10.2. Мотивація участі в інноваційній діяльності

Спонукання до інноваційної діяльності здійснюється за тими ж законами, що стосуються до діяльності взагалі.

Людина включається в інноваційний процес з позиції суб’єктивної оцінки користі, яку він отримає в результаті застосування потрібних для освоєння новини зусиль. Він стає активним учасником освоєння нового, якщо упевнений, у досяжності результату, у здобутті очікуваних наслідків цього результату, у корисності (привабливості) цих наслідків.

Педагогічний колектив неоднорідний за своїм складом, і тому педагоги залучаються до інноваційних процесів з різних мотивів, різняться мірою мотивації на освоєння новин і неоднаково ставляться до різних типів інновацій.

Інноваційні настанови залежать від безлічі чинників: творчих здібностей особистості, ступеня тривожності, рівня мотивації досягнення, стажу роботи в навчальному закладі.

Педагоги, що виявляють зацікавлення в інноваційній діяльності, мотивовані можливостями реалізації своїх творчих здібностей. Вони − експериментатори за своєю природою, мають власні пропозиції та ідеї, які прагнуть перевірити на практиці. Зазвичай ця група новаторів у педагогічних колективах небагаточисельна.

Для того, щоб виникала і підтримувалася мотивація на освоєння нововведень, у навчальному закладі має бути створене певне мотиваційне середовище, що підкріплює поведінку, зорієнтовану на інноваційну діяльність і саморозвиток. Найбільш складним є завдання забезпечення мотивації на першому етапі інноваційного процесу, коли повинно відбутися визначення проблем у діяльності педагогів та усвідомлення необхідності змін.

Критичне ставлення до себе − важлива умова власного розвитку. Це досить складна ситуація як для педагога, так і для керівника, котрий спеціальними методами повинен створити проблемну ситуацію, що спонукала б педагога до відмови від звичних способів праці та освоєння нових. Це досягається різними заходами: за допомогою експертної оцінки результатів діяльності, демонстрації прогресивного досвіду колег, дискусій: аналізу і оцінки переваг нових технологій перед традиційними.

Одна і та ж проблема може бути вирішена за допомогою різних інновацій, і педагог повинен мати можливість їх вибору. Нововведення мають бути для педагога суттєвими, тобто вирішувати його головні проблеми. У цьому випадку значно підвищується потреба в завершенні процесу їх освоєння. Якщо нововведення для педагога має інтерес, винагородою служить сам процес освоєння інновації, то він приносить відчуття задоволення від роботи і поліпшення результатів.

Найскладніше мотивувати педагога на освоєння тих нововведень, значення яких для вирішення проблем власної діяльності він не усвідомлює. У цьому випадку потрібно не просто встановити зв’язок нововведення з проблемами педагога, але й показати його переваги перед іншими.

Проблематизація діяльності дозволяє мотивувати на прийняття інноваційних цілей. Перед педагогом мають бути поставлені чіткі завдання, вирішення яких потребує від нього зміни звичайної діяльності, освоєння нового досвіду та саморозвитку. Окрім довгострокових цілей, потрібно визначити проміжні результати.

Підведення підсумків за проміжними результатами створює можливості для коригування процесу, формує відчуття упевненості у правильності обраного напряму змін, закріплює відчуття успіху.

Як правило, більшість педагогів перебільшує складність інноваційної діяльності, оскільки вона асоціюється з великою напругою сил та нервовим перевантаженням.

У роботі по-новому є певна частина ризику, оскільки можна отримати не лише позитивний, але і негативний результат. У зв’язку з цим керівнику важливо не лише уміти визначати ступінь упевненості педагога в досягненні позитивних результатів, але і володіти засобами підвищення його самооцінки у процесі освоєння нововведень. Важливим чинником підвищення самооцінки є навчання кадрів, тому в колективах, спрямованих на розвиток інноваційних процесів, має бути налагоджена система підготовки, підвищення кваліфікації і перепідготовки педагогів, повинні заохочуватися професійне спілкування і поширення досвіду. Стимулювання участі в освоєнні нововведень повинно здійснюватися упродовж усього інноваційного процесу.

Використовується змішаний набір матеріальних і моральних стимул-реакцій і виробляється той, що їх періодично переглядається. Стимулювання припиняється, коли інституалізація новини досягає високої міри, тобто його використання стає нормою, що ставить для навчального закладу і вчителя цінність.

При мотивації інноваційної діяльності велике значення має диференціація стимул-реакцій за освоєння нового і винагород за навчально-виховну роботу. На думку педагогів, інноваційна діяльність вимагає більше сил, ніж традиційна, а тому і винагорода повинна бути більшою. Важливим чинником мотиваційного середовища є педагогічний колектив.

Для успішної мотивації важлива відвертість, тобто знання в колективі результатів роботи кожного педагога. Статус педагога повинен залежати від результатів його інновационнної діяльності. Сам педагогічний колектив є потужним інноваційним середовищем, здатним корегувати організаційну поведінку педагогів і викликати в них певну поведінку.

Найбільш складна проблема регулювання стосунків педагогів-новаторів з іншими членами колективу − їх норми і цінності можуть вступати у взаємне протиріччя. Такі педагоги можуть викликати своєю успішністю заздрість у колег. Ці проблеми повинні знаходитися в зоні постійної уваги керівника. Педагогам, що створюють зразки діяльності, повинна надаватися підтримка. Їх праця повинна отримати заслужене визнання.

Сприятливе мотиваційне середовище буде створено, якщо за допомогою спеціальних заходів у навчальному закладі буде створена інноваційна організаційна культура: норми, ритуали, правила, традиції, цінності, найбільш наочною з яких є сама інноваційна діяльність і саморозвиток.