9.3. Початок інноваційного процесу

Хоча новини різні за своїм змістом, і, внаслідок цього при їх освоєнні доводиться реалізовувати різні за структурою дії, нововведення проходять ряд загальних етапів: визначення потреби в змінах; збору інформації та аналізу ситуації; попереднього вибору або самостійної розробки нововведення; ухвалення рішення про впровадження (освоєння); самого впровадження, що включає пробне використання новини; інституалізації або тривалого використання новини, в процесі якої воно стає елементом повсякденної практики. Сукупність цих етапів − від зародження потреби в змінах до інституалізації нововведення − утворює одиничний інноваційний цикл.

Аналіз характеристик інновації. Процес оцінки інновації починається з того моменту, коли інформація про нього надходить до керівника. Перший етап оцінки полягає в тому, щоб зрозуміти, що є нововведенням і його основні якісні характеристики.

Інновації різняться тими якостями, які закладаються в них у процесі розробки.

До цих якостей відносять:

• предмет інновації, тобто той елемент навчального закладу, який може бути переведено в якісно новий стан з її допомогою і призначення цієї зміни;

• глибину перетворень − ступінь радикальності зміни відносно предмета інновації;

• масштаб перетворень − кількість елементів навчального закладу, що залучаються до нововведення та пов’язаних із предметом інновації;

• ресурсоємність інновацій − об’єм необхідних для її освоєння матеріальних і людських ресурсів;

• рівень розробленості − ступінь підготовленості інновації до впровадження.

Кожне нововведення володіє цими якостями, але їх значення можуть бути різними.

Відмінність інновацій за предметом змін, за рівнем розробленості, ступенем радикальності, масштабом перетворень і ресурсоємністю.

Будь-яке нововведення передбачає зміни певної частини системи навчального закладу.

У великих галузях виділяють інновації: в освітній підсистемі, в управлінні, в господарській діяльності. Усередині кожної з цих галузей предметом змін можуть бути цілі, умови, зміст, методи, форми організації відповідних процесів.

Одні новини можуть передбачати зміни тільки в окремому з перерахованих вище компонентів, а інші − бути комплексними і передбачати зміни в усіх або більшій частині компонентів. Наприклад, освоєння такого нового засобу навчання, як віртуальний посібник, вимагає оновлення методів і форм організації освітнього процесу, але це не обов’язково пов’язано з тим, що необхідно переглянути його цілі. А ось перехід від навчання, зорієнтованого на передачу знань, до розвивального навчання передбачає постановку якісно інших цілей освіти, вимагає змін у всіх компонентах освітнього процесу.

Зміни не є самоціллю, вони послуговуються поліпшенню результатів праці відповідних підсистем навчального закладу. Керівник у процесі знайомства з інновацією повинен встановити, які зміни та в якій галузі повинні відбутися задля отримання корисного результату.

За ступенем радикальності інновації можна поділити на модифіковані та радикальні.

Модифіковані нововведення пов’язані з удосконаленням, частковою зміною того, що вже використовується (програми, методики, алгоритми тощо). Модифіковане нововведення може бути пов’язане або з удосконаленням окремих компонентів освітнього процесу, або з новим конструктивним з’єднанням раніше відомих методик, які в цьому поєднанні раніше не використовувалися.

Радикальні нововведення пов’язані з використанням ідей і технологій, що не мають аналогів. У педагогічній практиці найбільше поширені модифіковані нововведення. Радикальні інновації зустрічаються рідше, хоча вони і мають найбільший інноваційний потенціал. Їх відрізняє революційний характер перетворень оновлюваних ділянок навчального закладу, що істотно змінюють життєдіяльність. Модифіковані нововведення додають змінам навчального закладу м’який, еволюційний характер.

Чим радикальніша інновація, тим більш складний і важкий процес її освоєння, тим складніше спрогнозувати її можливі наслідки і вища ціна невдачі. Радикальність інновації відносна: зміни, які для одних навчальних закладів мають характер радикальних, для інших можуть і не бути такими. За результатами аналізу інновації керівник повинен зробити висновок відносно ступеня її радикальності стосовно свого навчального закладу.

Масштаб нововведення визначається кількістю підрозділів системи навчального закладу, а також ступенем залученості до її здійснення членів педагогічного колективу, котрі охоплюються інноваціями. Якщо навчальний заклад дотримується стратегії часткових змін, то його розвиток пов’язаний з вирішенням відносно простих проблем і проходить переважно у формі не пов’язаних між собою поодиноких нововведень. Якщо обирається стратегія системного розвитку, то в цьому випадку об’єктом змін є увесь навчальний заклад.

