18.2. Структурно-функціональні компоненти рефлексивної культури

Структурно-функціональні компоненти рефлексивної культури реалізуються через систему конкретних особистісних якостей, здібностей і вмінь керівника навчального закладу. Кожна якість, вміння або здатність забезпечує виконання одного завдання та сприяє більш ефективному вирішенню інших.

Компонентами рефлексивної культури керівника навчального закладу (за М. Цирельчук) є:

1. рефлексивний компонент забезпечується сформованістю рефлексивності як здатності до усвідомлення самого себе та інших та спрямованого на обрання можливих варіантів розвитку організаційної взаємодії;

2. ціннісно-смисловий компонент реалізується через сформовану ціннісно-смислову сферу керівника, пов’язану з пріоритетами та мотивами його діяльності; виявляється у сформованій спрямованості на управлінську діяльність;

3. креативний компонент реалізується через актуалізацію творчого потенціалу керівника та виявляється у творчому характері управлінської діяльності, спрямованому на усвідомлення й ефективне перетворення управлінської ситуації;

4. операціональний компонент реалізується через розвинену аутопсихологічну компетентність та передбачає усвідомлене оволодіння системою знань, вмінь, навичок у галузі розвитку професіоналізму, вдосконалення в ній.

Крім цього, виокремлюється внутрішній критерій розвитку рефлексивної культури, як показник ефективністі розвитку професіональної культури керівника.

Внутрішній критерій знаходить вираження через такі змістові показники, а саме: усвідомлення й переосмислення особистісних іта професійних орієнтирів життєвого шляху; створення особистісних рефлексивних моделей професійної діяльності; рефлексія статусного зростання в особистісному та професійному плані; спрямованість на усвідомлення особистісної та професійної індивідуальності; реалізація індивідуальних програм особистісного й професійного саморозвитку.

Зовнішнім критерієм розвитку рефлексивної культури є ефективність рефлексії процесу становлення та розвитку професійної культури. Цей критерій можна подати як систему функціональних показників, яка дає змогу опосередковано, через змістову та динамічну характеристику процесу рефлексії оцінювати рівні сформованості компонентів рефлексивної культури.

Функціональними показниками рефлексивної культури керівників є: активність (потяг до усвідомлення буття), спрямованість (обрання об’єкта рефлексії як цінності), цілісність (охоплення всіх сфер життєдіяльності), продуктивність (здатність створювати певну кількість рефлексивних образів), потенційність (наявність необхідного обсягу знань для продукування рефлексивних образів), актуалізація (усвідомлення образів рефлексії), реалізованість (здійснення рефлексивних проектів), перспективність (наявність близьких і далеких цілей), насиченість (спектр важливих рефлексивних переймань), емоційне забарвлення (ставлення до рефлексивних подій).

18.3. Рівні рефлексивної культури керівника навчального закладу

Рівні рефлексивної культури (за М. Швидкою):

1. Докультурний – усі рефлексивні процеси протікають стихійно, неорганізовано, а результат рефлексії випадковий (репродуктивний, адаптивний).

Репродуктивний рівень – найнижчий рівень рефлексивної культури, орієнтований на некритичне відтворення загальновизнаних соціально-професійних норм. Відмінною рисою цього рівня розвитку рефлексивної культури є його ситуативний характер. Керівник починає аналізувати і застосовувати свій професійний досвід тільки у разі виникнення проблемної ситуації. Проектування діяльності здійснюється за рахунок залучення елементів чужого досвіду. На цьому рівні складається система внутрішніх професійних норм і орієнтирів рефлексивної культури, які виконують регулятивну функцію. На репродуктивному рівні рефлексивної культури керівник сам встановлює адекватний контроль за процесом її формування, спираючись на зовнішні норми. Цей рівень передбачає формування системи уявлень про соціально-професійні рефлексивні орієнтири, їх засвоєння і саморегуляцію, яка протікає на афектному, когнітивному і поведінковому рівнях, а також здійснення функцій професійно-рефлексивної корекції, рефлексивного аналізу професійних і життєвих досягнень з позиції прийнятих професійних норм, посилення ролі професійно-орієнтованої рефлексії; актуалізації потреби в рефлексії професійного самоудосконалення з орієнтацією на професійні еталони.

Адаптивний рівень – низький рівень рефлексивної культури, на якому у суб’єкта починають формуватися бажання і прагнення усвідомити і переосмислити особові і професійні особливості, цінності і орієнтири, свій життєвий і професійний щлях. Бажання розвивати рефлексивну культуру не підкріплене достатньою мірою прагненням до саморозвитку умінь та навичок рефлексії. Проте, як головне джерело розвитку рефлексивної культури починає виступати саморозвиток суб’єкта, формується здібність до самопороджування особистісних і професійних сенсів життєдіяльності.

2. Культурний – рефлексії додається організаційний цілеспрямований характер ( рівень моделювання, конструктивний, творчий рівень).

