18.1. Рефлексивна культура, як інваріанта якості виявлення професійної культури керівника навчального закладу

Рефлексивна культура – це культура, яка обумовлює інтенсивність формування досвіду особистості, забезпечує переосмислення змісту свідомості суб’єкту і осмислення ним прийомів власної майстерності, без чого неможлива творча продуктивна діяльність, самовдосконалення особистості, організація творчої праці.

Основним поняттям, яке характеризує зміст рефлексивної культури, є ”рефлексія”, під якою розуміємо такий стан душі, в якому ми насамперед намагаємося знайти суб’єктивні умови, за яких можемо створювати поняття. Рефлексія є осмисленням відношення цих уявлень до наших різних джерел пізнання, і тільки завдяки їй, їх взаємовідношенням може бути визначена правильно.

Рефлексія – це принцип і механізм філософського осмислення буття й вихід за його межі; рівні роздуму свідомості про власну діяльність; засіб і механізм перетворення ”простих ідей” (здобутих під час досвіду) в ”складні ідеї” (поняття); роздуми про минуле, спрямовані в майбутнє; рух думки, який виходить за межі ізольованої невизначеності та призводить її до відношення і зв’язку з іншою визначеністю; розглядається як механізм взаємного відображення одного в іншому (за сутністю – явище, за явищем – сутність), що здійснюється в мисленні, пізнанні, свідомості; спостереження розуму, спрямованого на власну діяльність; здатність думати про своє власне мислення з метою його вдосконалення; перенесення переживання із зовнішнього світу на себе; процес самопізнання суб’єктом внутрішніх психічних актів і станів; механізм самопізнання в процесі спілкування, в основі якого лежить здатність людини представляти й усвідомлювати те, як вона сприймається партнером по спілкуванню.

Рефлексія являє собою особливе оперування суб’єкта із власною свідомістю, що породжує в результаті ідеї про цю свідомість; рефлексивний компонент виступає як фактор організації мислення через визначення спрямованості пізнавальної активності суб’єкта; рефлексія розглядається як можливість ”виходу” з процесу здійснення діяльності і як можливість подальшого проектування на основі рефлексії майбутнього шагу розвитку діяльності. До рефлексії відноситься осмислення людиною власних дій, власного ”Я”, а також внутрішнього світу людей, разом з якими він здійснює групову діяльність. Рефлексія визначається як одна з важливих особливостей людського пізнання, без якої неможливо його нормальне функціонування.

Типи рефлексії (за С. Степановим):

• кооперативна рефлексія (об’єкт – знання рольової структури і позиційної організації колективного взаємовпливу);

• комунікативна рефлексія (об’єкт – уявлення про внутрішній світ іншої людини та причини її вчинків. Рефлексія в даному випадку – специфічна якість пізнання людини людиною);

• особистісна рефлексія (об’єкт – процес переосмислення ”Я”, вчинки й образи ”Я” як індивідуальності);

• інтелектуальна (когнітивна) рефлексія (відображення знань про об’єкт і способи дій над ним).

Рефлексивна культура – це система способів організації рефлексії, побудованих на основі ціннісних та інтелектуальних критеріїв.