Методи дослідження науки управління навчальним закладом

У наш час у науці управління навчальним закладом відсутня чітка класифікація методів дослідження. Це пояснюється насамперед молодістю науки, в якій відбувається постійне переосмислення її завдань і пошук методів їх вирішення. Як і в будь-якій іншій науці, у внутрішньошкільному управлінні вибір методів досліджень залежить від того, що досліджується (тобто предмету, що вивчається) і дослідницьких завдань. Усі дослідження у науці управління навчальними закладами можна розділити на дві великі групи: дослідження описово-пояснювального типу та дослідження формувального типу.

Головні завдання дослідження першої групи пов’язані з аналізом чинної практики управління, визначення факторів, що обумовлюють різні за успішністю реалізацією управлінських функцій, побудові на цій основі теоретичних моделей, які дозволяють пояснити явища, котрі спостерігаються та виробки рекомендацій зі зміни практики управління. Логіка такого роду досліджень передбачає розгляд процесу розвитку управлінської діяльності як природного процесу, що має свої закономірності та тенденції. Їх виявлення створює теоретичну базу для розробки програми розвитку управління в навчальному закладі.

Під час вирішення завдань описово-пояcнювального типу використовуються традиційні для соціальних наук методи, а саме: спостереження, опитування, тестування, контент-аналіз документів, експертиза, обробка, аналіз та узагальнення статистичних даних тощо.

Дослідження формувального типу мають іншу логіку та будуються інакше, ніж описово-пояcнювальні. При цьому типі дослідження розробляються моделі нової управлінської діяльності, а потім на їх основі відбувається перебудова практики управління в конкретному навчальному закладі, аналізуються наслідки змін. Тобто якщо перший тип досліджень йде від виявлення і аналізу емпіричних фактів до побудови теоретичних узагальнень (від часткового до загального), то при формувальному типові досліджень логіка рухів зворотна: від теоретичних моделей до їх одиничних реалізацій (від загального до часткового). Теоретичні моделі, що розробляються, спочатку є, по суті, гіпотезами. Якщо передбачувані наслідки реально виникають, то теоретична модель визнається адекватною дійсності, але не тієї, яка вже є, а тією, яка може виникнути в результаті зміни практики управління. Формувальне дослідження спрямоване не на пояснення того, що є, а на формування того, що має бути. Основні методи такого дослідження – проектування діяльності та формувального експерименту. При вирішенні дослідницьких завдань цього типу в рамках експерименту теж можуть використовуватися методи спостереження, опитування, тестування, експертизи, обробки й аналізу статистичних даних, але вони відіграють допоміжну другорядну роль. Обидва типи досліджень не є такими, що виключають один одного. Теоретичні моделі, що описують та пояснюються, є основою при розробці моделей нової діяльності. У той же час моделі, що демонструють, як повинно бути, стають засобом аналізу та пояснення явищ у чинній практиці управління.