12.1. Рішення як діалектична категорія

Прийняти рішення людину завжди щось спонукає – або зовнішній, або внутрішній фактор, тобто виникає певна потреба, яка має бути задоволена.

Рішення як діалектична категорія є складовою пізнавальної і практичної діяльності людини. Усе людське буття пронизане актами прийняття рішення через ситуацію вибору в усіх сферах діяльності, на що завжди впливають власна поведінка особи, навколишнє середовища, випадкові фактори. Рішення зумовлює успіхи і невдачі, боротьбу протилежних тенденцій.

Вибір способу дій – це результат комплексної зв’язки різних аспектів: інформаційного, аналітичного, економічного, математичного, логічного, психологічного, організаційного, правового, технічного.

У ХХ ст. теорія прийняття рішення стала новою галуззю науки. Дослідження процесів прийняття рішення відбувається двома шляхами. Перший – теорія прийняття раціональних рішень (шукає відповіді на запитання: як приймати рішення раціонально?) і другий – психологічна (поведінкова) теорія прийняття рішень (як у реальності приймаються рішення особою). Управлінців цікавить, насамперед, теорія прийняття раціональних рішень. Вагомий внесок у її розвиток у 60-ті рр. ХХ ст. зробили В. Глушков, У. Едвардс, М. Ланге, М. Садовський.

Нова хвиля інтересу до теорії прийняття рішень спостерігалась у 90 рр. ХХ ст. Цьому сприяли нові складні соціально-політичні та економічні процеси, які вимагали грамотного розв’язання проблем. На всіх рівнях ієрархії управлінці усвідомлювали, що для досягнення поставлених цілей необхідно застосовувати наукові підходи, принципи й методи, враховувати людський фактор і на основі цих знань приймати обґрунтовані управлінські рішення.

Саме ступінь обґрунтованості цих рішень визначає рівень ефективності системи управління будь-якої організації.

Зміст поняття ”рішення” з позиції загальної теорії прийняття рішення, розробленої на основі математичних методів і формальної логіки – це вибір найвагомішої альтернативи з поміж набору запропонованих.

Під рішенням розуміють:

• елемент чисельності можливих альтернатив;

• реакцію на ситуацію, сигнал;

• регламентовану послідовність дій з метою досягнення поставленої мети;

• нормативний документ, що регламентує діяльність системи управління;

• усні або письмові розпорядження, необхідні для використання конкретної дії, операції, процесу.

У науковій літературі рішення розглядається неоднозначно через його діалектичну сутність. Його розуміють як процес, акт, результат вибору. Рішення як процес передбачає певний інтервал у часі, протягом якого воно розробляється, приймається, а потім реалізується. Рішення як акт вибору підпорядковується встановленим, уже визначеним правилам. Рішення як результат вибору – вольовий акт, орієнтований на наявність цілей, мотивів поведінки особи, яка його приймає.

12.2. Управлінське рішення як продукт управлінської праці

Управлінське рішення є організаційною реакцією на проблему, приймається через вибір певного курсу дій на основі усвідомлення мети, завдань засобів їх досягнення, способу дій за наявних умов. Управлінське рішення тісно пов’язане з функціями управління. Вони обслуговують один одного. Приступаючи до планування, шукаються відповіді на запитання:

• Які завдання, у чому сутність діяльності?

• Які цілі ставляться?

• Які зміни відбуваються в зовнішньому середовищі і чи можуть вони позначитися на діяльності організації?

На етапі організації діяльності ставляться питання:

• Як слід структурувати роботу організації і як доцільно створювати блоки виконуваних робіт?

• Як скоординувати функціонування блоків, щоб вони гармоніювали один з одним і не суперечили один одному?

• Прийняття яких рішень слід доручати працівникам, а які залишаються за керівником?

• Чи варто здійснювати структурні зміни?

Спрямовуючи працівників на ефективне виконання рішення, керівник повинен знати:

• Які потреби мають працівники організації?

• Наскільки ці потреби задовольняються в ході діяльності, спрямованої на досягнення цілей організації?

• Якщо ефективність праці та задоволеність нею зросли, то що цьому сприяло?

• Що можна ще зробити для підвищення ефективності праці та задоволення нею?

Приступаючи до контролю, просимо дати відповідь на запитання:

• Як необхідно вимірювати результати праці?

• Як часто слід оцінювати результати?

• Наскільки успішно досягаються цілі?

• Якщо недостатньо просунулися в досягнення цілей, то в чому це трапилося і які корективи потрібно внести?

Синтезуючи різноманітні компоненти, управлінське рішення виступає засобом постійного впливу керуючої підсистеми на керовану (суб’єкта на об’єкт управління). Воно є постійною ланкою між двома підсистемами, без якої будь-який заклад як система існувати не може. Рішення виступає в ролі прямого зв’язку між суб’єктом і об’єктом управління. Воно задає параметри діяльності виконавцям, вказує, як їм реагувати на умови, що змінюються, забезпечує програмами необхідних дій. Ці програми можуть мати форму принципів, стандартів, конкретних процедур, норм, інструкцій тощо.

Управлінське рішення – це центральний акт управлінської діяльності, сила впливу на людину, навколишнє середовище, на поведінку людей та їхню діяльність. Будь-яке рішення призводить до наслідків, які позначаються на результатах діяльності колективу, його соціально-психологічному стані. Прийняття управлінського рішення – це складний за своєю структурою поетапний процес певних логічно виважених дій, які забезпечують процес від визначення мети до її практичного втілення (результату). На розробку і прийняття управлінського рішення впливає ряд чинників, які можна поділити на зовнішні і внутрішні.

До зовнішніх чинників відносимо рівень важливості й складності завдань, які необхідно виконати:

• якість і обсяг інформації щодо проблеми;

• фінансові, матеріально-технічні можливості;

• наявність науково-методичного забезпечення;

• фактор часу;

• мотиваційний фактор;

• рівень компетентності інтересів.

Внутрішні чинники зосереджені в особистості, яка приймає рішення, тому на якість і ефективність рішення впливають її інтелектуальний рівень, морально-етичні цінності, які вона сповідує, рівень загальної культури, творчі здібності, компетентність в обраній діяльності, емоційно-вольові якості, темперамент.