- •Лекція 5. Еволюція соціальної комунікації
- •Контрольні запитання
- •Література з теми:
- •5.1. Соціально-культурна зумовленість комунікативних практик і «комунікативність» культури
- •Головні закономірності та тенденції розвитку соціальної комунікації
- •Найважливіші періоди в еволюції соціальної комунікації. Динаміка суспільства і розвиток засобів комунікації. Концепція культури м. Маклюгена
- •Комунікативні революції та їхні соціальні ефекти
- •Розвиток електронних засобів комунікації. Глобальна комунікаційна система Інтернет. Функції та значення електронної комунікації
Комунікативні революції та їхні соціальні ефекти
Антропогенез (від гр. anthropos – людина і genesis – походження) – це процес історико-еволюційного формування фізичного типу людини, розвитку її трудової діяльності, мови й комунікації, формування соціуму.
Цей процес завершився близько 40 тисяч років тому, вся подальша історія людства має соціальний характер.
Соціогенез (від лат. societas – спільність, суспільство і genesis – походження) – це становлення й розвиток людського суспільства, великої стійкої соціальної спільноти, що характеризується єдністю умов життєдіяльності і спільністю культури.
Велику роль в антропосоціогенезі відіграли засоби комунікації, що вплинули на спосіб та характер інформаційної взаємодії людей, стали важливими чинниками формування їхнього світогляду, світовідчуття, самоопису. З погляду розвитку цих засобів антропосоціогенез, за Гербертом Маршаллом Маклюгеном, є джерелом і наслідком чотирьох комунікативних революцій:
Комунікативні аспекти анропосоціогенезу
Комунікативні зміни та їхні часові рамки |
Комунікативний засіб |
Соціальні ефекти та форми культури |
І комунікативна революція – близько 40 тис. років тому |
мова і мовлення (усне) |
мовлення стало провідним засобом пізнання, інструментом мислення, передавання накопиченого досвіду та знань, регулятором взаємин (засобом прямого спонукання до дії чи її припинення, інформування, оцінки, систематизації та організації зворотних реакцій); домінує акустичний канал передавання інформації, усно-емоційні форми спілкування; формами комунікації є міф і ритуал |
ІІ комунікативна революція – 3 тис. років до н.е. |
письмо |
письмо стало засобом накопичення, зберігання та передавання знань від покоління до покоління, інструментом побільшення обсягу і точності трансльованої інформації; розвивається візуальний канал і символізація реальності; міфологічні образи переосмислюються й інтегруються у релігійній свідомості; починає розвиватися наукова та дидактична комунікація |
ІІІ комунікативна революція − XV століття |
книгодрукування (1452 р. – Йоган Ґуттенберґ, Німеччина; 1460 р. – Степан Драпан, Львів; 1491 р. – Швайпольт Фіоль, Краків; 1574 р. – Іван Федорів, Львів) |
друк суттєво змінив спосіб зберігання і відтворення інформації, вплинув на зміст писемних джерел (з’явилося багато світських, практичних та популярних праць, у тому числі просторічними мовами, політичні та релігійні трактати); поширюється освіта, розвивається масове суспільство та інститут авторства; з’являється преса як новий канал масової комунікації; утворюється «галактика Гутенберга» (М. Маклюген) |
ІV комунікативна революція – 60-ті рр. ХХ століття |
електронні медіа (супутникові засоби зв’язку, комп’ютер, інтернет) |
утворюється принципово нова система глобальних інтерактивних комунікативних зв’язків, «віртуальна реальність», «мережна культура (М. Кастельс) на основі відродження аудіовізуального сприйняття світу й соціальності; сучасні технології зв’язку, збереження й обробки інформації творять нову інтегральну якість – інформаційне суспільство |
Історію розвитку соціуму можна розглядати як еволюцію форм (способів) та засобів комунікації, які не витісняють один одного, а співіснують, примножуючи культурний і цивілізаційний досвід людства.