Розділ 4 мережні технології та інформаційні системи в туризмі

4.1 Організація мережі Інтернет

У сучасних умовах для підприємств індустрії туризму глобальна мережа Інтернет стає одним з найефективніших засобів комунікації і реклами. У зв’язку з цим з’являється завдання виявлення перспективних напрямів використання мережі Інтернет у практичній діяльності підприємств цієї галузі.

Internet - відкрита світова комунікаційна інфраструктура, що складається з взаємозв’язаних комп’ютерних мереж та забезпечує доступ до віддаленої інформації та обмін інформацією між комп’ютерами.

Згідно статистичним даним кількість абонентів широкосмугового доступу в Інтернет на початок 2011 р. перевищило відмітку в 3,93 млн. Аналітики оцінюють обсяг аудиторії он-лайн користувачів у 13,9 млн. З них 89,7% використовують домашнє і/або робоче підключення. Тому можливості інтернет-технологій стають привабливими для все більшої кількості компаній. Це створює прекрасні перспективи для подальшого розвитку українського сегменту мережі.

Одиницею мережі Інтернет є локальна обчислювальна мережа, сукупність яких об’єднується деякою регіональною (глобальною) мережею (відомчою або комерційною). На вищому ступені регіональні мережі об’єднуються з однією з так званих опорних мереж Інтернет.

У якості з'єднувальних ліній в Інтернеті використовуються дротові лінії зв'язку, оптоволоконні, радіозв'язок і супутниковий зв'язок та ін.

Структуру підключення користувачів до мережі Internet наведено на рисунку 4.1.

Для організації зв'язку між двома комп'ютерами в глобальній мережі, кожний з них повинен мати унікальне позначення. Найбільшого поширення набули три схеми адресації вузлів.

1. Апаратні адреси – призначені для мережі невеликого або середнього розміру, тому не мають ієрархічної структури. Типовим представником адреси такого типу є адреса мережного адаптера локальної мережі (MAC-адреса), що присвоюється кожній одиниці обладнання мережі. Вона має компактний запис у вигляді двійкового або шістнадцятирічного значення, наприклад 0081005е24а8. У широкомовних мережах (на основі Ethernet) MAC-адреса дозволяє унікально ідентифікувати кожний вузол мережі та доставляти дані тільки цьому вузлу.

Рисунок 4.1 – Структура підключення користувачів до мережі Internet

2. Символьні адреси – призначені для запам'ятовування людьми і тому зазвичай несуть смислове навантаження. Символьні адреси використовуються як у невеликих, так і крупних мережах. Для роботи у великих мережах символьне ім'я може мати складну ієрархічну структуру, наприклад dl.donduet.edu.ua. Ця адреса говорить про те, що даний комп'ютер знаходиться у мережі Донецького національного університету економіки і торгівлі (donduet), що є освітньою установою (edu) української мережі Internet (ua).

Домен (англ. Domain) — частина простору ієрархічних імен мережі Інтернет, що обслуговується групою серверів доменних імен (DNS-серверів) та централізовано адмініструється.

DNS-сервери зберігають інформацію про вузли, імена яких належать домену і виконують трансляцію їх імен в адреси. Кожний домен має унікальне ім'я, а кожен комп'ютер, підключений до Інтернет, має, як правило, доменне ім'я. Домени мають між собою ієрархічні відношення. Два домени, що знаходяться на сусідніх рівнях ієрархії, називаються відповідно доменом вищого та нижчого рівнів. Домени найвищого (верхнього) рівня можуть бути сформовані за організаційною або географічною ознаками. Відповідність останнього елементу адреси типу організації або країні наведена в табл. 4.1.

Таблиця 4.1 - Домени деяких типів організацій і країн

Типи організацій		Країни
com	комерційні	us	США	hk	Гонконг
edu	навчальні	fr	Франція	mx	Мексика
gov	урядові	ca	Канада	au	Австралія
mil	військові	dk	Данія	hu	Угорщина
net	провайдери	de	Німеччина	ua	Україна
org	неприбуткові	ch	Швейцарія	ru	Росія
int	міжнародні	se	Швеція	fi	Фінляндія

Кожний ресурс в глобальній мережі також повинен мати унікальне позначення, для чого використовується універсальний локатор ресурсів URL (Uniform Resource Locator). Таке позначення складається з трьох частин:

- позначення служби (сервісу), що забезпечує доступ до ресурсу;

- DNS-адреса комп'ютера, на якому знаходиться ресурс;

- повна назва ресурсу на комп'ютері, де він знаходиться.

