2 Питання.

Ефективність лінійних повноважень залежить від:

• єдиновладдя (керівник отримує свої повноваження тільки від одного вищого керівника);

• регламентування кількості працівників, безпосередньо підпорядкованих даному керівникові (установлення норми управління);

• вибору ефективного стилю керівництва.

Функціональні (штабні) повноваження делегуються менеджером вищого рівня управління, який керує певною функцією менеджменту, менеджеру нижчого рівня управління, який керує аналогічною функцією.

Зважаючи на різноманітні особливості функціональних повноважень, виділяють кілька їх видів:

• узаконені – функціональний керівник діє в межах законодавчих норм, статутних документів та наказів, виконуючи їх без жодних узгоджень;

• рекомендаційні – спрямовані на вироблення конкретних рекомендацій;

• обов’язкові з’ясування – функціональний керівник з’ясовує свої рішення з лінійними керівниками різного рівня;

• паралельні – рішення функціонального керівника діють незалежно і одночасно з рішеннями лінійних керівників.

Причини небажання керівників делегувати повноваження:

1. перебільшення власних можливостей, коли спрацьовує принцип «Я це зроблю краще»;

2. невпевненість щодо своєї здатності керувати;

3. відсутність довіри до підлеглих;

4. страх перед ризикованими рішеннями;

5. відсутність вибіркового контролю для попередження керівництва про можливу небезпеку.

Причини відмови підлеглих від відповідальності та блокування делегування:

1. відсутність ініціативи, боязнь самостійно розв’язувати проблему;

2. боязнь критики;

3. відсутність необхідних інформації і ресурсів;

4. перевантаженість роботою;

5. невпевненість у собі;

6. відсутність додаткових стимулів.

4. Питання.

Усі організаційні структури поді­ляють на дві групи: механістичні та органічні.

МЕХАНІСТИЧНІ (ієрархічні, формальні, бюрократичні, класичні, традиційні) організаційні структури характеризуються жорсткою ієрархією влади, формалізацією правил і процедур, централізованим прийняттям рішень, об’єктивними критеріями відбору кадрів, об’єктивною системою винагороди. їх доцільно застосовувати за умови, коли зовнішнє середовище стабільне. До цієї групи відносять лінійну, функціональну, лінійно- функціональну, лінійно-штабну та дивізійнуорганізаційну струк­тури.

Типи організаційних структур

Суть лінійної організаційної структури полягає в тому, що кожен виробничий підрозділ очолює керівник, який здійснює всі функції управління. Кожен працівник організації підпорядковується тільки одному керівнику, і зобов’язаний виконувати розпорядження тільки свого безпосереднього начальника. Віддавати накази в обхід безпосереднього керівництва не допус­кається. На практиці лінійна ОСУ використовується рідко, як правило малими та середніми організаціями, які виробляють од­норідну продукцію.

Лінійна організаційна структура

При функціональній організаційній структурі ко­жен орган управління або виконавець спеціалізується на вико­нанні окремих видів управлінської діяльності (функціях). Вико­нання вказівок функціонального відділу чи керівника є обов’язковим для виробничих підрозділів.