За масштабом змін розрізняють локальні, модульні та системні нововведення. Локальні новини передбачають невеликі зміни модифікованого характеру на вузькій ділянці роботи навчального закладу. Прикладами локальних нововведень є розробка і використання вчителями математики комп’ютерних програм-тренажерів, що дозволяють удосконалювати обчислювальні навики учнів; використання персональних комп’ютерів як засобу демонстрації у процесі навчання; введення різних систем оцінювання результатів освітнього процесу, тестування, рейтингове оцінювання, заліки тощо.

Модульні інновації передбачають цілісні зміни до конкретної підсистеми навчального закладу. Прикладом модульного нововведення є модифікована програма з предмета в усіх класах або в одній паралелі класів; якщо ж освоюється і нова програма, і спеціально розроблена під неї нова технологія, то освоюється і нова організація навчально-виховного процесу в цих класах.

До системних нововведень відносять ті, які передбачають або перебудову всього закладу під загальну ідею чи концепцію, або створення нової освітньої установи на базі колишньої, наприклад, створення гімназій різних типів і профілів, ліцеїв, коледжів, комплексів навчально-виховних установ. Модульні і системні інновації, по суті, являють собою комплекси дрібних інновацій.

У процесі аналізу інновацій з точки зору її масштабу керівник повинен з’ясувати, які підсистеми навчального закладу вона буде охоплювати і яка частина колективу буде задіяна при її здійсненні.

За рівнем розробленості розрізняють інновації, повністю підготовлені до використання, ті, що пройшли апробацію і мають позитивний досвід їх використання в інших навчальних закладах, і інновації, що недостатньо підготовлені до використання.

Від ступеня розробленості залежить надійність обґрунтування очікуваного корисного ефекту. Інновація, що є науковою розробкою, вважається підготовленою до використання, якщо покладена в її основу ідея пройшла в своєму розвитку наступні етапи: розробку ідеї в наукових концепціях і методичних пропозиціях; дослідно-експериментальну перевірку, певне поширення на практиці, громадське визнання і потім − віддзеркалення ідеї в конкретні розпорядження щодо діяльності педагогів.

Інновація, створена у практичному середовищі, тобто нова практика − передовий педагогічний досвід – може бути використана в іншому місці лише після ретельного аналізу й узагальнення досвіду його використання. У переважній більшості випадків передовий педагогічний досвід є модифікованою інновацією.

Наукові розробки частіше є радикальними інноваціями. Інновація повинна пройти аналіз з точки зору його підготовленості, тому керівник визначає її джерело (наука чи практика), наявність відомостей про результати дослідної апробації, обґрунтованість оцінок її результатів, визначеність умов, необхідних для успішного освоєння, достатність методичного забезпечення.

Ресурсоємність інновацій визначається часом, необхідним для її освоєння; переліком вимог до рівня професійної підготовленості, ступенем зайнятості педагогів, котрі освоюють її, до матеріально-технічної бази навчального закладу, її технічного оснащення; набором необхідного програмно-методичного забезпечення нововведення; об’ємом фінансування освоєння інновації.

Наприклад, освоєння такої радикальної і великомасштабної, але в більшості випадків неапробованої інновації, як нова модель навчального закладу, є дуже ресурсоємною, оскільки вимагає досить тривалого часу на її розробку та реалізацію; висуває відмінні від традиційних вимоги до рівня професійної підготовленості кадрів; передбачає забезпечення сучасного матеріально-технічного оснащення, розробку відповідного новій моделі програмно-методичного забезпечення процесів, що протікають у ньому; дослідження джерел фінансування інновацій.

Не для кожної інновації може бути визначена її ресурсоємність за всіма названими показниками Це можливо зробити лише для наукових розробок або для узагальненого передового досвіду. У останньому випадку ресурсоємність інновації оцінюється орієнтовано. Аналіз інновації з точки зору її ресурсоємкості повинен надати керівнику усвідомлення її вартості витрат, яких вимагає процес її засвоєння, визначення об’єму ресурсів, які потрібно знайти для покриття цих витрат.

Оцінка привабливості інновації та прийняття рішення. Після того, як керівник сформував уявлення про основні характеристики інновації, виникає завдання оцінки доцільності її засвоєння навчальним закладом, при цьому він виходить з його потреб і можливостей. Жорстких методів такої оцінки інновації не існує. Вона багато в чому базується на інтуїції, настановах і здоровому глузді керівників. Але надійність оцінки буде вищою, якщо вона одночасно базуватиметься і на логічних підставах. Такі підстави передбачають оцінку за критеріями актуальності, корисності та можливості реалізації інновації.

Актуальність інновації. Будь-яка інновація повинна вирішувати певну проблему навчального закладу.

Наявність актуальної проблеми, яка може бути вирішена повністю або частково за рахунок інновації – це необхідна, але недостатня умова її вибору. Ця умова дуже часто не виконується, й інновацію обирають за ступенем її зовнішньої привабливості, або за тим критерієм, що її застосовують в інших навчальних закладах. З іншого боку, проблеми, що існують у навчальному закладі, далеко не завжди добре розуміються, і спроба застосування інновації може допомогти виявленню об’єктивно існуючих проблем.

