людини”; “ світогляд – це погляд людини на світ як ціле”; світогляд – це спосіб
духовно-практичного освоєння світу”.
Філософія і світогляд в цьому контексті мають органічну єдність. Філософія теж є специфічним світоглядом. Певним способом духовно- практичного освоєння світу.
Філософія як світогляд є системою найбільш загальних поглядів на світ, природу, суспільство, людину, пізнання. Філософія як світогляд теоретично обґрунтовує свої положення і висновки, основні принципи соціально-політичної, наукової, моральної, естетичної діяльності людини, тобто освоює світ як духовно (теоретично), так і практично.
24. Cтруктура світогляду
Світогляд - це складне, синтетичне, інтегральне утворення суспільної і індивідуальної свідомості. Істотне значення для його характеристики має пропорційну присутність різних компонентів - знань, переконань, вірувань, настроїв, прагнень, надій, цінностей, норм, ідеалів і т.д. В структурі світогляду можна виділити чотири основні компоненти:
1) Пізнавальний компонент. Базується на узагальнених знаннях - повсякденних, професійних, наукових і т.д.
2) Ціннісний-нормативний компонент. Включає цінності, ідеали, переконання, вірування, норми, директивні дії і т.д.
3) Емоційно-вольовий компонент. Для того, щоб знання, цінності і норми реалізовувалися в практичних вчинках і діях, необхідне їх емоційно-вольове освоєння.
4) Практичний компонент. Без практичної складової світогляд носив би украй абстрактний, відвернутий характер.
На основі вищевикладеного можна визначити світогляд як сукупність поглядів, оцінок, норм і установок, що визначають відношення людини до світу і виступають як орієнтири і регулятори його поведінки.
По характеру формування і способу функціонування можна виділити життєво-практичний
і теоретичний рівні світогляду.Життєво-практичний рівеньсвітогляду складається
стихійно і базується на здоровому глузді, обширному і багатообразному повсякденному досвіді.
25.Історичні типи світогляду
Світогляд за самою своєю суттю є універсальним і практичним, оскільки орієнтує на вирішення найважливіших проблем людського існування, виражає імперативи поведінки людини та сенс її життя. В цьому і полягає функціональне призначення світогляду. Першим дійшов висновку про те, що міф є стадією розвитку свідомості, яка відповідає певній історичній добі. Міфологічній формі світогляду притаманні антропоморфізм, тобто ототожнення природних сил з людськими, одухотворення їх. Міф є історично першою формою самосвідомості, котра відокремилася від практики.
Релігія є більш пізньою та зрілою формою світогляду людства, а тому і більш дослідженою. Чітко розділяється суб'єкт і об'єкт. Долається характерна для міфу неподільність людини і природи. Закладаються основи специфічні для філос.