4. Чисельність та розміщення населення. Національний склад населення та його територіальні особливості

Чисельність населення, його динаміка та статево – вікова структура є найважливішими показниками демографічної характеристики народонаселення. За останні 80 років населення України збільшилося в 1,2 рази. Водночас мали місце величезні людські втрати внаслідок війн, політичних репресій, голодомору 30-х років.

Станом на 1 травня 2014 року чисельність наявного населення України становила 45 363,3 тис. Населення без врахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя - 43 009,3 тис. Міське населення материкової України налічувало 29 708,0 тис. осіб (69,1%), сільського — 13 301,3 тис. осіб (30,9%). Густота населення — 75,2 осіб/км².

Основними показниками, які характеризують демографічну ситуацію, є коефіцієнти народжуваності, смертності та міграції. Вони вимірюються як обчислені у тисячах долях числа відповідних випадків (народження, смертності, міграції) на 1000 жителів.

Найнегативнішою особливістю сучасної демографічної ситуації в Україні є досить високий рівень смертності населення. При цьому природний приріст має від’ємне значення. Значне зниження народжуваності та зростання смертності населення зумовлені погіршенням умов його життя. Певну роль відіграє також складна екологічна ситуація, яка особливо загострилася після катастрофи на ЧАЕС. Усі регіони держави зазнали впливу радіоактивного забруднення, що підтверджується різким зростанням смертності після 1986 року.

Масштаби депопуляції (переважання кількості померлих над новонародженими) впродовж останніх років були в Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій та Луганській областях, найкраща демографічна ситуація зберігається в Закарпатській, Івано – Франківській, Рівненській, Львівській, Волинській і Чернівецькій областях. Демографічна політика в Україні скерована на підвищення природного приросту населення за рахунок народжуваності. Для цього матерям, які народжують дитину, надаються допомоги, додаткова відпустка тощо.

На демографічну ситуацію в країні також впливає віковий склад населення. За останні десять років значно зросла частка осіб пенсійного віку. Демографічна ситуація в Україні характеризується також і показником середньої тривалості життя – 68 років, причому у чоловіків – 62,2, жінок – 74 роки. За цим показником Україна посідає 52 місце в світі.

Щодо статево – вікової структури населення, то аналіз статистичних матеріалів свідчить про те, що в Україні спостерігається постійне переважання кількості жінок (53,9%) у загальній чисельності їх у загальній чисельності населення. Найгіршими є співвідношення коефіцієнтів смертності між жінками і чоловіками у працездатному віці. Коефіцієнт смертності у жінок у віці 40-50 років становить в останні роки 4,8 – 6,6 чол. на тисячу населення цього віку, а у чоловіків – 13,1-19,5 чол. Не останню роль при цьому відіграють антисоціальні явища (алкоголізм, наркоманія), більш поширені між чоловіків.

Наявну нині структуру населення України можна вважати несприятливою з точки зору тенденцій шлюбності та природного відтворення населення.

Для характеристики розміщення населення використовують поняття «розселення». Розрізняють міське та сільське розселення.

В усіх міських поселеннях України проживає 69,1% усього її населення. Нині в Україні 459 міст і 885 селищ міського типу. Більшість міських жителів припадає на великі міста (Донецьк, Запоріжжя, Львів, Кривий ріг, Миколаїв) і міста – мільйонери (Київ, Дніпропетровськ, Харків, Одеса) – 56,9 %.

На сучасному етапі розвитку територіальної організації суспільства питання сільського розселення є дуже актуальним. Чисельність сільського населення в Україні постійно зменшується (30,9%). Сільське населення проживає в селах і переважає в Закарпатській(62,8%), Чернівецькій (58,1%), Івано – Франківській (56,8%), Тернопільській (62,8 %), Вінницькій (51,7%) областях. Найменша частка сільського населення в Донецькій (9,5%), Луганській (13,3%), Дніпропетровській (16,5%), Харківській (20%) областях. Для сільських поселень характерна інтенсивна депопуляція, особливо в Чернігівській, Сумській, Полтавській, Житомирській, Вінницькій, Кіровоградській та інших областях. На постійне мешкання в селах залишаються переважно люди старшого віку (35%).

Національну структуру населення найкраще простежити згідно з переписами населення. За даними Всеукраїнського перепису населення ( грудень 2001 року) на території країни проживають представники понад 130 національностей і народностей (найбільшу частку становлять росіяни – 17,3% (АР Крим, Луганська, Донецька, Харківська, Запорізька, Одеська області) , білоруси – 0,6% (Донецька, Дніпропетровська області, АР Крим), молдовани – 0,5% (Одеська, Чернівецька області), кримські татари – 0,5%, болгари – 0,4% (Одеська, Запорізька області), угорці – 0,3% (Закарпатська область), румуни – 0,3%т (Чернівецька, Закарпатська області), поляки – 0,3% (на Волині, Поділлі, Житомирська, Львівська), євреї – 0,2% (м. Київ, Одеська, Дніпропетровська, Харківська області), вірмени – 0,2%, греки – 0,2%, татари – 0,2%, цигани – 0,1%, азербайджанці – 0,1%, грузини – 0,1%, німці – 0,1%, гагауз – 0,1%, інші – 0,4%). Національний склад населення України характеризується значною чисельною перевагою основної нації – українців (77,8%). Понад 7,5 млн. українців мешкає у близькому і майже 4 млн. – у далекому зарубіжжі.