89.Спадкоємність та традиції в культурі

Спадкоємність культури — це процес передачі культурно-історичного досвіду. І в цьому вимірі спадкоємність є відтворенням, збереженням вічних цінностей шляхом пере осмислення їх у процесі творчості. Саме в спадкоємності як органічному поєднанні традиції і новаторства реалізується історичність культури, її самозбереження й саморозвиток.

Традиції — елементи соціальної і культурної спадщини, що передаються з

покоління в покоління й зберігаються в суспільстві протягом тривалого часу. Традиції існують у всіх формах духовної культури. Можна говорити про наукові, релігійні, моральні, національні, трудові, побутові та інші традиції. Завдяки їм розвивається суспільство, оскільки молоде покоління не винаходить заново "велосипеди", а засвоює досягнутий людський досвід культури.

90. Новаторство і гуманізм культури

Нова́торство — вияв ініціативи, творення нового у науці, мистецтві, виробництві, управлінні тощо.

Гуманíзм — визнання людини найвищою цінністю у світі, повага до гідності та розуму людини; течія в західноєвропейській культурі епохи Відродження, право на щастя в житті, і вільний вияв природних почуттів і здібностей.

Гуманізм це ставлення до людини, пройняте турботою про її благо, повагою до її гідності; людяність.

Гуманізм - це система поглядів , що історично змінюється, яка визнає цінність людини як особистості її права на свободу, щастя, розвиток і вияв усіх здібностей , яка вважає благо людини критерієм оцінки соціальних інститутів, а принципи рівності , справедливості , людяності бажаною нормою взаємин між людьми.

Гуманізм культури - це міра її людяності, затвердження як вищої цінності людини як особистості, її права на вільний розвиток.