8. Фотометричне визначення різних форм феруму у природній воді.

Ферум є постійним компонентом природних вод. Він знаходиться в ступенях окиснення + 2 та + 3 і може бути як в розчиненому, так і в нерозчиненому стані. При низьких значеннях рН та електрохімічного потенціалу (Е^о) домінують в природних водах сполуки феруму (ІІ) – Fe²⁺, FeOH⁺, FeCO₃ і його комплекси з органічними речовинами, в першу чергу з фульвокислотами. При підвищенні Е^о і рН ≥ 6 характерним для поверхневих вод суші є наявність сполук феруму (III). Іони феруму (III) зв’язуються у розчинні стійкі комплексні сполуки, зокрема з гуміновими та фульвокислотами. Загальний вміст заліза у поверхневих водах становить 0,01-15 мг/л.

О-фенантролін при рН 2-9 у присутності ЭДТА, який усуває заважаючий вплив інших металів, є практично специфічним реактивом для визначення феруму (II). Іони феруму (ІІ) утворюють з о-фенантроліном розчинну сполуку інтенсивно червоного кольору. Молярний коефіцієнт поглинання о-фенантролінату феруму (ІІ) становить 1,1∙10⁴ л/моль∙см. Інтенсивність забарвлення розчину комплексу пропорційна концентраціі феруму.

Іони феруму (Ш) з о-фенантроліном утворюють безбарвну сполуку, яка не заважає фотометричному визначенню іонів феруму (ІІ). При визначенні загального вмісту феруму весь ферум попередньо переводять у ферум (ІІ) відновленням гідроксиламіном. Межа визначення становить 0,05 мг Fe/л.