- •1. Соціокультурна зумовленість філософії.
- •2. Філософське мислення та його специфіка.
- •3. Своєрідність предмету філософії.
- •4. Історичні форми постановки основного питання філософії.
- •5. Будова системи філософського знання
- •6. Поняття методу.
- •7. Співвідношення філософських, загальнонаукових і спец-наук. Методів.
- •8. Діалектика як загальнотеоретичний метод філософського пізнання, її форми та альтернативи.
- •9.Основні функції філософії:
- •10, 11. Особливості розвитку та функціонування системи філософських категорії.
- •12. Характерні риси стародавньої філософії.
- •13. Специфіка філософської думки в період Середньовіччя
- •14.Особливості філософії епохи Відродження
- •15.Філософія Нового Часу: загальна характеристика.
- •16.Класична німецька філософія
- •17. Своєрідність філософії українського духу
- •18. Марксистська філософія:сучасне осмислення нових положень.
- •23. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу
- •24. Cтруктура світогляду
- •25.Історичні типи світогляду
- •26. Класична онтологія та її фундаментальні проблеми
- •27. Основні рівні буття.
- •28. Філософський зміст категорії “матерія”
- •29. Рух,як спосіб простір та час як форми існування матерії
- •32. Визначальні категоріальні характеристики світу.
- •33. Поняття природи
- •34. Народонаселення як природне явище
- •35. Поняття біосфери і ноосфери
- •36 . Поняття глобалізаціїї та форми її існування.
- •37. Глобальні проблеми сучасності.
- •38. Інтелект, почуття, пам»ять і воля як здатності людини.
- •39. Співвідношення понять «людина», «індивід», «особистість» та «індивідуальність»
- •40. Основні форми діяльності людини.
- •41. Проблема сенсу життя людини
- •43.Свідомість як найвища форма відображення.
- •44. Феноменологічна концепція свідомості
- •45.Чуттєве,раціональне-когнітивне та емоційно-вольове у структурі свідомості
- •46.Еврестична і творча функції інтуїції
- •47. Поняття та форми суспільної свідомості
- •48. Несвідоме, свідоме і надсвідоме
- •50. Гносеологія та епістемологія.
- •51. Можливості та межі пізнавального процесу.
- •52. Проблема істини в теорії пізнання
- •54. Проблема критеріїв істини
- •53. Істина і правда
- •55. Поняття методології
- •56.57 Основні форми наукового пізнання
- •58. Мова як засіб комунікації та пізнаня.
- •60. Поліструктурність мови
- •63.Об єкт і предмет філософії історії
- •64. Єдність і розмаїття всесвітньої історії.
- •65. Периодизація історії та її критерії
- •66. Проблема спрямованості, сенсу історії та її цінностей.
- •68.Основні характеристики суспільства
- •70) Нація як соціальний феномен.
- •72. Ідеологія та утопія як форми організації соціуму.
- •73. Рушійні сили соціального процесу.
- •74. Духовність та її призначення.
- •75. Цінності як ядро духовного світу людини.
- •76. Гуманізм філософії.
- •77. Поняття філософії економіки.
- •78. Поняття суспільного виробництва та його різновиди.
- •80. Нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки.
- •81) Поняття політики
- •82. Поняття політичної системи та її структури
- •83. Держава – основна складова політичної організації суспільства
- •84. Правова держава.
- •86. Поняття культури.
- •87. Масова культура,контркультура і антикультура.
- •88. Поняття цивілізації.
- •89.Спадкоємність та традиції в культурі
- •90. Новаторство і гуманізм культури
53. Істина і правда
Істина — це адекватне
відображення об'єкта суб'єктом, яке відтворює об'єкт таким, яким він існує незалежно від.свідомості суб'єкта пізнання.
Види істини: · Абсолютна істина;· Відносна;· Об'єктивна істина.
Слово «правда» в своїх основних значеннях не використовується як термін. Разом з тим, в.розмовній мові воно вживається як синонім ряду спеціальних термінів. Його.багатозначність обіграється у ряді назв.
1. Правда - синонім терміну істина (у різних його значеннях), а також суб'єктивне.сприйняття істини.
2. Правда - синонім терміну справедливість (у різних його значеннях). У стихійній.свідомості "Правда" визначає або виправдовує "легітимність" рішень і дій суб'єктів.
3. Правда - рідко використовуваний синонім терміну правдивість.
Правда артикулює власний божествений початок, на відміну від істини як дійсності, як.початок людського. Збагнення істини, за умови осмислення існування ще і правди,.виступає процедурою життєдіяльності, компонентом цілісного людського буття,а не.функцією суб'єкта, що "пізнає".
55. Поняття методології
-Методологія – область наукового знання, що вивчає засоби, передумови, принципи організації пізнавальної та практично-перетворюючої діяльності.
-Метод – сукупність прийомів та операцій практичного і теоретичного освоєння дійсності. Метод – це конкретизація методології, це способи, за допомогою яких пізнається предмет науки.
-Методика – це конкретизація методу.
Наприклад, психологія має такі методологічні принципи: У створенні свого методологічного інструментарію психологічна наука опирається на свої методологічні принципи , з необіхністю визначає вимоги до побудови і використання методів психології:
1.Об»єктивності – вивченні об»єктивних умов виникнення та функціонування об»активних проявів психіки.
2.Генетичний підхід – передбачає вивчення психічних явищ у динаміці, упри переході у філогенезі та онтогенезі з одного рівня розвитку на інший
3.Системний підхід – передбачає вивчення психічного явища як своєрідної системи, що має специфічні закономірності.
4.Особистісний підхід – передбачає вивчення конкретної особистості в конкретній ситуації.
Індивідуалізація – передбачає розкриття своєрідності кожної особистості, притаманного їй індивідуального стилю та ін.
56.57 Основні форми наукового пізнання
В науковому пізнанні формуються інабувають відносної самостійності такі форми та засоби пізнання, як ідея, проблема,гіпотеза, концепція, теорія. Ідея — це форма наукового пізнання, яка відображає зв'язки,
закономірності дійсності І спрямована на її перетворення. Проблема — це суб'єктивна форма вираження необхідності розвитку знання, яка відображає суперечність між знанням і дійсністю або протиріччя в самому пізнанні; вона є одночасно засобом і методом пошуку нових знань. Гіпотеза — це форма та засіб наукового пізнання, за допомогою яких формується один з можливих варіантів вирішення проблеми, істинність якої ще не встановлена і не доведена. Теорія — це найбільш адекватна форма наукового пізнання, система достовірних, глибоких та конкретних знань про дійсність, яка має струнку логічну структуру і дає цілісне, синтетичне уявлення про закономірності та суттєві характеристики об'єкта.