Тема Мова як суспільне явище. Основні функції мови

Знати функції мови

Уміти користуватися мовними функціями

Функції мови:

1. Комунікативна (мова як засіб спілкування між людьми)

2. Номінативна (функція називання: усе пізнане людиною одержує назву. Завдяки цій функції кожна мова – це картина світу, що відображає національне світобачення і світовідчуття)

3. Мислетворча (людина мислить у мовних формах)

4. Експресивна (виражає почуття, емоції, волю людини)

5. Естетична (мова фіксує естетичні смаки, уподобання своїх носіїв. Мова є першоелементом культури, вона лежить в основі розвитку всіх інших видів мистецтв)

6. Пізнавальна (людина пізнає світ також через мову, бо в ній накопичено досвід попередніх поколінь, сума знань про світ)

7. Культуроносна (людина через мову засвоює культуру народу, сприймаючи разом з мовою казки, історію, традиції)

8. Ідентифікаційна (мова виступає засобом вияву належності мовця до певної спільноти)

9. Магічно-містична (люди вірили, що слово здатне зупинити небажаний хід подій, побороти сили зла, підкорити природу своїй волі)

Тема Основні ознаки літературної мови

Знати поняття літературної мови, її ознаки

Уміти культурно висловлюватися

Літературна мова – це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, яка використовується в усіх сферах суспільної діяльності.

Українська мова існує: а) у вищій формі загальнонародної мови – сучасній українській літературній мові; б) у нижчих формах загальнонародної мови – її територіальних діалектах.

Це мова державного законодавства, засіб спілкування людей у виробничо-матеріальній і культурній сферах, мова, освіти, науки, мистецтв, засобів масової інформації.

Літературна мова реалізується в усній і писемній формах.

Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності.

Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей. Побутові й виробничі потреби суспільства.

Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно-східного наріччя. Зачинателем нової української літературної мови був І.П.Котляревський. Він був автором перших великих художніх творів українською мовою, використав народнорозмовні багатства полтавських говорів і фольклору.

Основоположником сучасної української літературної мови по праву вважають Т.Г.Шевченка. Традиції Шевченка у розвитку української літературної мови провадили далі у своїй творчості І.Франко, Леся Українка, Панас Мирний.

Українська літературна мова має дві форми свого виявлення: усну та писемну. Як усна , так і писемна форми мови є засобом спілкування людей. Однак при єдності функцій мова усна та писемна розв’язують ці завдання по-різному.

Усне мовлення – це слухове сприймання певної інформації.

За допомогою усного мовлення спілкування і обмін думками відбувається безпосередньо. Синтаксична будова усної мови характеризується тим, що в ній здебільшого вживаються прості речення, часто – неповні. У складних реченнях переважає сурядність. Зв’язок переважно безсполучниковий. Рідко вживаються дієприкметникові звороти. Усному мовленню властива спонтанність.. Важливим елементом є інтонація. Важлива ознака усного мовлення – це простота і природність. Допускаються повтори та варіативність вислову.

Писемне мовлення – переважно монологічне, має свої лексичні й стилістичні особливості, відповідну граматичну будову. У писемному мовленні точніший добір лексики. Тут вживаються різні терміни, професіоналізми. Використовуються складні речення, різні форми сурядності й підрядності, відокремлення, вставні слова.

Писемне мовлення фіксується графічними знаками (букви, малюнки, схеми, формули). Воно передає висловлену думку з точністю, логічністю, повнотою.

Переважає традиційна форма викладу, специфічні словосполучення, трафаретні вислови, загальноприйняті структури документів.

Мовленнєва культура особистості великою мірою залежить від її зорієнтованості на основні риси бездоганного, зразкового мовлення. Щоб бути зразковим, мовлення має характеризуватися такими ознаками:

• правильністю, тобто відповідати літературним нормам, що діють в певній системі;

• змістовністю, що передбачає глибоке осмислення теми і головної думки висловлювання, докладне ознайомлення з наявною інформацією на дану тему; різнобічне та повне розкриття теми, уникнення зайвого;

• послідовністю, т.б. логічністю та лаконічністю думок;

• багатством, яке передбачає використання різноманітних засобів вираження думок у рамках відповідного стилю, уникнення невиправданого повторення слів, однотипних конструкцій;

• точністю, яка великою мірою залежить від глибини знань. Та ерудиції особистості, а також від активного словникового запасу;

• виразністю. Слід виділяти найважливіші місця свого висловлення і виражати своє ставлення до предмета мовлення;

• доречністю та доцільністю, яка залежить від того, наскільки повно і глибоко людина оцінює ситуацію спілкування, інтереси, стан, настрій адресата.

Культура мовлення – це ще й загальноприйнятий мовний етикет: типові формули вітання, побажання, прощання. Неабияке значення має і тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно і доречно підтримати тему. Уважність, чемність і ввічливість – основні вимоги мовного етикету.

Українська мова постійно розвивається і збагачується. Цей процес супроводжується усталенням, шліфуванням обов’язкових для всіх літературних норм.

Мовні норми

Норми	Що регулюють	Приклади
Акцентуаційні	Наголошування слів	Замок - замок
Орфоепічні	Правильну вимову звуків	Грати - грати
Орфографічні	Написання слів	Уживання апострофа, великої літери тощо
Лексичні	Слововживання	Слідуючий наступний
Граматичні	Творення слів, уживання форм слів, побудову словосполучень і речень	Звіту, пане професоре
Пунктуаційні	Вживання розділових знаків	Заява – це письмове повідомлення...
Стилістичні	Добір мовних засобів залежно від умов спілкування	Посідати призові місця

Питання для самоконтролю

1. Що таке літературна мова?

2. У яких формах вона існує? Які їх особливості?

3. Що таке норма? Які норми існують?

4. Які ознаки культурного мовлення?