12.8. Організація процесу розробки управлінського рішення

І. Етап визначення цілей. На цьому етапі визначаються і формулюються мета або цілі. Використовуються прогностичні методи, евристичні підходи й методи.

ІІ. Етап забезпечення комплектності рішення. Аналізується виявлена проблема, визначаються суттєві взаємозв’язки, складаються математичні й інші моделі. Для цього використовується системний підхід.

ІІІ. Забезпечення находження й обробки інформації для підготовки рішення. На цьому етапі визначаються техніки обробки інформації та введення її в роботу: встановлення логічного зв’язку між потоками інформації та об’єднання її в одне ціле. Методи дослідження на цьому етапі: дослідження операцій, математичні моделі.

ІV. Прогнозування наслідків реалізації можливих варіантів. Тут відбувається порівняльне оцінювання альтернатив рішення, та використовуються методи побудови, ”дерева цілей” та математичних моделей.

V. Оцінювання результатів. На цьому етапі відбувається зіставлення на ступінь відповідності критеріям оцінювання ефективності результату. Використовуються оціночні методи.

VІ. Організація і контроль за реалізацією рішення. Облік розподілу праць, оцінювання якості виконання. Використовуються методи сіткового планування, регламентне управління. Від організації процесу вироблення управлінського рішення значною мірою залежить успіх справи.

Загальні рекомендації щодо організації процесу вироблення управлінського рішення. Основні принципи організації розробки рішень:

1. ієрархії, який має на меті координацію діяльності та посилення централізації з дотриманням співпідлеглості в розробці рішень відповідно до виконавців;

2. використання цільових міжфункціональних груп, які утворюються на тимчасовій основі з представників різних підрозділів і рівні управління. Мета роботи груп – розв’язання складних проблем на основі спеціальних знань і досвіду працівників. Члени груп знаходяться у провідному підпорядкуванні – основного керівника й керівника міжфункціональної групи, який є тимчасовим;

3. застосування формальних правил і процедур щодо виконання певних дій;

4. виявлення гнучкості в разі зміни ситуації.

5. використання прямих горизонтальних зв’язків під час вироблення рішення без залучення вищого керівництва, що скорочує термін розробки рішення, підвищує відповідальність і мотивацію виконавців. Часто на цій основі приймаються двосторонні рішення керівниками одного рівня в рамках існуючих правил і планів.

6. розробки планів, де чітко вказано терміни виконання робіт і необхідні ресурси, сприяє кращій координації роботи.

7. створення матричних структур, що передбачає відкриття підрозділу, який очолює особа, наділена правами керівника функціонального підрозділу.

Управлінське рішення – це творчий акт суб’єкта управління (осібного чи групового), що визначає програму діяльності колективу з метою ефективного розв’язання наявних проблем на основі об’єктивних знань законів функціонування управлінської системи та аналізу інформації про її стан.