11.4. Системне планування розвитку навчального закладу: виявлення і оцінка проблем

Першим кроком на шляху до визначення цілей розвитку навчального закладу та способів їх досягнення повинен стати аналіз його стану, зорієнтований на виявлення й оцінку проблем.

Поняття проблеми як системи. Проблема визначається як невідповідність об’єктивно існуючої потреби і можливості її задоволення. Виявити проблему означає виявити невідповідність між тим, що є і тим, що має бути, й усвідомити неможливість усунення цієї невідповідності за допомогою вже відомих способів. За системного підходу до розвитку бажане − це якісно новий навчальний заклад, в якому будуть інші результати після закінчення інноваційного процесу, інші освітні програми, технологія ніж організація освітнього процесу, чим умови на початку цього процесу. За звичай не означає, що бажаний навчальний заклад у всьому відрізняється від того, що існує.

Деякі компоненти закладу збережуться і в майбутньому, але в цілому бажаний навчальний заклад і той, що є, якісно різняться.

Визначити проблему як систему означає зафіксувати відмінності між бажаним навчальним закладом і тим, що є, як цілісними системами. За системного визначення проблеми всі приватні часткові, що виявляються як невідповідність компонентів бажаної та існуючої систем, виявляються залученими до цілісної структури, тобто визначаються як частини системи. Це означає, що невідповідність фактичних результатів навчального закладу бажаним пов’язується з невідповідністю характеристик фактичного освітнього процессу і бажаного, а це, у свою чергу, з невідповідністю наявних і необхідних умов на початку процесу.

Завдання проблемно-орієнтованого аналізу навчального закладу. Проблемно-орієнтований аналіз виявляє проблеми навчального закладу, вирішення яких дозволить підвищити результати його роботи. Це означає, що у процесі аналізу мають бути отримані відповіді на питання:

• Що не задовольняє у результатах роботи навчального закладу?

• Які чинники обмежують можливість досягнення вищих результатів?

• Що потрібно змінити у змісті та технологіях навчально-виховного процесу, його організації, кадровому потенціалі, матеріально-технічній базі й інших умовах, щоб зняти наявні обмеження.

Перша вимога до аналізу полягає в тому, щоб усі проблеми були визначені операціонально. Визначити проблему операціонально означає, що необхідно задати кількісну та якісну шкали, що визначає невідповідність між тим, що існує і тим, що має бути.

Наприклад, якщо при виявленні недоліків у результатах проблема формулюється таким чином: ”Незадовільне освоєння значною частиною випускників програми гуманітарного циклу”, це − не операціональна постановка проблеми. Тут лише фіксується галузь існування проблеми (освоєння програми вказаного циклу). Для її операціонального визначення потрібно мати шкалу рівнів освоєння, наприклад, високий – середньо-низький і показники, що дозволяють відносити знання учнів до того чи іншого рівня.

Коли буде ясно, яка частина учнів освоює програму на високому, середньому і низькому рівнях, задано бажаний розподіл, буде визначено гостроту проблеми. Так само формулювання типа ”недостатня кваліфікація педагогічних кадрів” є неопераціонально поставленою проблемою. Таке формулювання не свідчить про те, яка кваліфікація і якої частини педагогів знаходиться на незадовільному рівні і в чому це, власне кажучи, виражається. Якщо цього не визначено, буде складно правильно обрати способи вирішення проблеми.

Друга вимога до аналізу полягає в тому, що він повинен забезпечувати повноту виявлення обмежень, що не дозволяють досягати вищих результатів роботи. Якщо обмеження будуть виявлені лише частково, це знизить можливості ефективного вирішення проблем. Усунувши одне обмеження і залишивши інші, можна досягти лише часткового поліпшення результів або не досягти їх зовсім.

Третя вимога. Аналіз повинен забезпечувати обґрунтовану оцінку значимості проблем. Проблеми мають бути ранжовані за значимістю, з них виокремлено найбільш пріоритетні. Оцінка значимості обмежень виходить з того, наскільки істотно вони впливають на результати освіти. Це означає, що мають бути виявлені логічні зв’язки між обмеженнями і результатами.

Четверта вимога. Аналіз має бути прогностичним. Це означає, що нові вимоги до результатів повинні висуватися не лише згідно з сьогоднішньою ситуацією, але і з її прогнозованою зміни в майбутньому.

Логічна послідовність аналізу. Для вирішення завдань проблемно-орієнтований аналіз повинен виконуватися за схемою ”від кінця до початку”, тобто від виявлення того, що не задовольняє в результатах роботи навчального закладу, до недоліків у навчально-виховному процесі, що породжують недоліки у результатах, а потім – до недоліків в умовах, що визначають дефекти навчально-виховного процесу. Реалізація цієї схеми передбачає три етапи аналізу: аналіз результатів; аналіз навчально-виховного процесу; аналіз умов.

