
- •1. Соціокультурна зумовленість філософії.
- •2. Філософське мислення та його специфіка.
- •3. Своєрідність предмету філософії.
- •4. Історичні форми постановки основного питання філософії.
- •5. Будова системи філософського знання
- •6. Поняття методу.
- •7. Співвідношення філософських, загальнонаукових і спец-наук. Методів.
- •8. Діалектика як загальнотеоретичний метод філософського пізнання, її форми та альтернативи.
- •9.Основні функції філософії:
- •10, 11. Особливості розвитку та функціонування системи філософських категорії.
- •12. Характерні риси стародавньої філософії.
- •13. Специфіка філософської думки в період Середньовіччя
- •14.Особливості філософії епохи Відродження
- •15.Філософія Нового Часу: загальна характеристика.
- •16.Класична німецька філософія
- •17. Своєрідність філософії українського духу
- •18. Марксистська філософія:сучасне осмислення нових положень.
- •23. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу
- •24. Cтруктура світогляду
- •25.Історичні типи світогляду
- •26. Класична онтологія та її фундаментальні проблеми
- •27. Основні рівні буття.
- •28. Філософський зміст категорії “матерія”
- •29. Рух,як спосіб простір та час як форми існування матерії
- •32. Визначальні категоріальні характеристики світу.
- •33. Поняття природи
- •34. Народонаселення як природне явище
- •35. Поняття біосфери і ноосфери
- •36 . Поняття глобалізаціїї та форми її існування.
- •37. Глобальні проблеми сучасності.
- •38. Інтелект, почуття, пам»ять і воля як здатності людини.
- •39. Співвідношення понять «людина», «індивід», «особистість» та «індивідуальність»
- •40. Основні форми діяльності людини.
- •41. Проблема сенсу життя людини
- •43.Свідомість як найвища форма відображення.
- •44. Феноменологічна концепція свідомості
- •45.Чуттєве,раціональне-когнітивне та емоційно-вольове у структурі свідомості
- •46.Еврестична і творча функції інтуїції
- •47. Поняття та форми суспільної свідомості
- •48. Несвідоме, свідоме і надсвідоме
- •50. Гносеологія та епістемологія.
- •51. Можливості та межі пізнавального процесу.
- •52. Проблема істини в теорії пізнання
- •54. Проблема критеріїв істини
- •53. Істина і правда
- •55. Поняття методології
- •56.57 Основні форми наукового пізнання
- •58. Мова як засіб комунікації та пізнаня.
- •60. Поліструктурність мови
- •63.Об єкт і предмет філософії історії
- •64. Єдність і розмаїття всесвітньої історії.
- •65. Периодизація історії та її критерії
- •66. Проблема спрямованості, сенсу історії та її цінностей.
- •68.Основні характеристики суспільства
- •70) Нація як соціальний феномен.
- •72. Ідеологія та утопія як форми організації соціуму.
- •73. Рушійні сили соціального процесу.
- •74. Духовність та її призначення.
- •75. Цінності як ядро духовного світу людини.
- •76. Гуманізм філософії.
- •77. Поняття філософії економіки.
- •78. Поняття суспільного виробництва та його різновиди.
- •80. Нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки.
- •81) Поняття політики
- •82. Поняття політичної системи та її структури
- •83. Держава – основна складова політичної організації суспільства
- •84. Правова держава.
- •86. Поняття культури.
- •87. Масова культура,контркультура і антикультура.
- •88. Поняття цивілізації.
- •89.Спадкоємність та традиції в культурі
- •90. Новаторство і гуманізм культури
89.Спадкоємність та традиції в культурі
Спадкоємність культури — це процес передачі культурно-історичного досвіду. І в цьому вимірі спадкоємність є відтворенням, збереженням вічних цінностей шляхом пере осмислення їх у процесі творчості. Саме в спадкоємності як органічному поєднанні традиції і новаторства реалізується історичність культури, її самозбереження й саморозвиток.
Традиції — елементи соціальної і культурної спадщини, що передаються з
покоління в покоління й зберігаються в суспільстві протягом тривалого часу. Традиції існують у всіх формах духовної культури. Можна говорити про наукові, релігійні, моральні, національні, трудові, побутові та інші традиції. Завдяки їм розвивається суспільство, оскільки молоде покоління не винаходить заново "велосипеди", а засвоює досягнутий людський досвід культури.
90. Новаторство і гуманізм культури
Нова́торство — вияв ініціативи, творення нового у науці, мистецтві, виробництві, управлінні тощо.
Гуманíзм — визнання людини найвищою цінністю у світі, повага до гідності та розуму людини; течія в західноєвропейській культурі епохи Відродження, право на щастя в житті, і вільний вияв природних почуттів і здібностей.
Гуманізм це ставлення до людини, пройняте турботою про її благо, повагою до її гідності; людяність.
Гуманізм - це система поглядів , що історично змінюється, яка визнає цінність людини як особистості її права на свободу, щастя, розвиток і вияв усіх здібностей , яка вважає благо людини критерієм оцінки соціальних інститутів, а принципи рівності , справедливості , людяності бажаною нормою взаємин між людьми.
Гуманізм культури - це міра її людяності, затвердження як вищої цінності людини як особистості, її права на вільний розвиток.