6.2. Види і форми контролю

Головна мета контролю в навчальному закладі – виявлення та збереження ходу та результатів навчально-виховного процесу вимогам держави, навчальним програмам.

Головними завданнями, що забезпечують реалізацію цієї основної мети є:

• періодична перевірка виконання вимог державних програм по кожному з навчальних предметів;

• систематичний контроль за якістю викладання навчальних дисциплін, дотримання вчителями науково обґрунтованих вимог до змісту, форм і методів навчально-виховної роботи;

• поетапний контроль за процесом засвоєння знань учнями, рівнем їх розвитку та виховання, а також оволодіння методами самостійного отримання знань;

• надання допомоги вчителям у навчально-виховній роботі та удосконалення ними педагогічної майстерності;

• вивчення передового досвіду роботи вчителів і застосування його на практиці;

• постійна перевірка виконання всіх планів роботи навчального закладу та управлінських рішень.

До контролю в навчальному закладі висувається ряд вимог: він повинен бути плановим, систематичним, цілеспрямованим, кваліфікованим, компетентним, всебічним, диференційованим та індивідуалізованим, дієвим, достатньо обґрунтованим, інтенсивним, чітко організованим, проводитися на високому науковому рівні.

Дотримання вказаних вище вимог забезпечує ефективність контролю, сприяє підвищенню якості навчально-виховної роботи закладу, створює в педагогічному колективі атмосферу творчої праці, взаємодопомоги, породжує бажання працювати краще.

Процес контролю являє собою ряд взаємопов’язаних етапів:

• постановка чіткої мети контролю;

• збір інформації про стан справ на підконтрольних ділянках;

• інструктування перевіряючих;

• надання допомоги вчителю, якого перевіряють, у ході перевірці;

• аналіз зібраної інформації й облік результатів контролю;

• обговорення в колективі результатів перевірки;

• оформлення пропозицій за результатами контролю, спрямованих на усунення виявлених недоліків та подальше вдосконалення навчально-виховної роботи з метою досягнення ще більш високого рівня, перевірка виконання вказівок.

Для забезпечення плановості, систематичності, цілеспрямованості та дієвого контролю в кожному закладі повинен бути єдиний план перевірки стану справ у всіх ланках навчально-виховної роботи, складений з урахуванням підсумків педагогічного аналізу. На основі цього плану складають тижневі плани контролю керівник та його заступники, до цієї роботи залучаються також громадські організації й актив учителів.

Система планування контролю складається з наступних компонентів: перспективного плану, річного та графіка контролю.

Керівник закладу здійснює контроль разом із громадськими організаціями, заступниками, вчителями. У зв’язку з цим великого значення набувають узгодженість дій, наявність єдиних вимог до роботи вчителів, якості знань учнів.

Важливу роль у досягненні мети контролю відіграє взаємне інформування про результати перевірки між керівником, його заступниками та громадськими організаціями. Це дозволяє висувати додаткові цільові установки для забезпечення більш цілеспрямованого та кваліфікованого контролю.

У практиці навчального закладу добре відомі такі форми організації контролю: індивідуально-особистісна (керівник особисто перевіряє певну ділянку роботи) та колективну (контроль здійснюється групою вчителів).

Указані вище форми контролю дозволяють керівникам закладу успішно користуватися різними його видами.

Попередній контроль. Його проводять напередодні або за кілька днів до наступного уроку, або загального виховного заходу.

Основна мета попереднього контролю – це аналіз готовності вчителя до виконання майбутньої роботи та надання йому необхідної методичної допомоги. Він реалізується під час бесіди керівника закладу з педагогом та під час аналізу його робочої документації.

Цей контроль дозволяє виявити потенційні можливості кожного педагога, його професійні здібності та вміння, підказати найкращій варіант вирішення запланованих справ.

Поточний контроль. Він здійснюється в момент реалізації навчальних та виховних завдань упродовж будь-якого терміну часу навчального року. Поточний контроль застосовується до всіх сторін діяльності навчального закладу, зокрема якості викладання та виховання з метою отримання достовірної поточної інформації про результати виконання плану роботи та інших управлінських рішень.

