Анна Ахматова і Поділля

Не залишилось поза увагою її творчості й Поділля. Гостюючи у своєї тітки Анни Еразмівни Вакар, Анна пише:

Здесь все то же, то же, что и прежде, Здесь напрасным кажется мечтать. _

В доме у дороги непроезжей

Надо рано ставни запирать.

Тихий дом мой пуст и неприветлив,

Он на лес глядит одним окном, В нем кого-то вынули из петли

И бранили мертвого потом.

Музей - це храм Муз.

Ліна Костенко

Здесь у поэзии истоков

Стоит ахматовский музей,

Как центр духовности высокой,

Открывший двери для друзей,

Елена Вакар

У подільському селі Слобідка-Шелехівська Деражнянського району Хмельницької області знаходиться музей всесвітньо відомого поета Анни Андріївни Ахматової. Музей було відкрито в 1989 році до 100-річчя з дня народження Анни Ахматової. З 2006 року він є відділом Хмельницького обласного літературного музею. Розташований музей у колишньому маєтку тітки Анни Ахматової по материнській лінії - Анни Еразмівни Вакар.

В залах музею відівідувачі мають можливість якнайглибше познайомитись з життям і творчістю поета Анни Ахматової. Видання її творів початку і середини ХХ століття, архівні документи, рідкісні фотографії, особисті речі, твори її сучасників допомагають відвідувачам відчути атмосферу, в якій доводилося жити і творити митцеві.

Анна Андріївна декілька разів відвідувала Поділля: в 1896 , 1906, 1910, 1911, 1912, 1914 роках. Підтвердження цьому знаходимо в записах її щоденника і у віршах: «Лето у тетки Вакар в Шелехово около станции Деражня. Смерть сестры Рики»; « 16 сентября родился брат Виктор. 1896 г.».

Або ж лист Володимиру, чоловікові сестри Інни, де вона пише: «Я все праздники провела у тетки Вакар» (13 грудня 1906 р.).

«...Посещая мать в Дарнице, я гостила у своих родственников на Подолье». (1911).

Будинок літературно-меморіального музею А.Ахматової розташований на північному схилі пагорба майже на околиці села Слобідка-Шелехівська. Від вулиці до музею веде невеличка алея столітніх каштанів. Ліворуч від музею знаходиться стара вакарівська криниця.

За будинком розкинувся яблуневий сад, по краях обсажений черешнями. Щороку тут усе буяє, квітує, чарує зеленим озером листя і трав.

Перед музеєм розташувався символічний куточок старого Санкт-Петербургу. У його комплексі – бронзовий бюст Анни Ахматової (художник-скульптор Володимир Зайко, м. Санкт –Петербург), копії двох чавунних лав із м. Пушкін (колишнє Царське Село біля Санкт-Петербурга), виготовлених за давніми кресленнями, ліхтар з Інженерного мосту, фрагмент ажурної решітки – огорожі парапетів Санкт-Петербургських каналів.

Праворуч від музею невеличка доріжка веде до старого сільського цвинтаря, де похована мати Анни Ахматової – Інна Еразмівна Горенко та родина Вакарів: Віктор Модестович й Анна Еразмівна.

Поема «Реквієм» – пам’ятка доби сталінського терору.

Правда совісті змушувала поетесу-християнку знаходити духовний зміст всупереч важким випробуванням, які в той час випадали на долю їй та всьому народові. У своєму виступі критик О.Шмеман дуже влучно сказав, що «срібне століття» в Ахматовій знайшло свою правду - правду совісті. Саме тоді, коли емігрувала більшість друзів Ахматової, вона не залишила Батьківщину, свій народ. Про це поетеса говорила у епіграфі до поеми «Реквієм» .

Історія створення поеми «Реквієм»

Удари долі один за одним сипались на долю Ахматової. У 1921 році було обвинувачено і розстріляно М. Гумільова, чоловіка поетеси, друзі опинились в еміграції. А в 1935 році було заарештовано за антирадянську діяльність її сина, Лева. Далі він проведе у таборах довгі 13 років. І весь цей час мати буде боротися за збереження його життя. Писатиме вірші, багато з яких знищить сама, через страх за сина.

Скоріш за все поема спочатку існувала уривками, частинами, які зберігалися розрізнено у шифрованому вигляді. Ці частини були заипсані лише на початку шестидесятих. Але надрукувати поему так і не вдалося. В Радянському Союзі «Реквієм» був надрукований лише в 1987 році. Але у 1963 році поема була надрукована без згоди автора в Мюнхені.

Тема твору - трагедія радянського народу в період тоталітарної системи. В особистій трагедії Ахматова показує трагедію всього народу, страшну правду життя.

Слово «Реквієм» походить від перших слів латинської молитви «Вічний спокій» і означає «спокій». В музичному мистецтві нйбільш відомим є «Реквієм» Моцарта. Саме у Моцарта Ахматова і запозичила свою назву. Як у великого композитора, так і у Ахматової поема складається із 12 частин.

