- •Тема 1. Предмет, метод і завдання дисципліни.
- •Поняття про предмет дослідження «Регіональна економіка»
- •Місце дисципліни в системі наукових дисциплін, його мета і завдання.
- •Структура дисципліни.
- •Теоретико - методологічні основи «Регіональної економіки».
- •Тема 2. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів.
- •Економічні закони і закономірності розміщення продуктивних сил.
- •Принципи розміщення продуктивних сил.
- •Фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів
- •Тема 3. Економічне районування та територіальна організація господарства.
- •Основні форми територіальної організації господарства.
- •Основи економічного районування.
- •Адміністративно – територіальний поділ України
- •Адміністративно-територіальний поділ України
- •Показники рівня спеціалізації регіонів
- •Тема 4. Регіон в системі територіального поділу праці.
- •Нові концепції регіону
- •Типологізація регіонів.
- •Поняття про територіальний поділ праці.
- •Територіальний поділ праці як основа формування економічних районів.
- •Тема 5. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики.
- •Поняття регіональної економіки та регіональної політики
- •Регіональна економічна політика, її сутність та завдання.
- •Напрями регіональної політики.
- •Об’єкти та суб’єкти дреп. Складові частини дреп. Органи які реалізують дреп на різних рівнях
- •Національно – економічна стратегія і політика
- •Тема 6. Механізм реалізації регіональної економічної політики.
- •Проблеми реалізації регіональної економічної політики.
- •Механізм реалізації регіональної економічної політики держави.
- •Законодавчо – нормативна база
- •Державне регулювання соціально-економічного розвитку регіонів.
- •Місцеві бюджети як фінансова основа соціально-економічного розвитку регіону.
- •Тема 7. Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовах
- •Суть та структура господарського комплексу
- •Народногосподарський комплекс України
- •Промисловість України і форми її територіальної організації
- •Основні проблеми розвитку та розміщення народного господарства України
- •Тема 8. Природний та трудоресурсний потенціал України.
- •Природно-ресурсний потенціал України.
- •Природна та економічна класифікація природних ресурсів.
- •Демографічні передумови розміщення продуктивних сил.
- •Чисельність та розміщення населення. Національний склад населення та його територіальні особливості
- •Трудовий потенціал. Трудові ресурси та їх особливості
- •Тема 9. Міжгалузеві господарські комплекси та регіональні особливості їх розвитку і розміщення.
- •Суть і класифікація міжгалузевих комплексів.
- •Паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, хіміко-лісовий, будівельнийкомплекси.
- •Комплекс галузей легкої промисловості.
- •Агропромисловий комплекс. Рекреаційний комплекс.
- •Тема 10. Економіка України як єдність регіональних соціально-економічних систем
- •Виробнича інфраструктура регіону
- •Виробничий потенціал. Виробнича потужність
- •Технічне переоснащення та реконструкція підприємств. Науково – технічний потенціал
- •Соціальна інфраструктура. Житловий фонд. Сфера побутового обслуговування
- •Розміщення інтелектуального потенціалу
- •Тема 11. Економіка регіонів України: стан та перспективи розвитку
- •Сучасне економічне районування України
- •Столичний та Центральний економічний район Столичний економічний район.
- •Центральний економічний район
- •Донецький і Придніпровський економічний район Донецький економічний район
- •Придніпровський економічний район
- •Північно-східний економічний район
- •Причорноморський економічний район
- •Карпатський і Волинський (Північно – Західний) економічний район Карпатський економічний район
- •Волинський економічний район (Північно-Західний)
- •Подільський економічний район
- •Тема 12. Міжнародні економічні зв'язки України та її інтеграція і європейські та інші світові структури
- •Економічна інтеграція. Економічні союзи
- •Форми зовнішньоекономічної діяльності. Зони спільного підприємництва.
- •Зовнішньоекономічні звязки України.
- •Тема 13. Фактори сталого розвитку продуктивних сил
- •Зміст поняття сталого розвитку. Типологія індикаторів сталого розвитку
- •Пріоритети збалансованого розвитку України
- •Тема 14 . Наукові засади раціонального природокористування й охорони навколишнього середовища.
- •Сучасні концепції взаємодії людини і навколишнього середовища
- •Екосистеми, їх структура та види
- •Принципи раціонального природокористування.
- •Тема 15 Екологічний моніторинг та система екологічної інформації
- •Поняття про екологічний моніторинг.Види екологічного моніторингу довкілля
- •Поняття про екологічний моніторинг. Види екологічного моніторингу довкілля
- •Суб'єкти екологічного моніторингу в Україні
- •Організаційна структура державного екологічного моніторингу в Україні.
- •Тема 16 Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища
- •Економічні засади природокористування та охорони довкілля
- •Правове регулювання природокористування та охорони довкілля
- •Платежі і збори за використання природниї ресурсів, забруднення навколишнього природного середовища
- •Платежі за використання природних ресурсів
- •Платежі за забруднення навколишнього природного середовища
- •Система штрафних санкцій за порушення вимог екологічного законодавства
- •Надання субсидій,дотацій, грандів і премій на природоохоронні цілі
- •Тема17. Економічна та соціальна ефективність здійснення природоохоронних заходів.
