1. Методи визначення хск і бск в природних водах

ХСК – це кількість кисню (або іншого окисника у розрахунку на кисень) у мг/л, яка необхідна для повного окиснення органічних речовин,що містяться у пробі води. Елементи С, Н, S, Р та інші (крім нітрогену), які присутні в органічній речовині, окислюються до СО₂, Н₂О, Р₂О₅, SO₃, а азот у кислому середовищі утворює іони NH₄⁺. Величина ХСК передає ступінь забруднення води органічними речовинами.

Розрізняють перманганатний, йодатний, дихроматний, церієвий методи. Максимальний ступінь окислення органічних речовин досягається при застосуванні дихроматного та йодатного методів. Найбільш поширеним для визначення ХСК як природних, так і стічних вод є дихроматний метод, в якому окислення органічних речовин проводиться сумішшю K₂Cr₂O₇+H₂SO₄ в присутності каталізатора Ag₂SO₄ при кип’ятінні:

3С +2 K₂Сr₂O₇ +8H₂SO₄ = 2Cr₂(SO₄)₃ + 2K₂SO₄ + 3CO₂ + 8H₂O

Пірол, піридин і його гомологи, нафталін, нікотинова кислота та інші азотвмісні вуглеводні дихроматом не окислюються або окислюються повільно. Надлишок дихромату титрують розчином солі Мора в присутності фенілантранілової кислоти як окисно-відновного індикатора:

Сr₂O₇^2– + 6Fe²⁺ + 14H⁺ ↔ 2Cr³⁺ + 6Fe³⁺ + 7H₂O

Тип консервації природної води. Для аналізу відбирають пробу природної води, консервовану 2 мл сульфатної кислоти (1 : 2) на 100 мл води.

Назва методу, окисник	Реакція	Умови реакції	Повнота окиснення, що заважає	Діапазон визначуваних концентрацій, мг/л
Титриметричний (перманганат) [2]	MnO4- +8H+ + 3e = Mn4+ +4H2O		перманганат - недостатньо сильний окисник, тому окиснення багатьох речовин проходить неповно або зовсім не проходить MnO4- при кипятінні розкладається до MnO2 і O2. MnO2 каталітично прискорює процес, проте в холостий пробі або відносно чистій воді цього не відбувається.	0,5 - 10
Фотометричний [3]	Сr2O72– + + + 14H+ ↔ 2Cr3+ + 7H2O	Ag2SO4 - каталізатор	Хлориди > 1 г/л (усувають дадаванням Hg2+) Mn (II) > 50 мг/л (усувають розбавленням проби).	10–160 (λ=440нм) 80-800 (λ=600нм)

БСК - Показник забруднення, що характеризується кількістю кисню (в мг), який за встановлений період часу витрачено на окислення забруднювачів водойми, що містяться в одиниці об'єму (зазвичай в 1 л) при 20°С. На практиці БСК найчастіше визначається протягом 5 діб (БСК₅), але можна визначити БСК₂, БСК₃, БСК₁₀ і т.д. Як правило, протягом 5 діб при нормальних умовах відбувається окислювання ~70% легкоокиснюваних органічних речовин; практично повне окиснення (БСК_повн або БСК₂₀) досягається протягом 20 діб. Встановлено, що чим більше у воді міститься органічних речовин, тим більше потрібно кисню для їх окислення, тобто тим вище показник БСК. Наявність речовин, які гальмують біохімічні процеси, знижує його. Природні води мають невисокі показники БСК (зазвичай їх БСК₅ не перевищує 0,5-2 мг/л). Більш високі показники БСК вказують на забруднення природних вод. Для джерел централізованого господарсько-питного водопостачання (ДСТУ 17.1.3.03-77) і водних об'єктів, які використовуються у рибогосподарських цілях, БСК_повн не повинне перевищувати 3 мг/л.