Мотиви наслідування та значення поеми в літературі.

В літературі дуже часто використовуємо такі поняття як «вічні образи», «вічні» цінності, тобто ті, які були, є, будуть завжди. «Вічною» є в літературі і тема страждання та надії на краще майбутнє.

Поема Ахматової нагадує «Божественну комедію» Данте. Адже Ахматова також проходить кола пекла разом з іншими жертвами терору і висловлює не тільки свої власні, а й їхні почуття.

Дитинство Ахматової було пов'язане із Царським селом, саме там читав Пушкін свої вірші на вступних екзаменах і отримав дуже високу оцінку. Чи можна провести паралель поезій Пушкіна із поемою Ахматової? У Пушкіна «Послання в Сибір...» «Как в эти каторжные норы доходит мой свободный глас...», у Ахматової «А за ними каторжные норы и смертельная тоска...». Це переносить дух пушкінського відношення до осуджених.

А ще є спільний образ пам'ятника. Та його значеня - різне. У Пушкіна - зовнішнє зображення для майбутніх поколінь, невмируща творчість. У Ахматової - символічне місце розташування - «под Крестами», «где стояла я триста часов».

Ахматівський пам'ятник - це не тільки пам'ятник епосі, але і поетесі, в душі якої продовжує жити безмежна любов до свого народу, Батьківщини, а це і є ідеали великого Пушкіна.

За змістом «Реквієм» також нагадує Біблію. На протязі розповіді Ахматову супроводжує образ Христа. Та і сюжет поеми нагадує долю Христа по Біблії. Паралель: син поетеси засуджений, отримав вирок, далі - звернення героїні до наступних поколінь; Син Божий - зрада, суд, розп'яття, воскресіння і вічне боже слово для людей.В епілозі поеми, як і в Біблії присутній образ голуба - символ надії на щасливе майбутнє.

Мати - найбільша страдниця. Про це йдеться і в молитві Ісуса Христа, і в «Реквіємі» Ахматової. «Напитися б або скупатися десь у річці. Мамо! Мамо! Коли б ти знала, як мені важко! Ще минулої ночі в Гефсиманії я знемагав, жахався суму, який навалив як чорна ніч, не знаходив собі місця і в передчутті страшному умивався кривавим потом. І тоді я звернувся до Господа, Батька свого небесного. «Отче,- сказав я.- Коли б Ти благословив пронести чашу цю повз мене!..О Боже!.. Як же ти жила всі ці роки, Матінко рідна, ріднесенька, яка дала дихання, з якою думкою і з якою надією ти ростила мене. Призначеного задумом божим для цього великого і страшного дня, найнещаснішого із цих днів, бо ж немає більшого горя для людини, ніж власна смерть, а для матері, коли на очах у неї гине дитина її, рід її - горе подвійне. Пробач мені, Мамо, не я визначив долю Твою, а Батько мій Всевишній, так звернемо до нього свої погляди без ремствування, і хай буде воля Його».

Так образ Матері Божої з давніх давен викликав у людей велике співчуття і повагу. 2000 років людство намагається знайти свою дорогу до Бога, дібрати найкращі слова для свого звертання до нього.

Гріховний світ вирує неспроста,

Підступний демон, що керує нами,

Та піднімається нетлінно над віками

Велична постать вічного Хреста.

О, Господи! Знайди нас всіх, знайди,

Бо ми блукаєм хащами ще й нині,

Прости гріхи й провини безневинні

І до спасіння всіх нас приведи.

О, Господи! Зціли нас всіх, зціли,

Всели в серця неопалиму мрію,

Щоб ми, пізнавши віру і надію,

Жорстокий світ добром перемогли.

Володимир Семеновський, 1989 р.

Анні Ахматовій В день 100-літнього ювілею

Знаю:

В світі

Співців небагато є,

Що звелися на гребінь ста літ..

Поміж них -

Наша Анна Ахматова -

Вірна дочка своєї землі!

Під морозами і вітровіями

Не зігнула вас люта біда...

Ваша пісня, що серцем злеліяна,

І сьогодні, як цвіт, молода!

Стоїмо під музейною хатою -

Знову згадки далекі встають...

Тут ходила Горенко - Ахматова,

Навіщаючи маму свою.

Я вклоняюсь вам, Анно Андріївно!

Ви ж бо родом із наших країв...

Заплелись і ваш голос замріяний

Українські дзвінкі солов'ї!

Тут спочила навік ваша ненька...

1 завжди повторятиму я,

Що поезію Ані Горенко

Народила Шевченка земля!

Андрей Стебелев

В Слободке-Шелеховской

Когда я знаю, почему

Вас окрестили благодатью.

А. Пушкин

Пусть сад не тот и дом не тот, На мебели не та обивка. Но мнится мне, что каждый год Сюда спешите на побыку.