3. Числові складені адреси. Символьні імена зручні для людей, але, із-за змінного формату і потенційно великої довжини їх передача мережею не дуже зручною. Тому у багатьох випадках для роботи у великих мережах у якості адрес вузлів використовують числові складені адреси фіксованого і компактного форматів. Прикладом адреси цього типу є IP-адреса.

IP-адреса (Internet Protocol address) — це ідентифікатор (унікальний числовий номер) мережного рівня, що використовується для адресації комп'ютерів чи пристроїв у мережах, що побудовані з використанням протоколу TCP/IP (наприклад Інтернет).

IP-адреса складається з чотирьох 8-бітних чисел (октетів), де значення кожного октету знаходиться у діапазоні від 0 до 255. Прикладом IP-адреси може бути адреса 192.168.0.31.

IP-адреса має дворівневу ієрархію, адреса ділиться на старшу частину - номер мережі і молодшу - номер вузла (хоста). Для того, щоб визначити яка частина IP-адреси вузла мережі відноситься до адреси мережі, а яка — до адреси хоста в цій мережі використовується маска підмережі. Наприклад, вузол з IP-адресою 192.168.30.15 і маскою підмережі 255.255.255.0 знаходиться у мережі 192.168.30.0, а 15 – це номер комп’ютера.

Використання маски підмережі дозволяє спростити маршрутизацію. Наприклад, якщо таблиця маршрутизації деякого маршрутизатора містить такий запис:

мережа призначення	маска	адреса шлюзу
192.168.1.0	255.255.255.0	10.20.30.1

Якщо маршрутизатор отримує пакет даних з адресою призначення 192.168.1.2, обробляючи таблицю маршрутизації, він зіставить маску 255.255.255.0 з адресою 192.168.1.2 та отримає адресу мережі 192.168.1.0, якій у таблиці маршрутизації відповідає шлюз 10.20.30.1. Цим шлюзом і відправляється пакет.

Останнім часом, щоб зробити маршрутизацію в крупних мережах ефективнішою, пропонуються складніші варіанти числової адресації, відповідно до яких адреса має три складові і більше. Такий підхід, зокрема, реалізований в новій версії протоколу IPv6, призначеного для роботи в мережі Internet.

У сучасних мережах для адресації вузлів застосовуються, як правило, одночасно всі три приведені вище схеми. Проблема встановлення відповідності між адресами різних типів, якою займається служба розподілу імен, може вирішуватися як повністю централізованими, так і розподіленими засобами. У разі централізованого підходу в мережі виділяється один комп'ютер (сервер імен), в якому зберігається таблиця відповідності імен різних типів, наприклад символьних імен і числових номерів. Решта всіх комп'ютерів звертається до сервера імен, щоб за символьним ім’ям знайти числовий номер комп'ютера, з яким необхідно обмінятися даними. Найбільш відомою службою централізованого дозволу імен є служба Domain Name System (DNS) мережі Internet.

Доменна система імен (англ. Domain Name System, DNS) — розподілена система перетворення імені хоста (комп'ютера або іншого мережного пристрою) в IP-адресу.

При розподіленому підході кожен комп'ютер сам вирішує завдання встановлення відповідності між іменами. Розподілений підхід не передбачає виділення спеціального комп'ютера, але вимагає широкомовних повідомлень, що перевантажують мережу, оскільки вимагають обов'язкової обробки всіма вузлами, а не тільки вузлом призначення. Тому розподілений підхід використовується тільки у невеликих локальних мережах, а для крупних мереж характерний централізований підхід.

Отже, для пошуку того чи іншого інформаційного ресурсу у мережі Інтернет користувач повинен знати його URL-адресу, яку потрібно ввести її URL-адрес в рядку адреси Web-браузера, а потім слідувати за гіперпосиланнями. На запит буде відкрита Web-сторінка сайту, на якій знаходитиметься потрібна інформація.

