Тема 2. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів.

1. Економічні закони і закономірності розміщення продуктивних сил

2. Принципи розміщення продуктивних сил

3. Фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів

1. Економічні закони і закономірності розміщення продуктивних сил.

Сучасна територіальна організація продуктивних сил України сформувалася в результаті дії законів планової економіки. Формування і функціонування ринкової економіки зумовлює відповідні зміни в теорії розміщення продуктивних сил. Пріоритетними стають загальні економічні закони, властиві для всіх суспільно – економічних формацій.

Розміщення продуктивних сил — це наслідок впливу як об'єктивних законів і закономірностей, так і суб'єктивної волі людини. Економічні закони – це об’єктивні закони розвитку суспільства, що відображають відносини в процесі виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ та найтісніші, стійкі зв’язки між явищами і процесами економічного життя суспільства. Розміщення продуктивних сил і їх подальший розвиток здійснюються під впливом загальних економічних законів, які в теорії регіональної економіки називаються закономірностями РПС, котрі фактично є просторовим виявом окремих економічних законів. Фактично закономірності РПС є законами територіальної організації господарства.

Основні закономірності розміщення продуктивних сил:

1. Закономірність раціонального розміщення продуктивних сил випливає із загального економічного закону економії праці, за допомогою якого регулюються затрати на подолання просторової незбалансованості між районами видобутку, виробництва і споживання продукції. Транспортні витрати становлять значну частку в собівартості продукції, і їх зниження впливає на продуктивність праці. На практиці для зниження транспортних витрат керуються принципом максимального наближення підприємств до джерел сировини, палива, робочої сили і споживача.

Для визначення ефективності (Е) раціонального розміщення виробництва застосовують формулу

Е=Ед

В,

де Ед – дохід, прибуток, національний дохід;

В – приведені витрати.

2. Закономірність раціонального територіального поділу праці випливає з закону суспільного поділу праці. Згідно з цією закономірністю, за кожним регіоном закріплені певні галузі матеріального виробництва. Вона є визначальною в процесі формування економічних районів, а її дія виявляється в спеціалізації господарства регіонів та виробництва найдешевшої продукції. Однак моно спеціалізація може і негативно впливати на соціальний розвиток регіонів, екологічну ситуацію в них.

3.Закономірність пропорційного розміщення продуктивних сил. Ця закономірність випливає з економічного закону концентрації виробництва. Реалізація її дає можливість більш рівномірно розмістити виробництво по областях, тобто вирівнюючи виробництво національного доходу шляхом надання певних пільг інвесторам капіталу, держава може економічно регулювати РПС. Для аналізу наявних територіальних пропорцій визначають частку кожного регіону у виробництві ВВП, національного доходу, капітальних витрат, продуктивності суспільної праці. Доцільним є порівняння отриманого в регіоні капіталу і затрат праці та засобів виробництва, що свідчитиме про ефективність господарського розвитку кожного регіону.

4.Закономірність комплексного РПС. Комплексністю називається взаємопов'язаність елементів регіонального господарства, що впорядковує їх у регіональну економічну систему. Реалізація цієї закономірності дасть змогу мінімізувати витрати в основному виробництві, здешевити витрати на перевезення сировини і готової продукції. Магістральним напрямом комплексного РПС є формування територіально – виробничих комплексів, які складаються в органічно пов’язаних між собою підприємств, що дає змогу зекономити до 20% капіталовкладень, 20% комунікацій, 10% території.