2. Правове регулювання природокористування та охорони довкілля

У системі заходів щодо раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища (НС) важливе значення має екологічне право. Воно формує систему правових методів регулювання екобезпеки поряд з організаційно-адміністративними й економічними методами.

Під правовою охороною НС в Україні розуміють сукупність встановлених державою правових норм, спрямованих на виконання заходів з охорони НПС й оптимізації його якісного складу, раціонального використання природних ресурсів та збереження заповідних територій і об'єктів .

Необхідно розрізняти такі сегменти правової охорони довкілля:

• система законодавчих норм і правил;

• державний контроль за їх дотриманням І виконанням;

• відповідальність за порушення норм екологічного законодавства.

Основу екологічного законодавства України становлять такі нормативні акти:

• норми Конституції України щодо питань охорони довкілля (1996 р.);

• Постанова Верховної Ради України "Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки" (1998 р.);

• Земельний кодекс України (2001 р.);

• Водний кодекс України (1995 р.);

• Лісовий кодекс України (1994 р.);

• Кодекс України про надра (1994 р.);

• Закон України "Про охорону природного навколишнього середовища" (1991 р.);

• Закон України "Про природно-заповідний фонд" (1992 р.);

• Закон України "Про охорону атмосферного повітря" (2001 р.).

Цілісну структуру екологічного законодавства доповнюють інші нормативні акти, а також норми кримінального, адміністративного та цивільного права, які мають природоохоронний зміст. Україна в цій сфері керується також підписаними і ратифікованими міжнародними угодами, указами і розпорядженнями Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, відомчими (галузевими) інструкціями, методиками і наказами.

Конституція України визнає чинну еколого-правову політику нашої держави, декларуючи відповідальність держави перед народом щодо забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України.

Базовим законодавчим актом у цій галузі є безперечно Закон України "Про охорону природного навколишнього середовища". Він гарантує екологічно безпечні умови життєдіяльності населення, визначає принципи охорони природи, формування економічного механізму природокористування, передбачає різні форми відповідальності за порушення екологічного законодавства, визначає міжнародні аспекти взаємодії в галузі охорони довкілля.

Закон передбачає взаємодію людини і природи на території У країни на основі таких принципів: пріоритетність вимог екологічної безпеки, додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів; гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей; екологізація матеріального виробництва; збереження просторової та видової різноманітності й цілісності природних об'єктів, комплексів; науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних Інтересів суспільства; обов'язковість екологічної експертизи; безоплатність загального та платність спеціального використання природних ресурсів; стягнення збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів, компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища; поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього природного середовища; вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища на основі широкого міждержавного співробітництва.

Земельний кодекс України визначає механізм і порядок використання, охорони і відтворення земельних ресурсів країни. Він визначає форми власності на землі, пріоритети використання земельних угідь, окреслює питання охорони цінних і продуктивних земель, передбачає кримінальну, адміністративну, цивільну відповідальність за порушення вимог земельного законодавства. Крім того, в Україні прийнято закони "Про охорону земель", „Про землеустрій" та інші нормативні акти, які стосуються раціонального використання і охорони земельних ресурсів.

Водний кодекс України є правовою базою охорони водних ресурсів країни від надмірного використання, забруднення, виснаження. Він визначає порядок і механізм раціонального водокористування, пріоритет питного і побутового водокористування.

Кодекс України про надра є правовою базою раціонального надрокористування, встановлення порядку використання мінеральної сировини і передачі прав на її використання, охорони родовищ корисних копалин, недопущення шкідливого впливу гірничих робіт на навколишнє середовище і умови проживання населення тощо.

Лісовий кодекс України регулює відносини з використання, охорони і відтворення лісів, окреслює завдання щодо підвищення їх продуктивності.

Закон України "Про природно-заповідний фонд" визначає правові засади визначення, виділення, організації, охорони і використання територій природоохоронного призначення, відтворення їх природних комплексів. Законом передбачено можливість формування широкої структурної природоохоронної організації території країни: природні і біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи та низка інших об'єктів.

Окрім розглянутих нормативних актів чинними в України є ще ряд законів та інших документів, які стосуються, хоча й опосередковано, охорони довкілля. Так, у законах України "Про пестициди і агрохімікати", "Про відходи" чітко прописано порядок і правила накопичення, зберігання, перевезення, утилізації і знищення цих небезпечних речовин. Закон України "Про підприємства в Україні" передбачає необхідність застосування екологічної паспортизації, а Закон України "Про підприємство та підприємницьку діяльність" — необхідність компенсації шкоди, яка виникає внаслідок забруднення довкілля.

Екологічне законодавство в Україні ще вкрай недосконале. Важливим аспектом тут є можливості застосування норм і досвіду правового регулювання екобезпеки інших країн, які досягли в цій галузі вагомих досягнень. Але й при існуючій правовій базі складним залишається питання виконання вимог екологічного законодавства, ігнорування ряду положень та норм екологічного законодавства та низький рівень екологічної освіти.