Наявність такої інформації дозволяє цілеспрямовано керувати навчально-виховним процесом та навчальним закладом у цілому.

Тематичний контроль. Цей вид контролю існує для вивчення системи роботи педагога в межах однієї великої теми навчальної програми або педагогічної проблеми, що розробляє педагог, та яка має велике значення для вдосконалення педагогічної майстерності.

Тематичний контроль планується для перевірки реалізації колективом важливих завдань навчання та виховання учнів.

Цей вид контролю потребує від керівників серйозної підготовки: визначення об’єкту перевірки, виокремлення окремих питань, розробка плану дій для тих, хто буде здійснювати перевірку, ретельний їх інструктаж. Добре організований тематичний контроль дозволяє глибоко вивчати важливі питання навчально-виховної роботи. Наявність у плані контролю значної кількості продуманих тематичних перевірок засвідчує ґрунтовний підхід до управління навчальним закладом.

Підсумковий контроль. Цей вид контролю ставить за мету вивчення всіх результатів роботи педагога з навчання, виховання учнів та виявлення об’єктивної картини відносно якості засвоєння учнями програмного матеріалу, рівня їх вихованості. Рекомендується проводити такий контроль в кінці року, півріччя, а також після вивчення великого розділу програмного матеріалу.

Перевірка здійснюється шляхом аналізу і зрівняння даних учителя з результатами проведених адміністрацією закладу контрольних робіт та особистих опитувань учнів.

Персональний контроль. Такий вид контролю розрахований на тривалий термін вивчення роботи педагога та надання йому допомоги. Керівник контролює всю діяльність педагога, що передбачається розкладом і графіками роботи на певному відтинку часу: він відвідує навчальні та позакласні заняття, переглядає особисту документацію педагога та роботи учнів.

Персональний контроль застосовується з метою вивчення системи професійної діяльності вчителя та є засобом роботи з педагогічними кадрами.

Фронтально-оглядовий вид контролю. Цей вид контролю застосовується на початку навчального року, щоб усвідомити, яким чином підготувався до роботи кожен педагог, як він удосконалює свою педагогічну майстерність.

Для такого контролю характерне одноразове відвідування з метою загального знайомства з роботою педагогічного колективу в цілому і кожного педагога окремо.

Фронтально-оглядовий контроль корисно використовувати новому керівникові навчальним закладом для попереднього ознайомлення з кадрами. Після фронтально-оглядового контролю повинен здійснюватися інший вид контролю, що сприяє ретельному вивченню позитивних і негативних сторін у роботі педагога з наступним наданням необхідної допомоги.

Класно-узагальнюючий контроль є багатоплановим, і він передбачає тривале вивчення стану навчально-виховної роботи в одному з класів. Перевірці та вивченню підлягає викладання всіх навчальних предметів, якість знань учнів, їх ставлення до навчання, працездатність та активність.

Аналіз зібраного під час перевірки матеріалу дозволяє зробити висновки про те, чому учні по-різному поводяться та працюють у різних вчителів. Класно-узагальнюючий контроль дозволяє перевірити дотримання єдиних вимог до учнів.

Порівняльний контроль ставить за мету одночасну перевірку якості викладання та його результативності в педагогів, що працюють у паралельних класах та викладають однакові предмети.

Під час відвідування уроків керівник порівнює їх методи навчання та виховання, визначає найбільш ефективні. Цей досвід контролю можна використовувати для виявлення передового досвіду окремих педагогів.

Проблемно-узагальнюючий контроль передбачає визначення рівня розробки та впровадження в практику психолого-педагогічної проблеми, над якою працює колектив навчального закладу.

Цей контроль здійснюється шляхом вивчення планів, методичних розробок, спостереження за впровадженням у навчально-виховну роботу окремих положень, проблем та їх результативність, що виявляється в якості знань, умінь та навичок, а також у рівні вихованості учнів.

Вивчення впровадження в практику ідей проблеми, що розробляється навчальним закладом, дозволяє керівникові зробити висновки про їх вплив на удосконалення навчально-виховної роботи.