Рівень моделювання – середній рівень розвитку рефлексивної культури, на якому формується рефлексивна готовність до самостійного, творчого визначення і професійного вирішення теоретичних та практичних завдань, розвитку проектної культури, рефлексивно-перетворюючому відношенню до власної життєдіяльності і до професійної праці зокрема. В основному сформовані механізми рефлексійної діяльності, поведінки і спілкування, що виконують функцію саморегуляції. Починається рефлексивний пошук індивідуального стилю професійної діяльності, створення власних рефлексивних моделей майбутньої життєдіяльності, формуються індивідуальні рефлексивні засоби творчого самовираження у професійній діяльності.

Конструктивний рівень – високий рівень розвитку рефлексивної культури. Керівник здатний ефективно осмислювати і усвідомлювати наявний рівень розвитку рефлексивних якостей і здібностей, які починають виступати як рефлексивно-творчий базовий потенціал, що забезпечує саморозвиток, активність і результативність у професійній життєдіяльності. Рефлексивному аналізу підпадають професійні і життєві досягнення, ”важливі етапи розвитку”; посилюється роль рефлексії статусного зростання у особистісному та професійному плані.

Цей рівень розвитку рефлексивної культури підкреслює прагнення керівника відрефлексувати професійну індивідуальність. На цьому рівні формується і розгортається цілісна рефлексивна позиція керівника як особистості і фахівця, система рефлексивних установок відносно життєвого і професійного шляху.

Творчий рівень – найвищий рівень розвитку рефлексивної культури. Головною особливістю керівника на творчому рівні розвитку рефлексивної культури є конструктивна рефлексивна позиція у процесі вирішення управлінських завдань. Вони готові до проектування власної діяльності, здатні самостійно ставити професійні цілі і формулювати професійні проблеми та завдання, визначати ефективність методів і прийомів управлінської діяльності, прагнуть до постійного вдосконалення себе як суб’єкта професійної діяльності. Джерелом розвитку рефлексивної культури виступає творчий потенціал, який культивується самим керівником і реалізується у процесі саморозвитку і співтворчості з іншими.

Керівник здатний створювати довкола себе творче середовище спілкування і залучати до нього інших. На цьому рівні здійснюється практична реалізація індивідуальних програм особистісно-професійного саморозвитку, актуалізується потреба у рефлексії самовдосконалення, здійснюється функція рефлексивної корекції.

Рефлексивна культура керівника навчального закладу є механізмом особистісно-мотиваційного рівня саморегуляції та характеризує його внутрішній світ, здатність контролювати себе, налаштовуватися на професійне виконання власних обов’язків.

Рефлексивна культура керівника навчального закладу включає здатність творчо, по-новому осмислювати і долати проблемні ситуації; виходити із внутрішніх конфліктних станів; уміння набувати нових сенсів і цінностей; вступати в нові, нестандартні комунікативні системи; планувати власну діяльність і управляти нею. Рефлексивна культура передбачає здатність особистості здійснювати самодіагностику для самопізнання і саморозвитку, творчого перетворення власної діяльності, що передбачає вільний вибір і відповідальність за нього.

Рефлексивна культура керівника навчального закладу допомагає йому удосконалювати міжособистісні взаємини з підлеглими; розвивати правильне розуміння професійних завдань і вміння швидко їх вирішувати; впливає на особистісне та професійне самовизначення, мотивацію та волю; вирішувати конфлікти і внаслідок цього розвивати професійну культуру керівника, котра є частиною його професійної культури. Атрибутивними складовими будь-якої професійної культури є інформаційна, комунікативна, політична, соціальна, психологічна, педагогічна, екологічна, технологічні, правова, управлінська, методологічна, моральна та інші, а провідною виступає рефлексивна. Усі ці різновиди культури предметно виражені в аналогічних здібностях суб’єкта, де генеральною є здібність до діяльнісної рефлексії, а інші виступають її похідними, оскільки всі форми професійної культури є прямими продуктами рефлексивної культури, що включає в себе готовність діяти в ситуаціях з високим ступенем невизначеності, гнучкість у прийнятті рішень, прагнення до реалізації нововведень та інновацій, постійну спрямованість на пошук нових нестандартних шляхів вирішення професійних завдань, здатність переосмислити стереотипи власного професійного й особистісного досвіду. Вона забезпечує розкриття та реалізацію професійних можливостей при постановці та вирішенні творчих завдань, які виникають у професійній діяльності.

Основною функцією рефлексивної культури керівника навчального закладу є здійснення ним контролю та оцінки власної діяльності. Ефективність такого виду контролю залежить від здатностей керівника до рефлексії, що дозволяє розумно та об’єктивно аналізувати власні вчинки, судження, поведінку, осмислення та переосмислення діяльності, правильно ставити цілі та використовувати методи, прийоми, засоби, досвід.