- •Поняття про оцінювання екологічних результатів економічної діяльності
- •Показники загальної економічної ефективності природоохоронних заходів
- •Порівняльна економічна ефективність природоохоронних затрат та економічних результатів природоохоронних заходів
- •Тема 18. Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього середовища
- •Поняття і структура екологічної політики
- •Міжнародна діяльність у галузі охорони довкілля
- •Участь України у міжнародному співробітництві в галузі охорони довкілля
Міжнародна діяльність у галузі охорони довкілля
Міжнародна екологічна співпраця почалася понад 100 років тому. У1875 р. Австро - Угорщина та Італія прийняли Декларацію про охорону птахів. У 1897 р. Росія, Японія і США уклали угоду про спільне використання і охорону морських котиків у Тихому океані. У 1922 р. була створена Міжнародна рада охорони птахів, яка стала дієвою інтернаціональною організацією і започаткувала всі інші пізніше створені.
Велику роль в галузі міжнародного регулювання питань охорони природи відіграють прийняті конвенції та інші міжнародні акти природоохоронного призначення, серед котрих варто назвати такі:
Конвенцію про охорону всіх видів птахів (Париж, 1950 p.);
Резолюцію ООН "Економічний розвиток і охорона природи" (1962 p.);
Програму Міжнародної конференції ЮНЕСКО з раціонального використання та охорони ресурсів біосфери "Людина і біосфера" (Париж, 1968 p.);
Програму ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) (Стокгольм, 1972 p.);
Конвенцію ООН з морського права — Хартія морів (1982 p.).
Глобальна координаційна діяльність в галузі охорони природи реалізується через діяльність і рішення міжнародних природоохоронних організацій, яких у світі нараховується близько трьох сотень. Координаційна політика визначена усвідомленням загальної екологічної небезпеки, загрозами масштабної транскордонної шкоди, необхідністю розробки та прийняття універсальних норм поведінки держав. Найголовнішими організаціями, які здійснюють таку глобальну регуляторну політику, є такі:
Всесвітня метеорологічна організація (Женева, 1947 p.). Діє під егідою ООН, покликана сприяти міжнародній співпраці в галузі метеорологічних спостережень і досліджень, обміну метеорологічною інформацією, практичному її застосуванню. ВМО активно підтримує розробку міжнародним співтовариством екологічно грамотної політики з урахуванням негативного впливу економічного розвитку на клімат Землі.
Всесвітня організація охорони здоров'я. Спеціалізована установа ООН, заснована в 1946 p. у Женеві. Членами ВООЗ є 166 держав, її основні завдання: боротьба зі СНІДом, профілактика серцево-судинних захворювань, запобігання купівлі-продажу людських органів і т. ін.
ФАО (від англ. Food and Agriculture Organisation) — організація ООН з продовольства і сільського господарства; заснована в 1945 p. у Квебеку (Канада), нині резиденція перебуває у Римі. Своє завдання вбачає у технічному сприянні країнам, що розвиваються, з метою вдосконалення сільськогосподарського виробництва і розподілу сільгосппродукції та продовольства.
ЮНЕСКО — установа ООН з питань освіти, науки і культури, що функціонує з 1946 р. Штаб-квартира ЮНЕСКО знаходиться в Парижі. Головний напрям діяльності ЮНЕСКО — участь в рішенні важливих загальнолюдських проблем: мир, розвиток, охорона навколишнього середовища.
ЮНІДО — це установа з промислового розвитку, підпорядкована ООН. Заснована у 1986 p., штаб-квартира знаходиться у Відні. ЮНІДО сприяє промисловому розвитку країн, що розвиваються, шляхом передачі технологій, проведення промислових реконструкцій, модернізації дрібних і середніх підприємств, вирішення питань енергозабезпечення, а також займається питаннями покращання відносин між Сходом і Заходом, розв'язує нагальні проблеми охорони навколишнього середовища.
Міжнародний фонд за виживання і розвиток людства — міжнародна неурядова організація, заснована в 1988 р. її завдання — надання матеріальної і моральної підтримки проектам і програмам, спрямованим на вирішення глобальних проблем.
Міжнародна спілка охорони природи і природних ресурсів (МСОП). До неї входить 105 країн. XIV Генеральна Асамблея МСОП, що відбулася в Ашгабаті у 1978 р., була важливою подією в діяльності міжнародного природоохоронного руху. Головним підсумком було прийняття документа — Всесвітньої стратегії охорони природи. Тоді ж була створена і постійно поповнюється Червона книга про популяції рідкісних і зникаючих видів ссавців, птахів, рептилій, амфібій. Запроваджена також Зелена книга, де містяться дані про унікальні та рідкісні ландшафти Землі.
Всесвітній фонд охорони дикої природи заснований у 1993 р. Його завдання — організація проектів з охорони тваринного світу і природних екосистем, знаходження коштів для їх фінансування, запрошення для роботи спеціалістів із МСОП та інших організацій, надання допомоги заповідникам, національним паркам, накопичення та розмноження природоохоронної інформації.
У 1991 р. Світовим банком спільно з ЮНЕП створено фінансову природоохоронну організацію — Глобальний екологічний фонд (GEF), членами якої є 182 держави світу, в тому числі й Україна. Головною метою створеного фонду є розробка та реалізація фінансового механізму надання країнам, які отримують відповідні гранти, пільгових кредитів для реалізації проектів, пов'язаних із вирішенням глобальних екологічних проблем.