Оперативний контроль − одноденний контроль за станом навчально-виховної роботи у класі або за діяльністю одного педагога. Він обумовлюється будь-якими подіями, сигналами з боку вчителя або класного керівника, інтуїцією керівника навчального закладу. За підсумками такого одноденного контролю керівник планує, як правило, тематичну перевірку.

Обрання того чи іншого контролю залежить від стану навчально-виховної роботи та конкретної цільової установки, що випливає з результатів педагогічного аналізу цього стану.

Важливо, щоб у процесі контролю було чітко налагоджено облік отриманої інформації про стан справ на конкретній ділянці. Правильне використання її дозволяє керівнику координувати зусилля членів педагогічного колективу для підвищення ефективності управління, виконання поставлених завдань.

Обираючи вид контролю, керівник навчального закладу повинен визначати відповідні методи перевірки. Вони можуть бути пасивними: спостереження за уроками; хронометраж діяльності учнів і протікання окремих процесів; аналіз документації педагога та діяльності учнів. Методи можуть бути і активними: бесіда, особисте опитування, планова перевірка знань учнів.

Якщо керівник ставить за мету отримати ”світлину” уроку, він повинен користуватися багатьма методами та психічними засобами, що допомагають йому скласти чіткий протокол уроку.

Основну роль у цьому випадку буде відігравати спостереження, результати якого можна записати або зафіксувати на аудіо- чи фотоприлади, і це дозволить визначити на уроці тривалість різних процесів:

• самостійної роботи;

• опитування учнів;

• пояснення нового матеріалу;

• тривалість активності учнів у процесі пізнавальної діяльності тощо.

Під час контролю використовується метод бесіди, яку контролюючий веде з педагогом, учнями або іншими керівниками навчальних закладів. У ході бесіди надається можливість з’ясувати всі питання, що виникають під час спостереження за роботою вчителя або іншими працівниками навчального закладу, отримати можливість уточнити питання, що виникли під час спостереження за роботою педагога, а також під час ознайомлення й аналізу відповідної документації, результатів діяльності учнів, що виконується як у навчальний, так і в позаурочний час.

Під час контролю за якістю знань учнів керівники застосовують як пасивні методи перевірки, так і пасивні. Вони спостерігають за роботою учнів на уроці, за їх відповідями, вивчають результати письмових робіт (домашніх та контрольних), аналізують оцінки у класному журналі, а також проводять за короткий час, особисту перевірку знань, умінь і навичок під час відвідування уроку. Така короткочасна перевірка якості знань можлива і в разі, коли керівник відвідує уроки з іншою цільовою настановою. Важливо зауважити, що під час такого короткотривалого опитування бажано ставити учням питання тільки за змістом уроку, який було відвідано або попереднього.

У процесі підсумкового контролю, що здійснюється в кінці кожного семестру, необхідно проводити усне опитування учнів або контрольну роботу тем, що вивчались упродовж всього уроку.

Добрі результати з виявлення знань учнів дає застосування методу комбінованої перевірки, у процесі якої виконуються наступні перевірні роботи:

• фронтальне опитування;

• опитування біля дошки;

• опитування біля дошки кількох учнів, які готувалися по карточках з індивідуальними завданнями;

• письмові відповіді всіх учнів по карточках з індивідуальними завданнями;

• загальна письмова робота.

Такий спосіб перевірки якості знань є ефективним, однак потребує від керівника ретельної підготовки. При здійсненні контролю необхідно перевіряти не тільки якість знань, але і спосіб мислення учнів при виконанні ними конкретних завдань.

Результативність контролю забезпечує науковий аналіз усього зібраного матеріалу, що характеризує діяльність педагога, учнів, інших робітників навчального закладу. Тільки завдяки йому можливі конкретні висновки та пропозиції з удосконалення роботи на підконтрольних ділянках, поліпшення роботи педагога.

Правильно організований контроль у навчальному закладі дозволяє керівнику та його заступникам систематично отримувати достовірні відомості про працю педагогів і навчання учнів, аналізувати їх та приймати необхідні управлінські рішення, спрямовані на вдосконалення навчально-виховного процесу.