Web-сайт – це об’єднана під одним доменним ім’ям (адресою) сукупність документів приватної особи або організації.

Web-документ - це текстовий документ, в якому міститься опис web-сторінки для інтерпретування його програмою браузером спеціальною мовою HTML (Hyper Text Markup Language - мова гіпертекстової розмітки текстів). Файли web-документів мають розширення .htm або .html.

Пошук необхідної інформації при величезній кількості інтернет-ресурсів також може здійснюватися за допомогою різних пошукових систем. При виконанні пошуку потрібно користатися правилами виконання запитів, які частково можуть розрізнятися в різних пошукових системах, однак основні принципи схожі. Правила виконання запитів завжди можна довідатися на web-сторінці конкретної пошукової системи в розділі Допомога (цей розділ може називатися Help, Як шукати, Поради пошуку, Правила виконання запитів та ін.).

Правила запитів звичайно містять у собі використання мови запитів для розширеного пошуку. Найпростіше правило, що існує для всіх пошукових систем, - указати будь-яку фразу й клацнути Пошук.

Зазвичай запит - це просто одне або кілька ключових слів, наприклад: мікропроцесори компанії Intel. За таким запитом перебувають документи, у яких зустрічаються всі слова запиту. Деякі слова в запиті ігноруються (союзи, прийменник та ін.), оскільки не несуть смислового навантаження. Наприклад, на запит ціна у гривнях будуть знайдені всі документи, у яких зустрічаються одночасно два слова: «ціна» і «гривня» (однак порядок їхнього відображення в списку може бути різним). Де в межах документа розташовані слова, у якій граматичній формі вони перебувають - не важливо. Прийменник у ігнорується. Тому наведений запит можна написати й так: ціна гривня. Результат пошуку буде тим же.

Важлива й дуже корисна властивість пошукових систем: незалежно від того, у якій граматичній формі ви пишете в запиті слово, воно перебуває в документах у всіх своїх формах. Наприклад, за запитом співробітник прийшов будуть знайдені серед інших і документи, що містять текст співробітники прийдуть. Розпізнавання всіх форм працює для звичайних слів російської та української мови. Для екзотичних слів, неологізмів тощо воно не здійснюється. Найпопулярніші оператори, їх призначення і приклади використання наведені в таблиці 4.2.

Для візуального створення складних запитів можна використовувати можливості розширеного пошуку на сторінці «Расширенный поиск».

Таблиця 4.2 - Оператори мови запитів пошукових системи

Синтаксис	Призначення оператора	Приклад запитів
пробіл	Декілька набраних у запиті слів, розділених пробілами, означають, що в результаті виконання запиту будуть знайдені документи, що містять будь-яку комбінацію із наданих слів	Наприклад, за запитом ‘облік і аудит на підприємстві’, результатом пошуку буде список документів, в яких зустрічаються слова ‘облік’, ‘аудит’, ‘підприємство’. Сполучник і й прийменник на ігноруються
~ , -	Тильда '~', дозволить знайти документи з реченням, що містять перше слово, але не містять друге	За запитом ‘банки ~ закон’ будуть знайдені всі документи, що містять слово ‘банки’, і не містять слова ‘закон’
|, OR	Між словами можна поставити знак '|', щоб знайти документи, що містять будь-яке з цих слів (зручно при пошуку синонімів)	Запит виду ‘фото |фотографія | фотознімок | знімок | фотозображення’ задає пошук документів, що містять хоча б одне з перерахованих слів
+, &, And	Обов'язкова наявність слова в знайденому документі	Наприклад, запит ‘приватні оголошення продаж велосипедів’, видасть багато посилань на сайти з різноманітними приватними оголошеннями. А запит з “+” ‘приватні оголошення продаж +велосипедів’ покаже оголошення про продаж саме велосипедів
" "	Пошук фрази цілком	Наприклад, по запиті ‘червона шапочка’ будуть знайдені документи із цією фразою (при цьому контекст «а шапочка в неї була червона» знайдена не буде)
( )	Групування слів	Наприклад, запит ‘(історія | технологія | виготовлення) /+1 (сиру | сиру)’ задає пошук документів, які містять кожну із фраз ‘історія сиру’, ‘технологія сиру’, ‘виготовлення сиру’, ‘історія сиру’