Лекція 5. Еволюція соціальної комунікації

1. Соціально-культурна зумовленість комунікативних практик і «комунікативність» культури.

2. Головні закономірності та тенденції розвитку соціальної комунікації.

3. Найважливіші періоди в еволюції соціальної комунікації.

4. Динаміка суспільства і розвиток засобів комунікації. Концепція культури М. Маклюгена.

5. Комунікативні революції та їхні соціальні ефекти.

6. Розвиток електронних засобів комунікації. Глобальна комунікаційна система Інтернет. Функції та значення електронної комунікації. Новітні та соціальні медіа.

Контрольні запитання

1. Назвіть і охарактеризуйте головні етапи розвитку соціальних комунікацій.

2. Яку роль в еволюції соціальних комунікацій відіграли комунікаційні засоби?

3. Що таке «комунікативна революція»?

4. Порівняйте системи усної, писемної та електронної комунікацій. Зробіть висновки про переваги та недоліки кожної з них.

5. Чи означає еволюція комунікаційних систем відмирання певних комунікативних засобів?

6. Дослідіть уплив Інтернету на розвиток документної-інформаційної сфери.

7. Які негативні наслідки поширення Інтернету відзначають науковці в антропологічній перспективі?

Що таке «інформаційна культура»? Яка її роль у професіоналізації документознавців, менеджерів інформаційної діяльності?

Література з теми:

1. Зернецька О. В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини [Текст] / О.В. Зернецька. ― К. : Освіта, 1999. ― 351 с.

2. Соколов А. В. Общая теория социальной коммуникации: учебн. пос. [Текст] / А. В. Соколов. ― СПб. : Изд-во Михайлова, 2002. ― 459 с.

3. Шарков Ф.И. Коммуникология: основы теории коммуникации [Учебник] / Ф.И. Шарков. ― М. : Дашков и Ко, 2010. ― 592 с.

5.1. Соціально-культурна зумовленість комунікативних практик і «комунікативність» культури

Культура – це сукупність соціальних значень предметного (вироби, речі) і непредметного характеру (ідеї, знання, уявлення), а також діяльність зі створення (творчість), збереження і поширення (соціальна комунікація), освоєння (практичне використання) культурних цінностей, культурної спадщини.

Таким чином, соціальна комунікація − необхідний аспект, невід’ємна частина культури. Еволюція культури – це умова і водночас результат соціально-комунікаційного розвитку людства. Еволюцію культури розглядають стадіально, залежно від комунікаційних особливостей кожного періоду.

На думку А. Соколова, комунікаційний розвиток культурної діяльності людства має 5 періодів:

Пракультура (1,5 млн. рр. – 40 тис. рр. до н.е.)	період антропосоціогенезу, час формування Homo sapiens як біологічного виду; предки людини (пітекантропи, неандертальці) освоїли засоби культурної діяльності: кам’яні знаряддя і мовну комунікацію; з’явилася сучасна людина (неантроп) − творець власне культури;
Археокультура (40 тис. рр. – III тис. років до н. е.)	період кам’яного віку (верхній палеоліт, мезоліт, неоліт), в первісних общинах розвивається не лише матеріальна культура («кам’яна індустрія»), але й духовна культура у вигляді магічних культів, міфології, образотворчого й музичного мистецтва; утворення в IV-III тис. до н. е. локальних цивілізацій і винахід писемності знаменували перехід до стадії палеокультури;
Палеокультура (III тис. рр. до н. е. − XV ст. н. е.)	виникнення могутніх цивілізацій на Сході, розквіт античної культури, епоха середньовіччя; віхи культурного прогресу людства на цій стадії − ієрогліфи на стінах староєгипетських пірамід, алфавітне письмо, Александрійська бібліотека, друкарський верстат Йоганна Ґуттенберґа. Винахід книгодрукарства знаменує початок нової культурної стадії в Західній Європі – неокультури;
Неокультура (XVІ − XIX ст.)	епоха Високого Відродження і Реформації, століття Освіти (др. пол. XVII − XVIII ст.), ера індустріалізації (XIX ст.);
Постнеокультура (ХХ – ХХІ ст.)	розвиток комп’ютеризованого світу з мультимедійними глобальними комунікаційними каналами; культурна спадщина зберігається в розподіленій пам’яті комп’ютерних мереж; розквіт електронних комунікацій.

Упродовж усіх стадій еволюції культури існує закономірність: вдосконалення комунікаційних засобів супроводжувалося суспільним прогресом (іноді навіть зумовлювало його), а суспільний прогрес, своєю чергою, стимулював розвиток комунікації. Цю закономірність суспільство по-різному усвідомлює в різні історичні епохи.