Аналіз результатів. На цьому етапі мають бути зроблені висновки про те, що не задовольняє в результатах роботи навчального закладу. Ці висновки залежать від того, як оцінюються досягнуті результати які нові вимоги до них висуваються. Осмислення вимог до результатів роботи в майбутньому має важливе значення не лише для аналізу, але і для всіх етапів розробки програми розвитку в цілому. Вимоги до результатів, що визначені як бажані в майбутньому, повинні відповідати об’єктивним вимогам, котрі буде висувати суспільство. Тобто бажані результати повинні відповідати змінам у соціальному замовленні.

Під соціальним замовленням розуміють сукупність вимог, що прямо або опосередковано висуваються суспільством до результатів роботи навчального закладу, задоволення яких необхідне для ефективного включення його випускників у різні сфери життя. Одним з компонентів соціального замовлення, обов’язкового для навчального закладу, є державні стандарти освіти.

Але, крім цих вимог, існують й інші, що переносяться на навчальний заклад зі сфери вищої освіти, виробництва, сім’ї, охорони здоров’я, культури тощо. Навчальний заклад не в змозі задовольнити всі ці вимоги, тому він повинен приймати лише якусь їх частину. Наприклад, якщо навчальний заклад орієнтований на гуманітарну гімназичну освіту, то для неї пріоритетними стають вимоги, що йдуть від вищої освіти.

Після того, коли образ бажаного результату сформований, необхідно оцінити реально досягнуті результати. Сьогодні, на жаль, дуже мало стандартизованих і надійних методів діагностики результатів освіти. Тому за більшістю параметрів результату оцінка може бути лише експертною, але при цьому вона не повинна обмежуватися тільки констатацією фактів, вона повинна фіксувати ступінь невідповідності.

Результати підлягають аналізу на всіх рівнях навчального закладу. У результаті зіставлення бажаного і досягнутого виділяються ті пункти, за якими існують найбільш значимі невідповідності і тим самим визначається сукупність проблем, що підлягають рішенню.

Аналіз навчально-виховного процесу. Щоб пошук вирішення проблем був ефективним, потрібно зрозуміти, чому результати, які досягаються, не відповідають бажаним. Безпосередньо на результати впливати неможливо. Змінювати їх можна лише опосередковано, через зміни у змісті, технології чи організації навчально-виховного процесу. Тому потрібно з’ясувати, які чинники, пов’язані з характером навчально-виховного процесу, обмежують досягнення вищих результатів освіти. Найпростіше виявити недоліки навчально-виховного процесу в таких випадках, коли, наприклад, при аналізі результатів встановлено, що випускники не отримують необхідної підготовки, і це пов’язано з тим, що в навчальному плані немає відповідного курсу, а запит суспільства існує.

Так само відбувається, коли як бажаний результат була встановлена необхідність поглибленого вивчення певних предметів, а в навчальному плані це не передбачалося, то тут обмеження очевидне. Значно складніше шукати причини в таких випадках, коли, наприклад, виявляється, що у значної частини учнів низька мотивація до навчання. Тут потрібний глибокий педагогічний аналіз змісту, технології, організації процесу освіту.

Недоліки навчально-виховного процесу також повинні визначатися через невідповідність того, що є, і того, що має бути, з оцінкою ступеня цієї невідповідності і ступеня його впливу на кінцеві результати освіти. Після закінчення цього етапу аналізу мають бути зроблені висновки двох типів:

• що сьогодні не робиться з того, що потрібно (наприклад, необхідно забезпечити освоєння нового змісту курсів економіки, екології, основ родинних стосунків);

• що робиться не так, як потрібно (наприклад, з таких предметів не задовольняє зміст освіти, з таких курсів методика викладання не забезпечує задовільного рівня їх освоєння, між такими предметами мають бути встановлені необхідні, але відсутні зв’язки).

Аналіз умов. Для того, щоб змінити зміст, технологію й організацію навчально-виховного процесу, потрібно знати, що цьому може перешкоджати. Наприклад, бажання керівництва запровадити нові предмети або курси може стикнутися з проблемою відсутності педагогів цього напряму, відсутністю програмно-методичного забезпечення чи необхідної матеріально-технічної бази. Причинами того, що щось робиться не так як потрібно, може бути недостатня кваліфікація частини педагогів, небажання освоювати нові технології, незацікавленість педагогів у результатах праці та підвищенні кваліфікації, їх перевантаженість, недостатня інформованість про нові програми і методи, відсутність матеріально-технічного забезпечення тощо. Для кожного виявленого недоліку навчально-виховного процесу має бути виділений перелік основних чинників, що породжують цей недолік і що можуть перешкоджати його усуненню.