Когда все яблони цветут И наливается черешня, Когда любимый Вами пруд Перенасыщен влагой вешней,

Когда под пологом крыльца Веселье в ласточкиных гнездах, Когда цветочная пыльца Хрупка, как в раннем небе звезды,

Когда, как ворон, чернозем В цветастом легком сарафане,- Вы растворяетесь во всем Своими чудными стихами.

Слежу плывущую пчелу, Сбирающую подать с платья. Теперь я знаю, почему Вас окрестили благодатью.

1994.

Система контрольних тестів

1 варіант

1. Творчість А. Ахматової— це:

а)«поетичний щоденник жіночої душі»;

б) психологічний літопис трагедії XX ст.;

в) найвизначніше явище в поезії акмеїстів?

2. У перших збірках «Вечір» (1912) і «Чотки» (1914) переважають:

а) історична тема;

6) соціальна проблематика;

в) мотиви кохання?

3. Драму навколишньої дійсності як особисту і водночас як загальнонародну трагедію А. Ахматова розкриває у збірках:

а) «Вечір», «Чотки»;

б) «Чотки» і «Біла зграя»;

в) «Подорожник» і «Аппо Domini»?

4. Ідеологічна кампанія проти «буржуазних тенденцій у мистецтві», очолювана А. Ждановим, закінчилася для А. Ахматової:

а) вигнанням за кордон;

б)арештом;

в) негромадським паплюженням?

5. Поетичним вирок сталінській епосі поетеса виносить у:

а)філософській «Поемі без героя»;

б) поемі «Реквієм»:

в) останніх віршах

6. Бог у вірші «Дав мені юнь Ти сутужную...»:

а)суддя кожного із нас;

б) біблійний герой;

в) високий ідеал, критерій, за яким слід жити?

7. Що, на думку автора цього вірша, с головною метою життя?

а)матеріальні цінності;

б)духовні багатства:

в)слава?

8. Жовтий колір у вірші «Довкола жовтий вечір ліг.» символізує:

а) надію;

б) розпач;

в) розлуку?

9. В епіграфі поеми «Реквієм» йдеться про: а)трагедію жінки-матері на тлі національної трагедії; б) трагедію сім'ї поетеси;

в) особисту трагедію А. Ахматової?

10. Вихідна ситуація поеми «Реквієм» — а) пекло, яким є вся Росія;

б) безкінечна черга;

в) історія повторюється?

11.1. Назвіть патріотичні вірші А.Ахматової, які були створені в20-ті роки.

2. Які місця пов'язані з перебуванням А. Ахматової в Україні? "

3. Чому «Реквієм» був не лише не надрукований за тоталітарних часів, а тривалий час навіть не викладений поетесою на папері та зберігався в її пам'яті?

III. 1. Проаналізуйте вірш «Дав мені юнь Ти сутужную...»

2 варіант

1. На написання віршів юну поетесу надихнула:

а) природа місцевості Великий Фонтан поблизу Одеси;

б) пушкінська атмосфера у царскосельській гімназії;

в) атмосфера поетичного поклоніння в сім'ї

2. До групи акмеїстів А. Ахматову привели:

а) захоплення поезією акмеїстів;

б) бажання бути в поетичному авангарді:

в) філософські роздуми про напрями розвитку суспільства і мистецтва.

3. Жовтневий переворот і громадянську війну А. Ахматова сприйняла:

а) радісно:

б) трагічно:

в) байдуже.

4. Подіям Великої Вітчизняної війни присвячена збірка:

а) «Подорожник»;

6) «Поема без героя»;

в) «Вітер війни».

5.Вірш «Дав мені юнь Ти сутужную...» (1912) увійшов до збірки:

а) «Чотки»;

б) «Біла гвардія»; в) «Вечір».

6. Вірш «Дав мені юнь Ти сутужную...» побудований у формі:

а) діалогу:

б) роздумів;

в) сповіді.

1 Атмосфера вірша «Довкола жовтий вечір ліг.» (1915):

а) лірична;

б) тривожна; в) романтична, інтимна.

8. Емоційною кульмінацією вірша «Довкола жовтий вечір ліг...» є: а) зустріч з коханим;

б) освідчення жінки коханому чоловікові;

в)читання щоденника.

9. Поема «Реквієм» пов 'язана з:

а)особистою трагедією А. Ахматової — арештом сина та чоловіка;

б) з подіями Великої Вітчизняної війни;

в) цькуванням поетеси.

10. Розділ «Розп'яття» із поеми «Реквієм» дає змогу поетесі: а) провести паралель з Біблією;

б) поглянути на події з позицій вічних цінностей;

в) висловити страждання матері.

11.1. Чому А Ахматова не залишила Росію після революції?

2,Яка композиція поеми «Реквієм»?

3. Який колір переважає в поемі «Реквієм»?

Ш. 1. Проаналізуйте вірш «Довкола жовтий вечір ліг...».

Борис Леонідович Пастернак ( 1890-1960) - російський поет та прозаїк, перекладач, лауреат Нобелівської премії з літератури (1958)

„Я весь мир заставил плакать

Над красой земли моей.”

Б.Пастернак