9.4. Реалізація інновації

Яким би високим не був очікуваний корисний ефект нововведення, інновація може виявитися неприйнятною через те, що вона вимагає такого ресурсного забезпечення, якого навчальний заклад не має у своєму розпорядженні. Тому при оцінці нововведення повинно розглядатися, яка його трудоємність, які вимоги воно висуває до кадрового, матеріально-технічного, програмно-методичного, фінансового і іншого забезпечення і наскільки ці вимоги відповідають наявним можливостям навчального закладу, якщо освоєння інновації вимагає значних зусиль від педагогічного колективу протягом тривалого часу, а педагоги вже досить завантажені, то це може стати основним обмеженням, яке призведе до відмови від її прийняття. Тому керівник, що приймає рішення про вибір інновації, повинен оцінювати, наскільки передбачувані учасники її освоєння, зайняті у навчально-виховному процесі, чи є в них час для участі в підготовці і здійсненні інноваційного проекту.

Важливою умовою ефективного освоєння іновації є професійна підготовленість до нововведення колективу навчального закладу. При оцінці інновації необхідно визначити, якою повинна бути підготовка педагога, чи існує можливість такої підготовки. За інших рівних умов перевага має бути надана інновації, для якої витрати на підвищення кваліфікації, перепідготовку кадрів або запрошення нового співробітника відповідає ступеню її корисності. Якщо заклад на цей час не в змозі забезпечити необхідний для ефективного освоєння інновації рівень професійної підготовленості кадрів, від неї краще відмовитися.

Матеріально-технічна база навчального закладу − не лише чинник, що сприяє чи обмежує можливість освоєння інновації, але і часто має визначальний характер всього процесу.

Навчальний заклад, що має сучасні технічні комплексами (аудіо-, відео-, мультимедіа), має можливість освоювати освітні технології і що інтенсифікують, якісно змінюють увесь освітній процес, наприклад: комп’ютерні технології, що дозволяють обмінюватися інформацією між будь-якими точками земної кулі, проводити дистанційне навчання тощо. Навчальний заклад, що має низьку технічне оснащення, часто змушений відмовлятися від потенційно корисних інновацій і орієнтується на невеликі модифіковані зміни. Реалізації ряду інновацій може перешкоджати складність доступу до розроблених, але ще недостатньо апробованих комплексів їх програмно-методичного забезпечення або відсутністю таких. У першому випадку при оцінці інновацій потрібно врахувати об’єм зусиль для отримання можливості доступу до цих комплексів, ступінь зацікавленості колективу розробників інновації у співпраці з цим навчальним закладом, можливість організації авторського контролю за нововведенням, а в іншому –проаналізувати можливість розробки необхідних програмних і методичних засобів навчальним закладом.

Ситуації, коли інновації повністю забезпечені або повністю незабезпечені необхідними ресурсами − надто рідкісні. Але часто інновація забезпечується частково. Тому, щоб зробити оцінку більш гнучкішою, доцільно оцінити ступінь забезпеченості інновації кожним видом ресурсів, використовуючи диференційовану шкалу. Але не лише незабезпеченість ресурсами може бути чинником, що обмежує можливості освоєння інновації. Такими факторами можуть бути психологічна й організаційна неготовність колективу навчального закладу до її освоєння.

Психологічна готовність до інновації його учасників визначається можливостями забезпечити розуміння цілей і її завдань, умотивованість на участь у процесі її освоєння. Чим вища психологічна готовність до інноваційного процесу його учасників, тим нижчий рівень можливого опору.

Організаційна готовність визначається злагодженістю механізмів управління реалізацією такого роду нововведеннями, наявністю відповідного досвіду в колективі. При низькій готовності колективу до освоєння інновації зросте вірогідність того, що корисний ефект буде значно нижчий за потенційно можливий.