Найважливіші періоди в еволюції соціальної комунікації. Динаміка суспільства і розвиток засобів комунікації. Концепція культури м. Маклюгена
У розвитку соціальних комунікацій дослідники виділяють низку періодів та етапів:
Рис. Еволюція соціальних комунікацій
Еволюція соціальних комунікацій і розвиток комунікативних засобів, на думку М. Маклюгена, підпорядковується чотирьом основним законам: 1) прискорення створення повідомлень; 2) витіснення попередніх способів комунікації; 3) об’єднання нових із традиційними способами; 4) повернення до старих методів створення повідомлень, однак на вищому рівні. Ці закони уперше сформулював Маршалл Маклюген (1911−1980) − канадський дослідник комунікації, «медіагуру» та «провісник електронної ери», один із найбільш цікавих і суперечливих комунікологів, автор праць «Галактика Гуттенберга» (1962), «Медіум − це Послання» (1967), «Війна і мир у глобальному селі» (1968). Спочатку науковець спеціалізувався в царині англійської літератури, а з 50-х років ХХ ст. присвятив себе філософії соціальної комунікації. Головний методологічний принцип учення М. Маклюгена можна сформулювати так: духовний і матеріальний прогрес людства визначають не знаряддя праці або освоєння природи, не економіка, політика чи культура, а технологія соціальної комунікації, тобто комунікаційні канали, якими володіють люди.
Теорію М. Маклюгена називають «теорією розширення відчуття» («теорією технологічного детермінізму»), оскільки дослідник трактував медії як інструмент розширення людських відчуттів. Усі медії (засоби комунікації) самі виступають повідомленнями і бувають «гарячими» і «холодними». Перші (радіо, телебачення, книга) розширюють одне чуття до ступеня високої визначеності, наповненості даними і передбачають низьку залученість аудиторії. Другі (телефон і под.) надають адресатам лише форму, потребуючи виского ступеня залучення аудиторії, котра добудовує в них те, чого їм не вистачає. Медіум може видозмінюватися від «холодного» до «гарячого» у ході зміни технологій (від технології племені, що «втягує людину», до технології цивілізації, що «виключає» людину). Залежно від панівних засобів комунікації історія людства ділиться на чотири епохи:
епоха «дописемного варварства» |
характеризується наївно-безпосереднім ставленням людей до довкілля: їхнім вищим комунікаційним досягненням було зрозуміле мовлення, що спрималося на слух, звідси − формування «людини, що слухає»; «людина-слухач», яка використовувала природні комунікаційні канали, жила у відкритому акустичному просторі, була особисто причетна до подій, що відбуваються навколо, і це сприяло гармонійному розвитку її психічного світу;
|
епоха письмової кодифікації |
порушення духовної гармонії й «сенсорного балансу» неписемного варвара; відтепер у комунікації панує не слух, а зір, не акустичне повідомлення, а тексти, закодовані письменами; залучення до розумових операцій кодування-декодування змістів перетворило людину на раціоналістичного і розважливого «стороннього спостерігача за історичним процесом»; однак аж до XV століття ороакустичний (усний) і візуальний (писемний) канали комунікації перебували в умовах рівноваги;
|
епоха Гуттенберга |
остаточно покладено край природній гармонії первісної людини, настала «типографська ера», що дала можливість звертатися до масової «безособової» аудиторії; дюдина стає «розумнішою» не завдяки спілкуванню з іншими людьми, а завдяки індивідуальному читанню. Замість «людини-слухача» з’являється «людина, що дивиться», у якої атрофовані всі сенсорні канали − слух, нюх, дотик, смак, зате гіпертрофований зір; особисте мислення усе більше поступається місцем орієнтації на друковане слово й «книжкові» авторитети; люди стали довіряти «мертвій букві» більше, ніж живому слову, відчуження набуло в суспільстві загрозливих масштабів; залежність людей від продукції «Гуттенбергівської Галактики» призвела до сумних наслідків (масові політичні й релігійні рухи, криваві революції, світові війни); такі риси європейської цивілізації, як індивідуалізм, егоїзм і загальне відчуження, інформаційні перевантаження й психічні розлади – всі вони зумовлені тривалою монополією книги як панівного засобу комунікації;
|
сучасна епоха – синтез «людини-слухача» і «людини-глядача» (стадія постнеокультури) |
електричні й електронні засоби зв’язку − це «комунікативна революція» в історії людства. Характерна риса цих комунікативних засобів у тому, що вони здійснюють вплив не на окремі органи чуттів, а на всю нервову систему людини. Навколишня реальність знову з’являється у своїй живій конкретності, а людина має ілюзію участі в «живих» подіях. До людей повертається «сенсорний баланс» епохи дописемної комунікації. Електронні технології спілкування сприяють злиттю міфологічного (безпосереднього) і раціоналістичного (опосередкованого) способів сприйняття світу, створюють передумови для цілісного розвитку особистості. «Електронна галактика» на новій технологічній основі відтворює «первісну єдність колективної свідомості», перетворюючи планету на єдине «глобальне село». У цьому «селі» не буде індивідуалізму й націоналізму, відчуження, агресивності й військових конфліктів. Прийдешня всесвітня цивілізація буде суспільством «гармонійної комунікації» й «образного мислення», що є неодмінною умовою формування вищих культур. |
М. Маклюген сформулював свої передбачення в 60-і роки ХХ ст., аналізуючи передусім потенціал телебачення. Він пророкував занепад «Галактики Гуттенберга» і появу гармонійного «гомо телевізіоніс». Одначе науковець не враховував перспективи комп’ютерної техніки, тому що в його часи вона ще не стала комунікаційним інструментом (не було персональних комп’ютерів, банків даних з дистанційним доступом, електронної пошти, «світової павутини»). Однак саме М. Маклюген передбачив появу «гіпермедіа» − єдності звуку, статичних і динамічних зображень, реалізованого в системах мультимедій. Однією із навідоміших концепцій торонтського науковця була також концепція «гарячих» і «холодних» медіа (диференціація провадилася на підставі т. зв. «залучення аудиторії»: «гарячі» (наприклад, радіо, кіно, фотографія, концерт класичної музики) характеризуються низьким ступенем залучення мас, вони дають чітку і достатню інформацію, знаходяться «поза людьми»; «холодні» − характеризуються високим ступенем залучення мас, вони дають малу і нечітку інформацію, знаходяться «всередині»).