Усвідомлення проблеми відбувається тоді, коли людина не задоволена станом справ, хоче щось змінити, тобто коли виявляється невідповідність наявного та необхідного, що є симптомом проблемної ситуації. Але якщо людина знає, як усунути виявлену невідповідність, то проблеми не виникає − вирішується стандартне завдання. Якщо спосіб усунення невідповідності між бажаним і існуючим людині невідомий, вона опиняється у проблемній ситуації і повинна вирішувати, що робити.

Проблема − це невідповідність між об’єктивно існуючою потребою та існуючими можливостями її задоволення. Можна невірно усвідомлювати потребу, і тоді визначається псевдопроблема. Можна не усвідомлювати об’єктивно існуючої потреби, і тоді проблема буде невиявленою.

Проблеми виникають двома шляхами. Перший шлях − це коли дійсність змінюється і перестає відповідати встановленим нормам. Наприклад, немає педагогів визначеного профілю і тому з цього предмету учні не можуть виявити необхідний рівень знань.

Інший шлях − це коли змінюються вимоги, і те, що задовольняло колись, зараз уже не задовольняє. Наприклад: може з’явитися нова освітня технологія, внаслідок чого чинна технологія стає морально застарілою.

Перший шлях виникнення проблем, як правило, переважає у навчальних закладах, що працюють у режимі функціонування. Другий шлях більше притаманний навчального закладу, що розвивається. Дуже часто за проблеми приймають їх симптоми. Виправляти симптоми безглуздо, оскільки симптоми − це наслідки проблеми, а не сама проблема, але саме симптоми допомагають виявити проблему.

Необхідність у розвитку виявляється через зміни вимог до результів або через появу нових можливостей досягати тих же результатів з меншими витратами, або досягати вищих результатів. Основними джерелами інформації про наявність симптомів проблем є:

• громадська думка про склад і якість освітніх послуг;

• директивні та нормативні документи державних, обласних, міських (районних) органів влади, що відображають зміни змісту і номенклатуру вимог, що задаються ззовні;

• передовий педагогічний досвід, який існує в інших навчальних закладах;

• передовий педагогічний досвід, що існує в цьому навчальному закладі;

• досягнення та розробки всього комплексу наук про людину (педагогіки, психології, соціології, нейрофізіології, медицини тощо), що дозволяють побачити змістовні, організаційні чи технологічні недоліки процесів функціонування закладу.

Коли виникає необхідність зміни результатів роботи, потрібне спеціальний аналіз, щоб визначити, за рахунок яких змін усередині закладу можуть бути отримані бажані результати. Якщо ж проблема виявляється у вигляді нових ідей, що дозволяють потенційно підвищити ефективність роботи, то потрібний аналіз того, що це може дати. Лише після того, як у результаті аналізу необхідність змін буде визнана актуальною, проблема буде повністю виявлена, буде доцільно оцінювати інновацію на інших підставах. Проте різні проблеми можуть бути актуальними різною мірою, тому краще за все визначати їх актуальність за допомогою шкали оцінок.

Потенційна корисність інновації. Одна і та ж проблема може вирішуватися за рахунок освоєння різних нововведень, які можуть забезпечувати різний корисний результат перетворення.

Оцінка корисного ефекту нововведення залежить від:

• інноваційного потенціалу − ступеня потенційно можливого вирішення проблеми;

• надійності здобуття очікуваного корисного ефекту − вірогідність здобуття очікуваного результату;

• перспективності − тривалості збереження корисного результату його освоєння.

Інноваційний потенціал оцінюється або на основі результатів його експериментальної апробації, або за досвідом його засвоєння в інших закладах, або ж експертним шляхом. Інноваційний потенціал визначається змістом нововведення, а не умовами його освоєння. Від умов залежить, якою мірою буде реалізовано цей потенціал.

Ступінь ризику в досягненні очікуваних результатів інновації залежить як від неї самої, так і від конкретних умов її освоєння. При оцінці інноваційного потенціалу новини може виникнути помилка. Вірогідність того, що вона буде значною, залежить від ступеня її опрацьованості та апробованості. Ця вірогідність вища за інші для інновацій, що освоюються вперше.

Перспективність інновації визначається шляхом прогнозування тривалості її використання. Корисний ефект існує до тих пір, доки вона не застаріває. Це може статися в короткотривалій, середньотривалий і довгостроковій перспективах. Чим радикальніша ідея інновації, тим вища вірогідність того, що термін її морального застарівання буде віддалено. І навпаки, інновації, які модернізують діяльність, у деяких аспектах мають найбільший потенціал застарівання.

Найбільш корисні нововведення, що мають високий інноваційний потенціал, низький ступінь ризику і можуть бути використані у довгостроковій перспективі. Але такі інновації зустрічаються рідко.